Маріан Лупу: підписання документів із питань власності та демаркації кордону потрібно зробити в один день

Упродовж кількох років в українсько-молдавських відносинах спостерігалася певна пауза. Це стосується як контактів перших осіб держав, засідань міжурядової комісії, які не проводилися з 2006 року, так і міжпарламентського діалогу, якого взагалі не було видно. В Україні склалося враження, що Кишинів іде від предметної дискусії з Києвом з низки важливих питань, які вимагають оперативного вирішення. Однак в останні кілька місяців двосторонні контакти активізувалися. Про українсько-молдавське перезавантаження й казав в інтерв’ю DT.UA виконувач обов’язки президента, голова парламенту Республіки Молдова Маріан ЛУПУ, який відвідав Україну з офіційним візитом минулого тижня.

- Пане президенте, що послужило поштовхом для активізації відносин Києва і Кишинева?

- У Молдови є стратегічний інтерес до розвитку добросусідських, дружніх відносин із Україною. У нас свого часу «зависло» важливе питання. Я маю на увазі історію з передачею Україні ділянки дороги в районі молдавського села Паланки. Сьогодні питання Паланки вирішене.

Наша двостороння зустріч із Віктором Януковичем на саміті глав держав країн Центральної Європи у Варшаві в травні цього року дала можливість поставити нові завдання та активізувати наш діалог. Нині ми готуємося до проведення 13-го засідання міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва. Найближчим часом ми проведемо зустріч на рівні співголів комісії. Думаю, не пізніше першої половини листопада засідання комісії відбудеться.

За час «паузи» нагромадилася низка спірних питань нестратегічного характеру. Але в кого їх немає? З українського боку, наприклад, це питання з приводу «екологічного збору» на одноразову упаковку. З молдавського - з різного рівня акцизних зборів: на продукцію з Молдови цей рівень удвічі вище порівняно з тією самою продукцією, що поставляється з інших країн.

Інший блок питань, який ми обговорювали під час мого перебування в Україні: демаркація кордону та взаємне визнання власності. Молдова в липні цього року ратифікувала додатковий протокол до угоди про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності. За результатами наших переговорів, Верховна Рада в найближчі один-два тижні також ратифікує цей протокол. Це відкриє нам можливості для зняття бар’єрів, які гальмують процес взаємного визнання власності. Для України інтерес, передусім, має Дністровська ГЕС. Є зацікавленість у цілій низці об’єктів на території України з боку Молдови.

- На території України 135 об’єктів, на які претендує молдавська сторона. З цього переліку наш Фонд держмайна визнає молдавськими 47 об’єктів. У тому числі пансіонат «Молдова» у Трускавці…

- За моїм даними, список трохи менший: не 135, а приблизно 120 об’єктів. Але різниця невелика.

Річ у тім, що, за моєю інформацією, усі ці переговори про власність мали певні неясності та затягували процес. Додатковий протокол до угоди про взаємне визнання власності їх знімає, дає нові перспективи для переговорів.

Що ж до демаркації кордону, то тут особливих проблем немає. На північній ділянці близько 300 км кордону вже демаркували. На південній ділянці, по-моєму, 450–470 км також демарковано. По центральній ділянці, Придністров’ю, добру половину протяжності кордону узгоджено. Залишається два питання: демаркація кордону в районах Новодністровської ГЕС і Джурджулешті.

Я запропонував під час зустрічі з п. Януковичем (на мій погляд, ми порозумілися), щоб технічна робота над такими спірними питаннями, як демаркація та власність, тривала не послідовно, а паралельно. Ми також можемо синхронізувати підписання офіційних документів з власності та демаркації кордону, зробити це в один день, в одному місці. Таким чином, знімаються різноманітні складнощі, підозри, і ми демонструємо, що з довірою дивимося на наші відносини, не намагаємося здобути для себе якусь вигоду на шкоду нашому партнеру.

- Наскільки я розумію, українська сторона погодилася виключити Молдову зі списку країн, чиї громадяни при в’їзді в Україну мають надавати фінансове підтвердження своєї платоспроможності?

- Ви абсолютно праві. Це питання ми піднімали ще на зустрічі в Криму з п. Януковичем. Ми тоді підписали спільну заяву, де цей пункт був зафіксований. На зустрічі з п. Азаровим це питання опрацьовувалося далі. Ми можемо вважати, що де-факто це питання вирішене. Ми дуже вдячні за розуміння, адже Республіка Молдова в цьому списку - не тільки єдина країна-сусід, а й, по-моєму, єдина європейська країна.

- У грудні 2009 року в Кишиневі було підписано українсько-молдавська угоду про співробітництво з забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Торік наш парламент ратифікував цей документ. Як нині справи в Молдові в питанні захисту прав українців?

- Річ у тім, що в Республіці Молдова цю угоду ще не було представлено урядом країни в парламент. Ми обговорювали її й на рівні парламентів, і на зустрічах в уряді: українська діаспора в Молдові є найбільшою - близько 300 тис. чоловік. Це 3 тис. населених пунктів. В Україні приблизно 260 тис. молдаван. Йдеться про взаємний захист прав наших громадян, про допомогу, яку ми маємо виявляти у двосторонньому порядку - і з підручниками, і з літературою, і з культурним обміном. Ось чому ми домовилися, що після повернення додому в мене відбудеться дискусія з керівництвом уряду, з керівництвом міністерства закордонних справ для того, щоб чітко визначити перспективи ратифікації даної угоди.

- Останнім часом у рамках придністровського врегулювання з’явився такий термін, як «футбольна дипломатія». Що це: політичний піар чи все-таки механізм пошуку точок дотику з Тирасполем?

- Що ж до «футбольної дипломатії», то ми не володіємо всією інформацією. Важливий той факт, що в Москві, у рамках останньої зустрічі у форматі «5+2», було оголошено про поновлення офіційного процесу переговорів. Відносно ж зустрічі в Німеччині прем’єр-міністра Молдови Влада Філата та керівника Придністров’я Ігоря Смирнова… У нас - експертів, парламентаріїв, членів уряду - є різні думки щодо неї. На мій погляд, найбільш важливо, щоб ці офіційні переговори справді були не формальними, як це було раніше. Для мене важливо, щоб будь-яка дипломатія давала конкретний, відчутний результат.

- Якщо в грудні цього року Ігор Смирнов залишиться керівником Придністров’я, чи можливий прогрес в урегулюванні?

- Важко уявити. Особистість п. Смирнова ніяк не узгоджується з концепцією просування цих переговорів. Навіть навпаки. І всі нинішні тілорухи Смирнова відносно переговорів можуть закінчитися з проведенням т.зв. виборів у самому Придністров’ї…

Вважаю, якщо пан Смирнов залишиться, то навряд чи цей факт дасть додаткові шанси серйозному просуванню шляхом придністровського врегулювання. Але можна з певною дозою обережності припустити: якщо хтось інший буде біля керма адміністрації Тирасполя, це привнесе щось нове в переговірний процес.

Утім, будемо щирими: на рівні прямого діалогу Кишинів ––Тирас­поль проблему врегулювання конфлікту складно зрушити з мертвої точки. При­дністровське питання, з одного боку, є внутрішнім для Республіки Молдова. Але, з урахуванням його геополітичної важливості для системи регіональної безпеки, цей регіон привертає пильну увагу багатьох гравців. Ось чому остаточне вирішення проблеми може бути тільки при підключенні учасників формату «5+2». Це правильний, збалансований формат відображає всю репрезентативність інтересів і реального впливу і в регіоні, і у світі. Ми, до речі, дуже вдячні за конструктивну позицію української сторони й сподіваємося на цей конструктив і надалі з урахуванням поваги до принципів суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Республіки Молдова.

- Якщо відійти від особистості Смирнова, то яким може бути реалістичний підхід Кишинева до процесу придністровського врегулювання: це федерація чи специфічна автономія?

- На мій погляд, тривалий час черговість питань у переговорному процесі вибудовується в такий спосіб: на першому місці - як назвати особливий статус Придністров’я; на другому - зміст цього статусу. Сторони відразу замикаються на першому питанні, і руки не доходять до другої, найважливішої частини. Слід поміняти їх місцями. Спочатку - розподіл функцій «центр-регіон», повноваження тощо. Повірте мені, коли ми підійдемо до обговорення питання «як назвати цю конструкцію?» переговори йтимуть набагато легше.

- З президентом України ви обговорювали питання синхронізації зусиль у рамках «Східного партнерства». Але в молдавському суспільстві відбувається дискусія про те, з ким інтегруватися в Європу: разом із Україною в рамках «Східного партнерства» або в рамках так званого Балканського пакета. Який формат є більш прийнятним для Молдови?

- Питання не в тому, який формат прийнятніший, а в тому - який реалістичніший. Ми виявляли бажання інтегруватися в структури Євро­пейського Союзу на платформі Східних Балкан. Ми виходили з того, що ці країни перебувають на більш авансованій фазі юридичних відносин з Євросоюзом: у більшості з них уже є угоди про асоціацію, безвізовий режим, зону вільної торгівлі. Але ЄС ніколи не ідентифікував Молдову із цією географічною зоною. І Республіку Молдову було включено в ареал, що охоплюється програмою «Східного партнерства» разом з Україною.

Коли ми говоримо про європейську інтеграцію, то розуміємо, що є кон’юнктура в межах самого Євросоюзу. З другого боку, потрібно визнати, що Молдова ще далека від відповідності всім стандартам ЄС. Тому, з огляду на те, що від Балканського пакета не одержуємо виразних сигналів, ми йдемо шляхом «Східного партнерства».

- Керівництво Румунії неодноразово озвучувало ідею Балканського пакета…

- Ми вважаємо ці заяви румунського керівництва позитивними з погляду підтримки евроінтеграційного курсу Республіки Молдова. Проте було б нерозумно з нашого боку відмовлятися від «Східного партнерства» в обмін на щось неіснуюче.

- Наскільки консолідованою є позиція «Альянсу за європейську інтеграцію» у визначенні стратегії відносин з Україною?

- У нас, в альянсі, є спільна програма. У кожної з трьох партій, звичайно, можуть бути якісь певні акценти. Але важливо те, що ми разом розробили й проголосували за нашу програму управління державою. І нашим відносинам з Україною в цій програмі приділено більше уваги. Ця програма - закон для всіх. Категорично можу ще раз підтвердити, що всі намічені плани та дії доводитимемо до завершення, маючи на це мандат, який відображає бажання і сподівання молдавського народу.

- Президента країни обиратимуть у парламенті? Чи все ж таки політичний клас налаштований на нові парламентські вибори?

- На жаль, п’ятдесят на п’ятдесят. Мушу констатувати, що після того, як Конституційний суд виніс вердикт щодо процедури обрання президента, існує чотири можливі сценарії. Перший: ухвалення нової Конституції для розблокування ситуації. Це означає розроблення проекту нового Основного Закону РМ, проведення референдуму і його прийняття. Такий сценарій досить ненадійний і не дає жодних гарантій позитивного завершення кризи. Нову Конституцію ніде й ніколи не приймали в умовах політичної кризи. Я побоююся, що цей шлях може призвести до поглиблення розколу в суспільстві. Тому як спікер парламенту, в.о. президента, я дуже обережно дивлюся на цей шлях.

Другий сценарій, якщо на те буде згода політичних партій, не передбачає зміни всієї Конституції. Якщо йти шляхом референдуму, то треба виносити лише одне питання - відносно однієї статті про кількість голосів для обрання президента. Зараз потрібно 61. Але можна піти на 57 або 51 голос - за прикладом дуже багатьох країн, де діє парламентська або змішана політична система. Позитив цього підходу полягає в тому, що це не прийняття нової Конституції, а зміна однієї статті. І провести це рішення можна протягом 2–2,5 місяця. Але для цього так само, як і для першого сценарію, потрібна консенсусна згода всіх партій.

Третій сценарій: переговори щодо визначення кандидатури президента, на яку погодяться всі партії. Тут існує ймовірність 50:50. Реалії такі, що хтось обов’язково захоче повторних парламентських виборів, сподіваючись, що це змінить політичну конфігурацію.

І, нарешті, четвертий сценарій: якщо попередні пропозиції не пройдуть, повторні парламентські вибори мають відбутися навесні наступного року.

- Чи можлива нова конфігурація правлячої коаліції без виборів?

- У політиці не можна нічого виключати. Позиція Демпартії така: усі партнери рівні, всі приймають відповідальні рішення і, безумовно, всі відповідають за ці рішення. Нікого за руку ми не триматимемо, нічого не проситимемо, кожен пожинатиме плоди своїх рішень.