Не травіть душу травнем

Поділитися
Обіцянку дочасно розпустити Верховну Раду претенденти на президентську посаду давали дуже охоче....

Ну не можуть наші люди без виборів! Ще ці не завершилися, а достойні державні мужі вже марять новими виборчими змаганнями. Виборці можуть тільки позаздрити обранцям, які демонструють таку завидну в наш час упевненість у завтрашньому дні.

Обіцянку дочасно розпустити Верховну Раду претенденти на президентську посаду давали дуже охоче. Зрозуміло, що Сергію Тігіпку, Арсенію Яценюку або Вікторові Ющенку така зухвалість стосовно законодавчих зборів нічого не коштувала. З таким самим успіхом вони могли погрожувати розгоном польському Сейму чи ізраїльському Кнесету. А ось Віктор Янукович — стаття особлива. Цьому до жаданої порфіри — крок. Знайомий депутат днями уїдливо зауважив: «Тимошенко поводиться як без п’яти хвилин президент. Янукович тримає себе так, наче він уже п’ять днів як президент».

Що й казати, солідна фора, отримана в першому турі, дозволяє лідеру ПР дивитися в прийдешнє з великою дозою оптимізму. Тому вождь синьо-білого братства без удаваної скромності ділиться своїми планами з широкою громадськістю. Позавчора Янукович роздав цілу купу різних обіцянок. Зокрема анонсував швидку появу президентського (себто свого) указу про реставрацію будинку-музею «прекрасного поета, великого поета Антона Павловича Чехова». А ще застеріг: «якщо цей парламент не працюватиме ефективно», вже у травні 2010 року населенню доведеться обрати інший, ефективний парламент.

Така велегласна заява дозволяє припустити, що шановний Віктор Федорович не читав не тільки «Каштанки», а й Конституції. Бо немає жодної можливості дотриматися всіх прописаних в Основному Законі процедур і при цьому вкластися в час до кінця весни.

А повірити в те, що Янукович цими процедурами знехтує, ми рішуче відмовляємося. Ні, не може опуститися до брутальної сваволі людина, котра так відважно критикувала Ющенка за систематичне знущання з Конституції і так переконливо обіцяла відновити торжество законності.

Перш ніж звернутися до занудного крутійства, поміркуємо, кому який хосен від дочасних виборів. Легко пояснити жвавий інтерес до цього заходу Сергія Тігіпка, Арсенія Яценюка або Віктора Ющенка. Перші два хочуть і можуть розжитися на власні фракції. Небайдужий до цієї теми і душка Віктор Андрійович. Оскільки лише парламент здатен йому дати не тільки надії на продовження політичної кар’єри, а й необхідні гарантії безпеки. Хіба хтось сумнівається, що насельник Банкової, здаючи справи, зовсім не проти обзавестися депутатською недоторканністю? Тією самою недоторканністю, з якою він героїчно боровся всю каденцію...

Переходимо до складніших матерій. Навіщо дочасні вибори Януковичу або Тимошенко? Розглядати їхні резони потрібно, але уникнути дефектів у розмірковуваннях не вийде. Забагато різних «але» і «якщо».

Природно, що будь-який президент прагне отримати контроль над парламентом чи хоча б підтримку депутатської більшості. Без цього його законодавчі й кадрові ініціативи практично приречені. Хто б не прийшов до фінішу першим, як мінімум на 226—230 голосів у Раді і на «свій» уряд він має право розраховувати. Але ситуативна більшість — суть річ недовговічна. А головне — дорога. Втім, і вибори — задоволення не з дешевих. Знову ж таки — ризик.

Та все ж Януковичу задумка з дочасною кампанією поки що подобається. По-перше, він переконаний, що перемога на президентських виборах дозволить йому добитися неминучого тріумфу й на парламентських. І що чисельність фракції Партії регіонів у Раді VII скликання буде відчутно більшою, ніж чисельність осередку ПР у ВР VI скликання. А це дасть можливість із меншою тратою зусиль створити ручну більшість і сформувати слухняний уряд. По-друге, у вождя регіоналів давно сверблять руки провести чистку лав. Він прагне бачити у фракції якомога більше власних наперсників і якомога менше конфідентів Ахметова. Вождь біло-блакитних упевнений, що очікуване президентство дарує йому таке право. А позачергова кампанія — привід.

У разі програшу (про який Янукович не хоче навіть думати, але який усе ж таки не виключений) дочасна парламентська кампанія також може виявитися йому на руку. Окремі особи впевнені: навіть після поразки свого лідера у президентських перегонах ПР на позачергових виборах до Ради набере більше, ніж 2007-го. І більше, ніж БЮТ. Особливо якщо з кризою президент Тимошенко боротиметься так само «ефективно», як Тимошенко-прем’єр.

Юлія Володимирівна до ідеї позапланових виборів у вищий законодавчий орган ставиться значно прохолодніше. Інколи на таку можливість вона натякала, але частіше воліє говорити про своє неприйняття цього сценарію. Зрозуміти її можна. Сяка-така коаліція в неї вже є. До того ж юридично оформлена. І зміцнити її (у разі перемоги) значно простіше, ніж створювати нову. Якщо Юлія Володимирівна здобуде вікторію, чимало норовливих персонажів стануть зговірливими. Хоча, кажуть, чинна прем’єрка, як і її головний опонент, також думає про санацію оточення. Список недбайливих і злодійкуватих виявився довшим, ніж здавалося. Вибори до Ради — чудова можливість позбутися одіозних, набридлих, тих, хто не виправдав довір’я. Але чи з’явиться така можливість? Якщо Тимошенко оберуть президентом, дочасна парламентська кампанія стане для неї найгіршим злом. У разі поразки вона втратить важелі впливу на процес.

Втім, усе описане — речі, радше, умоглядні. Перейдімо до законодавчих реалій.

Перелік умов, які дозволяють оголосити вирок парламенту, подано у 90-й статті Конституції. Їх три. Була ще четверта. Скажімо так, не цілком конституційна. Саме її використовували для проведення дострокових виборів у 2007-му. 82-га стаття Основного Закону визначає: ВР вважається повноважною за умови обрання не менше ніж 2/3 від її конституційного складу. Цю норму було винайдено в 1996-му, коли ще існували мажоритарні округи, і був ризик недообрання значної частини нардепів. При жорсткій пропорційній моделі така можливість виключена, проте відповідного конституційного положення ніхто не скасував. Запобіжник перетворився на спусковий гачок. Критична маса депутатів добровільно склала повноваження, законодавчі збори стали неповноважними, і шлях до позачергової кампанії виявився відкритим. Після цього помилку виправили: законодавство уточнили, і відтепер масове складання мандатів легітимності Ради вже не загрожує.

Отже, варіант перший. Перший пункт 90-ї статті дозволяє президенту розпустити парламент у випадку, якщо впродовж місяця не сформовано коаліції депутатських фракцій. Дострокові вибори, згідно із 77-ю статтею Конституції, «проводяться в період шістдесяти днів від дня оприлюднення рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради». Юристи довго сперечалися про те, як слід розуміти словосполучення «у період шістдесяти днів». Через шістдесят днів? Чи не пізніше, ніж через шістдесят днів? Край суперечкам поклала остаточна редакція профільного закону. У ньому кампанію розписано ледь не по днях і розраховано на два місяці. Навіть якщо комусь захочеться прискорити процес, зробити це вже не вийде.

Щоб вибори відбулися наприкінці травня (як того хоче Янукович), необхідно, щоб кампанія розпочалася наприкінці березня. Щоб вона розпочалася наприкінці березня, необхідно, щоб коаліція розвалилася наприкінці січня і не була створена до кінця лютого. Січень уже минув, коаліція (принаймні на папері) існує.

Але навіть якби більшість уже розпалася, навряд чи це щось змінило б. ЦВК пообіцяла підбити підсумки виборів 17 лютого. У тому, що попереду судові розгляди, ніхто не сумнівається. Отже,
оприлюднення результатів буде відкладено. На який термін — невідомо. Тобто новий президент не встиг би розпустити Раду в ті терміни, які дали б змогу провести вибори в травні. А чинний глава держави позбавлений права достроково припиняти повноваження парламенту. Згадана 90-та стаття забороняє йому вдаватися до цього в останні півроку відданого служіння народу України.

Проте й це не все. Порядок розпаду коаліції описано в регламенті — і більше ніде. Регламент є неконституційним із кінця 2009-го.
Припустимо, нардепи приймуть тимчасовий регламент або постанову про порядок припинення існування коаліції. На це буде потрібен час. Скільки — ніхто не знає. Не забувайте, в цьому парламенті накопичилася критична кількість тих, у кого небагато шансів потрапити в наступну Раду. Вони є в усіх фракціях, і вони перешкоджатимуть будь-якій спробі скоротити їхній депутатський вік.

Володимира Литвина конфуз у першому турі президентських виборів зробив нещадним ворогом дострокової парламентської кампанії. А спікер — це серйозно.

Про припинення діяльності коаліції має офіційно оголосити головуючий на сесії. Потім (не пізніше ніж через чотири дні) у «Голосі України» має вийти відповідна публікація. День виходу газети й вважається датою скону депутатської більшості. Практика показує, що між рішенням про розпад коаліції та офіційним оприлюдненням цієї сумної звістки може виявитися величезна дистанція. Спікер може й не поспішати, як це робив, наприклад, Яценюк. Арсеній Петрович, щоправда, тягнув недовго. Володимир Михайлович спроможний тягти набагато довше. Відкласти момент оприлюднення рішення в парламентському виданні теж можливо (такі випадки бували). Ну, й, нарешті, для того щоб головуючий оприлюднив некролог коаліції, необхідно, щоб було на чому головувати. Які тижні цього року будуть пленарними, а які — ні, ще потрібно визначити.

