Київрада: усе таємне, але дещо явне - Політика - dt.ua

Київрада: усе таємне, але дещо явне

7 березня, 2008, 16:22 Роздрукувати Випуск №9, 7 березня-14 березня

Засідання 1 жовтня 2007 р. увійшло, що називається, в історію. На закритій від журналістів і телекамер сесії з голосу, без обговорення, без проектів рішень були роздерибанені сотні, а може, й тисячі гектарів...

Як правило, сесії Київради живуть один день, але засідання 1 жовтня 2007 р. увійшло, що називається, в історію. На закритій від журналістів і телекамер сесії з голосу, без обговорення, без проектів рішень були роздерибанені сотні, а може, й тисячі гектарів. Так писали ЗМІ. Після цього команда Л.Черновецького, вочевидь, зрозумівши, що перегнула, відразу пішла назустріч народу, почавши з того, що ТРК «Київ» відновила прямі трансляції сесій. З цього моменту нам пропонують вважати владу чесною та відкритою?

А куди, питається, поділися 286 анонімних отримувачів землі в Деснянському районі? Хто безплатно отримав у власність вісім ділянок на Печерську, де сотка тягне за 100 тис. доларів? Чому б у такому разі не показати і їх?

Ні, панове, ви зобов’язані виставити на загальний огляд те, що 1 жовтня так старанно ховали. А люди вже самі вирішать, якою владою вас вважати.

О.Довгий був правий на 63%

Всякий, хто мав сумнівне задоволення почути на «Свободі слова» у жовтні 2007 року аргументацію секретаря Київради Олеся Довгого на
кшталт «а покажіть бодай один документ», навіть не підозрював, наскільки той був правий! Точніше, правий він був на 63%. На порядку денному сесії було анонсовано 709 питань, але до
448 з них ніяких проектів рішень не було (!) Тому опонентові О.Довгого, лідеру своєї фракції Віталію Кличку, справді, показувати не було чого.

А як же голосували депутати, запитаєте ви? Дуже просто: за самими лише назвами, які зачитував секретар Київради. Тепер у текст рішень секретаріат Л.Черновецького може вписувати що завгодно — усе вже проголосовано.

Чи багато землі треба для щастя?

Виявляється, багато. Серед 709 питань порядку денного сесії 644 (90%) були земельні. З них Київрада проголосувала за продаж восьми ділянок, причому шести проектів рішень на момент голосування в природі не існувало. Проте з самих назв ясно, що в чотирьох випадках було грубо порушено статтю 134 Земельного кодексу України — землю під забудову вона зобов’язує продавати виключно на конкурсній основі. Ще два проекти рішень були показані, але тільки для того, щоб народ переконався, що й у цьому випадку 25 і 15 соток були продані в Кончі-Заспі, точніше, на Жуковому острові: адреса «21-й км Столичного шосе» в усіх попередніх рішеннях Київради означав саме цю заповідну територію. Взагалі за кількістю земельних роздач цей горезвісний «21-й» розтягся, мабуть, до Чорного моря.

Попередимо: коли ми кажемо «Київрада проголосувала», під цим слід розуміти, що голосував Блок Л.Черновецького і... «Наша Україна», за винятком трьох депутатів — Д.Андрієвського, В.Присяжнюка і В.Яреми. Інші нашоукраїнці, виконуючи, вочевидь, волю своєї партії, дружно підтримали Л.Черновецького і Ко. Проти був Блок В.Кличка та фракція БЮТ.

Скільки роздали землі в оренду та постійне користування?

На це запитання точної відповіді не може дати ніхто. Всього було 88 голосувань з цієї теми, але оскільки 47 рішень було ухвалено «без рішень», тобто без будь-якого письмового викладу, довідатися, що саме було ухвалено, нереально. Можна сказати, що роздали 88 соток, а можна — 880 га. Чи більше. Але навіть за назвами можна визначити — є дуже примітні випадки, наприклад:

l «Будівельний міжгалузевий альянс» під будівництво торговельно-офісного центру, готелю та житла отримав певну кількість га в урочищі Горбачиха, розташованому на березі Дніпра, тобто в зеленій зоні з 200-метровою прибережною захисною смугою, де, за ст.61 Земельного кодексу України, будь-яке будівництво заборонено.

l Дніпровська районна рада збирається будувати на о. Венеціанський, більше відомому як Гідропарк, приблизно те саме, хоча, через ті ж самі причини та критерії, будувати там незаконно.

l ТОВ «Міжнародний діловий центр» отримав на бульварі Шевченка, 28—30 додаткову ділянку. Та річ у тім, що «первинну» ділянку ТОВ отримало там ще на початку 90-х минулого століття, причому з допомогою дуже сумнівних операцій із комунальною нерухомістю, і за 18 років змогло забити там лише палі. Усі терміни оренди ділянки давно мали закінчитися, та ніхто з мерів і не подумав повернути її місту. Може, пообіцяли комісійні від продажу на вторинному ринку цього, без перебільшення, «золотого» місця?

l Якесь новоявлене садове товариство «Пуща-Водиця» отримало енну кількість га для садівництва, але не на вільних землях чи непридатних, а прямо в лісі — у 45-му кварталі Пущо-Водицького лісництва. Яку площу відрізали від лісу — невідомо, але лісовий квартал — це 25 га.

l Якесь ТОВ «Оздоровчий центр «Сесиль» збирається побудувати знову ж таки оздоровчий центр і, звичайно, у заповіднику — на Жуковому острові.

l Українській православній церкві Московського патріархату надають майданчик на вул. Салютній, 1, проте за цією адресою — стара хрущовка, яку ніхто зносити не збирається. Зате по сусідству — «багато місця»: у єдиному на нових Нивках парку «Веселка», з якого фактично починається ця вулиця. Церква замість парку?

l Якійсь громадській організації «Київська міська спілка автомобілістів» виділили відразу дві ділянки за некон­кретними адресами: вул. Гречка, 7 — там суцільні дачі, вул. Гречка, 30 — там суцільні гаражі. З якого це часу громадські організації стали займатися будівництвом? В обох випадках передбачено спорудження «об’єкта пришляхового обслуговування». Звучить досить двозначно — хто, кого і як збирається там обслуговувати?

Це лише кілька прикладів, а в списку багато інших адрес у дуже спірних точках, із змінами Генплану та іншими «квіточками».

Кому землю подарували

Київрада, точніше, БЧ і «НУ», що примкнула, скасували три рішення щодо землі й до чотирьох внесли зміни, але розібратися в них неможливо — немає ні самих рішень, ні їхніх проектів, ні назв.

Так само не можна розібратися в п’яти земельних справах, за якими хтось, невідомо — громадяни чи «юрособи», ділянки приватизували. В останньому випадку це суперечить Земельному кодексу, але саме таку послугу БЧ—«НУ» надали для якогось «колективу забудовників «Південний», ну й, звичайно, не де-небудь, а на
21-му км Столичного шосе — багатостраждальному Жуковому острові.

Далі йде велика «порція» приватних осіб, яким виділили по 10 соток у дуже приємних місцях. Так повезло гр. Філіппенко і Рязановій, які лише в січні 2007-го подали заяви, а 1 жовтня вже отримали по ділянці на краю Голосіївського лісу, на вул. Весняній.

Аналогічно повезло ще восьми громадянам, яким дісталося по 10 соток на вул. О.Кобилянської під № 20 із різними літерами, причому деяким сім’ям дісталося по дві ділянки. Деякі думають — от повезло, але насправді повторення прізвищ свідчить про прямо протилежне. Дана сім’я не тримає жодної! Просто таким чином, по-сімейному, легше набрати потрібну кількість паспортів, на які оформлять кілька ділянок. Потім «чудесним чином» вони об’єднаються в одну велику ділянку, оформлену на одне «велике» прізвище. Ось як працює така схема.

Казус Феофанії, або Бендер відпочиває

Не претендуючи на лаври винахідника 401-го «порівняно чесного способу відбирання грошей», розповімо, як це робилося ще старою Київрадою. У 2003 році під час оформлення права користування землями парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія» певному підрозділу НАН України (ДЗГ «Феофанія») Київрадою було виділено 160 га. Проте при цьому вилучили 30 га лісу, які споконвіку перебували на балансі «Феофанії», а замість них прирізали інші 30 га, які не мають жодної історико-заповідної цінності. Це було звичайне шулерство, але не на гральних, а на географічних картах.

Після цього на відрізаних таким хитрим чином лісових угіддях Київрадою було безкоштовно передано якимось приватним особам у власність 17 ділянок по десять соток (по дві-три ділянки на сім’ю), які одного чудового — для неї — дня скупила якась пані Затолокіна Є.В. з вулиці Боженка. Вона ж через 13 днів(!) отримала готові держакти на всі ці ділянки й замовила генплан на будинок площею 850 кв. м та інші госпбудівлі ще на 650 кв.м. Поруч із цією ділянкою Київоблрада віддала іншій пані Затолокиній, з ініціалами О.С., ще
два га, включаючи державне озеро, в оренду на 49 років із цільовим призначенням — «для сінокосіння».

Але й це не все. Під час планової реконструкції згаданого парку-пам’ятки до цих ділянок підвели асфальтову дорогу, газ, електрику, каналізацію та... були облаштовані береги озера (прокладені доріжки, споруджені підпірні стінки тощо) — і все це за рахунок міста, тобто з кишень киян. На це з бюджету Києва було виділено зовсім трішки — 5,7 млн. грн.

Вас, звичайно, цікавить, хто ж ця таємнича пані Затолокіна? Очевидно, також підставна фігура. Тодішній прем’єр-міністр В.Янукович, чий підпис стоїть на багатьох документах, пов’язаних із цією справою, привселюдно відхрестився від цього маєтку, але місцеві жителі стверджують, що не раз бачили там даму, яка нині очолює колись могутню партію. Більш точну відповідь могла б дати Генпрокуратура, МВС чи СБУ, оскільки наявний факт розкрадання національного надбання України, порушення природоохоронного законодавства, незаконне використання бюджетних коштів, шахрайство — коротше, цілий букет статей різних кодексів.

Генеральна прокуратура України отримала пакет документів (понад 100 сторінок). Голови МВС отримували просто в руки матеріали цієї історії, але... все це потонуло в «шухлядах» тієї ж Генпрокуратури та міністерства. Не лише пані Затолокіної, але навіть підставних осіб, чиї прізвища та адреси були зазначені в рішеннях Київради, земельних актах і договорах купівлі-продажу, «проФФесіонали» із ГПУ та МВС так і «не знайшли».

Кому зелену соточку?

Безкарність породжує злочини — ця банальна істина має безліч підтверджень навіть в убогих уривках матеріалів сесії 1 жовтня. От якби
2005-го, коли був викритий механізм отримання великих ділянок через підставних осіб, чиновників Київзему та О.Омельченка бодай полякали відкриттям кримінальних справ, ми не мали б того, що знаходимо тепер. А ми знаходимо от що.

l Передача у власність семи ділянок по десять соток на вул. Березневій у Бортничах. Чому це шахрайство? Про це свідчать два факти: всі ділянки розташовані в ряд (№43-55) у захисній зоні озера Заплавного (заборона на будівництво за ст. 61 ЗКУ), куди простим жителям Бортничів — зась! І другий: всі заяви датовані 21.07.06 і 06.12.06, тобто подано два «набори паспортів» — на 30 і 40 соток.

l Ще вісім ділянок по десять соток на вул. Старообухівській № 5 із буквами від А до І. Тільки не намагайтеся шукати таку вулицю — вона захована десь у хащах Кончі-Заспи й на картах Києва не позначена. Навіть по пошту жителі цієї таємничої вулиці приїжджають самі. І в цьому разі — та сама комбінація з паспортами та заявами, датованими 26 і 27 жовтня 2005-го.

l «Чудесним» чином знайшлося вісім ділянок у забудованому-перезабудованому й купленому-перекупленому Печерському районі. Але очевидно, це такі «високі» одержувачі, що на порядку денному не зазначені ані прізвища, ані адреси ділянок, безкоштовно переданих під спорудження приватних будинків. Узявши до уваги, що ціна сот­ки на Печерську коливається від 100 до 150 тис. доларів, можна припустити, що сумарна вартість такого подарунка «від Черновецького» коливається в межах від 8 до 12 млн. доларів. Чи не в цьому пункті порядку денного секрет такого зворушливого адюльтеру «непідкупної» «НУ» й «продажного» БЧ?

l Та сама ситуація цілковитої таємничості з 35 ділянками в Голосіївському районі — ані прізвищ, ані адрес. На світ божий спливло прізвище щасливої власниці трьох соток — якоїсь Палківської. Напевно, на думку О.Довгого та Л.Черновецького, це свідчить про їхню особисту чесність і відкритість.

l Виявляється, на одній вулиці можна знайти аж 68 незабудованих ділянок і безкоштовно передати їх громадянам. Це вул. М.Чалого в Катеринівці. По інший бік вулиці — ліс, от його-то щедрою рукою і нарізали БЧ-«НУ» із земель Святошинського лісопаркового господарства, звично назвавши в Генплані лісові землі ділянками житлової забудови. Серед прізвищ немає повторень, зате в датах заяв — купа збігів, майже всі 2007 року.

l Але найбільш фантастична «подача» — 286 ділянок у Деснянському районі зовсім невідомим особам. У кулуарах Київради кажуть, що це — ноу-хау Черновецького і Ко: тепер заяви та паспорти легко й швидко збирають зі... студентів (можливо, без їх відома). І коштує це зовсім небагато — по 50 баксів за штуку.

Пиво — членам профспілки, земля — кооперативам

Кажуть, що нове — добре забуте старе. В той час як за багато років ані О.Омельченко, ані Л.Черновецький не сформували списків із квартирних черговиків і не виділили майданчики під будівництво жодному житлово-будівельному кооперативу (незважаючи на численні прохання трудящих), на сесії 1 жовтня випливла ціла купа таких, та ще не де-небудь на околиці Троєщини, а в суперелітній Кончі-Заспі. Погляньте, чого варті самі назви: «ТЕХНОЛОГ», «ХАРЧОМАШІВЕЦЬ», «ЗАЛІЗНИЧНИК», «ОСВІТЯНИН», «МІСТОБУДІВНИК», «ПРИЛАДОБУДІВНИК», «МЕХАНІЗАТОР» і навіть давно забуте «СОЦБУДІВНИЦТВО».

З огляду на адреси — знаменитий «21-й км» та вул. Заболотного, посвячені легко здогадаються, а для непосвячених пояснимо — це ті самі землі, які належать ТОВ «Агрокомбінат «Хотівський». На попередній сесії Київрада перевела їх із розряду «рілля» в розряд «пасовища», але, оскільки жодної кози чи корови на балансі «Хотівського» не значиться, то випасати на «пасовищах» можна хіба що «золотого тільця». Останній захід і здійснили господарі ТОВ на сесії, коли перевели ці землі вже з розряду «пасовищ» у розряд «житлової забудови». Де-факто, зрозуміло, оскільки для переведення де-юре потрібно рішення Верховної Ради.

Як це зробити — можна припустити: варто сформувати кооперативи з новообраних народних депутатів відповідно до їхнього розподілу за парламентськими комітетами. Із транспорту — в «ЗАЛІЗНИЧНИК», з освіти — в «ОСВІТЯНИН», з будівництва — в «МІСТОБУДІВНИК», а для комуністів — окремий кооператив, «СОЦБУДІВНИЦТВО». Після цього, треба думати, «золотий ключик», тобто рішення ВР — у кишені.

Хто ж вони, ці господарі «Хотівського», котрі так стратегічно мислять? За збігом обставин чи закономірно — ті ж самі, що й у «Київенергохолдингу». Якщо пам’ятаєте, рік тому Л.Черновецький своїм особистим розпорядженням підняв тарифи на житло-комунальні послуги в 3,5 разу — це саме в їхніх інтересах. У нашому випадку не просто найцінніші чорноземи навколо музею в Пирогово та заповідні плавні Жукова острова підуть під асфальт і бетон. Киян позбавлять повітря, води та зелені, без яких не те що дихати — жити у величезному мегаполісі неможливо.

Прізвища, запитаєте ви? Та всім відомі: А.Іванов, депутат Київради, №34 у списку найбагатших людей України, і В.Хмельницький — №18 у тому ж списку, а за сумісництвом — спонсор Блоку Литвина та №100 у списку ПР. Як вам такий букет для киян?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво