Контрольний урок. Математика болю - Політика - dt.ua

Контрольний урок. Математика болю

19 жовтня, 2007, 15:26 Роздрукувати Випуск №39, 19 жовтня-26 жовтня

Дніпропетровськ розкрив небезпечну аксіому. Контролюючи кожен сантиметр начищених до коштовного...

Дніпропетровськ розкрив небезпечну аксіому. Контролюючи кожен сантиметр начищених до коштовного блиску магістральних газопроводів, якими течуть мільярди, боси від газового бізнесу (чи то при владі, в опозиції чи за кордоном) і думати забули про те, що відбувається з павутинням старих розподільних мереж у містах, куди потрапляє такий малоцікавий для них споживчий газ. З низькодоларовою калорійністю.

Однак їм, пристрасним контролерам великих поставок і великих грошей, виявилося невтямки, що й іржава засувка ГРП на маленькій трубі низького тиску один раз на рік може виявитися золотою. І тоді за неї раптом також починають платити мільйони. Як на аукціоні. Хто більше? Олігарх, політик, бюджет?.. Страшна математика. Де номіналом банкнот вимірюється вартість — що там знищеної вибухом квартири — життя! Не озвучити ці цифри сьогодні означає дати їм можливість зрости завтра.

Внаслідок трагедії у Дніпропетров­ську без даху над головою залишилося 160 родин. 21 особа загинула. У тому числі семеро дітей. Три особи поки що не знайдено. Розпоряд­женням Кабміну постраждалим виділено 90 мільйонів гривень. 10,5 мільйона (по 500 тис. грн. за кожного загиблого) виділить жертвам трагедії власник «Дніпрогазу» російський бізнесмен Вексельберг. Про десять мільйонів допомоги свого фонду заявив український олігарх Рінат Ахметов. Пожертви БЮТу, чиновників (місячні зар­плати міністрів) та інших відомих в Україні людей потягнуть ще на п’ять мільйонів. Усього приблизно 115 мільйонів гривень. Якщо поділити на 160, виходить по 700 тис. на родину. Як при цьому, даруйте не зовсім точний зворот, держава врахує інтереси тих, у кого загинули близькі, ніхто не знає, — такого механізму розрахунків і підходів в Україні немає. Незважаючи на те, що ми вже пережили і збитий російський літак, і Скнилів (постраждалі там відсуджують свої мільйони в Європейському суді). Однак зараз — про інше.

Ціна засувки, яка, за попередніми даними слідства, не спрацювала на ГРП, — 10 тисяч гривень. Це якщо не напружуватися і купити на ринку вітчизняну деталь. Така ж, але імпортного виробництва, коштує в кілька разів дорожче. Проте чи ставить цей факт під сумнів іншу аксіому: своєчасний контроль за станом вузла ГРП і заміна його пошкодженої деталі могли зберегти 21 людське життя й заощадити 115 мільйонів. По-перше, держави, яка проводить виплати постраждалим із бюджету за рахунок коштів платників податків (безумовно, ми зобов’язані допомогти, але — і спитати). По-друге, бізнесу, який міг би вкласти ці мільйони в технічне переоснащення сотень інших таких ГРП. І тут теж свої запитання. Якщо їх об’єднати, то залишиться всього одне: то хто ж мусив замінити несправну деталь, і якщо цього не сталося — вказати на халатність і покарати винного? До вибуху.

Відповіді дві. Перевірити справність вузла і зробити необхідний ремонт або заміну деталей повинен був власник — «Дніпрогаз». Або будь-який інший обл- чи міськгаз на своєму рівні, у чиєму віданні — такі ж самі вибухонебезпечні господарства в інших населених пунктах. Так велять відомчі інструкції. Але проконтролювати власника повинна держава! Держава, яка продала приватникові або дозволила йому керувати підприємствами стратегічної галузі. Що маємо?

Власник. У цій частині матеріалу ми навряд чи претендуватимемо на глибоке дослідження, проте закцентуємо увагу лише на двох моментах. Міністр ЖКГ Олександр Попов, обговорюючи з кореспондентом «ДТ» можливі причини аварії, на нашу думку, озвучив головне: «Я не буду стверджувати, але мені здається, що за масштабністю та прибутковістю цієї галузі, пов’язаної з магістральними газопроводами, проблемами цін на газ, обсягами та поставками, напрям, який працює з населенням, а це — якраз міськ- та облгази, залишився, м’яко кажучи, не охопленим. Випав зі списку основних пріоритетів. Мені особисто телефонували деякі керівники обласних і міських газових підприємств, які просили розглянути пропозиції про перепідпорядкування їхніх підприємств міністерству ЖКГ». Що ж, у споживацькій логіці сучасного бізнесу навряд чи варто було сумніватися раніше. Проте в розмахах захланності і безвідповідальності вітчизняного — не варто сумніватися точно.

Іншим моментом, який, на нашу думку, плавно випливає з попереднього, є прагнення, якщо можна так висловитися, другого ешелону газового бізнесу заробити своє. Навіть на старих мережах та іржавих засувках ГРП міського рівня. Розмовляючи з обізнаними людьми, які роками крутилися на кухні міськ- та облгазів, ми дійшли важливого й непопулярного висновку: низька ціна за споживчий газ провокує газові господарства на тотальну економію. «Низький тариф за куб споживчого газу, яким усе ще продовжують розмахувати, як прапором, політики-популісти, ставить газові господарства в такі умови, коли вони просто фізично не в змозі якісно обслуговувати свої мережі, — каже джерело, яке побажало залишитися невідомим. — На чому заощаджують? Насамперед на зарплаті. І скорочення штату — тут найперший інструмент. Ось чому, за попередніми даними, у «Дніпрогазі» замість потрібних за штатом 1200 працівників значилося 700(!). Чи можна говорити в такому разі про якусь якісну перевірку технічного стану ГРП і своєчасне усунення неполадок?! Не забуваймо також, що той-таки пан Вексельберг є власником облгазів ще у двох областях України — Донецькій, Харківській та у Кривому Розі. Я знаю ці господарства, а особливо Донецьк. Там просто жах!».

Підтверджує непопулярну в народі думку про занижені тарифи на споживчий газ і те, що, за іронією долі, від вибуху в Дніпропетровську постраждали мешканці будинку, який за рівнем платежів за газ не останній. За даними, які вдалося отримати журналістові з Дніпропетровська Вадиму Климентьєву в прес-службі «Дніпрогазу», заборгованість мешканців будинку на вулиці Мандриківській, 127, на час аварії становила 9 тисяч 342 гривні. До того ж міністр ЖКГ наш аргумент про те, що, можливо, саме неплатежі за газ підштовхують галузь до тотальної економії, яка й обертається такими трагедіями, також спростував, заявивши, що рівень передплат за споживчий газ в Україні становить 95 (!) відсотків. Отож таки має рацію наше анонімне джерело, стверджуючи, що економія, халатність і можливість трагедії почасти закладені у невиправдано низькому тарифі?

Держава. Її роль у всій цій історії, на перший погляд, може видатися не визначальною. Але це лише на перший погляд. Оскільки після навіть порівняно не глибокого аналізу ланцюжка державного контролю за тим, що відбувається в галузі, а точніше — його відсутності, ми прийшли до шокуючого відкриття: держава на час аварії була позбавлена будь-яких дійових важелів можливого контролю у сфері, де використовується побутовий газ. А тепер спробуємо це пояснити.

Незважаючи на те, що газова галузь за час української незалежності перетворилася на якусь окрему бізнес-імперію, в яку чужим лізти зась, вона має занадто багато точок дотику із системою ЖКГ. У зв’язку з цим висновок перший: неодноразові привселюдні й непублічні натяки віце-прем’єра Рибака, який курирує ЖКГ, а також представників його служби про те, що «Дніпропетровськ — це не наше питання», — велике перебільшення. А точніше, применшення координуючої ролі як цієї вертикалі, так і самої держави. У своєму коментарі на останньому брифінгу причин аварії у Дніпропетровську пан Рибак, відзначивши безвідповідальність бізнесменів, які отримали чи то у власність, чи то в управління газові підприємства, а також уже згадані нами повальні скорочення працівників, основний наголос зробив усе ж таки на інших речах:

— Усе, що стосується правил ведення газового господарства або будь-якого іншого підприємства сфери ЖКГ, викладено в чітких і детальних відомчих інструкціях. Як експлуатувати газові мережі? Як контролювати їх справність?.. Там усе є. Обов’язковість дотримання інструкцій — для всіх. Як для державного підприємства, так і для власника, котрий, як, наприклад, «Дніпрогаз», володіє основним пакетом акцій обласної газової компанії. Чому інструкції не спрацювали? Для мене особисто існує одна відповідь — людський чинник. Якщо в результаті недотримання встановлених правил на ГРП гине голов­ний інженер, як це сталося в Полтаві, про що тут можна казати? Тобто людей, задіяних на цих об’єктах, насамперед треба навчити. Це, по-перше. А по-друге, змусити їх додержуватися інструкції. Це завдання профільного міністерства, а також НАК «Нафтогаз».

Уже під час подальшого спілкування з журналістом «ДТ» Володимир Васильович згадав про існування Державного комітету промислової безпеки та охорони праці. Однак, відповідаючи на запитання про роль і відповідальність цього спеціального державного органу в історії, яку ми розглядаємо, сказав буквально таке: «Справді, такий комітет є. До речі, після того, як пішла попередня владна команда, ми його відновили. Так, він здійснює певний контроль у всіх галузях. Проте, якщо казати про відповідальність за аварію, повторюю: винні власники, а не комітет, який просто фізично не може охопити всі промислові об’єкти країни».

Звісно, у словах віце-прем’єра певна логіка є. Проте, на превеликий жаль, немає відповіді на наше головне запитання: хто ж усе-таки має проконтролювати «безвідповідального власника», якщо цього не робить профільне міністерство, яке, по суті, перетворилося на такого ж власника газової бізнес-імперії? Ми спробували знайти відповідь в інших місцях.

Читаємо зведення Держ­міськ­промнагляду за 15.10.2007: «Держ­авний нагляд на підприємствах газового господарства Дніпропетровської області здійснюють чотири інспектори державної інспекції промислової безпеки та охорони праці. Ними контролюється виконання вимог законодавства в частині безпечного виконання робіт на 2544 (!) підприємствах (26,5 тисячі одиниць промислового устаткування), які використовують промисловий газ у виробничому процесі…» Там само ми прочитали, що в липні цього року інспектори комітету проводили комплексну перевірку стану безпеки об’єктів і умов праці ВАТ «Дніпрогаз». Під час перевірки було виявлено 167 порушень, заборонялася експлуатація 43 одиниць устаткування, 28 робітників було притягнуто до адміністративної відповідальності... І що?! Через те, що два інспектори навряд чи змогли навіть за весь липень обійти 10 тисяч ГРП, а притягнуті до адміністративної відповідальності керівники навряд чи злякалися штрафу в... 131(!) грн. — країна пережила таку трагедію?

Проте обізнані люди, які не один рік працюють у комітеті, пережили не одну його реорганізацію й реструктуризацію, кажуть: не варто все списувати на мізерний штат (2900 осіб) комітету й такі самі штрафи. Багато з них роблять ставку на нові законодавчі інструменти та залучення економічних важелів впливу на зростання аварійності й травматизму в газовій галузі. Крім цього, фахівці переконані в необхідності ухвалити закон про промислову безпеку, а також створити чітку триєдину систему взаємодії контролю з боку Держкомітету, департаментів безпеки профільних міністерств і таких самих служб у складі обласних адміністрацій. Ці законопроекти вже нібито знаходяться в Кабміні. Що ж до економічних важелів боротьби з порушенням техніки безпеки на промислових підприємствах, то пропонується фіксований мізерний тариф відрахувань підприємств у державний фонд страхування від нещасних випадків на виробництві замінити на «плаваючий» — залежний від кількості цих нещасних випадків. Себто, не дбаєш про безпеку — плати більше!

Проте, зважаючи на нинішні запізнілі потуги влади налагодити в державі збалансований контроль за безпекою на промислових об’єктах, ми не можемо обійти увагою одну дуже важливу обставину. Комітет нині займається випадками суто виробничого характеру. Що ж до вибуху на Мандриківській, то ні він, ні жодна інша державна промислова інспектуюча структура до 14 жовтня цього року не мала повноважень втручатися у сферу розслідування побутових аварій, не пов’язаних із виробництвом, і згодом якось уплинути на те, щоб вони не повторювалися. Що ми, власне, і стверджували на самому початку нашої розповіді про роль держави у всій цій історії.

Із 2001 року в Україні діяла постанова Кабміну №270 від 22.03.2001 року про порядок розслідування таких аварій, де роль комітету виключалася. Тобто побутові аварії, пов’язані з газом, розслідували виключно правоохоронні органи з допомогою місцевої влади, основною метою яких була передача матеріалів до суду, а не урок із глобальними технічними висновками. Нині в Кабміні вже лежить проект постанови, який скасовує цю норму. Комітет у результаті може одержати чільну роль у розслідуваннях таких аварій. Він же нині очолює державне розслідування в Дніпропетровську.

Проте, навіть говорячи про такі події, нам ніяк не обійтися без політики. Можлива зміна правлячої парламентської коаліції може внести свої корективи в налагодження механізму державного контролю в цій сфері. Очевидно, зовсім не випадково президент Ющенко, перебуваючи з візитом у Дніпропетровську, заявив про потребу створити цілком новий державний орган, здатний захистити державу та її громадян від таких аварій. Щодо цього нам вдалося одержати коментар Давида Жванії, який за свого перебування міністром МНС прославився великим прагненням реструктуризувати Комітет промислової безпеки.

— На сьогодні існують три можливі небезпеки в житловому фонді — пожежа, вибух газу та руйнування будівлі, — каже Давид Важаєвич. — Я наполягав і наполягаю на створенні єдиної техногенної інспекції з розширеними повноваженнями. І тут я маю на увазі не стільки високі штрафи, скільки внесення цілком конкретних змін до законодавства. Інспектор техногенної інспекції має одержати доступ на об’єкти, зокрема, приватної власності. Подивіться на роботу пожежної інспекції. Вона може якось уплинути тільки на новобудови. А от що робити з об’єктами, які давно у власності? Хто або що змусить власників дотримуватися запобіжних заходів? Я вам відповім — обов’язкове страхування майна! І це необхідна умова комплексу заходів для забезпечення безпеки. Із газом ще гірше. Немає ні чіткого законодавства, ні повноважень державного комітету навіть при проведенні розслідування аварій у побуті... Існуючий комітет Держпромнагляду нехай займається охороною праці, на чому він, у принципі, і спеціалізується. А нова інспекція займеться безпекою загалом.

Опоненти Жванії ще 2005 року звинувачували його в бажанні зосередити у своїх руках якомога більше влади. До того ж багато хто згадує й досвід Росії, де нібито в результаті такого об’єднання всіх інспектуючих служб різко знизилася якість інспекцій. Особливо на федеральному рівні. Актуальне запитання Давиду Важаєвичу і про те, хто заповнить таку інспекцію: полковники МНС чи технарі комітету?

До того ж в умовах корупції, яка розквітає, до речі, за будь-якої влади, ця інспекція має всі шанси стати непоганим джерелом доходу, як і всі інші. Так і не домігшись глобальної безпеки. Проте, за словами самого Жванії, МНС треба радше реформувати, ніж зміцнювати. Створити комплексну державну інспекцію, а інші підрозділи міністерства, яке не несе жодного політичного навантаження, — роздати по профільних відомствах.

Отже, що маємо?

10 тис. грн. (ціна засувки) = 21 людське життя + 115 000 000. Це і є математика серця й розуму нашої держави та бізнесу. Що ж, іще одна «двійка». І, як і раніше, відкритим залишається питання: а чи можлива робота над помилками?

P.S. Коли номер було підписано до друку, стало відомо, що рятувальні роботи в Дніпропетровську закінчено. 23 загиблих.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво