Молочний коктейль - Політика - dt.ua

Молочний коктейль

19 червня, 2009, 15:39 Роздрукувати Випуск №22, 19 червня-26 червня

У відносинах Москви і Мінська ніколи не бракувало проблем. Але в останні тижні ці тріщини на колосі союзної держави стають дедалі очевиднішими.

У відносинах Москви і Мінська ніколи не бракувало проблем. Але в останні тижні ці тріщини на колосі союзної держави стають дедалі очевиднішими. Дійшло до того, що білоруське керівництво вирішило бойкотувати саміт Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), який відбувався у російській столиці, пов’язавши це рішення з «молочною війною», розпочатою Росією. Ціна «молочного» питання для Мінська справді висока: близько 95% експорту цієї білоруської продукції припадає на російський ринок. А щоб у Кремлі не було ілюзій з приводу серйозності намірів Мінська відстоювати інтереси своїх товаровиробників, Білорусь оголосила нелегітимною підписану в Москві угоду про створення колективних сил оперативного реагування ОДКБ, оскільки її, мовляв, ухвалили з порушенням принципу консенсусу.

Білоруси змогли боляче ударити по амбіціях Москви. Для Кремля ОДКБ — улюблена геополітична іграшка: трепетно виплекана альтернатива НАТО на пострадянському просторі, військово-політична організація, в якій безроздільно домінує Росія. І якщо небажання Ташкента підписати угоду про створення колективних сил швидкого реагування російські політики можуть списати на традиційну геополітичну гру узбецького керівництва, яке через чотири роки після андижанських подій планує знову дистанціюватися від Кремля, то відмова Мінська — інша річ. Адже Білорусь вважається найближчим союзником Москви, єдиним плацдармом Росії у Східній Європі.

Раніше, хоч би до якої позначки опускалися білорусько-російські відносини, криза не торкалася військового співробітництва двох країн. Тепер усе інакше. І після демаршу Лукашенка під питанням опинилося проведення білорусько-російських військових навчань «Запад-2009», і вже тим більше — створення єдиної регіональної системи протиповітряної оборони союзної держави.

Рішення Мінська демонстративно усунутися від військово-політичного проекту Москви — свідчення того, що нинішній конфлікт значно глибший за попередні. І врегулювання «молочної» проблеми не означає, що конфлікт між Білоруссю та Росією вирішений: «молочна війна» вже переросла у щось більше. Принаймні білоруси поки що не планують скасовувати запроваджений днями жорсткіший контроль за переміщенням вантажів на основних білорусько-російських магістралях, який у Мінську назвали «симетричною відповіддю» на дії Москви. І почали говорити про необхідність більшого контролю за поставками з Росії бананів та пива. При цьому в Мінську зазначають, що наступного удару Москва цілком може завдати по експорту білоруської м’ясної та рибної продукції.

Невідомо, як далеко планують зайти білоруське й російське керівництво у своїх «симетричних відповідях». Насправді проблема полягає не в тому, чи відповідають білоруські молоко або м’ясо російським стандартам. Ідеться про геополітичні амбіції Кремля, стан російської економіки і, звісно ж, виживання режиму Олександра Лукашенка в умовах економічної кризи.

Формально нинішній конфлікт розпочався через новий транш російського кредиту, якого білоруси так і не отримали. У обох сторін було своє пояснення цього. І якщо російський міністр фінансів Олексій Кудрін публічно засумнівався у платоспроможності Білорусі, то Мінськ заявив, що в обмін на кредит Кремль вимагав визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії. Олександр Лукашенко поки що не має наміру йти на такий демонстративний крок, оскільки це означало б нове ускладнення в його непростих відносинах із Європейським Союзом та Сполученими Штатами. Адже із Заходом у Білорусі щойно розпочалося зближення, результатом якого стало, зокрема, і приєднання Мінська до політики «Східне партнерство».

Тим часом Мінську вкрай необхідний кредит. Неважливо — від Росії чи від МВФ і ЄБРР. Адже на кону — стабільність режиму і політичне майбутнє Олександра Лукашенка. Поки що білоруський «бацька» популярний у країні. Але ця підтримка багато в чому викликана позірно стабільною економічною ситуацією, що забезпечувалася урядовими дотаціями й відносно недорогим російським газом. Нині ж Мінську катастрофічно бракує коштів на підтримку підприємств, які виробляють неконкурентоспроможну продукцію. Але й Москва нині не може дотувати білоруську економіку: через кризу у Росії в самої серйозні проблеми. А в такій ситуації кожен думає більше про себе, ніж про свого союзника.

Тому Кремль змушений вдаватися до протекціоністських заходів, захищаючи російських товаровиробників і закриваючи свій внутрішній ринок для партнерів із союзної держави. І в Москві, можливо, навіть раді конфронтації з Мінськом, оскільки з’являється благовидний привід не надавати мільйони, яких так потребує і російська економіка. Але Кремль також не має наміру випускати зі сфери свого впливу партнера по союзній державі. І тому починає активно використовувати традиційний важіль тиску — ціну на російський газ. А це питання для Лукашенка в умовах кризи особливо дошкульне: навіть у кращі часи при високих цінах на енергоносії виживання білоруської економічної моделі було сумнівне.

«Газпром» уже зажадав від «Белтрансгазу» погасити заборгованість на суму понад 230 млн. дол. за поставлений у січні—квітні газ. Ця сума становить собою різницю між контрактною ціною поставок за січень—квітень і фактичною оплатою з білоруської сторони. Річ у тому, що, відповідно до усної домовленості керівників двох країн, Білорусь у першому кварталі 2009 року оплачувала газ із розрахунку 150 дол. за 1 тисячу куб. м, тоді як контрактна ціна на цей період становила 210 дол. Але юридично ці домовленості оформлені не були. І тепер Мінськ поставлений у доволі складні умови. Втім, навіть у цих умовах білоруси намагаються вести свою велику гру: у дні протистояння з Кремлем Олександр Лукашенко вирушив із візитом до Туркменистану, де, зокрема, говорив із Гурбангули Бердимухаммедовим про майбутні газові проекти.

І тут неважливо, наскільки реалістичні ці проекти: у дипломатичному покері треба вміти блефувати. Той-таки Лукашенко довгі роки грав на суперечностях між Заходом і Росією, демонструючи готовність зблизитися з Брюсселем, щоб зайняти вигіднішу позицію на переговорах із Москвою. І дуже часто це спрацьовувало. Але непостійність білоруського партнера не може не дратувати Кремль, який серйозно впливає на економіку Білорусі. І не виключено, що там знову повернулися до ідеї зробити ставку на нового білоруського президента. Принаймні якийсь високопоставлений співробітник адміністрації Дмитра Медведєва, коментуючи російському «Комерсанту» ситуацію з бойкотом Олександром Лукашенком саміту ОДКБ, заявив: «…нас не дуже засмутила поведінка Білорусії. Певно, комусь просто набридло бути президентом цієї країни». Проте можливості Кремля не слід перебільшувати. Та й у Білорусі поки що немає політика, здатного на рівних конкурувати з Олександром Лукашенком. Ні серед опозиції, ні серед його найближчого оточення. А «бацька» поки що не планує змінювати свою давно вибрану манеру гри, шантажем домагаючись від Москви нових поступок та дотацій. Як і Кремль не планує відступати від своїх амбіційних планів із приватизації білоруських підприємств. А це означає, що ми станемо свідками нових білорусько-російських конфліктів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво