«Кривенькій качечці» скубуть пір’я. Після виборів до Конгресу в Сполучених Штатах стартували президентські перегони

Поділитися
Переворот на Капітолійському пагорбі передвіщає докорінні зміни в зовнішній та внутрішній політиці Сполучених Штатів...

Переворот на Капітолійському пагорбі передвіщає докорінні зміни в зовнішній та внутрішній політиці Сполучених Штатів. Конгрес, де упродовж останніх дванадцяти років домінували республіканці, став для них першою лінією оборони, яку з надзвичайною легкістю змогли подолати їхні політичні опоненти — демократи. Нині переможці планують розвивати наступ по всіх фронтах, обравши дуже вигідну мішень, — нинішнього президента США Джорджа Буша, а в стратегічному плані поставивши собі за мету заволодіти Білим домом уже 2008 року.

Причин поразки правлячої республіканської партії на виборах 7 листопада предосить. І недоцільно перелічувати їх усі. Та проаналізувати основні просто необхідно — найближчими роками саме навколо проблем, які не змогли вирішити республіканці, розгорнеться внутрішня конфронтація, або ж розпочнеться процес пошуку міжпартійних компромісів.

Ключове та головне питання — війна в Іраку. Саме іракська кампанія, погіршення ситуації в окупованій американцями країні за останні місяці, зростання кількості жертв серед американських солдатів стали основними причинами, через які республіканці втратили частину електорату. Нині лише 40 відсотків громадян підтримують операцію в Іраку й удвічі менше людей досі вірять, що перемога демократії у цій країні можлива. Провал в Іраку змусив Буша саме в цьому питанні шукати передусім компроміс із демократами. Свідчення цього — відставка міністра оборони Доналда Рамсфелда наступного дня після виборів. Даний хід уніс певне сум’яття у лави військових, особливо тих, хто перебуває в Іраку. Та Буш заспокоїв усіх, призначивши на цю посаду не менш досвідченого 63-річного Роберта Гейтса, котрий обіймав різні пости в системі служб національної безпеки США за каденції шести президентів, а за часів Буша-старшого був директором ЦРУ. Ця людина має налагодити відносини з новим складом Конгресу у сфері оборони, що Рамсфелду було б не до снаги. Проте, якщо до 7 листопада Ірак був основною проблемою самого Буша та його адміністрації, а також республіканців, то нині й демократи не меншою мірою зацікавлені, щоб ситуація там стабілізувалася. Адже тепер, контролюючи Конгрес, вони вже не зможуть покласти всю вину за провали і жертви в Іраку виключно на Білий дім, а, як висловився сам Джордж Буш, «вони (демократи) почали розуміти, що з їх перемогою прийшла й відповідальність». Багато хто вважає, що, крім популістських передвиборних закликів до виведення військ із Перської затоки, у демократів насправді немає власної стратегії вирішення іракських проблем. Сам Буш уловив цей момент, і в терміновому порядку скликав засідання «Групи з вивчення Іраку». До групи, створеної кілька місяців тому, входять 10 «гуру» від дипломатії, політики та юриспруденції (більшість із них — чиновники, котрі служили як демократичним, так і республіканським президентам США), які саме на міжпартійній основі мають розробити та оприлюднити у грудні нову концепцію дій в Іраку. Аналітики у Вашингтоні, втім, вважають, що результатом «вивчення Іраку» стане дещо модифікована нинішня доктрина Буша—Рамсфелда. За іншими версіями, результат може бути й несподіваним — від визначення дати виведення військ і планів заміни американців міжнародними силами миротворців (якщо гору візьмуть демократи) до навіть можливого збільшення військового контингенту в Іраку, щоб переломити хід подій (якщо переконливішими виявляться республіканці). У будь-якому випадку цей компроміс буде піднесений місцевому американському виборцю як результат виборів. У іншому Вашингтону загалом та Бушу зокрема потрібно зробити все, щоб у світі будь-які внутрішньополітичні компроміси не розглядалися як свідчення слабкості та нерішучості адміністрації та як сигнал до початку відступу на фронті американського глобального домінування.

Це зробити важко, адже насправді свобода дій американського президента виявилася заблокованою у багатьох аспектах зовнішньої політики. При цьому на саміті АТЕС у Ханої, де Буш перебуває нині, йому потрібно докласти неабияких зусиль, щоб довести: домашні проблеми не мають нічого спільного із зовнішньою політикою. Та ці зусилля вже приречені на провал. Так, перед самим від’їздом президента до В’єтнаму Конгрес (усе ще республіканський!) завалив запропоноване до розгляду главою держави питання про надання Соціалістичній Республіці В’єтнам «постійного нормального статусу в торгівлі», після того як Ханою повідомили, що він стане 150-м членом СОТ. Кажуть, що це своєрідна (нехай і дрібна) помста республіканців Бушу за програні вибори. З демократичним Конгресом 110-го скликання президенту буде ще важче. Цю обставину добре розуміють у Росії та Китаї, лідери яких тепер можуть говорити з «кривенькою качечкою» Бушем зовсім у іншому тоні, ніж раніше. Після виборів США несподівано погодилися піти на компроміс у питанні підписання з Москвою протоколу про взаємний доступ на ринки товарів і послуг, що відкрило б Росії шлях до Світової організації торгівлі. У Вашингтоні й Москві переконані: навіть перебуваючи у СОТ, Росії, як і В’єтнаму, буде важко одержати від демократичного Конгресу статус країни з «постійними нормальними торговельними відносинами» і домогтися скасування поправки «Джексона—Веніка».

На цьому труднощі не закінчуються — сенат, найімовірніше, не затвердить Джона Болтона, призначеного Бушем 2005 року представником США при ООН. Цього наполегливого дипломата призначили до Нью-Йорка для відстоювання жорстких резолюцій щодо Ірану та Північної Кореї, а також для захисту інтересів Ізраїлю проти арабів. Буш тоді не дослухався до демократів, які звинувачували Болтона в тиску на спецслужби, у зарозумілому та жорсткому поводженні з підлеглими. Проте без згоди Конгресу цей чиновник може перебувати на своїй посаді до кінця грудня, а цього тижня сенатський комітет із міжнародних відносин (у січні його очолить демократ Джозеф Байден, який неодноразово виступав на підтримку України) дав зрозуміти, що не схвалить це призначення. За словами одного з членів комітету, сенатора-республіканця Лінкольна Чейфі, виборці «висловили своє невдоволення зовнішньополітичним курсом адміністрації Буша», і тому твердження Болтона суперечитиме волі виборців, які очікують зміни курсу. І якщо на початку тижня Буш натякав, що побореться за Болтона, отже, і за свій зовнішньополітичний курс, вже у середу стало зрозуміло, що не президент, а саме Конгрес диктуватиме свої умови. Кажуть, що Буш може запропонувати замість Болтона нинішнього посла США в Іраку Залмая Халілзада. Втім, хай там як, США вже не зможуть діяти в ООН, як і раніше, нехтуючи думкою інших. Ось чому Рада безпеки так ретельно розглядає позиції Росії та Китаю щодо вирішення кризи навколо ядерної програми Ірану, а Вашингтон шукає шляхи поновлення діалогу з Північною Кореєю.

У внутрішній політиці США зміни не будуть настільки очевидними для стороннього спостерігача. Хоча в принципі саме в них таїться основа всіх перелічених вище змін у зовнішній політиці. 7 листопада не тільки закінчилося 12-річне домінування республіканців у Конгресі, а й покладено край шестирічному всевладдю республіканців у Вашингтоні, коли вони контролювали всі гілки влади у країні. Конгрес США більше не перебуватиме в тіні Білого дому. Америка повертається до системи «стримувань і противаг», тобто до взаємозалежності та взаємообмеження гілок влади — принципу, якого в останні роки в республіканському Вашингтоні дотримувалися далеко не завжди. Демократи мають намір використовувати свою перемогу не тільки для зміни балансу сил. Вони пропонують зруйнувати вибудовану республіканцями систему лобізму та підкилимового продавлювання потрібних рішень, змінити етичні правила поведінки в Конгресі, який в останні роки стрясали скандали, пов’язані з корупцією, хабарництвом і використанням службового становища в корисливих цілях. Проте тут усе ще менш однозначно, ніж у зовнішній політиці. Та головне — немає твердого прагнення представників найбільших партій шукати компроміси. І навіть навпаки, перші заяви з республіканського і демократичного табору свідчать, що партії готуються до затяжного протистояння або навіть до відкритої війни. Благі наміри демократів щодо змін можуть наштовхнутися на опір республіканської гвардії — неоконсерваторів, які не зможуть змиритися з поразкою, зрозуміти, що їхні цінності більше не приваблюють більшість — надто сильно вони повели партію вправо, надавши демократам можливість маневру в центрі політичного спектра. Завдяки цьому останні змогли здобути підтримку середнього класу, який втомився від численних, але здебільшого безсистемних і безрезультатних реформ у соціальній сфері та охороні здоров’я і вже не вірить у здатність республіканців ефективно управляти країною. Так, економіка загалом перебуває на підйомі, але доходи громадян зросли ненабагато. Інша, помірна частина республіканців, спробує співробітничати з демократами та пристосуватися до ситуації, що змінилася. До речі, таку саму позицію щодо внутрішніх справ радять зайняти і Джорджу Бушу. «Помірність і скромність у всьому» — ось як має поводитися президент, щоб не нашкодити своїй партії ще більше впродовж двох років, що залишилися, радить главі держави «Ньюзвік».

Фактично нині у демократів найкращий за останні роки період, аби перехопити у своїх опонентів ініціативу у вирішенні гострих внутрішньополітичних і соціальних питань. Проте цей сприятливий час довго не триватиме. Відразу після виборів до Конгресу кілька політиків, як республіканців, так і демократів, оголосили про своє прагнення брати участь у виборах президента США 2008 року. Дехто не зробив це формально. Проте, на думку експертів, серед демократичних кандидатів найбільші шанси в Хілларі Клінтон. Список республіканців очолює сенатор Джон МакКейн, який представляє в партії помірне крило.

Вибори закінчилися. Хай живуть нові вибори!

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі