«Наша Україна» програла. Партії влади

До виборів міського голови та міської ради хмельничани йшли безпрецедентно кружним шляхом (детальніше про це — у «ДТ» від 1.04, 29.04 та 24.06.2006 р.). Вони чи не першими в країні відчули вплив судової гілки влади на волевиявлення громадян. Після того як 26 березня вибори в місті не відбулися, дивні речі стали коїтися з громадою. Виборці, більшість із яких 26 березня планували голосувати за чинного міського голову Миколу Приступу (місто за три з половиною роки його діяльності на цій посаді не погіршило жодного показника, стало кращим у державі з благоустрою, з’явилися кілька нових тролейбусних маршрутів та потрібних місту новобудов), після його остаточного зняття з перегонів розгубилися.

Слід сказати, вимисли й домисли невідомих політтехнологів мали ґрунт, підживлений Приступою. У Миколи Івановича було щонайменше три «ахіллесові п’яти», на які було легко наступати. Перша — властива практично всім вітчизняним керівникам: призначення на деякі відповідальні посади не найкомпетентніших фахівців, а «своїх» людей — з відповідними наслідками для справи. Друга — непрозора земельна політика, що боляче зачіпала чимало городян, особливо підприємців. Третя, найпомітніша для простого люду, — неприступність Приступи, перетворення мерії на майже режимний об’єкт із регламентованим доступом.

Тож не дивно, що нетривала друга виборча кампанія сфокусувала зусилля практично всіх кандидатів на посаду міського голови на критиці чинної міської влади. За її прицільним бомбардуванням навіть зник смак до чорного піару щодо інших конкурентів. Кволим потічком фальшивих листівок він розлився лише в останній тиждень перед виборами. Зате завершився особливо цинічно: по місту були розклеєні «некрологи» з приводу загибелі кандидата в мери від «Нашої України» Віктора Коліщака.

Автори фальшивок, безсоромної брехні та лукавої напівправди, як завжди, залишилися невідомі. Та їхні зусилля, без сумніву, вплинули на вибір хмельничан.

25 червня новим хмельницьким міським головою став 41-річний Сергій Мельник, заступник голови обласної державної адміністрації. За нього, за неофіційними ще даними міської територіальної виборчої комісії, проголосували 33,71% городян, що прийшли на вибори. 20,65% віддали свої голоси за першого заступника чинного міського голови Василя Осадчого. Третім, із результатом 12,06%, був Віктор Вікарчук, голова Красилівської райадміністрації, більше відомий у Хмельницькому як бізнесмен. У Віктора Коліщака — 8,56% голосів.

Отже, держслужбовцям хмельничани довіряють більше, ніж акулам бізнесу. Ще прогнозованішим був їхній політичний вибір. На виборах до Верховної Ради 26 березня 45,5% своїх симпатій вони віддали Блоку Юлії Тимошенко. Цей блок переміг і тепер. Адже і головою міста став його висуванець, і в міській раді фракція блоку буде найбільшою.

Однак наразі за кандидата від БЮТ Сергія Мельника проголосувала третина виборців, а за його список до міської ради — 27,75%. Отже, незважаючи на лідируючі позиції, БЮТ суттєво втратив підтримку городян? Насправді нинішні відсотки точніше відбивають число симпатиків БЮТ у Хмельницькому, аніж показник 26 березня. Тоді він зріс саме за рахунок НСНУ, з яким хмельничани пов’язали зрив виборів і віддали йому всього лише 12,5% голосів — майже як «Регіонам» (11,7%). Чому? Бо саме «Наша Україна» протягом виборчої кампанії змушена була відповідати за всі післяреволюційні проколи влади. Бо саме голова міської організації НСНУ В.Коліщак подав судовий позов проти Миколи Приступи «за зловживання адмінресурсом». Бо сама особистість очільника хмельницьких нашоукраїнців і його обрання на цю посаду викликали більше питань, ніж було відповідей на них.

Це й тепер відгукнулося НСНУ повною мірою: Коліщак, незважаючи на те, що був — із використанням сучасних політтехнологій — найпрофесійніше серед четвірки лідерів «розкручений» двома виборами поспіль і, судячи з усього, вклав найбільше власних капіталів у свою і партійну кампанію, отримав низьку довіру виборців. А «Наша Україна» пройшла до міськради завдяки підтримці 4,68% хмельничан і завоювала в ній тільки чотири мандати з 60 — нарівні з Партією регіонів (4,57%)! Це в місті, що півтора року тому було ющенківським майже на 80%.

Наразі можна говорити про повну втрату позицій НСНУ в Хмельницькому. І не лише через навколовиборні перипетії в місті та хаос у країні, що найдужче б’ють по рейтингу партії влади. Розбудова НСНУ в місті й області, її списки до рад усіх рівнів і керівні органи місцевих осередків, перенасичені бізнесменами та представниками влади, більшість із яких «пофарбувалися» в помаранчеве не з переконань, а з потреби, — все це давно спричинило недовіру людей. Власне, авторитету ця партія так і не здобула, оскільки основа, на якій він мав би виростати — захист національних та суспільних інтересів, — дуже швидко були підмінені генетичною для вітчизняного політикуму пристрастю до влади задля влади.

Насправді Сергій Іванович ще недавно, як заступник голови обласної організації Партії регіонів, був дуже далеко «від Юлі». Та це зараз нікого не цікавить. Як і те, коли ж Мельник устиг стати членом «Батьківщини». Бо це й справді не має значення. Просто, найвірогідніше, обласна влада, аби не ділитися владою з непоступливим Приступою, делегувала на вибори свого представника, розмістивши його в найперспективнішій, з погляду електоральних симпатій, партійній ніші. Так, у кожному разі, все це виглядає збоку. Тим паче що передвісники висунення Мельника були ще на початку попередніх — березневих — виборів: тоді він почав активно з’являтися в місцевих медіа. Та плани, очевидно, скоригувалися в термінах і засобах досягнення мети.

Тож коли нарікає дехто в Хмельницькому на програш партії влади — він глибоко помиляється: партія влади якраз виграла вибори. А що «Наша Україна» їх програла — то, судячи зі столичних подій, це анічогісінько нині не означає. Навіть те, що програно більше, ніж партійний імідж: програно довіру народу до влади. Знову розчарувавшись у спроможності хоч якось вплинути на долю міста чи країни, люди ігнорують громадянський обов’язок. Це було яскраво продемонстровано 25 червня, коли на вибори прийшла рекордно мала кількість хмельничан: 37,2%.

Це далося взнаки і в якісному складі міської ради. До неї пройшли представники восьми списків. Три з них — іменні блоки: Миколи Приступи (11 депутатських місць), Віктора Вікарчука та «Рідне місто — Коліщак». Іменним можна вважати й список Народної партії Литвина, що несподівано для всіх посіла в новій міськраді почесну третю сходинку — 9,35% (навесні було 3,3%): очолював його кандидат на посаду міського голови, голова міської організації НП Василь Осадчий, що своїм авторитетом провів до ради вісім однопартійців.

Не отримали депутатства в міськраді соціалісти, що мали на виборах до Верховної Ради в березні 6,3% голосів хмельничан. Зате тепер, ледь подолавши прохідний бар’єр — 3,03%, — увійшли до міської ради комуністи. Та три депутати від КПУ навряд чи захочуть бути в опозиції, як і інші. Адже практично в кожного депутата — чи посада, чи бізнес: отже, сваритися з міським головою аж ніяк не з руки. Навіть екс-мер Приступа заявив кореспондентові «ДТ», що опонувати обраному народом меру не збирається — навпаки, «підставить плече».

Інша річ, чи потребуватиме цього новий міський керівник. Підтримка більшості йому й без того буде забезпечена депутатами від БЮТ (23), «Нашої України» (4), блоку «Рідне місто — Коліщак» (3) та, очевидно, блоку Вікарчука (4). Всі інші, найімовірніше, гуртуватимуться навколо цієї більшості, керуючись більше власними, аніж партійними, інтересами. Поки що С.Мельник заявив, що з ним у владу прийдуть нові люди: на ключових посадах нікого зі старої команди він не бачить.

Тиждень після виборів був позначений прощальними жестами команди Приступи, невластивими, либонь, жодній відставній владі: гарячою водою цілодобово; введенням нового, особливо очікуваного, тролейбусного маршруту до міжміського автовокзалу; здачею в експлуатацію будинку з «малосімейками» для педагогів.

Правда, ключі від квартир вручатиме вже новий міський голова.