КРИМ: САМОПРОГРАМУВАННЯ МАЙБУТНЬОЇ КРИЗИ? - Політика - dt.ua

КРИМ: САМОПРОГРАМУВАННЯ МАЙБУТНЬОЇ КРИЗИ?

8 лютого, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №5, 8 лютого-15 лютого

Кримський конфлікт не зможе розв’язатися сам собою. Майбутня Верховна Рада автономії скидатиметься на бомбу уповільненої дії.....

Кримський конфлікт не зможе розв’язатися сам собою. Майбутня Верховна Рада автономії скидатиметься на бомбу уповільненої дії...

Демократія — це не влада більшості, а захист меншості...

Альбер КАМЮ

Потяг виборчого процесу вже повністю сформований, відправлений із кінцевої станції і розігнався настільки, що його неможливо ні зупинити, ні змінити маршрут. Він уже проходить одну за одною проміжні станції — створено виборчкоми, зареєстровано кандидатів, визначено основні центри сили і тенденції. Вже видно, хто сидить у вагонах, хто входить і виходить, провідники вже зібрали «квитки» і роздають «чай». Тому сьогодні головне — зуміти передбачити, у якому вигляді поїзд прибуде до кінцевої станції 31 березня і яку ситуацію створять ті, хто вийде з вагонів...

Основні риси майбутньої картини на півострові, що вималюється в перші квітневі дні року Коня, уже проглядаються досить чітко. Отже, до чого ми можемо прийти в результаті виборів, як змінюватиметься автономія і життя в ній? Якою буде нова Верховна Рада автономії?

Що стосується структури майбутньої Верховної Ради Криму, то вона досить точно піддається прогнозуванню вже сьогодні, конфігурація політичних сил досить ясна. Очевидно, виходячи з цієї картини, координатор блоку «За єдУ» Сергій Куніцин одного разу сказав: «наступна Верховна Рада буде складнішою, ніж нинішня». Якщо зняти рожеві окуляри, то можна спрогнозувати, що майбутній парламент Криму не може не бути кризовим. І ось у чому тут річ...

Попри поширені заяви Леоніда Грача про те, що він із 1 квітня знову обійме спікерське крісло, це дуже проблематично. По-перше, тому що багато депутатів сьогодні вже бачили більшовицькі методи не так роботи, як фальсифікованого голосування, і навряд чи хтось захоче повторити цей експеримент. Занадто нав’язливо Леонід Грач диктував свою волю цьому парламенту, щоб на щось розраховувати в майбутньому. Тож питання про спікера ще відкрите. По-друге, з утворенням багатьох інших партій частину електоральної бази комуністи втратили. І якби їм не допомагала в Криму російська ідея, нещадно ними експлуатована, якби не велика маса військових пенсіонерів, якби виборці були трохи освіченішими, ніж є, то комуністи вже втратили б підтримку у критичних масштабах. Тому можна вважати, що Леоніду Грачу разом із комуністами навряд чи пощастить отримати більше 25 місць зі 100. Комуністи це усвідомлюють, тому і занадто рекламно заявляють про гарантоване виборювання більшості.

Їм протистоїть наймасовіший у Криму блок «За єдУ». Валерій Горбатов, Сергій Куніцин, Анатолій Корнійчук, Василь Кисельов ведуть за собою команду професіоналів, яку розставлено в більшості регіонів значно щільніше, ніж комуністів. Якщо сьогодні фракція «За єдиний Крим» змогла зібрати 34 депутати плюс 10 співчуваючих у нинішньому парламенті, то можна припустити, що їхня майбутня квота може досягти 40 депутатів. Основна інтрига майбутніх кримських виборів розгорнеться, як написали багато газет, між Грачем і Куніциним. Так і є, оскільки для першого нинішні вибори — «останній і рішучий» бій, адже до наступних уже виросте молодий виборець, і другого такого шансу більше не буде. Для блоку «За єдУ» — це, з одного боку, питання реваншу за багаторічне приниження професіоналів комуністами, з другого — питання техніки. Варто їм підняти і привести на вибори 85—90 відсотків облікового складу виборців (хоча в це важко повірити!), як виявиться, що реальна частка прибічників комуністів серед них не більше 10—12 відсотків...

Команда СДПУ(о) не може сподіватися на такий самий успіх у Криму, як і по всій Україні, а тому реально їй «світить» приблизно десять місць. У регіоні це хоч і солідна, але ще мало розкручена і нова команда з важковимовною для електорату назвою.

Російський блок хоч і вважається для Криму традиційно сильним, але під проводом партії «Союз» жодного разу не здобував більше 8—10 місць. Приблизно стільки ж, як очікується, буде його і в новому парламенті. Річ ще й у тому, що основні сили колишнього кримського блоку «Росія» на цих виборах подалися балотуватися в український парламент, і якщо результат буде позитивний, Київ 2002 року стане Кримом 1994—95-го і повною мірою відчує, що таке «мєшковщина».

Блок «Наша Україна» на півострові реально спирається переважно на кримських татар, бо українські організації слабкі і нечисленні. Цілком імовірно, він зможе провести в парламент приблизно 5—6 депутатів кримських татар, можливо, одного-двох представників української ідеї.

Громадський комітет «Прозора влада» Андрія Сенченка та Сергія Велижанського хоч і не зареєстрований у законному порядку, але чимало людей, котрі за ними стоять і розставлені по округах, мають достатню вагу, аби пройти. І з кількох десятків таких людей, як припускають спостерігачі, можуть пройти до парламенту чоловік 6—8. Успішними будуть вибори, мабуть, ще для 4—5 депутатів (вирішальними стануть насамперед їхні особистісні характеристики) від слабких у Криму політичних течій — зелених, соціалістів, Демпартії тощо.

Таким чином, основна загроза демократії закладена в кримських виборах уже на цій стадії. Як свідчить досвід, спостерігачі від партій та громадських організацій на дільницях зі своїми обов’язками не впораються. У принципі, результати виборів повністю перебувають у руках виборчкомів і дільничних комісій, які хоч і знають, що фальсифікація результатів голосування — карний злочин, але ще ніхто перед цим не зупинявся. Недаремно ж перший бій, який комуністи нав’язали (і виграли!) — за виборчкоми. Більшість сьогодні очолюють їхні ставленики, і, цілком можливо, що це виявиться вирішальним чинником для всіх виборів. Взагалі, чинник неподільного володіння виборчкомами з боку комуністів може призвести до перекручування результатів виборів настільки, що це поставить суспільство на межу конфлікту і тривалого протистояння. Чи можна це допустити?

Ще важливішим є другий етап. Річ у тому, що за такого розкладу результатів виборів створити комусь із блоків чи партій стійку більшість дуже проблематично. Парламент може бути точною структурною копією нинішнього, але з ускладнюючими чинниками. Звідси випливає, що нинішнє протистояння двох груп депутатів — комуністів та уряду — не буде вичерпане, а перейде в новому парламенті у нову фазу. Між цими двома групами балансуватимуть на своїх інтересах, як і зараз, депутати від партії «Союз», плюс також депутати від СДПУ(о). Однак гостроти ситуації додасть наявність у депутатському корпусі п’яти-шести депутатів від кримських татар, і ще не відомо, хто саме це буде. Крім того, п’ять-шість чоловік — це навіть не колишніх 14, і вони не зможуть так ефективно обстоювати свої інтереси, як колишня фракція «Курултай». З огляду на цю обставину, їх «залучатимуть» до розв’язання різних ситуацій в інших групах. Водночас необхідність відстоювати власні інтереси (які мало кого в новому складі парламенту цікавитимуть), неможливість вирішити свої завдання (яким постійно протидіятимуть, і не тільки комуністи) змусить їх постійно загострювати ситуацію. Все це разом призведе до того, що рівень роботи Верховної Ради знижуватиметься, роботу уряду постійно піддаватимуть остракізму, що змусить піти з нього професіоналів, які себе поважають. Уповільнений соціально-економічний розвиток Криму, у свою чергу, загострить громадсько-політичну ситуацію. Таким чином, очевидно, що вже в процесі нинішніх виборів на півострові самопрограмується майбутня криза, що, як і нинішня, не зможе бути розв’язана сама собою, без зовнішнього втручання.

Ускладнення почнуться з перших сесій. По-перше, конституцію Криму розроблено настільки однобоко, що її відразу ж спробують переглянути. Першими запропонують поправки про визнання державними російської та кримськотатарської мов, як це вже було у Криму. Наступні — про Раду міністрів, про Рахункову палату, про фінанси і податки, положення про майно, про повноваження автономії, про структуру органів влади та багато інших. Практично кожне з цих питань не стане предметом спільної злагоди і здатне надовго пересварити депутатів. Піддасться ревізії бюджет 2002 року, який якщо і вдасться цьому парламенту затвердити, то з великими недоробками. Даватиметься взнаки відсутність закону про Раду міністрів Криму, а депутатам зараз так подобається критикувати і посилати у відставку уряд, що вони вимагатимуть відставки якщо не всього Радміну, то окремих міністрів уже невдовзі по призначенні нового складу. Тому шестигранний будинок по вулиці Маркса у Сімферополі в принципі скидатиметься на бомбу уповільненої дії, що може вибухнути від найменшої втрати політичної рівноваги, якщо, звісно, у парламенту вона взагалі буде. У кожному разі, за такого підходу говорити про прогрес як у політиці, так і в економіці, і в суспільстві Криму в цілому, дуже важко. Парламент наступного складу приречений займатися переважно своїми внутрішніми проблемами, міжфракційною боротьбою, з’ясовуванням стосунків з урядом, перекроюванням бюджету, перетягуванням канату «на свій інтерес» і так далі, але аж ніяк не організацією соціально-економічного прогресу. Він знову, як і тепер, буде приречений на «спікеріаду», на махінації з електронною рахунковою машиною, на внутрішні конфлікти. Це аж ніяк не в інтересах пересічних виборців, не в інтересах суспільства та країни.

Вихід полягає виключно в тому, аби створити умови для формування сильної і переважаючої демократичної центристської більшості, що складається з фахівців, професіоналів, людей справи, здатних узяти відповідальність і організувати роботу, — а не голих політиків, які опанували єдиним мистецтвом — мистецтвом міжфракційної боротьби.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво