НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ КИТАЮ В УКРАЇНІ ПАН ЛІ ГО БАН: «ВІРЮ В ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД, А НЕ В ГОРОСКОПИ» - Політика - dt.ua

НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ КИТАЮ В УКРАЇНІ ПАН ЛІ ГО БАН: «ВІРЮ В ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД, А НЕ В ГОРОСКОПИ»

10 травня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 10 травня-17 травня

Якщо китайська медицина й кухня дають пану Лі Го Бану здоров’я, то китайська філософія — вміння адекватно сприймати китайське прокляття: «Щоб ти жив в епоху змін»...

 

Якщо китайська медицина й кухня дають пану Лі Го Бану здоров’я, то китайська філософія — вміння адекватно сприймати китайське прокляття: «Щоб ти жив в епоху змін». Їх було в його житті більше ніж досить.

На дипломатичній роботі він із початку сімдесятих років. Захопив період «культурної революції» в Китаї, розвал СРСР, на власні очі бачив наслідки натовських бомбардувань Югославії... Але ці зміни лише загартували його, збагатили неоціненним досвідом і відшліфували дипломатичну майстерність.

Пан посол якнайкраще відповідає стереотипу дипломата, котрий «двічі подумає, перш ніж нічого не сказати». Чарівний, тактовний, по-східному неквапливий. Гостей любить зустрічати чашкою ароматного китайського чаю та привітним зверненням російською мовою з китайсько-сербським акцентом...

Китай і Україна — багато в чому союзники

— Пане посол, цього року ми відзначаємо 10-річчя встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Як ви охарактеризували б ці відносини?

— Наше співробітництво розвивається дуже динамічно й має хорошу перспективу. Запорука цьому — взаємна повага. Китай завжди серйозно ставився до України. Ваша держава завжди підтримувала й підтримує позиції КНР у таких питаннях, як тайванське, тибетське, проблеми прав людини... А головне, що об’єднує наші країни, — Україна й Китай дуже миролюбні й усе роблять для того, щоб не виникало ніяких кривавих конфліктів. А це, за великим рахунком, і є запорукою нормального, спокійного життя.

— Торговельно-економічні відносини між нашими країнами розвиваються дуже динамічно. Але все-таки, певне, є і перешкоди. Які чинники гальмують розвиток взаємовигідного співробітництва?

— Економічне партнерство справді дуже інтенсивне, але ми все-таки невдоволені, оскільки в цій царині співробітництва є дуже великий нереалізований потенціал. Україна посідає третє місце в товарообороті Китаю з СНД після Росії і Казахстану. 2001 року товарооборот між нашими країнами становив 858 млн. доларів, приріст, порівняно з попереднім роком, дорівнює 45,1%. А заважає те, що структура нашого товарообороту досить одноманітна. Україна є одним з основних постачальників металургійної продукції в Китай, а до останнього часу — ще й мінеральних добрив. А ми експортуємо переважно товари текстилю, легкої та харчової промисловості. Дуже тішить той факт, що останнім часом збільшується експорт із Китаю електроніки, продукції машинобудування й медикаментів.

Біда нашого співробітництва в тому, що по-справжньому великі заводи й фабрики КНР ще не вийшли на український ринок — і навпаки. Спільний бізнес будується переважно на рівні дрібних і середніх підприємств, а майже всі великі корпорації залишаються за бортом. Українській стороні варто вжити активних заходів для розширення імпорту з Китаю. Експорт в Україну нині становить 247 млн. дол. і його приріст цього року — 81,2%. Ваш імпорт у КНР —611 млн. дол., відповідно приріст становить 34,3%. Нині, на мій погляд, дуже важливо розвивати економічно-технічне співробітництво: авіацію, технології тощо. Крім того, подальший розвиток торговельно-економічних відносин гальмує і низка інших чинників: велика кількість фірм-посередників і офшорних компаній у взаємній торгівлі, присутність банківських, страхових компаній третіх країн в обслуговуванні торговельних операцій, підвищення тарифів залізничного транспорту на транзити вантажів, незначні можливості забезпечення перевезень морським і авіатранспортом. Сюди можна віднести й нерозвиненість договірно-правової бази, відсутність практики взаємного надання митних пільг, повільне вирішення господарських спорів відповідними судами й арбітражними відомствами. І, ясна річ, принципові розбіжності в методиках обчислення обсягів двосторонньої торгівлі, її структури національними статистичними й митними відомствами. Проте, сподіваюся, що в найближчому майбутньому всі перешкоди буде подолано.

— Які факти дозволяють вам бути таким оптимістичним?

— Наші відносини розвиваються, і фахівці обох країн працюють над тим, щоб ліквідувати всі перешкоди на цьому шляху. Створено Міждержавну українсько-китайську комісію з торговельно-економічного співробітництва. Відбувається обмін візитами. Торік Україну відвідав Голова КНР Цзян Цземінь, а у 1995 році в КНР приїжджав Леонід Кучма. Обидва візити мали величезний позитивний вплив на українсько-китайські відносини. Було досягнуто ряд принципово важливих домовленостей.

— Чим пояснюється той факт, що міжбанківський обмін між нашими державами практично відсутній і розрахунки виконуються через треті країни?

— Безумовно, це не йде на користь нашому співробітництву. Аби розв’язати проблему, треба підвищувати обсяги товарообігу між нашими країнами. Необхідно поліпшити імідж і зміцнити довіру України. Це фундамент зміцнення взаємного співробітництва, без якого вирішувати питання дуже важко. Минулого року глава Народного банку Китаю відвідав із делегацією Україну. Візит був дуже успішним.

— Які реальні результати цієї зустрічі?

— Я думаю, у процесі зміцнення співробітництва між нашими країнами й у процесі входження України й Китаю в європейські структури банки двох країн працюватимуть напряму. Один із головних результатів зустрічі — поглиблення взаєморозуміння. Переговори тривають, і обидві сторони беруть у них активну участь.

— Пане посол, які міждержавні програми заслуговують найпильнішої уваги обох країн?

— По-перше, — програма міжнародного співробітництва. Тут Китай і Україна виступають як союзники. Велике значення уряди наших країн надають налагодженню взаємодії в міжнародних організаціях, передусім в ООН. У багатьох питаннях позиції України й Китаю дуже близькі. Це питання протидії політиці сили на міжнародній арені, ядерного роззброєння, реформи й розподілу фінансування ООН, боротьби з тероризмом тощо. Сторони підтримують одна одну при голосуванні в комітетах і комісіях. Величезний потенціал є і в галузі науково-технічного співробітництва. Китай цікавлять такі напрями, як металургія, аерокосмічні технології, технології АПК й медицини, а Україну — успіхи Китаю в сфері комп’ютеризації, телекомунікацій, електронної та електротехнічної промисловості. Дуже важлива й військово-технічна галузь. Потенціал вашого ВПК величезний, і Україна зацікавлена в співробітництві з Китаєм, особливо у вивченні досвіду моєї країни в конверсії підприємств військово-промислового комплексу й участі китайських фахівців у програмах переведення українських військових підприємств на мирну колію. Дуже важливим є також культурно-гуманітарне партнерство. На сьогодні в рамках угоди про співробітництво між Міністерством освіти України й Державним комітетом КНР із питань освіти 14 освітніх закладів України напряму контактують із 36 вузами Китаю. Громадяни обох держав навчаються у вищих навчальних закладах України й Китаю за власні кошти. Сьогодні в інститутах і університетах України навчаються понад 2000 китайських студентів і стажистів. Українських студентів у нас — удесятеро менше.

Мудрість Конфуція і загадка слов’янської душі

— Пане посол, ви уродженець автономного округу внутрішньої Монголії. Чи ж були у вашому дитинстві конфлікти на міжнаціональному грунті?

— Я народився в родині службовця. Мама — домогосподарка. А сім’я була велика... Жили небагато, але дружно, завжди допомагали одне одному. Я ходив у школу з дітьми різних національностей, і ніяких проблем у нас ніколи не було. Шанували одне одного за розумові здібності, а не за колір шкіри чи форму очей. Після школи я без проблем вступив у пекінський університет на відділення сербсько-хорватської мови й літератури. Згодом став дипломатом і ніколи не почувався «людиною іншої національності».

— Чому ви в дипломатії вибрали саме слов’янський напрям?

— Слов’яни завжди були близькі мені за духом. Мені подобається слов’янська відкритість, спроможність дружити, прямота, вміння не пам’ятати зла, гостинність, широта натури, словом — усе те, що називається загадкою слов’янської душі. Я з 1976 року на дипломатичній роботі в Східній і Центральній Європі, природно, з невеличкими перервами. І знаєте, якщо мені ще раз дозволять вибрати країну, неодмінно поїду в слов’янську.

