КСУ розтлумачив норму про заміну страти довічним ув’язненням

Тобто, зазначені положення поширюються на осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини до набрання чинності закону від 22 лютого 2000 р., в тому числі на осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності цим законом не було виконано.

Рішення КСУ є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

КСУ 1 лютого оприлюднив прийняте 26 січня рішення у справі за конституційним поданням Верховного суду України (ВСУ) та за конституційним зверненням громадянина Миколи Савчука про офіційне тлумачення положень Кримінального кодексу України 1960 року із змінами, внесеними законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" від 22 лютого 2000 р. № 1483-ІІІ, щодо їх дії в часі у взаємозв'язку із положеннями статті 8, частини першої статті 58, пункту 22 частини першої статті 92, частини другої статті 152, пункту 1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, статті 73 Закону України "Про Конституційний суд України", частини другої статті 4, частин першої, третьої, четвертої статті 5, частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України 2001 року (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі).

Практичну необхідність в офіційному роз'ясненні Конституційним судом України вказаних положень ВСУ обґрунтовує надходженням численних клопотань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі за злочини, вчинені ними в період до 5 квітня 2000 р., тобто до набрання чинності законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" від 22 лютого 2000 року № 1483-ІІІ, на підставі якого покарання у виді смертної кари було замінено їм судами іншим покаранням у виді довічного позбавлення волі.

Автори цих клопотань вказують, що рішення КСУ від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99 у справі про смертну кару має розглядатися як новий кримінальний закон, що повинен мати зворотну дію в часі та поширюватися на осіб, які вчинили злочин до 29 грудня 1999 року та в період з 29 грудня 1999 року по 4 квітня 2000 року включно, а Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року в редакції Закону № 1483 не повинен мати зворотної дії в часі.

Із зазначеного питання склалася неоднакова судова практика. В одних судових рішеннях висловлюється позиція, що рішення КСУ від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99 є рівнозначним способом пом'якшення кримінального покарання поряд із відповідною зміною положень кримінальних законів України Верховною Радою України, а інші судові рішення ґрунтуються на протилежній позиції.

Таким чином, одним особам, які вчинили злочини до 5 квітня 2000 року, було призначене покарання, яке було передбачене Кримінальним кодексом України від 28 грудня 1960 року, а саме у виді позбавлення волі на строк у 15 років, а іншим - у виді довічного позбавлення волі.

За матеріалами: РБК-Україна