ГУУАМ ПІСЛЯ ЯЛТИНСЬКОГО САМІТУ: РЕАЛІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ

Саміт ГУУАМ, проведений місяць тому (6—7 червня 2001 р.) у Ялті, викликав з боку вітчизняних та іноземних спостерігачів чимало полярних оцінок, надто оптимістичних та різко негативних прогнозів. Досвідчена в міжнародних проблемах українська еліта жваво обговорювала підсумки зустрічі лідерів «п‘ятірки» на узбережжі Чорного моря. А населення... Як з’ясувалося за результатами соціологічного дослідження, до Ялтинського саміту більшість наших громадян (63%) нічого не чули про ГУУАМ.

Очевидно, «інформаційну прогалину» потрібно заповнювати. Хоча контакти в рамках ГУУАМ не належать до ключових зовнішньополітичних пріоритетів України, співробітництво в рамках об’єднання має далеко не другорядне значення для нашої держави. Також очевидно, що аналіз процесів, які відбуваються всередині ГУУАМ, не повинен містити крайніх оцінок.

ГУУАМ перебуває на складному етапі становлення. Його подальший розвиток насамперед залежить від результатів внутрішніх трансформацій у країнах-учасницях. З другого боку, реалізація базових проектів ГУУАМ (в умовах обмежених внутрішніх ресурсів) значною, навіть визначальною мірою залежить від впливових зарубіжних держав.

Яким бути ГУУАМ? Які перспективи регіонального об’єднання? Що визначає нинішній стан співробітництва й що стримує розвиток співпраці в рамках «п’ятірки»?

Експерти Центру Разумкова спробували знайти відповіді на ці запитання. Підготовлена аналітична доповідь з проблем ГУУАМ, паралельно проведені соціологічні опитування населення України, а також експертів — представників державно-політичного істеблішменту, вітчизняних фахівців з питань зовнішньої політики. Матеріали досліджень Центру, виступи президентів країн-учасниць ГУУАМ, позиції відомих дипломатів, вітчизняних та іноземних експертів, офіційні документи об’єднання опубліковані в №7 журналу «Національна безпека і оборона», який було представлено на «круглому столі», проведеному 4 липня 2001 р. Найважливіші положення аналітичної доповіді, підготовленої Центром Разумкова, ми пропонуємо увазі читачів «ДТ».

Від Страсбурга до Ялти: етапи становлення

10 жовтня 1997 р. президенти Азербайджану, Грузії, Молдови та України на спільній зустрічі у Страсбурзі створили політико-консультативний форум ГУАМ, про що заявили у Спільному Комюніке. Поява нової «четвірки» значною мірою була зумовлена бажанням використати ефект об’єднання для пошуку нових аргументів у діалозі з Росією. Водночас підкріплення ідеї південної альтернативної дуги спільними підходами до формування стратегічно важливого транспортного коридору Європа—Кавказ—Азія об’єктивно підштовхувало до подальшої регіональної інтеграції.

Поступово налагоджувалася система різнорівневих консультативних контактів. Формат політико-консультативного форуму дозволяв не лише формувати спільну позицію в ООН і ОБСЄ, а й переводити її у певні узгоджені рішення та спільні позиції з міжнародних питань.

24 квітня 1999 р. на Вашингтонському саміті НАТО до ГУАМ приєднався Узбекистан, і президенти «п’ятірки» прийняли заяву, в якій визначалися основні напрями співпраці тепер вже ГУУАМ. У вересні 2000 р. під час проведення Саміту Тисячоліття лідери «п’ятірки» підписали Нью-Йоркський меморандум ГУУАМ, проголосили «нову фазу розвитку об’єднання».

Наступним кроком на шляху поглиблення співпраці у рамках ГУУАМ став Ялтинський саміт ГУУАМ (6—7 червня 2001 р.). На ньому президенти країн-учасниць підписали Ялтинську Хартію ГУУАМ — документ, в якому визначені основні цілі, принципи, напрями співробітництва, організаційна структура ГУУАМ.

Привертає увагу той факт, що, на відміну від попередніх документів, у хартії не згадується про спільну миротворчу діяльність, допомогу у врегулюванні регіональних конфліктів, активізацію співробітництва з євроатлантичними структурами.

Ялтинський саміт ГУУАМ виявив такі тенденції. По-перше, трохи скорочено перелік сфер співробітництва — наголошено на пріоритетності економічного напряму інтеграції (сторони категорично відмежувалися від перспектив перетворення ГУУАМ на воєнно-політичну структуру), на відкритості діяльності цього об’єднання, неможливості протистояння з Росією та СНД.