— Ваші останні призначення, до приїзду в Україну, — посада співробітника посольства КНР у колишній Югославії, потім —робота у МЗС Китаю, а потім — послом у Хорватії, саме під час конфлікту з НАТО. Якою ви побачили цю війну?

— Послом у СФРЮ я працював ще наприкінці вісімдесятих, а в Хорватію переїхав 1997 року. Тож війну спостерігав тільки по телевізору. Але наслідки не лише бачив — я серед них жив. Приїхавши в Хорватію, з жахом констатував: працювати мені доведеться в напівзруйнованому місті, і це попри те, що після війни Хорватії та Сербії минуло вже кілька років. Обстановка була дуже напружена, особливо коли почали бомбити Югославію, а ми стежили за цим по ТБ, слухали воєнні зведення й розповіді очевидців.

— Який день війни для вас виявився найстрашнішим?

— День, коли натовські бомби влучили в будинок Посольства Китаю в Югославії. Ми спочатку навіть не могли в це повірити, потім нам повідомили про жертви... Убили людей, із котрими я працював не один рік. Загинув і мій найкращий друг, товариш ще за університетом. Знаєте, після того, що довелося пережити, починаєш абсолютно інакше розцінювати значення таких слів, як мир і життя. Ось чому я так затишно почуваюся в Україні, якій вдавалося всі проблеми розв’язувати без війни.

— В Україні ви вже понад два роки. У чому, на вашу думку, ви стали трішки «українцем»?

— Певне, у тому, що дуже полюбив Київ: зелене, красиве, дуже затишне місто. Згодом став завсідником Андріївського узвозу. Саме там, серед творів українського мистецтва відкрив для себе привабливість картин, написаних олією, до цього я їх не дуже-то розумів. Крім того, приохотився до української кухні, дуже полюбляю борщ, вареники й сало. Хоча ласую цими стравами лише зрідка...

— У рядового українця Китай асоціюється з гороскопами, китайською кухнею і нетрадиційною медициною... Наскільки важливу роль відіграють ці три складові у вашому житті?

— Китайська кухня смачна, корисна й надзвичайно різноманітна. У ній чотири школи, у кожній із них — безліч напрямів. Покуштувати ці страви можна в численних китайських ресторанах, які в Києві досить популярні. А я віддаю перевагу стравам нашого посольського кухаря — він просто віртуоз у кулінарному мистецтві.

Китайська медицина забезпечує здоров’я. Вона базується на досвіді тисячоліть і не просто лікує, а формує певний світогляд. Для розслаблення я займаюся медитацією, а коли занедужую, використовую наші лікарські трави. При цьому ніколи не відкидаю і європейські методи лікування, особливо досягнення в галузі діагностики. А потім уже можна підключити й китайські народні ліки. Я помітив, у вас теж розвинена народна медицина, але її не поставлено на промислову основу, як у нас. Раніше у нас теж трави переважно заварювали, а тепер частіше використовують у вигляді порошків, пігулок і «жуйок», що значно економніше та зручніше.

— Ви говорите, що китайська медицина формує певний світогляд. Яка стародавня мудрість допомагає вам у житті?

— Певне, слова Конфуція: «із трьох чоловік один обов’язково мій учитель». Це означає, що ми навчаємося все життя й за бажання завжди знайдемо того, у кого можна добути нові знання. Є також інший вислів цього мудреця, який у слов’янській інтерпретації звучить так: «не бажай іншим того, чого собі не побажаєш». Дотримування цього принципу допомагає знаходити душевну рівновагу і навіть сприяє кар’єрі, дозволяє знаходити взаєморозуміння між людьми різних поглядів і спрямовувати їх в одне конструктивне річище. В Україні в мене багато друзів серед представників різних політичних течій і партій. Усіх їх ріднить одне — інтерес і повага до Китаю. На цьому грунті вони об’єднуються та приносять обом країнам багато користі.

А стосовно гороскопів (посол усміхнувся), щиро кажучи, я не дуже в них вірю. Це як цікава гра, той-таки карнавал, на якому один вбрався в костюм дракона, другий — коня, а третій — мавпи. Але це моя суб’єктивна думка, у жодному разі не наполягаю на її непогрішності. Просто я людина така... Вірю винятково в здоровий глузд, що грунтується на глибокій аналітиці, професійних прогнозах і безсторонній статистиці.

— І що вам цього разу підказує здоровий глузд?

— Те, що відносини між нашими країнами стануть ще теплішими, ширшими та кращими...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво