«Кращого за Черномирдіна гіршого немає» - Політика - dt.ua

«Кращого за Черномирдіна гіршого немає»

12 червня, 2009, 15:36 Роздрукувати Випуск №21, 12 червня-19 червня

Чесно кажучи, важко уявити, що за словосполученням «посол Росії в Україні» тепер не йтиме ім’я Віктора Степановича Черномирдіна...

Чесно кажучи, важко уявити, що за словосполученням «посол Росії в Україні» тепер не йтиме ім’я Віктора Степановича Черномирдіна. За вісім років свого перебування на цій посаді ЧВС став таким самим звичним персонажем українського політичного театру, як і Ющенко, Тимошенко, Янукович, Литвин, Кучма, Медведчук... Жоден посол жодної дер­жави світу не пропрацював у Києві довше, про жодного іншого главу іноземної дипмісії не ходило стільки чуток, нічия можлива відставка не викликала такого зацікавлення, ну і, зрозуміло, ніхто з закордонних послів не почувався так вільно в поведінці та висловлюваннях, як Віктор Степанович. До нього на прес-конференції радо ходила преса в очікуванні нових перлів найколоритнішого представника закордонного дипкорпусу.

У практиці більшості держав заведено змінювати своїх послів через три-чотири роки. Зокрема й для того, щоб дипломат не обростав надмірною кількістю особистих зв’язків у країні перебування, і, головне, щоб ці зв’язки не встигали значною мірою вплинути на двосторонні відносини. Про якісь особисті бізнес-інтереси, зрозуміло, взагалі мови бути не може. Але те, що для західного дипломата — «кар’єрна смерть», для посла російського — велика перевага. Тісні стосунки з представниками української політичної та бізнес- еліт довго дозволяли Вікторові Степановичу залишатися найвпливовішим закордонним послом в Україні, особливо в часи президентства Леоніда Кучми... З новим керівництвом на Банковій таких теплих і довірливих відносин уже не вийшло. А в останні півтора-два роки вплив Черномирдіна на українську внутрішню політику й на процеси в українсько-російських відносинах знизився до мінімального рівня за всі роки його перебування в Києві. Причин кілька: в Україні відійшло від влади покоління, яке говорило з ЧВС однією мовою, а в Росії до керівництва прийшла нова генерація, що не відчуває особливих сентиментів до патріарха російської політики; газові схеми стали іншими, та й їхні господарі змінилися. Самому ж Вікторові Степановичу останнім часом довелося всерйоз зайнятися власним здоров’ям. Утім, це не заважало ЧВС перманентно дратувати Банкову, й особливо Михайлівську своїми далекими від рафінованої дипломатії висловлюваннями з першого-ліпшого приводу.

У відставку, за нашою інформацією, Віктор Степанович попросився ще рік тому, після вступу на посаду нового російського президента Дмитра Медведєва. Прохання задовольнили тільки тепер. Мабуть, виходячи з принципу, що коней не міняють не тільки на переправі, а й під час газових воєн. Хоча ще минулої осені ходили чутки, що новим послом у Києві Кремль хоче призначити бравого генерал-полковника Бориса Громова, відомого старшому поколінню особистим керуванням виведенням радянських військ із Афганістану і командуванням протягом наступних майже двох років Київським військовим округом. Нині Борис Всеволодович у чині губернатора командує Московською областю. Лихі язики подейкували, що Громова хотіли сплавити в Київ, аби звільнити хлібне місце для когось іншого. Але, як писала російська преса, кандидатура генерала викликала різке неприйняття в топ-дипломатів зі Смоленської площі. Здається, на Михайлівській особливого захоплення з цього приводу теж не відчули.

Кандидатура статс-секретаря російського МЗС Григорія Карасіна, якого поінформовані джерела нині називають основною кандидатурою на посаду посла в Україні, для Києва прийнятніша. Більше того, як стверджують деякі українські колеги Григорія Борисовича, якщо призначення Кремля буде не політичним, а дипломатичним, то кандидатура Карасіна найбільш адекватна й оптимальна. По-перше, він «тверезий російський дипломат», який, навіть при нинішньому стані україно-російських відносин, за свідченнями деяких учасників переговорного процесу, прислухається до аргументів української сторони й намагається знайти точки дотику з російською позицією. Навіть його українські опоненти характеризують Карасіна як «людину думаючу». По-друге, він досить довго веде українську тематику в МЗС Росії, зокрема очолює з російського боку підкомісію з питань ЧФ РФ. По-третє, дуже малоймовірно, що кар’єрний дипломат Карасін вестиме якусь самостійну політичну гру в Києві чи, тим більше, матиме тут власні бізнес-інтереси. До переваг можливого майбутнього російського посла зараховують і його доступ до керівника уряду Росії Володимира Путіна, що для посла РФ в Україні є важливим чинником.

Утім, очікувати якихось кардинальних чи хоча б досить помітних змін в україно-російських відносинах після заміни посла Росії не варто. Бо обмін професійними дипломатами на посольських посадах навряд чи здатен на щось уплинути, доки політичні еліти двох країн воліють вибудовувати міждержавні відносини в напівмороці не тільки політичних, а й комерційних залаштунків...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво