«ГЕРБ СВОБОДИ — ЗНАК ПИТАННЯ» - Політика - dt.ua

«ГЕРБ СВОБОДИ — ЗНАК ПИТАННЯ»

1 грудня, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №47, 1 грудня-8 грудня

ЯКЩО КАСЕТА СПРАВЖНЯ... ...То це означає, що репутації країни, підмоченій корупційними скандалами й декларативними реформами, завдано безпрецедентного за своєю силою удару...

ЯКЩО КАСЕТА СПРАВЖНЯ...

...То це означає, що репутації країни, підмоченій корупційними скандалами й декларативними реформами, завдано безпрецедентного за своєю силою удару. Це означає, що кредитів нам, швидше за все, не бачити, а якщо Міжнародний валютний фонд таки погодиться на поновлення допомоги, то ця послуга майже напевне супроводжуватиметься цілим переліком додаткових принизливих умов. Про європейський вектор можна забути надовго, зате доведеться згадати про Слов’янський союз. Відринутих.

…То це означає, що президент європейської п’ятдесятимільйонної держави здатен настільки нецивілізовано й шокуюче неадекватно реагувати на прояви свободи слова, гарантом якого він, за Конституцією, виступає.

…То це означає, що силові структури, незалежно від своєї специфіки, є поліцейсько- каральними органами й діють незважаючи на закон і мораль.

…То це означає, що спецслужби кричуще непрофесійні, позаяк тільки цим можна пояснити, що принаймні кілька місяців сторонні люди нелегально одержували інформацію про всі розмови в кабінеті глави держави.

...То це означає, Олександр Мороз (хай і не врахувавши всіх можливих негативних наслідків для країни і для себе) вчинив по-громадянськи мужньо, а це викликає повагу.

ВЕРСІЇ

Версія №1 — «Версія Мороза»

Про

Лідер Соцпартії України Олександр Мороз на прес-конференції у вівторок у Києві оприлюднив наявний у нього запис нібито розмов Президента України Леоніда Кучми, голови адміністрації Президента Володимира Литвина й міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, який, за його словами, свідчить, що Президент країни Леонід Кучма був замовником зникнення журналіста Георгія Гонгадзе.

О.Мороз заявив, що він не сумнівається в автентичності переданих йому касет.

За словами О.Мороза, загалом аудіозаписи велися протягом двох-трьох місяців (на думку «ДТ», один із фрагментів запису містить посилання на матеріал у «Зеркале недели», надрукований на початку травня, у деяких згадуються події липня, серпня, а останній епізод може стосуватися подій, що відбуваються наприкінці вересня).

На думку Олександра Мороза, матеріали свідчать, що Л.Кучма «персонально давав доручення, контролював» хід виконання замовлення.

На користь цієї версії, яка власне і стала основою для вибуху скандалу, може говорити відома нетерпимість Леоніда Кучми до критики на його адресу, особливо в тих випадках, коли критика є не так аргументованою, як емоційною чи образливою. Крім того, у країні відомо чимало випадків, коли органи правопорядку порушують без видимих причин конституційні права громадян. Вельми поширена також практика злиття представників силових міністерств із кримінальним світом. Якщо на касеті, представленій Морозом, справді записано реальні розмови, які мали місце в кабінеті глави держави, то з цього випливає, що названі депутатом особи могли мати стосунок до зникнення опозиційного журналіста.

Контра

«Українська правда» є інтернет-проектом і статті в ній в умовах кам’яного віку технічної оснащеності населення країни не могли серйозно загрожувати політиці, яку проводить Президент і його адміністрація. Іншими словами, незрозуміло, чому Президент, чия різка реакція на критичні матеріали широко відома, вирішив поквитатися саме з журналістом, котрий говорив значно більше, ніж знав?

Розшифровка запису, розповсюджена соціалістами, не містить чітких наказів про депортацію Гонгадзе й загалом не містить звіту силовиків про остаточну фазу операції та про її виконання. Більше того, з тексту очевидно, як неохоче Юрій Кравченко звітує про оперативну розробку Георгія Гонгадзе. А це може свідчити, що громи та блискавки, адресовані журналісту, силовик не сприйняв як наказ.

Якщо за зникненням журналіста справді стояли згадані політики, то, по-перше, чому операцію проведено настільки непрофесійно? По-друге, чому до неї готувалися принаймні п’ять місяців, тоді як для професіоналів стільки часу не потрібно ні на депортацію, ні тим паче на ліквідацію?

По-третє, чому настільки легковажно поставилися правоохоронні органи до тіла, знайденого в Таращі, й, залишивши його без охорони, дозволили журналістам привернути громадську увагу до таращанської знахідки?

Ціла низка «чому» в цьому випадку виникає щодо тіла та прикрас, знайдених у могильнику. І, нарешті, найголовніше — як, у разі доведення справжності плівки, змиритися з тим, що в Україні немає процедури імпічменту й нами продовжуватиме керувати Президент, котрий порушив закон саме таким жахливим чином?

Версія №2 — «американський слід»

Про

Однією з найпоширеніших зовнішньополітичних версій є так званий «американський слід». Відповідно до неї, запис прямо або через посередників передали Олександру Морозу американські спецслужби. Адресатом одержання плівки Олександр Мороз міг стати з кількох причин. По-перше, усім відома його особиста ворожість до Президента України. По-друге, Олександр Мороз — народний депутат, має доступ до трибуни, має кілька партійних видань і практично не має чого втрачати. Крім того, Мороз досі має інерційну репутацію людини, котрій довіряють населення й журналісти.

Метою «засвітки» такої інформації могла бути дестабілізація ситуації в країні, яка призведе до відставки Президента й дострокових президентських виборів. Якби це сталося, на три місяці передвиборної кампанії влада перейшла б до прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, політика, якого з самого початку й досі підтримують країни Заходу, і передусім США. Саме тепер, коли між партіями олігархів та «силовиків» точиться жорстока міжусобна війна, Ющенко має найреальніші шанси виграти вибори та стати президентом. Це не лише дозволило б Сполученим Штатам одержати економічну фору в період приватизації в Україні (що для них важливо, але непринципово, якщо не враховувати газотранспортної системи), а й забезпечило б їм можливість закріпитися в цій частині Європи, перетворивши Україну на реальний буфер між Європою, що об’єднується, і Російською імперією, що реанімується. Додатковим стимулом до активізації дій (на які американці могли б піти, попри невизначеність із результатами президентських виборів) могла послужити низка кроків, зроблених протягом останнього місяця керівництвом України і спрямованих на зближення з Росією.

Контра

І все-таки Америці сьогодні не до нас. Та й загалом не ясно, чи буде їм до нас після завершення виборів. Крім того, схема проведення теоретично можливої операції суперечить класичній методиці проведення американських «чорних» PR-акцій, приміром, таких, які супроводжували скандал з Нор’єгою. США сильні тим, що навіть у період політичного лихоліття конкретні професіонали відповідають за конкретні напрями роботи щодо забезпечення інтересів держави. Саме тому американські «українознавці» не могли не знати, що Леонід Кучма, почувши заяву Олександра Мороза, у відставку не піде, що провести процедуру імпічменту неможливо. І не лише тому, що парламент, судова система й органи прокуратури підконтрольні, а й тому, що не існує відповідної правової бази. Що в Україні немає сили, спроможної активізувати суспільство, піднявши його на повалення Президента. Що в нашій країні немає засобів масової інформації, спроможних масштабно та об’єктивно проінформувати населення про події. Отже, якби за виступом Олександра Мороза стояли представники Вашингтона чи Ленглі, то його неодмінно супроводжувала б масована атака на українське керівництво в американських ЗМІ. Далі міг би піти розгляд у Конгресі, пресу майже напевне збагатили б новими фактами, які можуть з’явитися в ході судового процесу у справі Павла Лазаренка та Петра Кириченка у Сан-Франциско.

Крім того, з урахуванням можливостей і розмаху спецслужб США, «диктофонна акція» в Україні видається трохи зжужмленою — якби цю операцію планували, розробляли та здійснювали відповідні структури, її майже напевне підкріпили б ще й іншим компроматом на українське керівництво.

Але цього не сталося. Ще не вечір?

Версія №3 — «рука Москви»

Про

Президента України давно не бачили таким пригніченим. Саме з таким настроєм він вирушив у Мінськ на саміт СНД. Проте навряд чи тільки прагнення вивести Леоніда Кучму з рівноваги могло змусити російських фахівців розробити операцію з дискредитації українського Президента. Давайте поглянемо на ланцюжок подій:

— у Росії до влади приходять вихідці зі спецслужб;

— у Росії йде відвертий процес згортання демократії;

— завдяки підвищенню цін на нафту в Росії з’являються вільні капітали;

— російські бізнесмени звертають погляд на практично незайману приватизацією територію України;

— у Росії відроджуються імперські амбіції, і це позначається на найрізноманітніших напрямах її зовнішньополітичної діяльності;

— Росія робить свою політику щодо України жорсткішою.

А далі йде пункт, про який є сенс поговорити докладно. В попередньому номері «Дзеркало тижня» дорікнуло Президентові України за те, що напередодні складних переговорів із главою уряду РФ він не надав Вікторові Ющенку стенограму своїх переговорів з Володимиром Путіним у Сочі. Проте реальність виявилася куди цинічнішою. Леонід Кучма не тільки не мав у своєму розпорядженні стенограми, а навіть не знав, що її вели. Про її існування він, наскільки можна судити, дізнався з нашої газети. Опитування членів української делегації підтвердило: Михайло Касьянов під час діалогу зі своїм українським колегою справді використовував стенограму переговорів двох президентів як аргумент. А це є кричущим порушенням не лише протоколу, а й етики ведення переговорів. Понад те — несанкціонована українською стороною стенограма була розповсюджена як робочий документ у всіх міністерствах і відомствах Росії, які причетні до українсько-російських переговорів. Є очевидним безцеремонне ставлення Москви не тільки до нашої країни, а й до її лідера. Лідера, який, зокрема й на сочинських переговорах, декларував, м’яко кажучи, активізацію стратегічного партнерства.

«Засвітивши» частину інформації та дозволивши Леонідові Кучмі здогадатися про можливе джерело її витікання, деякі російські кола могли одержати чудовий плацдарм для тривалого шантажу. Якщо допустити, що на горезвісній плівці записано переговори Леоніда Кучми, і якщо конфіденційні дані про те, що підслуховуючий пристрій «мешкав» у президентському кабінеті добрих півроку, точні, — можна лише здогадуватися, яким масивом інформації володіють справжні господарі плівки. Важко уявити, що у власному офісі глава держави обговорював зі своїм оточенням лише публікації опозиційної преси.

Якщо за виступом Мороза стояли росіяни, котрі прагнуть повернути Україну економічно й політично в лоно як мінімум слов’янського союзу, то завданням номер один було позбавити Україну підтримки Заходу. У Європі й за океаном уже давно звикли до наших корупційних скандалів, але можлива причетність лідера держави до зникнення (і тим паче до загибелі) журналіста могла стати останньою краплею, що переповнила б чашу терпіння тих західних кіл, які досі сподівалися, що Україна обрала цивілізований вектор розвитку. Перетворення України на Білорусь-2 — певний шлях до встановлення Росією довгострокового політичного й економічного контролю над нашою країною.

Такий розвиток подій істотно послаблює зовнішньополітичні позиції України, але, хоч як це парадоксально, настільки ж істотно зміцнює внутрішньополітичні позиції Леоніда Кучми, найзручнішого для Москви виразника офіційних інтересів Києва. Такий скандал, якщо провину українського Президента хоч непрямо буде доведено, робить практично неминучим перетворення Кучми на Лукашенка-2. Він буде змушений посилювати свій контроль над державою та суспільством, консервуючи ситуацію в країні і в такий спосіб цементуючи свою владу. Це дозволить Росії, не докладаючи додаткових фінансових і політичних зусиль, контролювати ситуацію в Україні протягом досить тривалого періоду. Тим паче що в представників російських спецслужб існує ексклюзивне взаєморозуміння з їхніми українськими колегами, на повноваженнях і можливостях котрих і триматиметься потужна президентська влада.

Контра

У «планувальників» такої акції не могло бути жодної гарантії, що Захід не втрутиться в ситуацію та не спробує скористатися з неї для власних цілей — прямо протилежних російським. Адже саме Захід має набагато більше можливостей організувати психологічний тиск, створивши ситуацію, яка змусила б Президента піти у відставку (якщо це загалом можливо). І тоді влада в Україні могла б перейти до Віктора Ющенка, з якого Москва хоч і кепкує, та однаково дуже не любить.

Далі. Навряд чи Мороз став би тією людиною, яку Москва вибрала б для такої ролі. По-перше, в українському політикумі останнім часом проявилося безліч персонажів, які, прагнучи заробити на лобіюванні російських інтересів в Україні, відкрито декларують, попри свої посади й мандати, жагучу любов до нашого стратегічного партнера. По-друге, Росія не особливо підтримувала кандидата в президенти Олександра Мороза (утім, Мороза могли вибрати й не господарі касети, а той український посередник, який визнав Олександра Олександровича найкращою фігурою для оприлюднення інформації).

І ще один аргумент. Росія поки що, наскільки можна судити, не визначилася з чіткою схемою досягнення своїх геополітичних цілей. На жаль, у кожному разі Україну вона зараховує до сфери своїх стратегічних інтересів і майже впевнена, що нашу державу (як таку, що не довела, з погляду Москви, свого права на життєздатність) буде віддано їй у «вічне користування». За однією з версій, Кремль висловив готовність пожертвувати Грузією і Азербайджаном ради встановлення повного контролю над Україною. Але в будь-якому випадку Москва почекала б із проведенням активних операцій до цілковитого прояснення ситуації з господарем Білого дому. Позаяк від того, хто прийде на Капітолійський пагорб — Буш чи Гор, — залежатиме успіх їхнього діалогу з Вашингтоном про розподіл сфер впливу.

Версія №4 — «європейський вектор»

Про

Посилання Олександра Мороза на те, що ідентифікація запису проводилася в одній з європейських країн, а також публікація розшифровки касети в одному з голландських видань, а також оперативна й різка реакція на ці події Ради Європи та ОБСЄ дозволяють включити до можливих зацікавлених країн одну з європейських держав. Можливо, ту саму, на території якої (за даними «ДТ») на руки власникам касети видали сертифікат відповідності.

Контра

На Європейському континенті, мабуть, немає жодної держави, настільки зацікавленої в змінах у нашій країні, щоб піти на таку ризиковану для своєї репутації акцію. Понад те, Україна не важить для країн ЄС стільки, як для США й РФ. Україна — не є солідним економічним партнером, а саме економічним інтересом визначаються політичні рухи країн ЄС. Європі потрібна стабільна Україна. І буде її стабільність забезпечена демократичними чи недемократичними методами, для Європи не важливо.

Версія №5 — «внутрішні органи»

Про

Встановити тимчасовий пристрій у кабінеті Президента, рошифровувати вібрацію віконного скла за допомогою спеціального комп’ютера і одержувати текст чи активізувати стаціонарну систему прослуховування будинку ЦК Компартії України (нинішній президентський палац), ясна річ, найпростіше було б представникам СБУ. Якість запису, зокрема рівень і характер шумів, на думку фахівців, із котрими консультувалося «ДТ», дозволяє стверджувати, що інформацію знімали не зі стаціонарного пристрою, а з так званої тимчасової закладки. Швидше за все, встановленої ближче до вхідних дверей. Такий пристрій теоретично дозволяє знімати інформацію на відстані, але постає потреба часто замінювати блоки живлення. А робити це могла людина, котра регулярно буває в кабінеті Президента й має відповідний допуск.

За окремими даними, багато недругів глави Служби безпеки України схилила Президента до рішення про його заміну. Скандал з оприлюдненим Олександром Морозом записом, з одного боку, ставить руба питання про непрофесіоналізм тих, хто за посадою зобов’язаний оберігати конфіденційність переговорів глави держави, а з другого, справді служить гарантійним полісом усім «силовикам», бо якщо Леонід Кучма тепер звільнить хоча б одного з них, то він непрямо підтвердить, що визнає автентичність плівки. Таким чином, глава СБУ міг застрахувати себе від відставки на досить тривалий час. І ще один момент. Група Деркач—Деркач(молодший)—Пінчук за останній час накачала парламентські, економічні та партійні м’язи. Паралельно простежувався процес ослаблення їхніх основних опонентів — Волкова, Порошенка, тандема Суркіс—Медведчук. Збереження в «морозівській» касеті негативних відгуків Президента про одного зі згаданих конкурентів партії «Силова Україна» можна розглядати як спробу вбити додатковий клин між Президентом та одним із конкурентів на близькість до трону.

І, нарешті, останній аргумент: усім відомі конкурентні відносини між МВС і СБУ. Якщо вірити у справжність касети, то вона дуже серйозно дискредитує главу Міністерства внутрішніх справ. Водночас про те, що господар кабінету, у якому вівся запис, розмовляв по телефону на тему Гонгадзе й газети «Свобода» саме з Леонідом Деркачем, можна здогадуватися тільки з формулювань господаря кабінету.

Контра

Ми з вами можемо гадати, справжня ця касета чи ні. Фігуранти подій, відбитих у ній, мають із цього приводу власну думку, і з приводу можливості її появи також. Отже, для себе вони висновки зробили. І, незалежно від того, у чому переконуватимуть громадську думку, ці висновки буде втілено в життя...

Сам факт скандалу й появи, нехай навіть фальшивої, касети, є надзвичайно серйозним проколом Служби безпеки, і Леонід Васильович не може цього не розуміти. А якщо в природі справді існує офіцер СБУ, про котрого говорить Олександр Мороз, і якщо він доживе до моменту дачі свідчень у суді, то відповідальності голові СБУ не уникнути.

Якщо припустити, що операцію проводили з відома Леоніда Деркача, то на дідька главі СБУ так її ускладнювати? Навіщо вигадувати легенду про офіцера? Тим паче що в розмові з кореспондентом «ДТ» Леонід Деркач повідомив, що готовий привести на засідання парламентської комісії у «справі Гонгадзе» усіх представників його відомства, котрі причетні до забезпечення безпеки Президента, й запропонувати Олександру Морозу при свідках упізнати таємничого офіцера. При цьому Леонід Деркач стверджує, що буде представлено всіх до єдиного представників СБУ, котрі контактують із Президентом або мають доступ у службові приміщення глави держави.

Версія №6 — «ігри патріотів»

Про

Неврахований Леонідом Деркачем офіцер служби безпеки існує. Інакше незрозуміло, відео- інтерв’ю з ким Олександр Мороз обіцяв (як стало відомо «ДТ») пред’явити членам комісії у «справі Гонгадзе»?

Візьмемо на віру твердження Олександра Мороза, що горезвісний офіцер СБУ нині перебуває за межами України, що йому та його родині гарантовані захист і безпека. Зробимо також припущення, що до операції непричетна жодна з вище згаданих спецслужб. Тоді можна припустити, що приховувана Морозом людина виявилася просто патріотом і совісним громадянином, не здатним змиритися з цинічними методами ведення політичної боротьби у верхах. Зрозуміло, що така людина цілком могла вийти на соціаліста Олександра Мороза. Який, до речі, демонструє непогану поінформованість про події на Банковій. Проте не можна виключати, що у зв’язці «Офіцер—Мороз» міг бути і хтось третій.

Почнемо з того, що хтось мав оплатити технічний бік операції з прослуховуванням. Цілком можливе існування певного впливового, фінансово заможного вітчизняного політика, який у змозі підживлювати патріотизм українського спецслужбовця, забезпечити його переправку за кордон і оплатити проведення експертизи плівки. Можна також із високим рівнем імовірності припустити, що цей політик має у своєму розпорядженні чимало оперативної інформації про специфіку взаємин усередині президентського оточення та має серйозний вплив на Олександра Мороза.

Контра

Треба бути несосвітенним циніком, аби запідозрити офіцера СБУ в тому, що він на свій страх і ризик здійснює багатомісячний запис розмов Президента України, ставлячи під загрозу своє життя та безпеку. Незрозуміло також, чому людина, котра настільки методично та безпомилково діяла стільки часу, досконало не продумала фазу легалізації отриманого матеріалу? А те, що Олександр Мороз діяв метушливо і в багатьох моментах непродумано, очевидно.

Дуже складно припустити, що людина, котра має допуск у кабінет Президента чи причетна до охорони президентського палацу, могла просто так зникнути з країни, не залишивши слідів, за якими її можна було б знайти, уникнувши (як це буває в тих випадках, коли представник спецслужби залишає рідне гніздо) жорсткої системи перевірок, оглядів, які дозволяють з’ясувати всі її можливі контакти, й запобігти можливості відпливу будь-якої інформації. Отже, або цей офіцер існує лише в уяві Олександра Мороза, або Сан Санич напускає туману, намагаючись переконати всіх у тому, що офіцер перебуває за кордоном, тоді як особа, яка передала касету, продовжує, наче нічого й не сталося, оберігати державну таємницю.

Версія №7 — «невидиме всевидяче око»

Про

Нехай запис, представлений Олександром Морозом, зафіксував реальні події та розмови в кабінеті Президента. Осіб, котрі протягом кількох місяців оперативно знімали інформацію, важко запідозрити в симпатіях до Президента, а можливо, й до України. Можна припустити, що ці невідомі особи звернули увагу на те, наскільки емоційно Президент реагує на матеріали Георгія Гонгадзе. Напевне, вони помітили й те, що окремі висловлювання Президента можна інтерпретувати як замовлення на локалізацію опозиційного журналіста. З розшифровки тексту касети видно, що двічі звучала пропозиція насильницької депортації Гонгадзе в Грузію. Крім того, було озвучено ідею викрадення Гонгадзе чеченцями. Є свідчення й того, що представники силовиків стежили за Гонгадзе і що Президент про це знав. Зафіксовано й факт обурення діями грузинського посла, а всім відомо, що в день виступу Мороза Президент прийняв вірчі грамоти в нового посла Грузії... Але в тексті немає жодного свідчення на користь того, що наміри про викрадення (інсценування викрадення, вбивство) було втілено. У тексті немає жодної згадки про звіт «силовиків» про виконання можливого президентського замовлення. Чи ці свідчення ще чекають свого часу?

Можна припустити, що невідомий власник такої безцінної інформації мав час і можливість її проаналізувати, а потім спланувати, організувати та провести операцію або насильницького вивезення Гонгадзе, або його фізичного усунення. Можна також припустити, що кінцевою метою цієї операції була дискредитація Президента, який став заручником своєї емоційної реакції на емоційні опозиційні матеріали. І якщо це так, то цим пояснюється багато що.

Зокрема, якщо припустити найстрашніше, а саме — що тіло, знайдене в Таращанському районі, належить нашому колезі, — то буде зрозуміло, чому його надійно не заховали. Якщо ж експертиза виявить, що тіло, знайдене 2 листопада, Гонгадзе не належить, то стане зрозуміло, чому на цьому трупі були прикраси Георгія, а найголовніше — з’явиться надія, що він живий.

До речі, така версія почасти пояснює нерішучість, продемонстровану вітчизняними «силовиками», котрі так довго все не могли забезпечити вивезення й ідентифікації тіла. Бо коли припустити, що відповідні органи причетні до операції з локалізації Гії, то вони мали б діяти рішучіше та спритніше. Крім того, це могло б пояснити, чому вибрано саме цього опозиційного журналіста: якщо вірити плівці, на матеріали, розміщені на сайті «Української правди», Президент реагував найбільш нетерпимо.

Контра

Головний серйозний недолік цієї версії: тіло, знайдене в Таращі, було в стані, який дуже ускладнював можливості його впізнання. Крім того, не можна було виключати, що тіла не знайдуть зовсім. Або сховають від громадськості. Така операція (якщо вона була насправді) забезпечила б максимальний резонансний ефект тільки в тому випадку, якби в суспільства й Заходу не залишилося сумнівів у загибелі опозиційного журналіста.

ЯКЩО КАСЕТА —ФАЛЬШИВКА…

…То це означає, що «морозівська» касета майже напевно виготовлена за межами України. Висловлене в розмові з кореспондентом «ДТ» припущення глави СБУ про те, що зробити таку фальшивку нескладно, — для цього потрібна звукозаписна техніка і п’ятеро професійних акторів. Така заява викликає подив. Якщо припустити, що пред’явлена лідером соціалістів магнітна стрічка є фальшивкою, то слід визнати, що ця фальшивка високої професійної якості.

По-перше, недостатньо просто зімітувати голоси певних персонажів, слід ретельно проаналізувати особливості лексики, фразеології, стилістики викладу, фонетичні особливості «оригіналів» і точно їх відтворити з допомогою «дублерів». Інакше навіть неспеціаліст може розпізнати «підробку» без будь-яких експертиз. По-друге, організатори операції мусили мати значний запас не тільки звукового, а й фактичного матеріалу, щоб максимально точно відтворити специфіку стосунків українського Президента і його оточення, а також можливу тематику, характер і форму його розмов зі своїми підлеглими. Якщо припустити, що касета «замовлена», то можна припустити й те, що «замовник» мав у своєму розпорядженні всі необхідні матеріали. Такий висновок можна зробити хоча б тому, що кілька людей (котрі мають досвід спілкування з українським Президентом, главою його адміністрації, міністром внутрішніх справ) у режимі «оф-рекордз» підтвердили, що голоси, манера ведення діалогу і т.д і т.п. схожі з оригіналом.

Крім того, інсценування припускає ретельну розробку сценарію, коли кожен персонаж знає свою роль у діалозі, чітко дотримується заздалегідь написаних реплік. У такому випадку записана розмова неминуче мала б пригладжений, стрункий, «кіношний» характер. Уважно прослухавши запис, оприлюднений Морозом, можна переконатися, що розмови мають саме навпаки — плутаний, трохи хаотичний, тобто цілком природний характер. Так буває завжди, коли люди розмовляють, упевнені в тому, що їх не слухають. А не грають на публіку. Знову ж, якщо припустити, що наявне інсценування, то можна припустити, що його організатор знав, як домогтися того, щоб запис не був схожий на радіовиставу.

Нарешті, останнє — мабуть, найважливіше. Як стверджують фахівці, із якими консультувалося «ДТ», щоб звукова копія максимально відтворювала «оригінальний матеріал», недостатньо знайти власника схожого голосу й навчити його мовних «манер» людини, котру він копіює. Слід мати необхідну апаратуру, що дозволяє точно відтворити висоту, тембр та інші голосові особливості. Таке обладнання, складне і дороге, може бути тільки в розпорядженні високорозвиненої розвідки, насамперед американської, російської, британської, французької, ізраїльської й німецької. Навіть СБУ, наскільки відомо, такою технікою похвалитися не може.

Давайте візьмемо за точку відліку припущення Леоніда Деркача. Якась особа телефонує актору (точніше, кільком акторам — але ж кожна зайва особа, залучена до операції, підвищує ризик її зриву) і пропонує скопіювати... не багато не мало — Президента, міністра внутрішніх справ, главу СБУ. І вкласти їм у вуста фрази, що можна кваліфікувати як причетність до скоєння злочину. Не забувайте, що це відбувається не на Місяці і не в Америці, а в Україні. Поклавши руку на серце, ви можете припустити, що знайшлися б актори, котрі, хай навіть за щедрий гонорар, ризикнули б встрянути в подібну авантюру? І що серед них не знайшлося б жодного інформатора чи просто людини з активною громадянською позицією, яка б зателефонувала куди слід?..

… То це означає, що слідом за касетою має з’явитися ще якийсь компромат як мінімум такої ж самої убивчої сили. Якщо припустити, що хтось затіяв настільки ризиковану й складну гру (котра потребує, до того ж, серйозних матеріальних витрат), то було б нерозумно гадати, що він зупиниться на половині шляху.

…То це означає, що Олександр Мороз (якщо, звісно, він не став жертвою провокації) вчинив аморально й протизаконно.

…То це означає, що країну жорстоко й цинічно втоптали в багнюку, викараскатися з якої буде непросто, а відмити — практично неможливо. Якщо допустити, що історія з касетою — провокація, то іскра, викресана провокатором, навряд чи перетвориться на всепоглинаюче полум’я народного гніву. Швидше за все, скандал уподібниться пожежі на торф’яних болотах: запалити легко, погасити — практично неможливо. Якщо в результаті всіх розглядів і експертиз залишиться хоч найменша недомовленість (а якщо це ретельно організована провокація — процес горіння старанно підтримуватимуть), то вогник недовіри жеврітиме довго. І в цьому вогнику повільно згорятимуть наші плани й наші надії. На побудову демократичного правового суспільства, на інтеграцію в Європу. Коли пожежу неможливо загасити, її локалізують. Не виключено, що доля, яка чекає Україну, — доля «локальної території» в центрі Європи.

…То страшно від того, наскільки схожою на правду вважають її багато хто з тих, з ким випадало спілкуватися…

Версія №1 — «американський слід»

Вона практично повністю «дублює» викладену раніше «американську версію», з тією лише різницею, що касета є не оригіналом, а мистецьки виготовленою фальшивкою.

Версія №2 — «рука Москви»

Те саме.

Версія №3 — «маневр відвертання»

Про

За цією версією, історія з касетою — провокація, а лідер соціалістів — головна дійова особа цієї провокації. Передбачалося, що в такий спосіб Олександр Мороз планував відвернути увагу спільноти від «інгулецької справи», яку нині розглядають, і певною мірою відвести від себе удар, якщо суд доведе причетність до теракту довірених осіб глави СПУ. Крім того, противники Мороза стверджують, що його партія близька до розвалу, а його особистий рейтинг надзвичайно низький. Отже, екс-спікер напередодні можливих дострокових виборів міг наважитися на гучний і цинічний PR-хід.

Контра

У Мороза репутація політика, котрий не визнає брудних методів, а це, у свою чергу, не допускає використання таких комбінацій. У кожному випадку Мороз — людина досить обережна — не міг не розуміти, чим ризикує, отже довго зважував би всі «за» та «проти», перш ніж поставити під удар власну репутацію. А якщо вже припустити, що Мороз мав час на розмірковування й підготовку, то як пояснити спонтанність та рефлексивність деяких його вчинків? Чим мотивувати, приміром, те, що він не подбав про своєчасну підготовку стенограми?

Крім того, Мороз — політик і законодавець, тож інформований і про настрої в суспільстві, і про політичну розстановку сил, і про існування 125-ї статті Кримінального кодексу.

Версія №4 — «помста кланів»

Про

«ДТ» не раз згадувало про зростання (хоча й старанно приховуване) невдоволення олігархів політикою Президента, який залишив без належної уваги їхню вірнопідданську позицію під час виборів- 99 і фактично санкціонував війну між «силовиками» та кланами. Писали ми і про втрати, яких зазнають олігархи в боях з урядом та з каральними органами.

Можна припустити, що операцію санкціоновано, організовано й профінансовано одним або кількома політико-фінансовими угрупованнями для досягнення відразу кількох цілей. По-перше, поява такої касети могла б послабити вплив силових структур, підірвати їхній авторитет в очах Президента й посилити суперечності між правоохоронними відомствами.

Можна припустити й те, що олігархи, налякані жорсткістю Президента й рішучістю силових органів, вирішили домогтися відставки глави держави, скориставшись «морозівською» касетою як приводом, а резонансом, який викличе її оприлюднення, як прикриттям. У цьому випадку слід чекати, що найближчим часом буде зроблено спробу законодавчого врегулювання процедури проведення імпічменту. Не виключено також, що парламент спробує змінити конфігурацію більшості — тобто повинна з’явитися спроба об’єднання лівих і частини правоцентристів навколо фігури, яку можна протиставити Президентові.

Контра

Перші особи найбільших угруповань перебувають під пильним наглядом відповідних служб (крім того, розвідки кланів намагаються стежити одне за одним). Зберегти в таємниці операцію з підготовки такої масштабної та настільки резонансної «дези» було б непросто, особливо враховуючи, що представникам кланів доводилося б виходити на представників розвідслужб інших держав.

Тільки з певною натяжкою можна припустити, що Мороз ризикнув би пограти в ризиковану гру з кланами. Ще важче припустити, що олігархи ризикнули втаємничити його у свої плани. Дуже непросто повірити, що політико-фінансові групи дозріли для об’єднання зусиль. І вже зовсім неможливо повірити, що знайшлася фігура, яка не лише привела до спільного знаменника олігархів, а й об’єднала їх з Морозом та комуністами.

ПРИНЦИПОВИЙ МОМЕНТ

Автори статті та редакція тижневика «Дзеркало тижня» вибачаються перед усіма особами та представниками держав, про яких згадується в матеріалі за те, що їх імена фігурують у версіях, які розглядаються.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво