Молдова: краще платити, ніж розплачуватися?

Усього кілька тижнів тому міністр закордонних справ України Петро Порошенко, виступаючи на засіданні Верховної Ради, досить упевнено заявив, що «все йде за планом» і основні проблемні питання відносин із Молдовою буквально найближчим часом мають бути вирішені. Серед іншого було зазначено, що керівництво Молдови вже до 11 березня ц.р. нібито готове передати Києву той-таки злощасний акт на право користування землею під ділянкою автодороги Одеса — Рені в районі населеного пункту Паланка.

Сміливі заяви глави дипломатичного відомства стали приводом до чергової антиукраїнської піар-кампанії в самій Молдові. Тамтешні комуністи, а також низка політструктур, які, за результатами останніх виборів, опинилися поза коридорами влади, зчинили скандал навколо дій молдовського уряду, який, на їхню думку, став на надто поступливу позицію в переговорах з Україною. Представники компартії і християнських демократів особливо не церемонилися у доборі засобів, повсюди дезінформуючи місцеву спільноту щодо позиції України в переговорах із Молдовою. Жителів с.Паланка молдовські «патріоти» встигли до смерті залякати якщо не втратою земельних наділів, які містяться по інший бік автодороги Одеса — Рені, то, як мінімум, якимись платними перепустками, що їх буцімто невдовзі може ввести Україна для молдовських громадян, котрі захочуть перетнути зазначену дорогу.

В умовах такого жорсткого внутрішнього пресингу прем’єр-міністр Молдови змушений був публічно «відхреститися» від своїх попередніх декларацій стосовно передачі Україні у власність ділянки дороги в районі Паланки і заявити, що Молдова нікому нічим не зобов’язана...

Якщо розглянути ситуацію докладніше, стає зрозуміло, що відносини з Україною для молдовських комуністів, як і під час їхнього восьмирічного перебування при владі, є справою, м’яко кажучи, не першої важливості. Головна мета цієї де-факто антиукраїнської піар-кампанії — бажання уколоти своїх електоральних конкурентів. Україна просто, так би мовити, нагодилася до речі.

Наскільки далекоглядний такий електоральний хід молдовських комуністів, покаже час. Багато хто в Молдові чудово пам’ятає, що передачу Україні ділянки землі під Паланкою ратифікувала саме компартія, яка контролювала 2001 року молдовський парламент. А новому уряду Молдови на чолі з Владом Філатом нині доводиться розраховуватися за невиконані зобов’язання попередньої влади.

Сьогодні глава компартії і колишній президент Молдови Володимир Воронін, очевидно, забув, що в обмін на зазначену ділянку дороги Молдова отримала 430 метрів берега р.Дунай і вихід до моря. При цьому, як подейкують лихі язики, пан Воронін не посоромився буквально недавно нагадати Києву про свій орден, яким він свого час був нагороджений указом Віктора Ющенка, але так і не встиг отримати нагороду.

Слід визнати, що внутрішньополітична ситуація в Молдові справді непроста, а правляча коаліція, що називається, тріщить по швах. Уряд Молдови більше сконцентрований на захисті від внутрішніх опонентів, ніж на пошуку компромісних варіантів вирішення проблем з Україною. В таких умовах маневр чинного уряду на зовнішньому напрямі дедалі більше звужуватиметься в міру наближення парламентських виборів, які, можливо, відбудуться вже цієї осені.

Зі зрозумілих причин, чинному уряду Молдови хотілося б уникнути прийняття рішень, котрі могли б бути витлумачені його електоральними опонентами як зрада національних інтересів та територіальні поступки Україні (саме так трактують наразі комуністи і їхнє оточення виконання Молдовою своїх зобов’язань перед Україною). Проте сьогодні Київ досить чітко дає зрозуміти, що дальше зволікання з вирішенням двосторонніх проблем контрпродуктивне.

У Кишиневі чудово розуміють, що запровадження більш жорсткого порядку в’їзду громадян Молдови на територію України (у контексті посилення боротьби з нелегальною міграцією) може серйозно ускладнити електоральні перспективи молдовських партій, які входять у правлячий альянс. Такий крок Києва у розумінні більшості громадян Молдови означав би провал зусиль уряду Влада Філата на українському напрямі (інше питання, наскільки виграє від такого кроку сама Україна).

Розуміючи пікантність ситуації, молдовське керівництво намагається зволікати час, роздаючи Україні нові обіцянки. Зовсім уже несерйозно виглядає передача нашій делегації під час останнього раунду двосторонніх консультацій проектів необхідних Києву документів. За нашою інформацією, зазначені документи, які молдовська сторона подала на початку цього тижня як «свідчення своєї гнучкості і конструктивізму» у переговорах із Києвом, ось уже кілька років припадали пилом у канцелярії попереднього уряду комуністів і, звісно, неофіційним шляхом уже потрапили до української сторони.

Автору цих рядків неодноразово доводилося чути в Кишиневі закиди, що Україна, мовляв, зацікавлена тільки в просуванні своїх питань, на
кшталт Паланки і Ново-Дністровської ГАЕС, при цьому нічого не пропонуючи Молдові в пріоритетних для неї сферах. Нюанс полягає в тому, що Київ уже кілька разів зробив Кишиневу територіальні поступки (у прозорості яких відповідним українським органам ще слід було б розібратися), так нічого й не отримавши натомість. Тому в Києві цілком справедливо розраховують, що перехід до так званого позитивного порядку денного у двосторонніх відносинах із Молдовою буде можливий після того, як удасться знайти компромісні рішення щодо найбільш гострих питань, отриманих у спадок від колишнього СРСР.

Деякі молдовські експерти вже усвідомили, що Київ, м’яко кажучи, втомило вічне «переливання з пустого в порожнє» у двосторонніх переговорах із Кишиневом, тому невдовзі можуть настати цілком конкретні дії. У Молдові добре пам’ятають прецедент 2006 року, коли українська сторона більше року попереджала молдовських колег про аварійний стан залізничного мосту в районі Могилів-Подільського, а потім таки закрила його на капітальний ремонт, і вивезення молдовського експорту залізницею було на певний час припинене. Це магічним чином сприяло тому, що Кишинів виявив надзвичайну гнучкість щодо взаємовигідних питань, внаслідок чого вдалося частково розблокувати роботу одного з пан’європейських транспортних коридорів, які проходять територією наших країн.

Сьогодні Кишинів уже почав попередню «артпідготовку» стосовно України. Незалежні експерти у своїх публікаціях рекомендують уряду Молдови заздалегідь проробити зі своїми партнерами із Євросоюзу та США питання впливу на Київ, щоб утримати останній від тиску на Кишинів у контексті вирішення двосторонніх проблем.

Звісно, молдовська сторона у своїх контактах із Заходом не бере до уваги, що можливі односторонні кроки Києва націлені на стимулювання Кишинева до виконання своїх зобов’язань. Можливість Києва задіяти важелі впливу на Кишинів подається Заходу як «загроза регіональній безпеці», «відкочування Києва в орбіту Москви», «інтерес деструктивних сил у збереженні статус-кво в придністровському врегулюванні» тощо. Багатьом відомо: цей прийом — улюблений в арсеналі засобів молдовської дипломатії, що, слід визнати, неодноразово якщо не запобігало зовнішньому тиску на Молдову, то принаймні пом’якшувало його.

Проте навіть європейці, які за останніх кілька років вимушено стали непоганими експертами в питаннях україно-молдавських відносин, дедалі частіше почали говорити представникам Молдови, що європейська інтеграція передбачає уміння самостійно вирішувати свої проблеми з сусідами, а не постійно апелювати до Брюсселя як верховного арбітра. Водночас Києву натякають, що вирішення питань по-європейськи абсолютно не виключає застосування тих чи інших інструментів впливу на незговірливого партнера.

Хотілося б сподіватися, що молдавська сторона усвідомить: у житті краще платити, ніж розплачуватися. Набагато вигідніше передати Україні акт землекористування на ділянку дороги в районі Паланки (яка побудована за гроші Української ССР і раніше перебувала у власності України), раз і назавжди «перегорнути цю сторінку» у двосторонніх відносинах і перейти до вирішення важливіших питань — відновлення авіасполучення між нашими країнами, співробітництва в рамках європейських енергетичних проектів, взаємного залучення інвестицій, вирішення придністровського конфлікту тощо.