По-друге, закладено певну організаційну базу для подальшої інституалізації ГУУАМ, зокрема визначені вищий, виконавчий і робочий органи організації, періодичність зустрічей, механізми прийняття рішень.

По-третє, між країнами
ГУУАМ залишились істотні розбіжності, зокрема, стосовно створення зони вільної торгівлі, «глибини» інституалізації ГУУАМ, а також щодо перспектив і суб’єктів можливого розширення об‘єднання.

ГУУАМ в оцінках експертів і населення України

Для з’ясування позицій населення України та експертів щодо ГУУАМ Центр Разумкова наприкінці квітня — на початку травня 2001 р. провів два соціологічних дослідження: загальнонаціональне опитування та опитування 100 експертів. Деякі результати опитувань було опубліковано в «ДТ» (№21 від 2 червня 2001 р.), тому ми розглянемо лише основні результати опитувань.

Перше. Ні населення, ні державно-політична еліта не зараховують співробітництво в рамках
ГУУАМ до зовнішньополітичних пріоритетів України — на важливість контактів з країнами ГУУАМ вказали лише 3% експертів і 1,8% опитаних громадян. Водночас, за оцінками і населення, і експертів, у списку 22 країн світу держави ГУУАМ посідають позиції позаду Росії, США та провідних країн ЄС.

(Скепсис населення значною мірою пояснюється тим, що громадяни мало знають про це регіональне об’єднання: не чули про ГУУАМ 62,6% опитаних).

Друге. Більшість експертів (68%) вважають, що ГУУАМ — це «економічне об’єднання країн довкола проекту транспортного коридору Азія—Європа» (таку думку поділяє чверть населення — 24,9%). Половина експертів (50%) переконані, що ГУУАМ — це «група держав, що об’єдналися з метою політичного протистояння російському впливу на пострадянському просторі» (з цим згодні 16,1% громадян). Примітно, що лише 4% експертів і громадян вважають
ГУУАМ «воєнно-політичним об’єднанням держав для поглиблення контактів з НАТО».

Третє. На думку фахівців,
ГУУАМ як міжнародна структура має зміцнюватися за рахунок участі в ній Польщі (39%), Туреччини (34%), Румунії (21%), Болгарії (18%). Загалом, це кореспондується з відомими пропозиціями Зб. Бжезінського щодо можливого асоційованого членства цих держав у ГУУАМ. Позиції населення інакші — посіли перші місця як можливі члени ГУУАМ: Росія (36,7%), Білорусь (21,8%), Казахстан (15,5%), Польща (9,5%), Туркменістан (9,4%), Вірменія (6,8%), Таджикистан (6,3%).

Четверте. Більшість експертів (73%) і майже третина населення (34,4%) вважають перспективи
ГУУАМ непевними. Очевидно, така стриманість в оцінках зумовлена усвідомленням внутрішніх і зовнішніх факторів, що об’єктивно перешкоджають поглибленню регіональної інтеграції у рамках «п’ятірки».

П’яте. Попри таке обережно-скептичне ставлення щодо майбутнього ГУУАМ, ні експерти, ні населення не вважають, що співробітництво в рамках об’єднання непотрібне Україні. Навпаки, абсолютна більшість експертів (79%) і чверть опитаних громадян (25,5%) впевнені, що Україна мусить поглиблювати контакти в рамках ГУУАМ.

Портрет ГУУАМ
у різних ракурсах

Протягом 2000 р., на думку державно-політичної еліти України, контакти нашої держави з країнами ГУУАМ у політичній сфері розвивались динамічно. Це зумовлено спільними інтересами в забезпеченні стабільності в регіоні, необхідністю поглиблювати торгово-економічні зв’язки між країнами-учасницями, потребою підтримувати спільні позиції у міжнародних організаціях.

Для країн ГУУАМ багато важить можливість спільно сприяти ухваленню міжнародними організаціями вигідних для них рішень. Однак констатувати ефективну трансформацію спільних позицій у вагомі зовнішньополітичні результати поки що передчасно. Реалізація ініціатив ГУУАМ у міжнародних фінансових інституціях, ЄС, НАТО стримується відсутністю у країн «п’ятірки» реальних важелів впливу на рішення цих організацій.

У свою чергу, попри розвинуту договірно-правову базу двосторонніх відносин (вона охоплює практично всі сфери співробітництва з країнами ГУУАМ і налічує сотні документів), нормативна база багатостороннього співробітництва в рамках ГУУАМ поки що обмежується рамковими документами, які потребують дальшої конкретизації.

Багатостороннє співробітництво в рамках ГУУАМ не можна зарахувати до зовнішньополітичних пріоритетів країн-учасниць. Пріоритетами зовнішньої політики України визначені європейська інтеграція, стратегічне партнерство з Росією і США. Молдова взяла курс на активне співробітництво з Росією, ЄврАзЕС і виявляє ознаки дистанціювання від євроатлантичних структур. Решта країн ГУУАМ у геополітичному плані орієнтується на співпрацю з європейськими та євроатлантичними структурами, Росією, США; в регіональному контексті — з Туреччиною, Іраном.

Головне завдання нинішнього етапу розвитку ГУУАМ — трансформація політичного діалогу у вагомі практичні результати, насамперед в економічній сфері.

Нинішній стан співробітництва країн ГУУАМ в економічній сфері не можна вважати задовільним. На сьогодні для кожної з країн ГУУАМ торгові зв’язки з іншими членами об’єднання, м’яко кажучи, не пріоритетні. Частка ГУУАМ у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України товарами становить лише 2,16%, у т.ч. з експорту — 2,53%, імпорту — 1,77%. (Для порівняння: товарооборот України з партнерами по ГУУАМ ($616 млн.) становить лише 56% її товарообороту з Туркменістаном ($1,09 млрд.).

Незначний потенціал зовнішньоекономічних зв’язків ГУУАМ зумовлений низьким рівнем економічного розвитку кожної з країн-учасниць.

Країни ГУУАМ мають вкрай незначні надходження прямих іноземних інвестицій — $5—15 на душу населення (лише в Азербайджані, завдяки інвестиціям у розробку родовищ вуглеводнів, — $64, що також на порядок нижче, ніж, наприклад, у країнах Центральної Європи).

Простежуються нестійкість, значні коливання обсягів торгівлі України з країнами ГУУАМ, що відбиває «некритичну роль» цієї торгівлі для української економіки. 2000 р. товарооборот всередині ГУУАМ був істотно нижчий від рівня 1995 р. (74% обсягу 1995 р.) і становив лише 4% загального обсягу зовнішньої торгівлі країн «п’ятірки».

Торгові відносини країн ГУУАМ формуються під впливом поточного попиту на ринках країн-партнерів, без утворення стійких галузево-технологічних зв’язків. Значну питому вагу в експортно-імпортних товаропотоках становлять сировина, напівфабрикати та продовольство.

Взаємний інтерес до співробітництва в технологічноємних галузях стримується значною різницею у рівнях інноваційно-технологічного розвитку країн-учасниць, відсутністю фінансових ресурсів.

Серед позитивних чинників економічного співробітництва в рамках ГУУАМ слід назвати успадковану від СРСР спеціалізацію країн-учасниць і тенденцію до формування взаємодоповнюваності їхніх економік за окремими напрямами. До поглиблення економічного співробітництва в рамках
ГУУАМ схиляють і зовнішні чинники: неефективність СНД, зокрема багаторічна затримка з реалізацією угоди про вільну торгівлю; фрагментація економічного простору СНД; обмежений доступ продукції країн ГУУАМ на світові ринки.

Поглибленню співробітництва країн ГУУАМ мають сприяти: активізація торгово-економічних зв’язків на основі поетапної лібералізації торгівлі; узгодження концепцій структурного розвитку національних економік; активна зовнішня політика з метою залучення інвестицій, реалізації великих міждержавних коопераційних проектів, насамперед у сфері енергетики та розвитку міжнародної транспортної інфраструктури.

В енергетичній сфері базою і рушійною силою розвитку ГУУАМ могла б стати ідея створення Євроазійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), оскільки всі країни-учасниці та інші держави Чорноморсько-Каспійського регіону мають вагомі інтереси у сфері видобутку та транспортування нафти до Європи.

За своїм геополітичним та економічним значенням ЄАНТК належить до стратегічних транснаціональних енергетичних проектів, у рамках якого кожна з країн ГУУАМ могла б реалізувати власні інтереси в енергетичній сфері. Його створення сприяло б зменшенню енергетичної залежності країн ГУУАМ від Росії та підвищенню конкурентоспроможності їхніх економік.

Останнім часом з’явилися нові можливості для реалізації української частини ЄАНТК, однак Україна має виконати для цього ще багато умов. Також очевидно, що для введення в дію цього нафтового коридору слід враховувати конкуруючі інтереси третіх країн у регіоні. Щоб у повному обсязі реалізувати українську частину ЄАНТК, необхідно залучити до нього нафту з трубопроводу Тенгіз—Новоросійськ, а отже — заручитися підтримкою Казахстану та західних ТНК, що видобувають нафту в цій країні.

Багатостороннє співробітництво у воєнній сфері відсутнє серед визначених у Ялтинській хартії напрямів співробітництва країн ГУУАМ з причин внутрішнього та зовнішнього характеру. Контакти країн ГУУАМ на воєнно-політичному рівні, як і військова та військово-технічна співпраця, виведені за рамки об’єднання. Такий результат став логічним наслідком дії принаймні трьох чинників.

По-перше, досі чітко не визначені об’єднавчі пріоритети ГУУАМ, а також спільні для всіх країн-учасниць інтереси та цінності, які потребують військового захисту. По-друге, сьогодні не існує спільної загрози воєнного характеру, яка б спонукала країни ГУУАМ до об’єднання зусиль у сфері оборони. По-третє, різко негативне ставлення до співпраці країн ГУУАМ у воєнній сфері з боку Росії, позиції якої у двосторонніх відносинах з кожною країною об’єднання останнім часом істотно посилилися.

Передумови для поглиблення співробітництва країн-учасниць у воєнній сфері є. Однак на нинішньому етапі «запас міцності»
ГУУАМ виявився недостатнім, щоб подолати перешкоди на шляху співробітництва в цій сфері на багатосторонній основі.

Перспективою розвитку військової складової ГУУАМ нехтувати не можна. В разі реалізації великих спільних проектів у сфері економіки, енергетики, транспортних комунікацій і виникнення загрози воєнного характеру постане питання захисту спільних інтересів. Формат і масштаби воєнно-політичної співпраці в такому випадку визначатимуть не лише члени ГУУАМ, а всі учасники зазначених проектів, інші держави регіону.

Всім країнам ГУУАМ тією чи тією мірою загрожують тероризм, наркобізнес, міжнародна злочинність, сепаратизм, гуманітарні й техногенні катастрофи. Ці аспекти безпеки відбито у Ялтинській хартії ГУУАМ.

Що перешкоджає рухатися «шовковим шляхом»?

Безумовно, рух «п’ятірки»
ГУУАМ шовковим шляхом не є безхмарним та безпроблемним. Існує чимало факторів внутрішнього і зовнішнього характеру, що стримують розвиток співробітництва. На окремих із них зупинимося докладніше...

Перше. Країни—члени ГУУАМ перебувають на складному етапі внутрішніх соціально-політичних трансформацій, які супроводжуються загостренням багатьох проблем, що загрожують внутрішній стабільності. Ці процеси об’єктивно стримують співробітництво в рамках ГУУАМ.

Друге. Значно обмежує економічне співробітництво в рамках ГУУАМ невисокий рівень соціально-економічного розвитку країн-учасниць.

За світовими стандартами, ГУУАМ — об’єднання бідних країн з невисоким рівнем людського потенціалу, який у сучасній глобальній економіці є вирішальним чинником конкурентоспроможності та динамічного розвитку. За середнім індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), ГУУАМ перебуває на рівні 89-ї країни світу — Мальдівських островів, а за рівнем середньодушового ВНП — 145-ї країни, за Гондурасом і Гайяною.

ГУУАМ помітно відстає від Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) — як за ІРЛП, так і за ВНП на душу населення (35,7% середнього показника
ЄврАзЕС). (Див. таблицю).

Не випадково, за результатами класифікації країн за рівнем бідності, всі п’ять членів ГУУАМ зараховані Світовим банком до категорії найбідніших країн світу, тоді як три країни ЄврАзЕС (Білорусь, Казахстан, Росія) перебувають у групі держав із середнім рівнем доходу. Ще більша відстань віддаляє членів ГУУАМ від країн—претендентів на вступ до ЄС — середньодушовий ВНП у країнах
ГУУАМ становить лише 16,7% середнього показника шести держав Центральної Європи і Балтії.

Для всіх країн ГУУАМ характерний низький рівень зарплат і пенсій. Це зумовлює низьку місткість їхнього внутрішнього ринку, а відтак — не сприяє поглибленню торгових зв’язків.

Отже, внутрішні ресурси, необхідні для економічного піднесення об’єднання, досить обмежені. Принаймні протягом наступних 5—7 років розраховувати на серйозні взаємні інвестиції країн-учасниць або реалізацію великих спільних проектів за рахунок власних ресурсів ГУУАМ не має підстав. Відтак, спільними зусиллями «п’ятірки» необхідно створити сприятливі умови для залучення зовнішніх інвестицій — насамперед під проекти, що становлять інтерес як для країн ГУУАМ, так і для розвинутих західних держав (або великих ТНК).

Третє. Протягом останніх років у країнах ГУУАМ простежується незначна, але позитивна динаміка економічного зростання, однак ці процеси стримують бар’єри на шляху економічної інтеграції.

Нові економічні кордони загалом негативно позначаються на національних економіках, ведуть до появи різноманітних митних і платіжних бар’єрів на шляху традиційних і новосформованих потоків товарів, послуг, капіталу й робочої сили. Ситуацію ускладнює практична відсутність розвинутих транспортних комунікацій, інших елементів інфраструктури, що створює значні проблеми для повноцінного функціонування ГУУАМ як економічного об’єднання.

Розвиток торгівлі країн ГУУАМ стримує відсутність дійової платіжно-розрахункової системи з використанням національних валют. Це змушує торгувати у вільно конвертованій валюті, дефіцит якої відчувають усі країни об’єднання.

Зберігаються структурні бар’єри на шляху взаємовигідного співробітництва. 2000 р., порівняно з 1995 р., у промисловому виробництві всіх країн ГУУАМ збільшилася частка так званих ресурсовиробничих галузей: електроенергетики, паливної промисловості (Азербайджан, Грузія), чорної (Україна) і кольорової (Узбекистан) металургії.

Усім країнам
ГУУАМ, тією чи тією мірою, властива сировинна модель розвитку (в Україні вона має форму концентрації на випуску металургійних напівфабрикатів), що не сприяє поглибленню процесу економічної інтеграції.

Недосконала нормативно-правова база торгових відносин країн ГУУАМ, що має під собою економічне підгрунтя. Всі країни-учасниці підписали двосторонні торгово-економічні угоди, а також угоди про захист інвестицій та про вільну торгівлю. Однак це не сприяло переходу економічних відносин на якісно новий рівень, оскільки не всі аспекти взаємної торгівлі узгоджені. Різна глибина ринкових перетворень у країнах-учасницях спричиняє істотні диспропорції у формуванні цін на окремі види продукції, що дає підстави для взаємних звинувачень у субсидуванні експортоорієнтованих галузей та демпінгу.

Загалом потенціал зростання зовнішньої торгівлі в рамках
ГУУАМ, з відчутним для української економіки ефектом, низький, принаймні в середньостроковій перспективі.

Четверте. Підсумки Ялтинського саміту засвідчили, що зберігаються розбіжності в позиціях країн-учасниць щодо важливих питань діяльності ГУУАМ. Попри неодноразові заяви української та грузинської сторін про необхідність створення в рамках ГУУАМ зони вільної торгівлі, президент Узбекистану напередодні саміту заявив про «передчасність» обговорення цього питання. Президенти Грузії та Молдови продемонстрували протилежні позиції стосовно можливої участі в ГУУАМ інших країн. Е.Шеварднадзе виступив за розширення ГУУАМ за рахунок Румунії та Болгарії. В.Воронін, навпаки, заявив про необхідність участі в ГУУАМ Росії і тіснішої співпраці з СНД та ЄврАзЕС.

У свою чергу, виявилися різні підходи до організаційного устрою ГУУАМ, його дальшої інституалізації.

П’яте. Слабкість організаційного забезпечення багатостороннього співробітництва обумовлюється такими чинниками: (а) Ялтинська хартія закладає основи дальшого організаційного становлення ГУУАМ, закріплює консультативний характер відносин, але докладно не регламентує організаційних та контрольних механізмів реалізації ухвалених рішень; (б) засідання міністрів закордонних справ (як виконавчий орган) і Комітет національних координаторів (як робочий орган) не мають дійових важелів для ефективної реалізації економічних рішень ГУУАМ, — для цього потрібна координація зусиль економічних, прикордонних, митних та інших відомств країн-учасниць; (в) нинішня організаційна структура ГУУАМ навряд чи зможе ефективно та в повному обсязі забезпечити скоординовану міждержавну підтримку стрижневих транспортно-енергетичних проектів, реалізація яких — важлива складова співпраці у рамках «п’ятірки».

Шосте. Значний вплив на розвиток ГУУАМ мають зовнішні фактори, оскільки Чорноморсько-Каспійський регіон є перехрестям геополітичних та економічних інтересів впливових держав і міжнародних організацій, зокрема — США, Росії, ЄС.

Оприлюднені у травні 2001 р. засади національної енергетичної політики США свідчать про наміри Сполучених Штатів нарощувати свою економічну присутність у Каспійському регіоні для забезпечення власних інтересів та обмеження домінування РФ на енергетичному ринку СНД. США лобіюють проект Баку—Джейхан, водночас зберігаючи ембарго проти Ірану. Така позиція спрямована на створення конкуренції Росії у транспортуванні каспійської нафти, а також на підтримку Туреччини — союзника США в регіоні. Американський фактор впливу, безперечно, має велике значення, зокрема в питанні зміцнення безпеки у зоні інтересів ГУУАМ, оскільки США впливають на ситуацію в регіоні як безпосередньо, так і через провідні позиції у міжнародних організаціях.

У 2000—2001 рр. помітно зміцнилися позиції Росії в євразійському регіоні. Зросла її політико-економічна активність, зокрема в напрямі нарощування співробітництва у рамках ЄврАзЕС та мінімізації впливу ГУУАМ. Посилення російського впливу відбувалося в рамках двосторонніх відносин на тлі загострення внутрішніх проблем у країнах «п’ятірки». Це не могло не позначитися на темпах інтеграції у рамках ГУУАМ. Російський фактор має особливе значення для майбутнього
ГУУАМ — з огляду на воєнну присутність РФ на території країн-учасниць (Грузія, Молдова, Україна), а також безпосередню участь Росії у врегулюванні внутрішніх конфліктів на їхніх територіях (Придністров’я, Нагірний Карабах) або стримуванні можливої загрози з півдня (Узбекистан). Крім того, Росія зберігає дійові важелі економічного та політичного впливу на кожну з країн об’єднання.

«Європейський фактор» у розвитку ГУУАМ має важливе значення — по суті, реалізацію ЄАНТК можна розглядати як складову глобального європейського проекту TRACECA.

Однак сьогодні навряд чи можна говорити про ефективну політичну й економічну підтримку становлення ГУУАМ з боку європейських структур, зокрема — про інвестиційну допомогу в реалізації транспортно-енергетичних проектів (наприклад, української частини ЄАНТК). На думку експертів УЦЕПД, є кілька причин такого становища. Сьогодні головна проблема для Західної Європи — реформування та розширення ЄС і НАТО, а тому підтримка становлення нового регіонального об’єднання, яке ще не підтвердило своєї життєздатності, не належить до пріоритетів західноєвропейських держав. Паралельно триває активне зближення ЄС і Росії у сфері енергетики. (ЄС і провідні європейські енергетичні компанії підтримують будівництво Росією газопроводу в обхід України.) У свою чергу, європейські інституції розглядають забезпечення демократичних свобод у країнах ГУУАМ як дуже серйозну проблему, що стримує зближення «п’ятірки» з ЄС.

Серед зовнішніх факторів слід назвати також проблемний характер відносин між пострадянськими регіональними об’єднаннями: протистояння між ними, різкі оцінки на адресу одне одного спричиняють напруженість всередині СНД й негативно позначаються на відносинах між ними. ЄврАзЕС, по суті, економічно дистанціюється від
ГУУАМ (окреслюються зовнішні митні кордони по периметру майбутнього спільного ринку
ЄврАзЕС; тривають процеси узгодження митної, торгово-тарифної, антимонопольної, податкової, грошово-кредитної і валютно-фінансової політики).

Однак слід зазначити, що певні кроки до зменшення конфліктності були зроблені на Мінському саміті СНД і Ялтинському саміті ГУУАМ. Так, 1 червня 2001 р., після закінчення саміту СНД, президент РФ В.Путін заявив, що «союзи держав на території СНД, наприклад
ЄврАзЕС і ГУУАМ, не послаблюють Співдружність, а доповнюють її». У свою чергу, лідери країн
ГУУАМ під час Ялтинського саміту неодноразово наголошували на тому, що ГУУАМ — це виключно економічне об’єднання, і його діяльність не спрямована проти російських інтересів.

Отже, необхідна передумова становлення ГУУАМ — пошук політичних компромісів, зокрема шляхом: відмови від конфронтаційної риторики; обмеження тих напрямів співпраці, які викликають стурбованість третіх держав; зосередження зусиль на просуванні проектів, у яких зацікавлені як «п’ятірка», так і розвинуті західні держави і великі ТНК.

Як нам облаштувати ГУУАМ

Головне завдання нинішнього етапу розвитку ГУУАМ — трансформація активного політичного діалогу у вагомі практичні результати. На думку експертів УЦЕПД, для поглиблення багатостороннього економічного співробітництва в рамках ГУУАМ слід вжити таких заходів:

— здійснити ретельне техніко-економічне обгрунтування створення в рамках ГУУАМ зони вільної торгівлі без вилучень або з мінімальними тимчасовими вилученнями (які мали б бути ліквідовані не пізніше п’ятирічного періоду), поставивши за мету укладення відповідної угоди на умовах, які б наближали введення в дію повноцінної зони вільної торгівлі в рамках СНД;

— укласти угоди про проведення узгодженої економічної політики в ряді галузей, скоординований розвиток яких відповідає спільним інтересам країн ГУУАМ (передусім у сфері енергозабезпечення, транспорту, туристичного та рекреаційного бізнесу, харчової промисловості);

— укласти угоди про визначення правил транспортування територією України транзитних вантажів країн-учасниць;

— укласти багатосторонню угоду про умови взаємної конвертації національних валют країн ГУУАМ;

— здійснювати координацію позицій країн-учасниць з ключових питань переговорного процесу стосовно вступу до СОТ тих членів ГУУАМ, які на сьогодні мають статус спостерігача (Азербайджан, Узбекистан, Україна);

— узгоджувати позиції країн-учасниць з ключових питань створення нового міжнародного економічного порядку, що є предметом обговорення на форумах міжнародних організацій, насамперед ООН і СОТ.

Крім того, за наявності відповідної ініціативи ділових кіл країн-учасниць варто розглянути питання про створення міжнародної Торгово-промислової палати (ТПП) ГУУАМ — для сприяння взаємній торгівлі країн об’єднання, розв’язання проблем інвестиційного співробітництва, зокрема залучення інвестицій для реалізації спільних проектів.

На нинішньому етапі особливого значення набуває політична, дипломатична, інформаційна та інша підтримка проекту ЄАНТК з метою привернення уваги провідних країн Заходу та нафтових ТНК до його переваг. Активна зовнішня політика ГУУАМ (насамперед самої України), спрямована на просування проекту, має реальні шанси на успіх. (Положення аналітичної доповіді про співробітництво в енергетичній сфері будуть викладені в наступних публікаціях експертів УЦЕПД у «ДТ».)

На думку експертів Центру Разумкова, вдосконаленню механізмів співпраці у рамках ГУУАМ сприятимуть такі заходи:

— відповідно до визначених пріоритетів співпраці, утворити спеціалізовані органи ГУУАМ, із залученням бізнес-структур, під конкретні проекти в енергетичній, торгово-економічній, транспортно-комунікаційній, фінансовій, науковій, інформаційній, туристичній та інших сферах;

— запровадити практику регулярних робочих зустрічей керівників міністерств і відомств (промисловості, енергетики, фінансів, транспорту, телекомунікацій, науки, освіти, туризму, а також прикордонних і митних служб) країн-учасниць;

— першу таку зустріч провести в рамках запланованого на 2001 р. урядового економічного форуму ГУУАМ в Узбекистані. Проаналізувати стан співробітництва, узгодити пропозиції щодо розв’язання наявних проблем, визначити пріоритети співпраці та конкретні заходи для включення їх до перспективного плану роботи ГУУАМ;

— у рамках урядового форуму в Узбекистані провести зустріч представників фінансово-промислових кіл країн ГУУАМ;

— здійснити комплексну оцінку двосторонніх документів з урахуванням визначених у Ялтинській хартії пріоритетів багатостороннього співробітництва, зокрема переглянути довгострокові програми економічного співробітництва країн ГУУАМ у плані зміцнення напрямів, що сприятимуть реалізації спільних проектів у рамках об’єднання;

— ініціювати проведення міжпарламентської конференції країн ГУУАМ для з’ясування позицій, гармонізації законодавчої бази країн ГУУАМ, налагодження багатосторонніх міжпарламентських контактів;

— до проекту положення про інформаційний офіс ГУУАМ включити такі позиції: інформування населення країн-учасниць, світової спільноти про діяльність об’єднання, а також забезпечення інформаційного обміну в рамках ГУУАМ (шляхом підготовки матеріалів для ЗМІ, випуску спеціальних бюлетенів, проведення прес-конференцій, інформаційної підтримки web-сайту ГУУАМ двома робочими мовами об’єднання — англійською та російською).

Очевидно, що процес організаційного становлення ГУУАМ матиме тривалий характер; його форсування — шляхом утворення багатьох міждержавних і наддержавних органів (на зразок СНД та
ЄврАзЕС) — навряд чи доцільне. Перспективне для ГУУАМ використання досвіду не пострадянської адміністративно-бюрократичної інтеграції, а європейської моделі, що передбачає поетапне створення виконавчих інституцій на базі профільних економічних об’єднань, залежно від обсягу завдань, які потрібно вирішувати.

Сценарії розвитку ГУУАМ

З урахуванням нинішнього стану і тенденцій співробітництва, внутрішніх та зовнішніх чинників, що сприяють або стримують розвиток ГУУАМ, а також досвіду становлення інших регіональних об’єднань, можна окреслити такі основні сценарії можливого розвитку
ГУУАМ.

Сценарій 1 (стагнація). Наявні розбіжності країн-учасниць з ключових питань зберігаються. Декларовані цілі співробітництва не досягаються. Спільні документи ухвалюються, але не виконуються. Сторони виявляють неспроможність реалізувати великі спільні проекти. Помітні лише незначні успіхи локального характеру. Треті сторони не виявляють інтересу до ГУУАМ, не надають йому фінансової підтримки. Співпраця на багатосторонній основі не дає якісно нових результатів. Нагромаджуються невдоволення і розчарування. Періодичність зустрічей керівників падає, зустрічі носять формальний характер. Об’єднання залишається маловпливовою консультативною структурою.

Сценарій 2 (розпад). Розбіжності країн-учасниць посилюються, змінюються зовнішньополітичні пріоритети однієї-двох країн — внаслідок неефективності об’єднання або/та під впливом третіх держав. Після прийняття Ялтинської хартії жодного значущого документа не ухвалюють. Спільні проекти не здійснюються. Країни-учасниці згортають координацію дій у міжнародних організаціях. Треті сторони ігнорують ГУУАМ. Кількість членів об’єднання зменшується. Його перетворення на міжнародну організацію втрачає сенс. ГУУАМ перестає існувати.

Сценарій 3 (стійкий розвиток). Країни-учасниці долають розбіжності, мобілізують внутрішні ресурси та налагоджують ефективні механізми співпраці, що переконує треті сторони в дієздатності
ГУУАМ. Об’єднання залучається до стратегічно важливих проектів. ГУУАМ посилює позиції на міжнародній арені. Затверджуються статутні документи, що передбачають поглиблення інтеграції. Зростає економічний і науково-технологічний потенціал ГУУАМ. Організація виявляє стійкість стосовно зовнішніх впливів.

Очевидно, що жоден із цих сценаріїв не буде реалізований у чистому вигляді, однак вони окреслюють загальні риси можливого розвитку подій.

* * *

Країни-учасниці доклали великих зусиль для створення регіонального об’єднання, вийшли на етап його організаційного оформлення, а тому не зацікавлені в розвитку ГУУАМ за першими двома сценаріями. Стагнація, а тим більше розпад ГУУАМ поставили б під сумнів спроможність країн-учасниць проводити активну й послідовну зовнішню політику, що погіршило б їхній міжнародний імідж.

Необхідною передумовою стійкого розвитку ГУУАМ є пошук політичних компромісів, досягнення конкретних практичних результатів, які б засвідчили спроможність об’єднання сприяти економічному розвитку, зміцненню безпеки в регіоні.

Це стало б спільним набутком не лише країн ГУУАМ, а й інших держав регіону і таким чином підтвердило б неконфронтаційний характер об’єднання, його готовність до взаємовигідної співпраці з іншими державами та міжнародними організаціями. Стійкий розвиток ГУУАМ потребує розробки спільної стратегії дій, усунення розбіжностей між інтересами країн-учасниць та способами їх досягнення. Результати Ялтинського саміту довели, що в ГУУАМ існує потенціал для розв’язання цих проблем.