Далі продовжувати? Не потрібно?

Тоді переходимо до другого варіанта.

Він трохи перспективніший. Відповідно до 2-го пункту 90-ї статті Конституції, повноваження парламенту припиняються достроково, якщо протягом 60 днів після відставки Кабінету не сформовано новий уряд.

226 голосів за недовіру уряду — і все зроблено. Але до завершення виборів цього не станеться. Гадається, обгрунтовувати це твердження немає особливої потреби. А коли завершаться вибори — самому Богу відомо (див. вище). Не забувайте, що присягу новий президент повинен скласти протягом місяця після офіційного оголошення результатів виборів. Пам’ятайте також, що інавгурація має пройти на засіданні Ради. Яке, дуже захотівши, можна зірвати. І не один раз. Але, припустімо, станеться диво і новий президент набуде прав не пізніше кінця лютого. І відразу ж оперативно пошлють у відставку Кабінет Тимошенко. Припустімо, що за два місяці не буде сформовано уряд. (Що теж малоймовірно, особливо у разі перемоги Януковича, — якого дідька йому два місяці співіснувати з Кабінетом Юлії Володимирівни). Отже — кінець квітня. А вибори мають пройти наприкінці травня. А на кампанію законом відведено два місяці. Не складається? Отож-то.

І залишається варіант №3. Зовсім дохлий. Відповідно до нього (пункт №3, стаття 90-та), президент має право розпустити ВР, якщо протягом тридцяти днів однієї сесії не можуть розпочатися пленарні засідання. Практично всі опитані мною депутати й політики були одностайні: виконати таку умову можливо лише теоретично. Заблокувати Раду на місяць сьогодні не під силу нікому. Знайти можливість хоча б на хвилину відкрити сесію Литвину під силу. Тим більше що в нинішній Раді завжди знайдуться 226 громадян із досконало розвиненим інстинктом самозбереження. Тим більше що до інавгурації нового президента ніхто жодних рухів не робитиме. А коли станеться інавгурація? Хтозна. Немає відповіді.

Одне слово, провести позачергові парламентські вибори 30 травня на законних підставах практично неможливо. Провести пізніше, скажімо восени, — реальніше. Але все одно важко. Доведеться долати опір безлічі депутатів, які не захочуть просто так розлучатися з мандатами. Упертість олігархів, яким набридло платити і які прагнуть якомога швидше відбити вже витрачене. Страх партійних вождів, які втомилися ризикувати.

Є маса інших чинників, здатних уплинути на процес. Наприклад, Кабмін може відмовитися виділяти кошти (саме це прирекло другі дочасні вибори імені Ющенка). До речі, нагадаю, що бюджету в нас немає, і гроші на такі вибори можна знайти хіба що теоретично. А, головне, навіщо?

Будь-який із описаних нами варіантів означає, що приблизно на півроку і так скалічена система влади буде просто паралізована. Про плідне співробітництво нового президента з приреченим парламентом і присудженим урядом не може бути й мови. Який тверезо мислячий президент у нинішній, м’яко кажучи, кепській ситуації піде на це? Чекати виборів хай навіть до травня. Потім чекати підбиття підсумків. Судів-пересудів. А якщо, не дай Боже, отримаєш не те, чого очікував? Нова коаліціяда-спікеріада — місяць. Формування уряду — ще місяць. Ось тобі й осінь. А за вікном — тьма єгипетська і скрегіт зубовний. Скажімо так — обскурація, щоб не вимовляти вголос слово, про яке ви подумали. Та такого президента, який потратить рік на ігри, з Банкової просто винесуть. А він там тільки обжився.

Тому найімовірніший сценарій розвитку подій: відставка уряду відразу після обрання нового президента. Якщо переможе Янукович, 226 голосів за зняття Тимошенко він якось знайде. І 226 — за новий Кабінет, гадаю, теж. Найсмішніше, що парламентська коаліція при цьому може залишатися колишньою, з БЮТ на чолі. Ось такі політико-правові дивацтва. Головне — як голосують, а не куди входять.

Якщо переможе Тимошенко, то вона має скласти повноваження прем’єра, бо, за Конституцією, одночасно керувати країною й урядом не можна. А якщо Юлія Володимирівна іде з посади керівника КМ, то (за тією ж таки Конституцією) йде у відставку і весь колишній Кабінет. Хто виявиться в новому? Ну, це як домовляться.

А що далі? Побачимо. Ясно одне: говорити про дочасні вибори в цій країні не перестануть ніколи. Ну не можуть наші люди без виборів!

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі