Курс на стерильність - Політика - dt.ua

Курс на стерильність

7 жовтня, 2011, 14:50 Роздрукувати Випуск №36, 7 жовтня-14 жовтня

Основою для політичного плюралізму та конкуренції мають бути майданчики, на яких ця конкуренція могла б виявлятися. І таких майданчиків серед ЗМІ стає критично мало.

© Андрій Товстиженко, ZN.UA

У новий політичний і передвиборний сезон країна входить зі старими проблемами в медіапросторі, про які точилося багато розмов останнім часом і які нині демонструють тенденцію до посилення. Основою для політичного плюралізму та конкуренції мають бути майданчики, на яких ця конкуренція могла б виявлятися. І таких майданчиків серед ЗМІ стає критично мало. Якщо взяти до уваги, що 69 відсотків українців основним джерелом інформації називають телебачення, то вже сьогодні можна стверджувати: дві третини країни просто не мають об’єктивної картинки дійсності, не отримують збалансованої інформації з різними точками зору. Як засвідчують моніторинги, що їх проводять різні громадські організації, такої ситуації з дотримання базових журналістських стандартів у телевізійному ефірі не спостерігалося впродовж останніх семи років. Телевізійний ефір стає дедалі більш стерильним: від критики, професійних дискусій, різних точок зору, експертної позиції та альтернативних бачень. Натомість телеканали годують своїх глядачів телепродуктом зовсім іншого гатунку.

У телеефірі нові тенденції

Розважати замість інформувати, дискутувати, навчати — тенденція номер один нового сезону на українських телеканалах. І це стосується не лише телешоу, які заполонили ефіри всіх телеканалів. Це, хоч як дивно, стосується й інформаційного продукту — новин.

Як свідчить контент-аналіз, проведений Академією української преси з участю вчених Інституту соціології НАНУ в лютому, червні та вересні 2011 року, на тлі зростання політизації суспільства новини залишаються безпрецедентно аполітичними та розважальними. У середньому тільки кожне п’яте повідомлення стосується політики (у лютому і червні — 14% повідомлень, що є найнижчим показником за останні десять років; вересень — 19%). Про злочинність на початку вересня громадян України інформували частіше (14%), ніж про економіку та фінанси (11%). У вересні, як і протягом усього останнього року, в новинах домінують події масової культури та різноманітні шоу (22%, 15%, 13% і 16% відповідно), а також повідомлення про кримінал та різного роду катастрофи — 7%.

Відтак, провідні канали українського телебачення в новинах прайм-тайму формують картину світу, в якій значно більше уваги приділено розвагам, владі та її діям, криміналу та катастрофам. І це на тлі іншого ТБ-продукту з його суцільними танцями, піснями, змаганнями кулінарів, екстрасенсів, пошуками наречених та іншими реаліті-шоу замість змістовних дискусій, освітніх та культурних програм.

Тенденція номер два: про владу значно більше і значно краще, ніж про опозицію. Рейтинг уваги на всіх провідних каналах, як і раніше, — на користь правлячої коаліції (64% проти 26% опозиції та 10% інших політиків). Най­менше збалансований розподіл уваги та синхрону на Першому національному, найбільше збалансований — на Новому каналі, СТБ, ТРК «Україна».

У вересні політики коментували події 3501 сек. (в червні 2267 сек., у квітні 4835 сек., в лютому 2279 сек., в грудні 4108 сек.). Частка синхрону пре­зидента України В.Януко­вича і прем’єр-міністра М.Азарова становила 30% (у червні — 47%, у квітні — 37, у лютому — 36 і 28% — у грудні). Синхрон президента найбільший на Першому національному та Інтері (352 сек. та 128 сек. відповідно).

У цілому, 76% синхрону належить представникам влади, 14% — опозиції, 10% — іншим політикам. Пряма мова представників влади та правлячої коаліції на Першому національному становила 98%.

Третя тенденція — замовчування. Деякі теми, що мають неабияку актуальність для суспільства, взагалі проходять повз увагу телевізійних новин. Ре­зонансній справі Ю.Тимо­шенко та газовій проблемі приділялося лише по 5% часу в ефірі новин. На периферії уваги телеканалів — реформи в Украї­ні (1%) та ліквідація пільг окремим категоріям громадян (0,4%).

Як свідчить якісний аналіз контенту телеканалів, що його проводить ГО «Телекритика», канали практично не приділяють уваги таким надважливим темам, як утиски владою середнього та малого бізнесу, свобода слова, права людей, акції протесту опозиції та інших політичних сил і дії правоохоронців із блокування таких акцій та кримінального переслідування їх учасників; зниження рівня добробуту населення (підвищення цін на основні групи продуктів і промислових товарів, підвищення податків, зборів і платежів, підвищення комунальних тарифів тощо), конфліктні ситуації, спровоковані діями влади в гуманітарній сфері (скорочення державної підтримки української мови, зак­риття шкіл з українською мовою навчання, утиски або ігнорування владою не-проро­сійських релігійних конфесій тощо). І це вже не так легко пояснити відсутністю доброї освіти та розуміння у самих журналістів. Моніторинг ГО «Теле­критика» також фіксує стійку тенденцію в новинах до ігнорування таких стандартів подачі інформації, як баланс думок, відокремлення фактів від коментарів, повнота, достовірність та точність, наявність експертних оцінок, бекґраундів.

Тенденція четверта — іронія щодо опозиції та «голос народу» замість експертів. Нега­тивно-іронічна тональність супроводжує переважно повідом­лення про опозицію, у контекс­ті опозиції це відбувається удвічі частіше, ніж у контексті Партії регіонів.

Лідерами негативно-сумнівних оцінок серед політичних інститутів є місцеві органи влади та судова система, а серед персоналій — діячі опозиції та окремі міністри.

Як і раніше, в ефірі бракує коментарів експертів та повідом­лень про дії організацій громадянського суспільства. На всіх ка­налах, окрім «1+1», зросла кіль­кість коментарів простих громадян, що значно перевищує кількість коментарів політиків та експертів. Проблема в тому, що ці коментарі зазвичай не дають розуміння того, як вирішити проблеми, про які говорять люди.

20% повідомлень у цілому були з декількома точками зору (в червні 15%, у квітні — 23, в лютому — 19, в грудні — 18%). П’ять місяців поспіль їх найбільше на СТБ — 26% у вересні, 32% в червні, 30 — у квітні та по 27% у лютому і грудні. Найменше їх на УТ-1 — 4%. Найменше повідомлень з однією точкою зору про політичні події на ТРК «Україна» (58%), найбільше, — знову ж таки, на УТ-1 (92%), а лідером збалансованості залишаються новини від СТБ: 60%, 60%, 50%, 57 та 53% повідомлень з однією точкою зору на політичні події від вересня по грудень минулого року відповідно.

Перша кнопка і суспільний інтерес

Особливо показова ситуація на Першому національному телеканалі, який не є лідером телевізійних рейтингів, але є лідером із недотримання журналістських стандартів в ефірі. Ось лише деякі результати: жоден опозиційний політик у вересні знову не мав синхрону в новинах на Першому національному. Така ж сама ситуація спостерігалася під час поперед­ньої хвилі дослідження.

Тільки на Першому національному серед тих, хто коментує події, офіційних осіб стабільно більше, ніж громадян: у вересні — 30% проти 18, в червні 25% проти 21. Вони — лідери з незбалансованості подачі новин, рейтингу уваги та синхрону між владою і опозицією (опозиційні політики знову не мали синхрону на цьому каналі).

Якщо на комерційних каналах конфліктний контекст обговорення подій становив у вересні 44%, то Перший національний лишається лідером безконфліктності (конфлікт­ний контекст наявний лише у 28% повідомлень), очевидно, таким чином демонструючи «стабільність у країні».

Моніторинг «Телекритики» також виявляє найнижчу якість новин Першого національного, починаючи з параметру ігнорування базових стандартів інформаційної журналістики і до замовчування суспільно важливих тем та відсутності точки зору опозиції.

Цей канал особливо привертає до себе увагу, по-перше, тим, що він існує на гроші платників податків. Але при цьому для нього явно не існує тих громадян, котрі голосували за опозицію і воліли б почути її точку зо­ру. По-друге, саме цей канал нібито визначений владою як майданчик для переходу до суспільного мовлення. Якщо згадати, що для такого роду мовників у всьому світі характерне дотримання високих стандартів якості новинної продукції (тобто збалансованості, доступності права голосу для всіх більш-менш значущих груп суспільст­ва), — то стає зрозуміло, що Ук­раїна і цього разу буде оригінальним винятком, бо Перший на­ціональний є фактично антипо­дом світових каналів суспільного мовлення.

Особливо слід відзначити постійність і послідовність, із якими на Першому національному порушуються новинні стандарти. Повторення ситуації я в різних хвилях дослідження свідчить, що ми маємо справу не з випадковістю, а з усвідомленим нехтуванням загальноприйнятими стандартами й нормами виробництва новинної продукції.

Втратять усі

Ситуацію 2011 року навряд чи можна назвати аналогічною жорсткому регулюванню інформаційного середовища владою за часів Кучми. По-перше, влада не має досить великої професійної пропагандистської машини, здатної випрацьовувати зміст і нав’язувати виключно свій дискурс. По-друге, зоною відносної свободи лишаються друковані ЗМІ. По-третє, дос­татньої ваги набирають інтернет-канали, з яких інформацію отримують ті, хто ухвалює рішення.

Проте очевидно, що, замість інформування та роз’яснення власних дій, публічної дискусії з приводу актуальних проблем, влада вибрала стратегію відмежування від критики та замовчування суспільно важливої інформації, перетворення ЗМІ у типово розважальний продукт.

Такий підхід здається ефективним у контексті зрозумілих політичних завдань утримання влади, але це бачення лише короткочасної перспективи. У більш тривалій перспективі така політика призведе до цілком очікуваних результатів — зниження довіри суспільства до традиційних ЗМІ, зниження їх рейтингів, відпливу значної частини аудиторії в інтернет, перетворення інтернет-видань та соціальних мереж на основне джерело інформації і поступове відмирання журналістики як професії. Тут не буде переможців, бо втратять усі. Влада втратить важливий індикатор суспільних настроїв та проблем, суспільство — якісну інформацію та можливість побачити критичний пог­ляд, зрозуміти суть подій та процесів і зробити висновки й усвідомлений вибір, а журналісти втратять не лише аудиторію — вони втратять професію. І це потрібно розуміти, приймаючи нинішні правила нав’язаної гри.

Моніторинг здійснювався Ака­демією української преси (АУП) за участі вчених Інституту соціології НАН України методом контент-аналізу новин прайм-тайму семи провідних українських телеканалів — «Ін­тера», «1+1», Нового каналу, ТРК «Ук­раїна», СТБ, ICTV та Першого національного, моніторинг дотримання стандартів телеканалами — ГО «Теле­критика», друкованих ЗМІ — ІМІ.

Дослідження проведено в рамках проекту «У-медіа».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво