Кубик Рубика для Орбана

Угорські правоцентристи за майже два роки перебування при владі виконали свою програму масштабної перебудови політичної системи країни. Найважливіший етап цього процесу завершився 1 січня 2012 року набранням чинності новою конституцією Угорщини та ще низкою законодавчих актів, прийнятих у грудні. Вони зробили переворот у правовому полі країни (угорська опозиція, правда, називає все, що відбувається, «конституційним переворотом») і водночас викликали запеклі суперечки в Європі: куди рухається Угорщина? Як позначаться зміни, що відбуваються в ній, на країнах регіону та Європи загалом?

У новий, 2012 рік держава на українських південно-західних кордонах увійшла з новим іменем. Угорщина - так тепер називається колишня Угорська Республіка. За зміною назви стоїть намір відродити історичну тяглість країни із заснованою гунами, нащадками вихідців із глибин Азії, Угорщиною. На християнську державу вона перетворилася в часи Іштвана Свя­того тисячу років тому й проіснувала аж до 19 березня 1944 року. Водночас новий основний закон Угорщини проголошує неправомочність «комуністичної» конституції від 1949 року.

Документ наголошує на «християнських і традиційних цінностях», у новій конституції стверджується базування угорської нації на етнічному походженні. Так, стаття D закріплює положення, що держава «відповідає за долю угорців», незалежно від місця їх проживання. Закордонних угорців визнано рівними у правах із громадянами країни. Крім того, закріплено «право кожного угорського громадянина на захист Угорської держави під час його перебування за кордоном». Якщо взяти до уваги той факт, що кордони історичної Угорщини неодноразово змінювалися, а також те, що в сусідніх із Угорщиною державах мешкає понад 2,5 млн. угорців (з них більше 150 тис. в Україні), - такі положення конституції вже викликали непорозуміння Будапешта із сусідами. Проте стаття P нової конституції стверджує прагнення угорців співпрацювати з усіма народами та країнами для підтримання миру і безпеки.

В Європі не всі готові легко погодитися з тим, що угорська конституція зазіхає на постмодерністське секулярне бачення суспільства, яке домінує в більшості країн континенту, й завдає удару по «мультикультуралізму». Цей принцип сьогодні зазнає нападок у багатьох країнах Євросоюзу, але все-таки поки що живий. Угорці першими проголосили себе його противниками, вважаючи, що їхній хрестовий похід за відродження цінностей, втрачених у Європі, буде підтриманий і іншими країнами, і основними християнськими центрами.

Апелювання до християнства в конституції країни не унікальне в європейській законодавчій практиці. Однак слід звернути увагу на те, що в Угорщині 10 січня набув чинності закон «Про право на свободу віросповідання та совісті, про правовий статус церков, релігійних конфесій і релігійних організацій». Згідно з ним, крім одинадцяти історичних християнських церков та трьох релігійних іудейських громад, втрачають офіційне визнання 348 релігійних об’єднань (у тому числі мусульмани і буддис­ти). Їм належить або перереєструватися, або існувати на становищі так званих малих церков, або стати громадськими організаціями. Крім того, християнські норми конституції про захист людського життя з моменту зачаття стануть підставою для зменшення кількості абортів. Такими заходами влада хоче підвищити народжуваність, покращити турботу про підростаюче покоління, зміцнити цінність традиційної родини. Крім того, автори конституції з допомогою хрис­тиянської моралі хочуть швид­ше вилікувати співвітчизників від тоталітарного мислення комуністичної епохи, яке за два десятиліття не вивітрилося з їхніх го­лів. Так, в Угорщині активізують­ся атаки на головну опозиційну силу - соціалістів як партію, котра відповідає за злочини перед угорським народом у 1947-1989 роках.

Однак бурю емоцій у Брюсселі викликало не все перелічене вище, адже Європа не може, наприклад, заборонити угорцям зберігати свою ідентичність або виступити проти домінуючої ролі християнства. В європейських структурах звернули увагу на низку положень нового угорського законодавства, які прямо суперечать європейським угодам. 11-го, а потім 17 січня Європа зажадала від Будапешта в місячний термін переглянути окремі з них. Наголос зроблено на лазівки в законі, здатні привести до консолідації влади в руках прем’єра Віктора Орбана та очолюваної ним партії ФІДЕС. Адже фактично ця влада може стати неконтрольованою.

Угорщина залишилася парламентською республікою. Причому повноваження Національних зборів нова конституція навіть розширила. При цьому слід звернути увагу на те, що, згідно з новим законом про вибори, прийнятим 23 грудня, кількість законодавців зменшується з 386 до 199. Кількість одномандатних округів зменшилася до 106, однак значення результатів на них для остаточного розподілу місць зросло. Водночас збереглася складна змішана система виборів, коли кожен виборець голосує за кандидата на одномандатному окрузі й за загальнонаціональний партійний список. Було змінено низку положень, які дозволяли партії, котра лідирувала в одномандатних округах, отримати у свій загальнонаціональний залік голоси, що не дісталися конкурентам. Крім того, за партійні списки зможуть голосувати угорці за кордоном. Це все дає можливість правлячій партії дуже знизити шанси на перемогу представників опозиції.

У Брюсселі також вважають, що в результаті правової реформи порушено принцип розподілу влади. Конституційний суд, який у період переходу до демократії відігравав помітну роль у внутрішньополітичних суперечках, тепер не зможе трактувати закони, що впливають на бюджет. Ці документи стосуються податків та програми жорсткої економії. Крім того, суд не зможе впливати на аспекти діяльності держави, що регулюватимуться спеціальними законами, ухваленими конституційною більшістю парламенту, а їх перелік розширено. У законі про правову реформу йдеться про обов’язкову відставку суддів і прокурорів у віці 62, а не 70 років (через два роки цю норму буде встановлено на рівні 65 років). Це призвело до того, що з 1 січня роботу втратили 274 судді, у тому числі члени Консти­туційного суду, а також нинішній глава Верховного суду, який не вписався в норму закону про необхідність мати п’ятирічний досвід судової практики в Угорщині. 17-річний стаж роботи на посаді судді Європейського суду з прав людини не врятував його від дискваліфікації. За новим законом, створюється нове Національне судове управління з однією людиною на чолі, котра має право замінювати суддів, що виходять у відставку, і називати майбутніх.

Однак найбільше претензій Єврокомісії до Угорщини викликало нове положення про національний банк. Воно передбачає впровадження посади третього заступника голови банку, якого призначатиме прем’єр-міністр, а не глава ЦБУ, як було раніше. Крім того, уряд Угорщини хоче розширити кількість членів Ради з монетарної політики, що може бути використана для посилення тиску на главу центрального банку Андраша Шимора. Раніше саме його прем’єр Орбан намагався виставити головним винуватцем економічної кризи в країні. Водночас, за повідомленнями угорських ЗМІ, уряд також хоче, аби порядок денний засідань нацбанку узгоджувався з ним заздалегідь. У Брюсселі вважають, що ці дії суперечать положенням про незалежність центрального банку, не дають йому можливості проводити ефективну монетарну політику.

Із цієї причини в грудні провалилися переговори між урядом Угорщини та МВФ про «фінансову страховку», в рамках якої Будапешт хотів отримати від 15 до 20 млрд. євро. Ці гроші були потрібні країні, щоб обслуговувати поточні борги (нинішнього року на зазначені потреби Угорщині необхідно 5 млрд. євро), а також поліпшити свій імідж в очах кредиторів. У грудні кредитний рейтинг країни було знижено до «сміттєвого», причому тиск на центральний банк став однією з причин такого рішення рейтингових агентств. А вже 24 січня Рада ЄС пригрозила Угорщині позбавити її фінансування з фондів Євросоюзу за те, що у 2011 році не було досягнуто мети знизити дефіцит до рівня 3% ВВП. Це зобов’язання Угорщина взяла на себе ще у 2009 році. Перед загрозою економічних санкцій угорська влада пообіцяли переглянути деякі положення спірних законів, але просила ЄС дати з цього приводу вичерпні обґрунтування, чого Брюссель поки що не зробив.

Нарешті, остання сфера, яка викликає стурбованість у Євро­комісії, - захист інформації, що також регулюється новим законом. Він передбачає захист персональних даних громадян, встановлюючи одночасно, що вони перебуватимуть у віданні уповноваженого, призначеного урядом Угорщини. Цього та інших чиновників парламент призначає на термін від дев’яти до 12 років, а це дозволить Орбану контролювати зазначені структури навіть у разі поразки на виборах.

24 січня у Брюсселі відбулася зустріч прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з президентом Єв­рокомісії Жозе Мануелем Бар­ро­зу. Переговори були з самого початку приречені на провал, оскільки угорська сторона не демонструє готовності до компромісів. Від глави угорського уряду в Брюсселі очі­кували, щонайменше, конкретного плану з датами перегляду спір­них законів. Зустріч закінчилася констатацією того факту, що Брюссель усе ще сподівається от­ри­­мати формальну відповідь на свої вимоги, вказує Орбану «на політичні побоювання загального характеру, які угорський уряд повинен вирішити». Так дипломатичною мовою описують те, що в Єв­ропі називають «сповзанням угорського керівництва до авторитаризму». Буда­пешт поки що мовчить.

Сьогодні Європа не здатна примусити угорців змінити своє законодавство. Очевидно, крайні заходи, які є в арсеналі Брюсселя, - це санкції на кшталт тих, котрих було вжито до Австрії після приходу до влади Партії свободи Йорга Хайдера у 2000 році. Однак сьогодні виступити проти політики Орбана єдиним фронтом навряд чи вдасться. В Євросоюзі є чимало прихильників Угорщини. За заявами представників Румунії і Болгарії, у їхніх країнах знайдуться сили, готові взяти на озброєння угорську тактику поведінки при вирішенні спірних питань із ЄС. Інші держави Союзу, де при владі внаслідок економічної кризи опинилися праві сили, найімовірніше, промовчать і, можливо, втоплять ініціативи Брюсселя у болоті чиновницької тяганини.