Голанська мрія

На невтомному Близькому Сході, переповненому проблемами та конфліктами, правило «літо — час відпусток» не завжди спрацьовує. Так було близько року тому, коли Ізраїль пролив «Літні дощі» (назва військової операції) на сектор Газа, а незабаром вступив у протистояння із «Хезболлою». І ось тепер близькосхідні ЗМІ знову призначили на це літо можливу дату чергової війни. У центрі протистояння, що за останній рік різко зросло, опинилися Ізраїль і Сирія, між якими пролягли стратегічно важливі Голанські висоти. Популярне ізраїльське видання «Джерусалем Пост» у статті, присвяченій річниці початку Другої ліванської кампанії (12 липня), описало майбутню війну в регіоні словами, що лякають, — «у 10 разів гірше».

Попри заяви обох сторін про небажання вирішувати конфлікт воєнним шляхом, приготування до нього навіть не приховуються.

З початку року Армія оборони Ізраїлю провела серію навчань у районі Голанських висот. Останні й наймасштабніші за останні кілька років маневри відбулися буквально минулого тижня. Основною заявленою метою стало усунення виявлених під час торішнього лівано-ізраїльського конфлікту недоліків. Дії та заявлені цілі сходяться. Тільки ось цікаво, що досвід цей відпрацьовується вже на спеціально побудованих умовних сирійських селах. ЦАХАЛ тренується брати їх під контроль, а також відбивати атаки сирійського спецназу й під прикриттям вогню танків протидіяти невеличким групам супротивника, озброєних протитанковими гранатометами. За останній рік різко збільшилася підготовка резервістів. Ізраїльський офіцер у інтерв’ю газеті «Гаарец» заявив, що тепер запасників готують спеціалізовано та інтенсивно, щоб їхній рівень не відрізнявся від підготовки солдатів, які проходять службу. Підтверджуючи це, один із резервістів заявив, що під час навчань на Голанських висотах минулого місяця вперше проводив бойові стрільби. Справді, після таких слів не можна не погодитися, що все серйозно. Хоча водночас представники ЦАХАЛ акцентують увагу на оборонному характері всієї підготовки, що ведеться.

У свою чергу офіційний Дамаск, називаючи ізраїльську військову активність тиском і підготовкою до агресії, теж не збирається приховувати, що готовий вступити в сутичку з Ізраїлем. Десятий канал ізраїльського телебачення навіть уточнив, що Сирія закінчить військові приготування до серпня цього року. Сирійська армія робить закупівлю нових озброєнь для можливого кон­флікту. Президент Сирії Башар Асад наприкінці минулого року особисто відвідав Москву з коротким робочим візитом. Основним аспектом переговорів стала поставка великої партії протитанкових ракетних комплексів «Корнет» і партії зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1».

Цікаво, але на логічно виникаюче питання, чи може цього літа за умов, коли обидві сторони посилено готуються з’ясувати стосунки між собою, розпочатися війна, експерти схильні відповідати: швидше ні, ніж так.

Цілеспрямований початок бойових дій малоймовірний. Сирія має дуже обмежені наступальні можливості, і най­ближчим часом неспроможна їх збільшити з урахуванням обмеженого економічного потенціалу. Розуміючи це, вона готується до оборонного або, краще сказати, партизанського сценарію конфлікту з Ізраїлем, на кшталт того, який був розіграний бойовиками «Хезболли» минулого літа. Закупівлі протитанкової та зенітної зброї підтверджують, що сирійці планують приймати можливі бойові дії на своїй території, тому що протитанкові й зенітні ракети не належать до наступальних озброєнь.

Водночас Ізраїль атакувати може. Вся його військова стратегія базується на веденні бойових дій у стані супротивника. Ізраїльтяни й ведуть підготовку своєї армії в цьому напрямі, навчаючи її діяти за умов складного рельєфу, поселень, контрольованих невеличкими мобільними групами, озброєних протитанковою зброєю. ЦАХАЛ у разі необхідності в найкоротші строки буде біля стін Дамаска. Та навіщо? Що потім? Підіграти керівництву Сирії, яке відразу нагадає світовому співтовариству, що давно вказує на агресивну суть Ізраїлю, а йому ніхто не вірить? А потім намагатися взяти під контроль сирійські села з озброєними групами сирійців, які засіли в них, до яких можуть приєднатися терористи з усього регіону? До речі, такою головоломкою нині зайняті США в сусідньому Іраку. До цього потрібно додати тисячі ракет дальнього і малого радіуса, які перебувають на озброєнні Сирії. Вони можуть досить точно уразити ціль на всій території Ізраїлю. Торік «Хезболла» випустила близько чотирьох тисяч ракет. Половина не долетіла до цілі, а й цього вистачило, щоб загнати жителів півночі Ізраїлю до бомбосховищ та підвалів. Ні, ізраїльтяни це розуміють. Вони пам’ятають уроки зіткнення із «Хезболлою», тому навряд чи вчинять таким чином, і будуть спокійно продовжувати обороняти зайняті 1967 року Голанські висоти до кращих часів.

Варіант конфлікту як наслідок провокації чи прорахунку в справжніх намірах супротивника теж малоймовірний. Хоча його вважають основним і сирійські, і ізраїльські військові. За їхніми словами, за відсутності всяких контактів на державному рівні саме неправильне трактування дій іншої сторони найнебезпечніше. І однаково не віриться, що буде розіграно провокацію. По-перше, між ізраїльтянами і сирійцями є миротворці ООН. А по-друге, саме оонівська місія на Голанських висотах вважається найспокійнішою у світі. На щастя, там майже за сорок років навіть за повної відсутності офіційних контактів між сирійським і ізраїльським керівництвом, а також проблеми спірної території Голан, що не зникає, жодної спроби серйозної провокації не зафіксовано. Сирія та Ізраїль справді не зацікавлені в розпалі війни.

Навіщо ізраїльтянам, атакуючи сирійців, ставити під загрозу існування режиму Башара Асада? Цей політик устиг себе зарекомендувати як досить помірний і прогнозований. Хто може прийти після нього — питання, але найбільше шансів, швидше за все, мають запеклі супротивники Ізраїлю — ісламісти в особі сирійських «Братів-мусульман». Саме вони є найбільш організованою опозицією у Сирії. Від цього зв’язки Дамаска з Тегераном, слід гадати, зміцніють ще більше, і в результаті Ізраїль програє, не усунувши, а загостривши загрозу на північно-східному кордоні. Крім того, війна проти Сирії підсилить антиізраїльські, радикальні течії у арабському світі й негативно позначиться на й до того зіпсованому Другою ліванською кампанією іміджі уряду Ехуда Ольмерта серед самих ізраїльтян.

Отже, не бажаючи ставити під загрозу свій режим, конфліктувати не на словах, а на ділі Башар Асад, мабуть, теж поки що не планує. «Поки що» означає час, який мають Ізраїль та Сирія для вирішення наявних протиріч. Активна підготовка сторін до можливого конфлікту свідчить, що час цей все ж таки лімітований.

Плани керівництва Сирії на нинішньому етапі збігаються із настроями населення. Зокрема, складно сказати, що сирійці зараз хочуть воювати. Їх більше цікавить повсякденне життя, як і де заробити, а не коли зробити наступ на Ізраїль.

Війною Голанські висоти в Ізраїлю відібрати неможливо, але спровокувати заморожені від січня 2000 року мирні переговори реально. Саме відкритий діалог може поліпшити ситуацію. Тому він має розпочатися якомога раніше, до того, як закінчиться «поки що». Однак проблема в тому, що весь потенціал діалогу за нинішніх умов обмежується саме можливістю розрядки обстановки, не вдаючись до суті конфлікту. Тому сторони балансують на межі, чинять тиск одна на одну з метою підготувати якомога вигідніший для себе грунт на наступних переговорах.

Цього тижня Ехуд Ольмерт, певне, не витримавши напруги, що зростає, а може, піддавшись на умовляння керівників спецслужб і силових відомств, уперше закликав Башара Асада до прямих мирних переговорів. Слід сказати, що хоча ізраїльські силовики та спецслужби відкидають можливість атаки з боку Сирії, відзначають, крім начальника служби зовнішньої розвідки «Моссад» Меїра Дагана, необхідність мирних контактів із сирійцями. В інтерв’ю телеканалу «Аль-Арабія» ізраїльський прем’єр порадив не чекати американського посередництва й самостійно сісти за стіл переговорів у будь-якому «обраному сирійською стороною місці». Ехуд Ольмерт сказав, що під час його зустрічі з президентом США Джорджем Бушем останній заявив про небажання бути посередником між Сирією та Ізраїлем. «Якщо хочете переговорів, сідайте разом і розмовляйте», — процитував він слова глави Білого дому. Якщо справи такі, як каже Ехуд Ольмерт, то можна дійти висновку, що американський державний департамент відмовився від ідеї про необхідність координації з ним дій щодо Дамаску, і тепер ізраїльтяни отримали можливість самостійно вирішувати про початок переговорів. Раніше чинник небажання США контактувати із Сирією дзеркально відбивався на позиції ізраїльського керівництва. З одного боку, воно не відмовлялося від переговорів, а з іншого — ставило заздалегідь нездійсненні для сирійців умови їхнього початку: відмова від контактів з Іраном, «Хезболлою» і «Хамас». Цього разу Ехуд Ольмерт не згадував про необхідні для укладення миру кроки з боку Дамаска, проте це, напевно, дипломатичний хід. Не кажучи про умови початку діалогу, він просто позбавив сирійців можливості одразу відмовитися від нього й перевів ініціативу. Тепер черга за Сирією зробити хід у відповідь.

Офіційний Дамаск теж неодноразово заявляв про готовність розпочати переговори «без попередніх умов» і одночасно додавав — «у рамках формули «мир у обмін на території». Що означає повний відступ із Голанських висот.

Таким чином, успіх сирійсько-ізраїльських переговорів залежить від важковиконуваних, а може, навіть нездійсненних, на нинішньому етапі, умов.

Для Сирії єдиним можливим вирішенням протиріч з Ізраїлем є виведення ізраїльських сил і поселень із Голанських висот. Нині таке завдання нереальне в принципі. Статус таких окупованих ізраїльтянами територій, як сектор Газа, Синайський півострів ізраїльськими законами не був визначений, що дозволило безболісно повернути їх Палестинській автономії та Єгипту відповідно. Проте Голанські висоти спеціальним законом кнесету (парламенту) Ізраїлю від 1981 року оголошені частиною ізраїльської території. Тому для повернення їх Сирії необхідно провести загальнонаціональний референдум. На сьогодні всі без винятку дані соціологічних опитувань свідчили, що за 40 років володіння висотами сформувалася чітка громадська думка: більшість ізраїльтян не згодні на мир в обмін на те, щоб повністю залишити Голан.

Крім того, навіть якщо раптом настрої ізраїльського населення зміняться, виникає питання стратегічної важливості для Ізраїлю цієї території. Особливо це стосується контролю над життєво важливими джерелами води, які живлять Тиверіадське озеро (озеро Кінерет). Звідси ізраїльтяни беруть до 40% споживаної у країні прісної води. Очевидно, що потрібно буде вирішувати питання спільного використання цього водного ресурсу.

Проте в цьому й полягає головна загадка голанського вузла: сирійці донині відразу відхиляли всі компромісні варіанти, а безкомпромісний варіант повного залишення висот несумісний з ізраїльською громадською думкою. Не хотілося б, щоб цей вузол був розрубаний воєнним протистоянням. Адже є хоч і не класичний, набагато складніший вихід — спробувати все-таки розв’язати сорокарічний голанський вузол сирійсько-ізраїльських протиріч.

Поки що між крайнощами дозволяють лавірувати, певне, таємні канали зв’язку, які ніколи не припиняли роботу. Вони допомагають відчувати, що на тому боці кордону все ж таки готові мирним шляхом вирішувати питання. Фактично існування таємних контактів визнав Ехуд Ольмерт у тому самому інтерв’ю телеканалу «Аль-Арабія», даючи відповідь на відповідне питання. «Асад чув від мене вже багато речей, і він підтвердить вам це», — сказав він. На початку минулого місяця віце-прем’єр і міністр транспорту Ізраїлю Шауль Мофаз також підтвердив використання таємного каналу зв’язку для обміну пропозиціями та повідомленнями із сирійською стороною. Є така особливість близькосхідної політики, коли за відсутності офіційних відносин багато чого вирішується без сторонніх вух і тільки потім виноситься на огляд громадськості. Виходячи з цього, якщо Ехуд Ольмерт висунув ініціативу прямих переговорів, отже, у нього є певна пропозиція з врегулювання. Тепер реакція Башара Асада покаже, згодне керівництво Сирії з цією пропозицією чи ні. При позитивній відповіді сторони сядуть за стіл і спробують вирішити проблему міцно зав’язаного власними руками голанського вузла. Негатив поверне Сирію та Ізраїль на нинішні кола обміну таємними посланнями з метою пошуку можливості вирішення конфлікту. І мрія про те, що колись вранці проблема Голанських висот зникне, продовжуватиме хвилювати керівництва обох країн. А нам залишиться сподіватися, що краса цієї мрії все-таки змусить їх утілити її у реальність.