ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В НІМЕЧЧИНІ

Що таке громадянське суспільство,
і яку роль воно відіграє для нас, німців?

Громадянське суспільство стало темою обговорення в Україні. І це — добрий знак у сенсі подальшого розвитку країни. Основу стабільної демократії становить держава, ринкові відносини та зрілі громадяни, а також динамічне співвідношення їхніх інтересів. Однак вирішальною передумовою є діючі загальні принципи ладу, поділ гілок державної влади і пов’язаний із ним контроль над виконавчою, законодавчою та судовою владою. Остання в країнах перехідного періоду часто виявляється найслабшою ланкою.

Поняття «цивільне або громадянське суспільство» позначає основний принцип демократії: під державою і суспільством мається на увазі співтовариство зрілих громадян, котрі самі спільно визначають свою долю. У вужчому сенсі громадянське суспільство визначається як демократична форма самоорганізації суспільства, незалежно від держави і поза ринком. Демократична, оскільки той, хто не визнає основних прав громадянина й людини, не може бути частиною громадянського суспільства. Таким чином, громадянське суспільство — елементарна складова частина діючої демократії. Державу створюють громадяни, а не окрема інституція чи група зацікавлених осіб. Люди мають право на участь у політичних рішеннях держави й контроль над ними. Ось чому зустріч із представниками критично налаштованої громадськості, проведена федеральним канцлером Шрьодером під час його візиту до Києва 6 грудня 2001 року, була для нас чимось само собою зрозумілим.

У Федеративній Республіці Німеччина існує розмаїття діючих осіб і організацій, які представляють «не державу й не ринок», а належать до третього сектора, громадянського суспільства. Це — профспілки, церква, вільні групи виборців, об’єднання захисту прав споживачів, а також спілка охорони прав квартиронаймачів, природоохоронні групи, організації сусідської взаємодопомоги, спортивні об’єднання, добровільна протипожежна служба, жіночі організації, організації самодопомоги для алкоголіків і наркоманів. Тут громадяни вирішують конкретні проблеми, тут здійснюється представництво їхніх інтересів, тут вони проводять велику суспільно значиму роботу і тим самим беруть на себе відповідальність за спільне благо. Соціальна й політична відповідальність людини — коригуючий чинник розвитку ринкових сил, які самі по собі не можуть бути основою функціонування суспільства.

Завдяки комплексній взаємодії держави, приватних, орієнтованих на прибуток діючих осіб (ринок) і представників громадянського суспільства виникає необхідне для демократії «поле напруги», а з нього проростає консенсус і стабільність. При цьому важливу роль відіграє вільна преса як посередник, комунікатор і контролююча інстанція, без якої не можуть обійтися ні держава, ні економіка, ні «третій сектор». Бо тільки громадське обговорення при зіткненні різноманітних інтересів може допомогти формуванню досить обгрунтованої суспільної думки. Громадянське суспільство — живильне середовище демократії. Нинішня правляча партія «Союз 90/Зелені», яка висунула в особі Йошки Фішера зі своїх рядів міністра закордонних справ і віце-канцлера, — кращий доказ того, що суспільні й політичні процеси нерозривно взаємопов’язані, взаємно обумовлюють і збагачують один одного: ця партія — плід відразу двох громадянських рухів 70-х і 80-х років, а саме екологічного й пацифістського руху в Західній Німеччині, а також руху за громадянські права в НДР, який, завдяки мужньому обстоюванню прав людини та громадянина, демократичних принципів, наближав кінець комуністичного режиму.

«Уся влада виходить від народу», проголошує стаття 20, пункт 2 Основного Закону — Конституції Федеративної Республіки Німеччина. Народ — це громадяни з їхніми закріпленими в Конституції правами, які мають також обов’язок підтримувати в порядку суспільство і брати участь у розв’язанні проблем. Ключове поняття тут — співпричетність, а вона не може обмежуватися волевиявленням біля виборчих урн раз на чотири роки. Жива демократія, як сказав Федеральний президент Ріхард фон Вайцзеккер 1992 року, потребує активної, критичної співучасті громадян і в період між виборами. Організації та діючі особи громадянського суспільства благотворно впливають на суспільний діалог і сприяють формуванню громадської думки, вирівнюванню різноманітних інтересів, а тим самим — і рівновазі в суспільстві. Громадянське суспільство — запорука консолідації, а не дроблення. Динаміка та стабільність у суспільстві забезпечуються можливістю публічного представництва законних потреб, включенням їх у процес ухвалення політичних рішень. У підсумку користь від цього мають усі, а не лише представники окремих груп за інтересами.

Межі громадянського суспільства

Вільний демократичний лад утворює як основу, так і межі всієї громадської діяльності у Федеративній Республіці Німеччина. Це стосується також і діючих сил громадянського суспільства. Стаття 9 нашої Конституції гарантує громадянам право вільного утворення об’єднань (тобто право створювати спілки й товариства), але в пункті 2 вносить обмеження: «Забороняються об’єднання, цілі чи діяльність яких суперечать карним законам або спрямовані проти конституційного ладу чи проти ідеї взаєморозуміння народів». Але все-таки передумова до цього — чіткі закони й незалежна судова влада. Якщо йдеться про заборону, то останнє слово, ясна річ, за судами. Правова держава у Федеративній Республіці Німеччина вирізняється пильністю і здатністю захищатися, адже не забуто досвіду Веймарської республіки, у якій млява позиція державної влади щодо екстремістських угруповань, передусім правого спрямування, призвела до занепаду демократії. Після подій 11 вересня під посилений нагляд правоохоронних органів потрапили й ісламістські угруповання, що є на території Федеративної Республіки. Приміром, так звана «Держава каліфа» в Кельні, яку заборонили і члени якої тепер мають відповідати перед судом.

Чи може бути створене громадянське суспільство?

Той уряд найкращий, «який учить нас керувати самим собою», писав
Йоганн Вольфганг фон Гете. Передумовою функціонування громадянського суспільства є наявність зрілого громадянина й держави, яка ставиться до громадянина не з недовірою, а сама сприяє широкому публічному обговоренню того або іншого питання. Тому Федеральний уряд узяв собі за ідеал сприяючу державу, яка створює необхідні рамкові умови з тим, аби неурядові організації, спілки й об’єднання могли розвиватися. «Між державою та суспільством існують відносини напруги, а не відносини непримиренного протиріччя. Громадянське суспільство потребує кращої діючої та сприяючої держави», писав Федеральний канцлер 2000 року. Сприяюча держава не означає, що держава зобов’язана очолити неурядові організації або ж має керувати ними. Було б безглуздо бажати проявів громадської активності з допомогою указів. Нам не потрібна керована демократія. Проте держава повинна гарантувати необхідну свободу дій і створювати рамкові умови, приміром вирішити питання податкового законодавства й пом’якшити тягар бюрократії. У такий спосіб вона заохочує до громадської діяльності, створює стимули для обіймання почесних посад і прояву активності. Я впевнений у тому, що виховання зрілого громадянина розпочинається вже в школі: діти й підлітки вчаться дискутувати, формувати власну думку і захищати її. До речі, у п’ятдесяті й шістдесяті роки ХХ століття в Західній Німеччині цілком усвідомлено були покликані до життя учнівські представництва й парламенти. Вони зробили свій внесок у подолання тоталітарної спадщини в Німеччині.

Діючі особи громадянського суспільства
як міжнародні гравці

Німеччина надає великого значення діючим особам громадянського суспільства і в міжнародному плані, адже голод і злидні, порушення прав людини та забруднення довкілля не знають кордонів. Федеративна Республіка Німеччина виступає за те, аби там, де це доцільно, дозволяти неурядовим організаціям як рівноправним партнерам брати участь у роботі міжнародних конференцій та організацій. Право- й екологозахисні групи, — прикладом тут можуть служити Greenpeace і Amnesty International, — давно стали «гравцями глобального масштабу», голос яких чують і яких залучають до розв’язання глобальних проблем. Крім того, багато завдань узагалі не могли б бути вирішені без неурядових організацій, приміром забезпечення продовольством, допомога біженцям або медичне забезпечення у кризових регіонах. В Афганістані, скажімо, над відновленням країни пліч-о-пліч працюють представники державних і недержавних організацій.

Представники громадянського суспільства є, крім усього іншого, бажаними партнерами і для політиків: у федеральному міністерстві закордонних справ Німеччини регулярно проводяться робочі зустрічі з науковцями, журналістами й неурядовими організаціями, де обговорюються регіональні теми і питання по суті. І федеральний канцлер Герхард Шрьодер після своєї зустрічі з представниками недержавної сфери 6 грудня в Києві сказав, що це була дуже інтенсивна розмова, яка матиме продовження. Справжній діалог культур можливий лише на рівні громадян, суспільств. Хочеться пригадати безліч партнерських зв’язків між містами та школами, а також щільну мережу у сфері гуманітарної співпраці між Німеччиною та Україною. Залишається побажати, щоб і в Україні люди робили вагомий внесок у своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Облаштованість життя, перспективи на майбутнє — елементарні потреби кожної людини. І тут держава зобов’язана проявити великодушність у припустимих межах і довіру до потенціалу людей.