Медичні тендери-2012. Буде дешево, але сердито - Політика - dt.ua

Медичні тендери-2012. Буде дешево, але сердито

27 квітня, 2012, 15:51 Роздрукувати Випуск №16, 27 квітня-11 травня

Фармацевтичний ринок вщерть наповнений войовничими настроями і пошуками слабких ланок, які можна викинути з ринку й зайняти нішу.

© kmu.gov.ua

Два тижні тому громадські медичні організації принесли новому очільнику Міністерства охорони здоров’я Раїсі Богатирьовій граблі. З натяком, аби почала працювати. Приводом до цього стало зволікання з тендерами, що могло призвести до повторення історії минулих років. У МОЗ заспокоїли: тримають ситуацію під контролем. З боку чиновників усе справді має практично ідеальний вигляд. Щоправда, з боку пацієнтів — картина трохи інакша.

Пацієнти взагалі дивляться на світ іншими очима, ніж лікарі, а тим паче чиновники. Відтак багато чого не розуміють. Скажімо, Ілля Ємець, призначений на посаду міністра наприкінці 2010 року, тільки 11 квітня 2011-го зміг оголосити перші тендери МОЗ. Тоді це розцінювалося як катастрофа і неминуча смерть тисяч хворих, позбавлених таблеткової опіки держави. Саме під цим соусом було подано і його відставку минулого літа.

Раїса Богатирьова призначена міністром також у переддень Нового року. І МОЗ змогло оголосити перші тендери тільки 12 квітня. Чим, здавалося, не привід прогнозувати її відставку вже нинішнього літа? Адже цьогорічний контекст ще гірший: парламентські вибори, потрібно демонструвати хоч якесь покращення життя. Особливо у сфері, з якою зіштовхуються 100% виборців. Усе — так, якщо виходити з логіки пацієнтів, і водночас усе інакше. З позиції чиновників. «Слухайте, та тендери завжди відбувалися в такий час, — втомлено пояснив нам один із тендерних функціонерів. — По-перше, у першому кварталі немає ще грошей, а підписувати договори потрібно із взаємними обов’язками. Колись бюджет взагалі приймали в березні, і нічого — викручувались. Потім навіть звикли. По-друге, оскільки ліки зажди купують під кінець року, то залишаються перехідні рештки. По-третє, закон дозволяє без тендера збільшити попередню закупівлю до 20%. Ну й основне: це ж бюрократична машина. Вона ніколи не спішить».

Те, що відставка Ємця трапилася не через провал закупівель, а з інших причин, нам підтвердив інший наш співрозмовник. Останній цвях у міністерську кар’єру Іллі Миколайовича був забитий взагалі несподівано: Віктор Янукович, зібравши одного разу медичний хурал, не виявив серед присутніх міністра, який перебував у США. Стався напад президентської емоції, і в головне крісло посадили Олександра Аніщенка, який туди не дуже-то й прагнув. Богатирьова, до речі, недавно також отримала профілактичний привіт. Міністр дозволила собі проігнорувати черговий щомісячний візит Віктора Федоровича до блаженнійшого Володимира, який страждає від хвороби Паркінсона і рятується від неї в клініці «Оберіг». На щастя Раїси Василівни, вона була не за океаном і змогла швидко виправити свою помилку.

Отож цьогорічне МОЗ під керівництвом Богатирьової мало чим відрізняється від своїх попередників. Скажімо, прес-служба міністерства, відповідаючи на запит DT.UA, повідомила: «процедура державних закупівель здійснюється у плановому режимі». Аргументуючи тим, що «левова частка усіх технічних завдань, а саме 73%, була затверджена у період із 21 березня по 30 березня, що дозволило вчасно оголосити проведення закупівлі за багатьма програмами». 

Про те, що оголошення відбулося практично того самого дня, що й «провального» минулого року, ми вже писали. Стосовно 21 березня — то ця дата теж по-своєму знаменна: за день до цього, 20 березня, прем’єр-міністр Микола Азаров на спеціальній нараді висловив глибоку «стурбованість тим, що досі не сформовані технічні завдання на закупівлю». З наступного дня робота закипіла. Цікаво, що було би, якби Азаров скликав нараду 5 лютого або, наприклад, не скликав узагалі?

Чутки,
що правлять світом

Можливо, громадські організації пацієнтів і не били б на сполох, якби з міністерства надходила бодай якась заспокійлива інформація. За її відсутності ринок наповнився найрізноманітнішими чутками.

Спершу звинувачували так звані декларативно-фіксовані ціни, які мають закріплюватися на державному рівні і служити орієнтиром для розпорядників державних грошей під час закупівлі ліків. Торік ведення такого реєстру була покладено на МОЗ, яке формувало його на основі даних від самих постачальників. До речі, з’ясувалося, що регульовані ціни завищені на 10—20%, оскільки постачальники увігнали в них податковий тиск, ризики невиконання контрактів та коливання валют. 

Проте фіксовані ціни не мають жодного значення для проведення тендерів, оскільки в законі про держзакупівлі їх немає взагалі. Отож із погляду закону — це творчість клерків середньої руки. Тому пояснювати глобальну проблему вузьким випадком референтних цін вигідно тільки шахраям, які намагаються взагалі знищити будь-які цінові орієнтири, що вказують на наявність відкотів. 

Друга версія пов’язана з реєстрацією лікарських препаратів, яку проводить МОЗ. Нам неодноразово довелося чути, що міністерство буксує з тендерами, оскільки нинішнього року виникли проблеми з реєстрацією, пов’язані зі зміною міністрів та кадровими струсами. Але й ця версія цілком неспроможна. Ліки реєструються в Україні не на один рік, тому одномоментного закінчення терміну придатності посвідчень для всіх препаратів не може бути в принципі. А отже, можна оголошувати торги бодай щодо дозволених ліків. Чого, нагадаємо, до 12 квітня не зробили. До того ж подавати заявки на реєстрацію препаратів мають самі виробники або їхні уповноважені представники, які жодним чином не зацікавлені у своєму зникненні з ринку. 

Третя версія — держзамовлення регіонів. Багато хто впевнений, що МОЗ не могло сформувати загального замовлення, оскільки обласні управління охорони здоров’я чомусь не слали своїх заявок на ліки. Частково це правда, проте й ця версія далека від життя. Сформувати загальне замовлення можна орієнтуючись на торішні обсяги. Адже за рік у жодному регіоні СНІДу з раком не позбулися, а епідемій гемофілії і раку в принципі не буває. Тим більше що бідна держава замовляє цих ліків завжди менше, ніж потрібно. Замовлення зазвичай вистачає на формування аптечок головлікарів для блатних хворих, маленькі українці однаково купують самі. Отож «регіональний» аргумент годиться тільки для внутрішньовідомчих пошуків крайніх.

У виборчий рік — без відкотів

РейтингОб’єктивні причини тендерного непоспіху все ж, безумовно, існують. Ті, що повторюються щороку, ми перелічили на початку статті. Однак є й унікальні.

По-перше, з найвищих верхів МОЗу довели побажання максимально здешевити ліки на тендерах, у тому числі через різке зменшення відкотів. Один рік — на вибори — можна й потерпіти. Учасники ринку взагалі впевнені, що одним із важливих чинників призначення Богатирьової став її досвід 90-х, коли вона втілила в життя передвиборну хвилю підтримки Леоніда Кучми.

Однак наказати знизити ціни і справді їх знизити — це дві великі різниці. Торік таку акцію вже намагався провести міністр Аніщенко. Як часто скасовувалися тендери і яку хвилю це здіймало — пам’ятають навіть далекі від фармацевтики люди. Одномоментно відмовитись від відкотів — заскладне завдання для чиновників. Отож однією рукою вони наказують постачальникам знижувати ціни, інша — все одно показує на свою кишеню. Бізнес, який і так перебуває під «сімейним» пресом, починає рахувати свою рентабельність. Починаються переговори. На все це, зрозуміло, потрібен час.

Своє підпілля формується і в чиновницьких кабінетах клерків середньої руки, які не мають жодного бажання повторювати долю тендерного комітету МОЗ епохи Зиновія Митника. Практично всі його співробітники зараз ходять на допити до слідчих як на роботу, лише глава комітету — з чистою совістю на волі. У в’язниці сидить колишній глава «Укрвакцини», відсудивши в американському суді 60 мільйонів доларів за алхімічні поставки антигрипозної вакцини при уряді Тимошенко компаніями Olden Group і «Інтерфарм». Причому Олександр Кузнєцов був заарештований відразу ж після рішення американських судів на користь «Укрвакцини». Тим часом у МОЗ ні для кого не секрет, що закуплені при Митнику десятки печей з утилізації медпрепаратів коштували не 100 тисяч євро за штуку, а вчетверо-вп’ятеро дешевше. І працювати вони в наших лікарнях у принципі не можуть із технічно-конструктивних причин. Але тут — тиша. Як мовиться: кожному — своє.

Є й ще одна причина. Скажімо так, філософська. Деякі з наших співрозмовників окреслили її як «відсутність азарту» в Богатирьової.

Раїса Василівна — більше ніж міністр. Вона ще й віце-прем’єр, про що багато хто забуває. 

Нічого дивного в тому, що, попри всі кадрові зміни, в міністерстві залишилися впливові люди, котрі прийшли туди в епоху всесильності народного депутата Юрія Іванющенка. Та й інших не надто шарпають. 

Наприклад, міністерство не нервує з приводу тендерів на «швидкі допомоги». Торік у листопаді МОЗ уклало договори з фірмами «Крас» і «Горал» на поставку 216 автомобілів «швидкої» та 70 реанімобілів на суму 200 млн. грн. Основна маса автомобілів мала приїхати у березні нинішнього року. Натомість 23 квітня прес-служба МОЗ відрапортувала про появу першого автомобіля на тест-драйві. Потому виявлені недоліки усуватимуться у всій партії, і тільки згодом вони поїдуть у Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку області та Київ — пілотно-реформенні регіони, в яких влада «даруватиме» ці машини виборцям за кілька днів до виборів. За це порушення умов поставки ніхто нікого не карає. Тому що ні для кого в МОЗ не секрет, хто володіє «Горалом» і «Красом».

Що ж стосується того, як насправді пройдуть тендери в нинішньому році, — то відстежувати процес можна буде практично в онлайні. Аби на щось спертися, ми проаналізували дані щодо медичних тендерів, опубліковані у «Віснику державних закупівель» у  2011 році. (загальна сума — 8,2 млрд. грн., із них закупівлі МОЗ — 1,8 млрд. грн.). Окрім того, порівняли їх із даними 2010 року, спробували дізнатися, хто є справжнім господарем цих компаній, і виявили певні тенденції. Невдовзі зможемо порівняти і свіжі тендери. Отож.

Злети і падіння «вільного ринку»

Номер 1. Постачальник медичного обладнання фірма «Крас» здійснила шалений ривок, піднявшись на 400 мільйонів гривень і двадцять сходинок. Її офіційними засновниками як були, так і залишились Ганна й Тігран Дзігуа та Віталій і Федір Саваровські (останній відомий як директор Спецiального конструкторсько-технологiчного бюро з дослiдним виробництвом Iнституту фiзики напiвпровiдникiв ім. В.Лашкарьова). В історії у цих бізнесменів — балотування до київських місцевих рад за списком БЮТ, тому пояснити їх зростання можна було б звичайним перебіжництвом. Проте джерело DT.UA свідчить, що все простіше: фірма неофіційно налагодила дружні стосунки з групою Фісталів.

Фісталі. Володимир та Герман Фісталі — сини відомого донецького професора Емілія Фісталя, керівника опікового центру Інституту невідкладної хірургії. Ірина Савоста — директорка благодійного фонду Еміля Фісталя «Дитячий благодійний фонд. Україна». Ця група бізнесменів офіційно контролює компанії, які разом отримали підряди на 179 млн. грн. (торік вони заробили 50 млн. грн.): «Горал» (69 млн. грн.), «Виробнича компанія «Діспомед» (4 млн. грн.), «Мед-інвест» (76 млн. грн.). Також вони контролюють фірми, які не вигравали державних тендерів: «Оптово-роздрібне підприємство «Київпродторг», «Вайєр-медтехніка», «Фонд гуманних ініціатив», «Автомедтехніка», «Допомога-І». Але це не всі зв’язки Фісталів. Вважають, що вони у дуже дружніх стосунках із впливовою «регіоналкою» Тетяною Бахтєєвою. Найголовніше — саме фірми Фісталів отримали зелене світло на постачання обладнання до перинатальних центрів. 

Віктор Янукович обрав центри опіки над новонародженими своєю фішкою до виборів 2015 року, запланувавши витратити близько 700 млн. грн. за чотири роки на розбудову регіональних центрів. Основними освоювачами цих коштів торік були «Мед-інвест» Фісталів та «Медична торгівельна компанія» Світлани Курченко, яка недавно замінила вищезгаданого Володимира Фісталя у складі засновників компанії «Український центр медичної сертифікації та прогнозування». 

Наближення до династії Фісталів, скажімо так, збіглося з мегауспіхами МТК, — ця фірма у 2011 році виграла тендерів на 158 млн. грн., що на 107 мільйонів більше, ніж роком раніше.

Зірка «Охматдиту». У нашому рейтингу не враховано підряди на 228 млн. грн., які отримала фірма «Укрпрофмед» на розбудову столичного «Охматдиту», оскільки цей тендер пройшов за розділом «будівельні роботи», а не «медицина». 

Тим часом це теж важливий шмат грошей, освоювати який за неконкурентною процедурою закупівлі «в одного учасника» призначили фірму Ірини Коваль та Сергія Катрича. 

Ця фірма історично асоціюється з прізвищем відомої на фармацевтичному ринку діячки Олени Бех, що її Катрич і замінив у складі засновників. Бех відома як засновниця вищезгаданої фірми «Інтерфарм», яка за часів Тимошенко брала активну участь в оборудці з постачанням в Україну вакцин за завищеними цінами (навіть у 2010 році виграла тендери на  97 млн. грн., однак у 2011-му отримала нуль). 

Однак є підстави сумніватись у тому, що саме Бех або Коваль отримають надзвичайний навар від будівництва «Охматдиту». За даними джерела в «Охматдиті», в «Укрпрофмеду» є потужний субпідрядник — донецьке ТОВ «Євроінвестстрой» Юрія Лисиченка та Ольги Середи. Скромний статутник у розмірі 37,5 тис грн. не завадив отримати майже всі сотні мільйонів на будівництво та постачання обладнання для дитячої лікарні. 

На ринку переконані, що про цю фірму міг би багато розповісти Олександр Янукович. Найчастіше вона «світилась» у підрядах на реконструкцію Донецького залізничного вокзалу. Наприклад, «Євроінвестстрой» отримав на зовнішнє освітлення вокзалу 3,7 млн. грн. Таку ж суму інші фірми отримали на реконструкцію освітлення станцій «Київ-Пасажирський», «Київ-Волинський», «Київ-Петрівка» та «Львів». Або ще «Євроінвестстрой» виявився постачальником капців для провідників Донецької залізниці: одна пара за 190 гривень.

Також є дані, що ці 200 мільйонів стали лише початком великого шляху. Нинішнього року уряд дасть на нього ще
900 млн. грн., наступного очікується ще майже стільки ж, що доведе кошторис реконструкції однієї лікарні до майже 2 млрд. грн.

Шалені злети. Компанія «Укрмед» багато років мала засновниками Сергія Бондаренка, Анжеліку Мержву та Ольгу Козловську. Однак від початку її існування фірму контролював відомий на ринку бізнесмен Микола Кузьма. Зміна режиму принесла йому купу проблем. Але рівно рік тому «Укрмед» змінив власника на лондонську «Техстар трейдінг лтд.» (Techstar trading ltd.), і в нього почалося нове життя. Тендерні здобутки «Укрмеду» зросли з 44 мільйонів у 2010 році до 227 млн. грн. у 2011-му.

Для порівняння: компанія «А’СТА», заснована менеджерами з групи Ріната Ахметова, торік заробила приблизно стільки ж — 222 млн. грн. Але вона покращила свій результат лише на 60 млн. грн., або на чверть від 2010 року. Тоді як «Укрмед» — аж уп’ятеро. Також шалене зростання продемонструвало ПАТ «УМТ» («Укрмедтехніка», акціонери не розкриваються): з 25 до 150 мільйонів.

Донецька стабільність. Група Бориса та Наталі Іотенко вже багато років зберігає позиції. Це може бути пов’язано з іменем їхнього бізнес-партнера Зази Берадзе, якого джерела називають дуже близьким родичем Георгія Берадзе. Георгій Риносійович із 1991-го обіймав різні посади в уряді. За часів Тимошенко працював заступником міністра Кабінету міністрів, у нинішні часи Януковича перебрався в крісло заступника голови Держуправління справами президента. До цієї групи можна зарахувати такі компанії: «Емансіс» (82 млн. грн.), «СП Укрспецмед» (59 млн. грн.), «Європейська медична спілка», (7 млн. грн.), «Нова медична група» (14 млн. грн.), «Лізоформ» (цього разу не вигравала тендерів, але її обсяг 2010 року в 2011-му отримали новачки нашого рейтингу — «СП Укрспецмед» та НМГ), група компаній «Др. Рьодгер» (займається обслуговування офісів, кейтерінгом).

Резюме. Прагнення Януковича до розбудови лікарень викликало стрімкий злет заробітків компаній, які постачають медичне обладнання. За деякими оцінками, ця діяльність здатна приносити сотні відсотків прибутків. Оскільки, крім завищення ціни на саме обладнання, можна влаштовувати тендерні ігри ще й навколо робіт із встановлення обладнання. Ці ігри завжди вигідні і розпорядникам коштів, і головлікарям, і будівельникам. Крім того, ці ігри пояснюють небажання медиків брати на баланс благодійне обладнання. Бо благодійник стежить за використанням обладнання і на його встановлення кошториси не завищує. Відтепер про це чудово знає Віктор Пінчук, який підрядився партнером до перинатального проекту Януковича. Взимку весь медіа-пул Пінчука бомбив репортажі з відкриття центру в Кіровограді. Однак з’ясувалося, що, тоді як благодійний фонд Пінчука придбав обладнання на кілька мільйонів, держава не змогла продемонструвати свого внеску, що мав виглядати як обладнання на кілька десятків мільйонів…

Тим часом торговці пігулками мають значно меншу маржу, яка вимірюється десятком відсотків. Хоча, з огляду на їхні тендерні здобутки, і це може прикрасити маслом будь-який хліб. Наприклад, компанія «Людмила-фарм» Олени Миронової та її брата Костянтина Грошева виграла тендерів на 338 млн. грн., що більш ніж удвічі перевищує торішню суму. Споріднені фірми «Хьюман імпрес» та «Галафарм» заробили, відповідно, 9 млн. грн. та 23 млн. грн. 

Лихі язики пояснюють цей злет простою зговірливістю бізнесменів. Мовляв, у них немає ні виробничих потужностей, ні суперскладів, які хотілося б захищати від наїздів та пропозицій здати бізнес. Весь бізнес таких компаній зводиться до паперової біганини по тендерах, зідзвонами з реальними імпортерами та більш-менш пристойним офісом на невелику кількість клерків. Також шалено наростили свої здобутки фірма «Альба-Україна» (з 63 до 184 млн. грн.) і «Альянс-фарм» (із 42 до 167 млн. грн.).

І про зірок. Торік із тендерів геть випала компанія «Нортон-Україна» з групи авторитетного бізнесмена Бориса Литовського. Однак з’явились компанії «Фармекс Груп»  (139 млн. грн.) та «НВЦ Біоніка» (4 млн. грн.), які формально контролюються Іваном та Сергієм Парубочіями. Ці фірми півроку тому розіграли між собою 100 мільйонів гривень Міністерства охорони здоров’я на тендері із закупівлі вакцин. 

За даними джерела, названі бізнесмени входять до групи авторитетного москвича Ігоря Сала, що контролює харківські фармкомпанії «ФК Здоров’я» та «Індар». Саме із Салом останнім часом і пов’язували ім’я Литовського. І саме з Салом пов’язана скандальна історія з «націоналізацією» потужного виробника інсулінів — харківського заводу «Індар» (ринок інсулінів в Україні вимірюється сотнями мільйонів гривень на рік). 

Кілька років тому держава змогла втратити контрольний пакет акцій заводу. Минулого літа МОЗ його повернуло. До того ж трохи нестандартно: через суди та з допомогою «Беркуту» і групи кремезних братків. 

Екс-власники у відкритому листі до Януковича повідомили, що рейдерів очолював (тоді ще живий) Василь Джарти. Однак низка ЗМІ стала на захист доброго імені «Індару» і непричетності Джарти до зазначеної справи. 

Активну участь в цій справі брав сайт «УНН», що, як з’ясувалося недавно, належить компанії «Інтермедіа консалтинг» та близькому до Ганни Герман Дмитру Сагачу. Своєю чергою, співзасновником і керівником «Інтермедіа консалтингу» є колишня очільниця прес-служби МОЗ Уляна Лозан. І саме вона — один із трьох засновників такого собі ТОВ «Трудовий колектив редакції інформаційного агентства «Медичні новини». Її партнерами виявилися син Ігоря Сала Володимир та Валерій Омельченко, донедавна чоловік доньки Василя Джарти Вікторії, що з минулого року працює заступником голови Київського господарського суду, в якому й розглядалася справа про віджим «Індару».

Увесь цей заплутаний клубок зв’язків свідчить про одне: фармацевтичний ринок вщерть наповнений войовничими настроями і пошуками слабких ланок, які можна викинути з ринку й зайняти нішу. Ось наприклад.

Багрію нікуди тікати. Останніми роками група Петра Багрія домінувала на ринку державних тендерів із закупівлі лікарських препаратів. У 2010 році здобуток «Ганзи», «Фармацевтичних препаратів регіонів», «Л-контракту», «Старвайс-фарму» і «Люм’єр Фарми» становив 564 млн. грн. Однак торік розклади змінились, і загальний здобуток вилився в «жалюгідні» 364 млн. грн. 

Давній товариш Багрія Микола Азаров зумів пропхати «Ганзу» на монопольне постачання ліків від гемофілії через міністерство Віктора Балоги. Однак прем’єр не мав аж такого впливу на главу МОЗ Аніщенка, який щосили намагався прислухатись і до побажань впливовіших осіб. Отож у міністерстві почали проводити політику, спрямовану на диверсифікацію постачальників. 

Дійшло до того, що «Ганза» скаржилася в Антимонопольний комітет на дискримінаційні вимоги на тендерах МОЗу, інколи домагаючись поступок із боку донецького міністра. Однак усі скарги фактично припинилися восени, коли до маєтку Багрія в передмісті Києва завітали правоохоронці з ордером на обшук і великим бажанням довести до відома власника маєтку філософію сімейних цінностей. 

Тож не дивно, що «Ганза» скоротила тендерні здобутки із 276 млн. грн. до 168 млн. грн., «Старвайс» — із 171 до
123 млн. грн., «Л-Контракт» та «Люмєр» випали взагалі. Зростання здобутків «Фармпрепаратів регіонів» із 60 млн. грн. до 73 млн. грн. на цьому тлі геть губиться.

Нежадібні міністри. Із того, як Мінздоров роздавав підряди наліво й направо, можна зробити висновок, що особисто Олександр Аніщенко не був жадібною людиною, на відміну, наприклад, від Зиновія Митника, при якому фармацевтичні клани розквітнули буйними монополіями. 

Учасники ринку називають «улюбленою» фірмою Аніщенка таке собі «МП Ксенко». Фірму було зареєстровано в січні 2010 року, за кілька днів до того, як Олександр Володимирович змінив крісло голови Донецького облздорову на крісло заступника міністра охорони здоров’я. Але що то за любов, коли тендерні здобутки «Ксенко» у 2010 році становили непримітних 11 мільйонів, і зросли до теж не особливо вражаючих 39 мільйонів у 2011 році, коли Аніщенко очолив міністерство.

Здається, саме таку картину матимемо й нинішнього року. Син Раїси Богатирьової, який проходив бізнес-школу в компанії «Біолік», демонстративно не втручається в ринок держзамовлень ліків, аби не підставляти маму. Як уже сказано, сама Богатирьова теж не хоче мати з медициною жодного клопоту. Вона й так вважає трамадол не небезпечним наркотиком, а «прекрасним знеболювальним». Ще й невістка Ірина Бондаренко постійно згадується у зв’язку з торгівлею контрафактними цигарками напівпідпільної фабрики «Хамадей». Тож чи до головного болю з ліками?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво