Козаки-розбійники

Зауважимо, що всі учасники чергового раунду бою за столицю у грі давно. До того ж усі вони встигли спробувати свої сили в різних командах. Відтоді у кожного в шафі свій... матрац, газова труба або банківський портфель. Що, точно, гальмує нас на шляху до якоїсь глобальної справедливості, проте дає можливість не заблукати в ілюзіях. Хоча б.

Отже, у четвер мер столиці зробив публічну заяву: «Проти мене ведеться відверта і брудна кампанія, розв’язана так званою опозицією й особисто лідером БЮТ», — сказав пан Черновецький. Того ж дня (практично у той самий час) три фракції Київради — БЮТ, НУ і Блок Віталія Кличка — заявили про перехід в опозицію. Провісником протистояння стало продовження перерваного минулого тижня засідання третьої сесії ради, де, на нашу думку, й були розставлені основні акценти того, що відбувається. І тут уже — хоч би як працювали на камеру депутати, хоч би як раділи їхні особисті піар-менеджери і хоч би скільки говорив про «теплоту свого серця» пан Черновецький, — шила в мішку не втаїш. А Олеся Довгого під стіл не сховаєш. Добродії надто увійшли в образ.

Як ми й припускали (публікація «ДТ» «За що б’ються у Київраді?» від 28.10.06.), основна інтрига розгорнулася навколо муніципального банку «Хрещатик». Цього разу опозиція, яка «вічно лементує», змінила тактику й вустами представниці «Нашої України» Олени Ледовських запропонувала проголосувати поправку до восьмого питання, передбачивши надійне джерело фінансування викупу акцій додаткової емісії банку. Нагадаємо, що це можливо лише до 15 листопада. У принципі намічалося хороше голосування, зумовлене громадським інтересом і позицією частини депутатів його відстояти. У залі витали флюїди «змовників» від БЮТ, «НУ» і Блоку Кличка, спроможні, здавалося, захопити представників провладних течій, котрі ще не до кінця визначилися з комерційними й кар’єрними пристрастями. На жаль... За поправку не проголосували, але відразу з легкої руки енергійного секретаря ради 67 голосами затвердили бюджет без уточнення про першочерговість придбання акцій банку, що в перспективі дозволяє «не встигнути» викупити, розмити пакет, тим самим зменшивши частку громади до 21%, і позбавити її потенційного мільярда у випадку чесного продажу банку з аукціону.

Дивно, але основні «ідеологічні» труднощі під час голосування впали на голови самих гравців-«козаків». Дев’ять із 21 «бютовців», які залишилися, не розділили позиції «Нашої України» і Блоку Кличка. Уже наступного дня лідер фракції БЮТ Тетяна Меліхова, спілкуючись у чаті з народом, пояснила цю осічку несподіванкою пропозиції колег із сусідньої фракції. Натомість наше джерело пояснило неприємність цілком прогнозованою позицією «ідейного» нардепа від БЮТ Богдана Губського, який скористався телефонним правом і порекомендував не акцентувати увагу фракції на «таких дрібницях». Спрацювало.

Але тут частина опозиції в особі Бродського і Ко, яка було покультурнішала, не отримавши від Олеся Довгого призначеної, до речі, за регламентом, можливості переголосувати питання, повернулася в традиційне русло й підняла «лемент». Створивши не лише прецедент відкритого протистояння, а й звичні ідеальні умови для «роботи» Олеся Станіславовича й Леоніда Михайловича. У результаті елементарне процедурне питання дебатувалося чотири(!) години. Модератори у чотири руки переводили стрілки, закривали роти й працювали на публіку, звинувачуючи опозицію в черговому зриві сесії. Схилити мера усе-таки провести погоджувальну нараду й переголосувати опозиція зуміла лише шляхом блокування трибуни. І що б ви думали?.. Переголосували з таким самим успіхом. Що, до речі, не додає абсолютно ніяких незручностей, приміром, лідеру фракції місцевих «регіоналів» Олександру Омельяненку:

— Якщо ви думаєте, що ми не згодні з тим, щоб постаратися якомога вигідніше продати пакет громади, то ви помиляєтеся.

— Але чому тоді ви не голосували за поправку?

— Можна, звичайно, гроші на викуп акцій визначити як першочерговий платіж. Проте, як у такому разі вирішувати питання дотацій газу, субсидій учителям, медикам?

— Але мільярд буде ще корисніший медикам.

— То я про це й кажу. Необхідно найняти грамотного консультанта. Ми пропонували цей варіант ще до проведення емісії.

— Часу на консультації немає.

— Міська адміністрація спроможна в юридичному полі вирішити цю проблему. Можна продовжити емісію.

— Ви взагалі в залі перебували? Влада не хоче й не буде цього робити. Вам не здається, що в цьому випадку ви представляєте чиї завгодно інтереси — тільки не киян?

— Ну що ви, ми ніколи не усувалися від бажань і сподівань киян...

На сленгу це називається «мороз», на практиці є цілком прозорим механізмом прийняття непрозорих рішень нинішньою владою на всіх рівнях.

Ті самі схеми при голосуванні щодо землі й оренди. Усього по землі було 122 питання. 92 із них депутати підтримали (при цьому десять питань проголосували з другого разу, а шість — із третього). І тут, знаєте, вчитель Черновецький і його талановитий учень Довгий не розводили суперечок на чотири години. Питання йшли стрункими рядами, тестуючи когось на вірність, когось — на вошивість ... Так, сотку на Печерську «оцінили» у 30 тис. у.о. Ринкова ціна учетверо вища.

Хто зупинить? Властиво, законністю прийняття таких рішень має перейматися прокуратура. Однак вона, схоже, лише імітує бурхливу діяльність, перевіряючи матеріали роками. Протести, винесені на останню сесію, накладені на рішення з відведень ще 2001—2004 рр. Сесія їх відхилила. Та й справді, до чого тепер депутатам відбирати землю у тих, хто вже побудував на ній будинки і вселив туди людей? Просто якась перманентна операція «чисті руки». Правда, є ще така інстанція, як суд, куди може звернутися прокуратура у випадку відхилення протесту на незаконне рішення. Проте ж до цього, як правило, справа не доходить. Тож апелювати сьогодні практично немає до кого. Навіть, якщо перестати оглядатися на всі боки й підняти голову: гарант зайнятий. Культурними програмами здебільшого, як і Черновецький — очищенням душі. Остання прес-конференція градоначальника, безперечно, бальзам на душу Віктора Андрійовича: вражаючий збіг «дорожніх карт». Проте куди йдуть?

До речі, стосовно ще одного збігу. Олександр Турчинов додав свою ложку дьогтю в об’єднуючий процес опозиційних сил Київради, сказавши, що неформальний лідер київської фракції Бродський — нехороша людина. Мовляв, не має права говорити про мораль, позаяк використовує вирази на кшталт «братки» й «розбірки»...

Бродському, можливо, і прикро, а от нам ще й зрозуміло, що в стані основного загону «козаків» очищаються не лише лави, а й підступи до тіла лідера. Хто перший? Проте все-таки актуальніше: хто останній? Невже пан Іванов, котрий днями залишив БЮТ? Мавр зробив свою справу… Або, як передрікає мер, «набереться ще з десяток серйозних людей, готових до конструктивної роботи»?

Юлія Володимирівна в цьому зв’язку, традиційно вказуючи на випадкових попутників, наголошує на їхній аморальності. А ось пересічні члени блоку — на власній політичній непорядності при формуванні списків. Не дивно, що БЮТ, набравши більшість у всіх радах столиці, ніде не одержав влади. Тому й залишився в... «козаках».

Проте позиція саме цієї політичної сили, а також дрейфуючої «Нашої України» й уламку Блоку Кличка представляють сьогодні в столиці альтернативну думку. Що апріорі необхідно. У той час як мер називає це явище «брудною кампанією», самі опозиціонери говорять про «порятунок Києва». Серед перших кроків «рятувальників» — позов до суду на рішення Черновецького про підвищення тарифів. І якщо спробувати відкинути законне право опозиції згущати фарби, щоб привернути увагу, то підписання цього рішення в проміжку між засіданнями сесії, у ситуації, коли Київрада вирішила розглянути можливі «рази» підвищення в комісіях, виглядає щонайменше дивним. Утім, як і відразу продемонстрований пресі підпис Леоніда Михайловича на розпорядженні про виділення 30 мільйонів малозабезпеченим мешканцям столиці. Цинізм. Особливо в контексті рішень щодо «Хрещатика» й землі.