ГЛУХИЙ КУТ, У ЯКИЙ НАС КЛИЧУТЬ - Політика - dt.ua

ГЛУХИЙ КУТ, У ЯКИЙ НАС КЛИЧУТЬ

19 квітня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 19 квітня-26 квітня

Буквально наступного дня після парламентських виборів почалися розмови про те, наскільки нинішній парламент буде кращим за попередній...

Буквально наступного дня після парламентських виборів почалися розмови про те, наскільки нинішній парламент буде кращим за попередній. Адже в ньому нібито значно більше по-європейськи налаштованих політиків, які виступають за повномасштабну інтеграцію України в Європейський Союз. Багато коментаторів навіть переконані, що на основі цієї ідеї може бути сформована парламентська більшість.

Однак, на жаль, не все так просто. За найближчого розгляду виявляється, що в Україні знову розгортається боротьба «інтеграційних напрямів», а по-європейськи налаштовані члени Верховної Ради не такі вже одностайні у своєму прагненні в Європу. Одні, говорячи про європейську інтеграцію України, дійсно щиро хочуть бачити країну в Європейському Союзі. Інші ж, прикриваючись словами про євроінтеграцію, реально виступають за інтеграцію з РФ, обстоюючи гасло «У Європу — разом із Росією».

Мене завжди заганяв у глухий кут цей девіз. Головним чином тому, що він надзвичайно розмитий, і кожен вкладає в нього все, що заманеться. Не додають ясності навіть коментарі його головних ідеологів. Незрозуміло: чи то Україна має разом із Росією інтегруватися в Європу, чи то спільними зусиллями намагатися досягти рівня європейських стандартів, чи то радитися з Росією з приводу кожного кроку у бік Європи. Цілком можливо, що головне — аби гасло просто звучало, а його конкретний зміст — це справа десята. Хоча, і це треба визнати, у цій розпливчастості є і певна перевага: залежно від ситуації і політичного моменту можна варіювати трактування гасла. І це робить його універсальним, а отже — дуже зручним.

Та все ж, попри всю розмитість, можна припустити, що йдеться саме про спільну з Росією інтеграцію в Європейський Союз. На цю думку наштовхує фраза з недавнього виступу одного з апологетів «спільної інтеграції» Андрія Деркача в російській Державній думі. Серед іншого він говорив і про «...повноцінну інтеграцію в економічні та політичні структури об’єднаної Європи, заявлену метою зовнішньої політики України та Росії».

А хто сказав, що мета Росії — «повноцінна інтеграція в економічні та політичні структури об’єднаної Європи»? У жодному з офіційних російських документів немає згадування про те, що Росія прагне інтегруватися в Європейський Союз. Жоден офіційний російський чиновник не говорив і не говорить про те, що Росія має намір стати членом ЄС. Цю офіційну позицію Кремля у черговий раз підтвердив і міністр закордонних справ Ігор Іванов. У Лондоні місяць тому він заявив журналістам, що Росія не планує вступати в Євросоюз.

Однак попри всю свою абсурдність, ідея спільної україно-російської інтеграції в ЄС не позбавлена привабливості для середньостатистичного українця. В Україні населення прихильно ставиться як до співробітництва з Росією, так і до інтеграції в Європейський Союз. Показовими в цьому сенсі є результати соціологічного опитування УЦЕПД ім. О.Разумкова, проведеного в лютому нинішнього року: 31,6% опитаних українців вважають пріоритетним напрямом зовнішньої політики України взаємини з Росією і майже стільки ж — 31,3% — виступають за розвиток взаємин із ЄС.

І досить часто середній українець не бачить суперечності між інтеграцією в Європейський Союз й інтеграцією з Російською Федерацією. Політичним неуцтвом населення активно користуються політики. Переслідуючи свої цілі або в сфері політики, або в сфері бізнесу, вони популістськи використовують гасло «У Європу — разом із Росією», демонструючи електорату, що немає необхідності протиставляти інтеграцію в Європейський Союз інтеграції з Російською Федерацією і можна однаково успішно інтегруватися в багату Європу і злиденну Росію. Все це можна було почути в недалекому минулому, у період передвиборної кампанії.

На відміну від середнього українця політична еліта України, здається, у цілому не сприймає серйозно це гасло. У всякому разі, глава президентської адміністрації Володимир Литвин у своїй недавній статті «Чий вектор довший?» відгукується про гасло досить скептично. І складається враження, що правляча еліта зовсім не має наміру приймати його за офіційну доктрину. У всякому разі, поки такі настрої не спостерігаються.

Так, безумовно, визнають навіть «істинні» євроінтегратори, гасло «У Європу — разом із Росією» має деякі плюси. Якщо, звісно, воно передбачає спільні зусилля із прилучення до європейських цінностей і досягнення європейських стандартів. Або — спільну участь у європейських економічних проектах. Та проблема в тім, що прибічники «У Європу — разом із Росією» демонструють, що суть гасла інша: під ним передбачається, що Києву немає необхідності вживати заходів, відмінних від дій Москви. Більше того, із нею потрібно координувати кроки з інтеграції в Європейський Союз.

Але, погодьтеся, досить важко координувати кроки, коли один із двох стратегічних партнерів не прагне стати членом ЄС. Саме в цьому, до речі, серйозний мінус гасла в очах правлячої еліти. Якщо «У Європу — разом із Росією» стане офіційною ідеологемою, то офіційний Київ дезорієнтує своїх європейських партнерів, і так утомлених від нескінченної української невизначеності. Наслідком цього може стати те, що Україна випаде з розділу «Майбутньої Європи» заключного документа Гетеборзького саміту ЄС і перейде в розділ «Зовнішні партнери», де опиниться саме разом із Росією. Інакше кажучи, євроінтеграційна перспектива України стане значно песимістичнішою. По суті, гасло «У Європу — разом із Росією» закликає в Європу, але тягне в Євразію.

Крім того, кожна країна має свої національні інтереси, що ускладнюють гіпотетичну координацію. Наприклад, коли мова заходить про приватизацію газотранспортної системи України і політики тарифів, демаркації кордону чи про той же договір з реадміссії та ставлення до Євразійського економічного співтовариства. Не кажучи вже про НАТО: попри зближення Росії та Північноатлантичного альянсу, занадто вже різняться підходи Києва та Москви в питанні розширення цієї організації на схід. Різниця в підходах Києва та Москви в цих, та й інших питаннях, очевидна.

Все це добре помітно з печерських пагорбів, що і визначає скептичне ставлення до нав’язливого гасла української влади. До того ж, і це не проходить повз увагу Банкової та Михайлівської, у РФ ставлення до девізу «У Європу — разом із Росією» теж, м’яко кажучи, критичне.

Очевидно, що якби в Росії були зацікавлені в гаслі, то Кремль публічно підтримав би в Україні тих, хто так бореться за спільну україно-російську інтеграцію в ЄС: адже в Москві з такою любов’ю ставляться до лояльних до неї політиків. І якщо на рівні експертів, особливо з боку тих, хто близький до Фонду ефективної політики чи Інституту політичних досліджень, можна почути схвалення гасла, то державні мужі категоричні. Так, російський віце-прем’єр Віктор Христенко, котрий на прохання радіо «Свобода» коментував гасло «У Європу — разом із Росією», висловився однозначно: «Росія не порушує питання про вступ у ЄС і НАТО». І далі додав: «Ми не дозволимо популістам будь-якої країни використовувати імідж Росії у своїх політичних інтересах».

Інша річ, що російські політики говорять про те, що інтеграція Росії й України не суперечить розвитку взаємин цих країн із Європою. Про що ще раз сказав в Одесі Володимир Путін і закликав Україну долучитися до Євразійського економічного співтовариства. Але ці заклики в Києві зустрічають нерозуміння, оскільки Україні не під силу інтеграція в дві геть різні економічні системи — ЄС і ЄврАзЕС.

Скепсис підживлює і реакція європейців. Представник Євросоюзу Пітер Гілфорд прокоментував злощасне гасло радіо «Свобода» таким чином: дотримуючись цієї логіки, можна придумати гасло, а то й заклик «У Європу разом із Китаєм, Кореєю і Маврикієм...» До того ж у Києві всерйоз побоюються, що експлуатація гасла може дати козирну карту тим європейським політикам, котрі не бачать в об’єднаній Європі місця для України. Не секрет, що сьогодні ні НАТО, ні Європейський Союз не виробили чіткої стратегії щодо України. Поки точиться боротьба тенденцій. І гасло «У Європу — разом із Росією» непогано вписується в уявлення тих консервативних політиків, які воліють бачити Україну під російським протекторатом і в євразійському просторі, але ніяк не в європейському. А це ніяк не може влаштувати офіційний Київ, який оголосив членство в ЄС стратегічною метою.

…Росія занадто велика. І її неможливо ігнорувати. Росія має занадто сильні позиції в Україні. І з цим доводиться рахуватися. Чинник Росії завжди буде присутній в українському політичному житті. І співробітництво з нею у Європі неминуче. Чи в таких політичних структурах, як ОБСЄ і Рада Європи, чи в європейських економічних проектах. Однак співробітництво не повинно бути самоціллю і досягатися будь-якою ціною: не думаю, що платою за це співробітництво має стати суверенітет країни і розвіяна на порох мрія про членство в Європейському Союзі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво