Люди і лицедії

Кияни не пам’ятають, щоб площа Лесі Українки, де перетинаються орбіти ЦВК, КОДА та окружного адміністративного суду, коли-небудь перетворювалася на ярмарок і водночас на агітмайданчик. Серце символу виборів представлене своїми масками і лицедіями. Тут голодували активісти БЮТ, вимагаючи зареєструвати «легітимні списки від партії «Батьківщина» на місцевих виборах». Одній із голодувальниць стало зле, і її забрала «швидка», а поруч, на ярмарку, під музику торгували ковбасою, роздавали млинці...

Жителі столиці, відсторонені від виборів, зрозуміли: спокійно відсидітися осторонь не вдасться. Хіба що заткнути вуха від занадто гучних пісень або заплющити очі, щоб не бачити розпачу одних і передчасного тріумфу інших політичних лицедіїв. Так, кияни не проти задешево купити на дивному ярмарку продукти. Але не факт, що вони й справді підтримують те, що відбувається. Всі все зрозуміли: і що Київщина — «накопичувач» для стрибків «угору» і вотчина ПР; і що тепер «наглядач» в області — лідер обласної організації ПР — міністр палива та енергетики Ю.Бойко, перемога якого на виборах в області стане фундаментом для зміцнення його позицій у «великій» політиці.

Свято врожаю по-печерському

«ДТ» довелося побувати на пл. Лесі Українки в останній день голодування на знак протесту членів «Батьківщини». За словами керівника фракції БЮТ в облраді В.Подрєзова, за дев’ять днів акції чотирьох учасників забрала «швидка». «Після того як табір відвідала лідер партії, ведеться робота, щоб люди виходили з голодування», — каже він, поправляючи пов’язку зі словом «голодую». В.Подрєзов вважає, що це — не поразка. Адже те, що відбувається, на його думку, засвідчило силу духу протестувальників. Відповідаючи на запитання журналістів: «Чи домагаються голодувальники отримання депутатських мандатів?», лідер протестувальників повідомив, що серед них лише троє претендують на місця в легітимному списку БЮТ. А протест, за його словами, зумовлений незаконними діями влади. Участь у ньому беруть не лише члени партії. У цьому переконалися журналісти, познайомившись із представником молодіжної організації «Батьківщина молода» Р.Толдієвим і безпартійним Р.Морозом. За їхніми словами, якби не стримувалися поривання людей, акція стала б масовою.

Народний депутат, глава обласної організації «Батьківщини» К.Бондарєв у розмові з кореспондентом «ДТ» звернув увагу на те, що ні керівники ЦВК, ні губернатор Київщини не поцікавилися вимогами голодувальників. Їх простіше «не чути». Для того, мовляв, і ярмарок, і свято врожаю. Керівник білосердечних повідомив, що тиск влади на представників партії відчувається не лише на виборах до облради, а й до всіх органів місцевої влади. За його словами, в 16 із 37 районів і міст Київщини сфальсифіковано виборчі документи, і замість членів «Батьківщини» представлені її клони.

Після припинення голодування наметове містечко залишилося. На цьому місці розташувався «опозиційний штаб», де відлічуються дні, що залишилися «до фальсифікації виборів». Та й влада не згортає своєї присутності на стратегічно важливому п’ятачку. Торгівля дешевими товарами, на радість пенсіонерів, продовжується. Організатори ярмарку потішили повідомленням, що дійство триватиме ще з півмісяця. Підрахуємо: святкування розтягнеться якраз до самих виборів, аби плавно перерости в іще більше — торжество «народного волевиявлення».

Уся партійна рать аж до Поплавського

У тому, що ПР після вдало проведеного бліцкригу в облраді, який забезпечив їй повноту влади на Київщині, буде фаворитом на місцевих виборах, мало хто сумнівається. Регіонали тішаться удачами. Наприклад тим, що змогли першими подати до ЦВК документи для реєстрації кандидатів до облради, а отже, у бюлетенях ПР значитиметься під багатообіцяючим №1. Із суперників ще й покепкували: хто рано встає, тому Бог дає. Щоправда, не повідомлялося, що управляли «чергою» місцеві божки. Мовляв, нехай інші вдовольняться тим, що взагалі вдалося зареєструватися. Он «Батьківщині» не допомогло навіть голодування...

Придивімося до партійних висуванців. У першій п’ятірці списку ПР до облради разом із губернатором
А.Присяжнюком, його заступником Т.Подашевською, головою облради О.Качним фігурує А.Долганов — начальник управління забезпечення діяльності міністра палива та енергетики. За даними ЗМІ, це син відомого в журналістських колах В.Долганова, який зміцнює імідж регіоналів на посаді головного редактора обласної газети. Ну а відкриває список регіоналів в облраді сам міністр палива та енергетики Ю.Бойко. Те, як жваво політик займається справами обласного масштабу, свідчить про серйозність його намірів перетворити область на бастіон групи Фірташа—Льовочкіна—Бойко.

Усвідомлюючи значення Київщини, інші політсили теж доклали зусиль. Основу списку «Сильної України» становлять бізнесмени. У першій п’ятірці —голова правління компанії «Агро-Лідер-Україна» В.Гудзенко, президент інвест-фонду «АС «Зростання» О.Адарич, голова наглядової ради компанії «Альба Україна» В.Дудка, голова інвестиційного комітету компанії з управління активами «Іст Вест Груп»
О.Балюк, комерційний директор компанії «Етрекс» П.Шевченко. У списку «Фронту змін» майже однаковою мірою представлені як підприємці, так і чиновники. У першій п’ятірці — начальник обласної держінспекції з цін О.Чернецький, начальник відділу іноземних інвестицій головного управління економіки КОДА В.Кушников. Найбільший інтерес у п’ятірці «фронтовиків» становить фінансовий директор ТОВ «Дорш—Східна Європа» В.Полочанинов. Інтрига в тому, що останній залишив свій слід і в ОДА, і в обласній раді. Список кандидатів у депутати від партії «За Україну!» очолює екс-губернатор Київщини Є.Жовтяк, а «Свободи» — народний артист України Б.Бенюк. І, очевидно, щоб народ уже точно не забував про своїх лицедіїв, не обійшлися без співучого ректора М.Поплавського, який фігурує у списках ПР по мажоритарних округах.

Чорні «мітки» вже розіслано

За підкреслено впевненими діями влади, яка не тільки не зважила на протест БЮТ, а й заплющує очі на скарги інших учасників процесу, зокрема союзників по коаліції, вбачаються «мітки» знервованості й агресивності. Підстав для тривоги чимало. Ризик того, що регіонали втратять частину своїх прихильників, існує. Тим більше що в ряді міст і районів області партія влади робить, здається, все, щоб викликати масові протести. Натхнені безкарністю, особливо заповзятливі регіонали перестають рахуватися не лише зі своїми опонентами, а й із союзниками.

Скандальні події відбуваються в Білій Церкві. Навіть тамтешні союзники ПР висловлюють невдоволення: виборчою комісією дільничні комісії сформовані так, що до їхнього керівного складу ввійшли переважно прибічники ПР і покірні їм «технічні одиниці». Відсторонені від підрахунку голосів представники понад десятка партій обурилися й вікрито запротестували проти свавілля. На посаду міського голови Білої Церкви балотуються авторитетні люди: відома бізнес-леді Л.Дригало, чинний мер В.Савчук — загалом 18 осіб. Є з кого обирати. Та оскільки ключ до успіху зміщується від тих, хто голосує, до тих, хто підраховує голоси, переможцем може виявитися висуванець ПР, хоч і зі шлейфом скандалів.

Представники партії «Фронту змін» б’ють на сполох: у дільничних виборчих комісіях деяких районів Київщини не виявилося жодного їхнього посланця. Про факти порушень поінформовано владу та правоохоронні органи, спрямовано скаргу до окружного апеляційного суду. Таких епізодів чимало. Користуючись адміністративною перевагою, зовсім не випадковими вадами нового виборчого законодавства, регіонали встановлюють монополію на ухвалення рішень у ТВК, домагаючись, аби до дільничних комісій, які вестимуть підрахунок голосів, не потрапляли «чужі». З останніми ведуть «виховну» роботу (від прохань до погроз), не запрошують на наради або проводять їх потайки від них.

Вибори... без вибору

У деяких регіонах ситуація напружена настільки, що створює загрозу безпеці людей. Місто Васильків стрясали скандали, пов’язані з землею і нерухомістю, конкуренцією угруповань, доходило до стрілянини. Більшість скандалів люди пов’язують з іменем мера С.Іващенка. Залишитися на посаді в умовах відкритих виборів означає для нього щонайменше малоприємні несподіванки: будь-який зареєстрований кандидат у мери може створити проблеми. Але, виявляється, можна подолати й таку перешкоду, як несприйняття виборцями. Достатньо заручитися підтримкою обласної верхівки «партії влади» і сформувати ТВК. І ось результат: якщо в інших пристоличних містах на посади тамтешніх голів балотуються по 10—20 кандидатів, то у Василькові таких претендентів разом із чинним мером, який не дрімає під час «гарячої» пори, лише троє. Готових поборотися за крісло мера в цьому місті було чимало, але їх просто не зареєстрували.

Отже, у чинного мера лише двоє опонентів. Судячи з чуток, реальний суперник один — лідер громадської організації «Рідне місто» А.Боровик. Проте хоч він і зумів зареєструватися кандидатом у мери, цілковитої впевненості, що його допустять до виборів, немає. Крок до того, щоб зняти суперника чинного мера, вже зроблено — з’явилися фальшиві листівки від імені Боровика. І хоча той відразу після їх появи написав заяву в правоохоронні органи, впевненості, що його захистять, немає. Зняті з виборчої «дистанції» скаржаться на те, що покірна «головній» партії ТВК «чистить» списки претендентів на посаду міського голови, кандидатів у депутати міськради.

Втім, розгляд справ у судах, навіть коли їхні рішення виконуються з натугою або блокуються, — не найгірший варіант. Прагнення перемогти за будь-яку ціну, проштовхнути до влади своїх людей, незважаючи на те, як до них ставляться виборці, спричиняє спалахи неконтрольованих емоцій. Наприклад, одну з осінніх ночей жителі Василькова вже назвали «кришталевою», бо тоді було розбито вітрини деяких магазинів. Здогадуєтеся, чому розбили власність цілком конкретних підприємців? Їхня політична орієнтація була «неправильного» кольору.

…«А счастье было так возможно». Після перемоги на президентських виборах, за підтримки законодавства, яке зайвий раз «пропрасувало» свідомість особливо нетямущих, — як саме проголосують виборці, не головне. Експерти констатують, що активісти ПР більше переймаються розробкою технологій у штабах, ніж роботою з людьми. Адже закон про місцеві вибори виписано так, що все зводиться до написання «потрібних» протоколів. А дарма. На хвилі розчарування помаранчевими багато хто готовий був проголосувати за ПР. Однак партбонзи повірили, що в такому хитромудрому дійстві, як вибори, виборці взагалі не потрібні. То що, ігнорування інтересів людей на майбутніх місцевих виборах — це і є мета лицедіїв від влади чи її побічний продукт?