«ГОСУДАРЕВЕ ОКО» В НЕПОКІРЛИВІЙ АВТОНОМІЇ ПРЕДСТАВНИК ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В КРИМУ: ІСТОРІЯ, ЛЮДИ, ПОВНОВАЖЕННЯ...

Поділитися
Днями перший заступник глави адміністрації Президента Олег Дьомін представив у Сімферополі нового представника Президента...

Днями перший заступник глави адміністрації Президента Олег Дьомін представив у Сімферополі нового представника Президента. Ним став Олександр Діденко, який, за його словами, «добре знає Крим». Він довго працював у центральних партійних і адміністративних органах, «курирував» Крим. «Поєднання роботи в Центральному комітеті партії України (ще в радянський час) і в адміністрації (Президента), де він працює 6 років, — це «золотий капітал», неоціненний при роботі постійного представника в такому важливому регіоні, як Крим», — вважає Олег Дьомін. Що ж криється за цим призначенням, і як змінюється роль цієї посади в історії Криму?

Олександр Діденко — п’ятий представник Президента в історії автономного Криму. Посада, створена першим Президентом країни Леонідом Кравчуком наприкінці 1992 року, з’явилася як результат недовіри, що виникла між Україною, яка здобула незалежність, і автономним, але мєшковським Кримом, який отримав самостійність.

Пригадаємо той час. Леонід Кравчук, привітавши Юрія Мєшкова з обранням першим президентом Криму, мав цілком обгрунтовані причини не довіряти йому: у колишньому кабінеті першого секретаря кримського обкому той почепив двоголового герба Росії й закликав у Крим «московський» уряд Євгена Сабурова (у якому, як тепер відомо, були не так господарники, як фахівці спецслужб, і одному з них удалося створити на півострові цілу агентурну мережу, організувати кілька провокаційних операцій), намагався реформувати всі структури влади для повного перепідпорядкування їх собі і виведення з підпорядкування Києву. Йому не вдалося підкорити собі кримський відділ СБУ, але все-таки вдалося призначити свого міністра МВС. Йшлося навіть про призов кримських юнаків тільки в Чорноморський флот (який ще не був поділений) і тільки у військові частини, які дислокуються на півострові. Крим у той час сприймався чи то як протекторат Москви, чи то як самостійний суб’єкт «союзного договору» (або СНД), але не менше, ніж рівноправною частиною «українсько-кримської конфедерації». Серйозно обговорювалися варіанти відокремлення Криму, а отже відключення його Україною від електромережі, водогону, для чого розроблялися варіанти перекидання на кримське узбережжя з північних морів списаних російських ядерних підводних човнів, які мали служити електростанціями, і доставки в Ялту прісної води військовими танкерами. Леоніду Кравчуку в тому цілком анархічному правовому полі не залишалося нічого іншого, як спеціальним указом створити в областях і в Криму главки силових міністерств та Мін’юсту і перепідпорядкувати їх безпосередньо Києву. Для наглядання за процесами в Криму він створив посаду свого представника, а Верховна Рада України наприкінці року ухвалила перший закон «Про представництво Президента України в Республіці Крим», підписаний Леонідом Кравчуком 17 грудня 1992 року.

Першим представником було призначено колишнього голову правління агрофірми, а нині народного депутата України (уже два скликання поспіль) Валерія Горбатова, який зазнав неймовірного остракізму. В обстановці, коли цілком солідні керівники публічно радили Юрію Мєшкову «зробити все, щоб Україна поклала Крим до ніг Росії за борги», новоспечений президент новонародженої автономії публічно назвав Валерія Горбатова Іудою і порадив «шукати дерево з міцними гілками». Поява в Криму представника вищої посадової особи держави означала значне зменшення влади як президента, так згодом і голови верховної Ради та глави уряду автономії. У тих умовах, коли ще ніхто не знав кола обов’язків представника, не бачив прояву його особистих чеснот. Кожен на власний розсуд відповідав на запитання, хто тепер реально керуватиме Кримом.

Здавалося, закон України 1992 року дозволяв представникові бути не тільки «государевим оком», а й «государевим мечем». У самому факті створення цієї посади кримчани побачили прагнення Леоніда Кравчука продемонструвати, хто насправді в Криму хазяїн. Уже перша стаття закону визначала представництво як «орган державної виконавчої влади України», на відміну від нинішнього закону від 2 березня 2000 року, у якому представництво тлумачиться вже як «державний орган, створений відповідно до Конституції України... з метою сприяння виконанню... повноважень, покладених на Президента України». Обов’язки представника перший закон визначав так: «забезпечення проведення в життя Конституції та законів України», «забезпечення взаємодії органів державної виконавчої влади України», що трактувалося як «координування правоохоронних органів України в Криму» і, таким чином, давало представнику практично необмежені можливості для впливу на життя автономії. Стаття 7 зобов’язувала представника «представляти Президента країни у відносинах з органами влади», він мав, треба розуміти, не право, а обов’язок «входити з поданнями з питань, які є прерогативою України, в органи законодавчої та виконавчої влади Республіки Крим у разі ухвалення ними актів, що суперечать Конституції України і законам України або ущемляють конституційні права і свободи...» і так далі. Але вийшло не так. Валерій Горбатов оселився у схожому на фортецю особняку навпроти обласної міліції за високою огорожею. Мабуть, він виконував певну роботу, але досить довго ніхто навіть не уявляв, що робить представник Президента і чи робить він щось узагалі...

Тепер зрозуміло, що, маючи величезні потенційні можливості для керування Кримом, жоден із чотирьох представників Президента в Криму жодного разу повною мірою не тільки не скористався правами, а навіть не виконав своїх обов’язків щодо обстоювання в Криму загальнодержавних інтересів, інакше сьогодні (через 10 років після заснування посади!) не говорили б, що в Криму аж до останнього часу органи державної влади приймали незаконні рішення. Що повноваження представника зовсім не фіктивні, свідчить і уточнення при вступі на посаду другого представника Дмитра Степанюка, озвучене для нього тодішнім спікером парламенту Криму Супрунюком, що «вищою посадовою особою в автономії, відповідно до її Конституції, є голова Верховної Ради, а не представник Президента». Однак і Дмитро Степанюк був лише «оком государя». За всю історію існування посади представника Президента статтю 7 (так сталося, що і в старому, і в новому законі ця стаття під одним і тим самим номером, проте в новому законі її ще посилено великою статтею 10, пункт «в» якої зобов’язує органи влади Криму розглядати такі подання в позачерговому порядку) про право представника оскаржувати у Верховній Раді, уряді автономії, у місцевих органах влади ухвалення ними незаконних рішень так і не було застосовано! Досі не працював і пункт «г» цієї статті закону, який надає право представникові «вимагати в разі порушень Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету міністрів України пояснень від посадових осіб Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК…» Гадаю, не одна посадова особа трохи зблідла б, одержавши таку «вимогу пояснити свої рішення». Попри те, що Верховна Рада автономії приймала явно незаконні постанови, представники Президента країни наче води в рот набрали — тільки були присутні при цьому, і широким верствам кримчан невідомо, чи інформували вони про це самого Президента. Напевно, так, оскільки 1994 року було скасовано кримську Конституцію, ліквідовано посаду президента республіки, скасовано понад 40 законів так званої Республіки Крим. Відтепер парламент автономії мав право приймати, але тільки «нормативно-правові акти», а не закони. «Республіку Крим» було перетворено на «Автономну Республіку Крим», що, втім, теж не стало уроком. Кримчани пам’ятають, як місцевий парламент після цього почав писати «автономна» з маленької літери й ухвалювати документи, озаглавлені так: «Нормативно-правовий акт «Закон автономної Республіки Крим «Про...». Це було відверте глузування з Києва, але представники Президента терпіли, можливо, обмежуючись тільки інформуванням Києва...

Першим, хто «показав зуби» на посаді представника Президента, був Василь Кисельов. Позиціонуючи себе як «лідера антикримінальної опозиції», він першим у Криму відкрито виступив проти методів управління Леоніда Грача, який став на той час спікером парламенту, але довести свою правоту перед Президентом йому, певно, не вдалося, і Грач тріумфував — Президент на догоду спікерові звільнив свого представника, призначивши його на придуману посаду заступника міністра АПК по півдню України. Проте кримчани досі пам’ятають Кисельова як найактивнішого і найдійовішого представника Президента.

Четвертим представником Президента став глава адміністрації Первомайського району Криму Анатолій Корнейчук. Представництво при третьому й четвертому представниках (даруйте за тавтологію) розрослося в значний, багатогалузевий аналітичний апарат, спроможний проаналізувати, порушити й вирішити будь-яке питання. Анатолій Корнейчук, приміром, використовував цей потенціал для розв’язання проблеми громадянства депортованих, виконання указу Президента про реформування АПК та владнання проблеми забезпечення землею кримських татар. У березні 2000 року було ухвалено чинний донині Закон «Про представництво Президента України в АРК», яким повноваження представника значно деталізувалися, начебто округлялися, обумовлювалися різними обставинами, але все ще залишалися — і залишаються досі! — значними за умови активності і наступальності самого представника. Проте мусимо констатувати, що за всю історію свого існування представництво Президента в Криму так і не стало справжнім органом влади, який наступально проводить у Криму політику глави держави; воно, в щонайкращому разі, обмежувалося аналітичною, а то й просто інформаційною роботою. Ні перший, ні другий закон про представництво в повному обсязі ще жодного разу не застосовувався…

І ось представником призначено Олександра Діденка, уродженця Вінницької області, випускника Київського університету, економіста. А ще — перший із п’яти представників Президента в Криму «чистий» апаратник, а не керівник хоча б обласного масштабу, як попередні. Певною мірою це можна вважати виявом довіри Києва до нового складу органів влади в Криму. З другого боку — Верховна Рада й уряд автономії, як і раніше, природно, не хочуть, щоб їхня влада якимось чином обмежувалася. Олександр Діденко, на очах якого (як працівник адміністрації Президента він був присутній на всіх кримських сесіях) Леонід Грач не раз приймав рішення, що суперечили законам України і які згодом скасовував Конституційний суд, і при цьому він, певне, жодного разу не порадив представнику Президента скористатися статтями 7 і 10 «свого» закону, якнайкраще підходить на цю роль. Безсумнівно, серйозний аналітик, уміє працювати з документами та інформацією, Олександр Діденко і далі залишатиметься тільки «государевим оком», що й тепер влаштовує всіх. Нові люди в керівництві Верховної Ради продемонстрували не тільки лояльність до Києва, заявивши, що «протистояння центру й автономії було неконструктивним і назавжди кануло в минуле», а й продемонстрували нарешті прагнення гармонізувати відносини центру та автономії. З другого боку, Сергій Куницин, знову повернувшись у крісло глави уряду, також зацікавлений проявити себе максимально успішно. У цих умовах порівняно нова людина в керівництві Криму, яким є Олександр Діденко, навряд чи може зрівнятися з ними за потенціалом. Мабуть, нагорі вирішили, що представництво й далі має залишатися тільки «государевим оком», і не більше…

Усе так. Але це не означає, що для представника Президента не залишилося поля діяльності. Відверті антиукраїнські публікації в кримських газетах, протистояння в різних сферах життя, «своєрідне» розуміння кримськими чиновниками окремих українських законів — це та багато іншого, на думку спостерігачів, межує з порушенням суверенітету України в конкретних сферах. А захист суверенітету, як відомо, — прямий обов’язок Президента. І його представника? Чи ні? Час покаже...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі