Геннадій Москаль: «Перші кримінальні справи — то маленьке частування від главку МВС. Далі потягнеться»

Можна сто разів запитати у нового начальника главку МВС у Криму Геннадія Москаля і дістати стільки ж категоричних відповідей, що до виборів його призначення не має жодного стосунку, однак ніхто ж не повірить. Власне, як на мене, це не принципово. Головне — чи зможе генерал Москаль повторити свій успіх десятилітньої давнини, коли вдалося відсунути кримський криміналітет від влади, і подавити в самому собі політика-трибуна на користь фахового міліціонера. Бо наприкінці 90-х на боці правоохоронців був Київ і сильний президент, у якого, до того ж, були власні мотиви у цьому сенсі. І сам Геннадій Москаль не мав досвіду публічної політики, не був членом політичної команди, яка йде на вибори, де головний конкурент — господар у Криму.

Важко також не помітити, що повернення Г.Москаля до Сімферополя уже послугувало каталізатором розвитку політичних процесів. Затяжне і хворобливе протиборство у середовищі місцевих «регіоналів» між прибічниками народного депутата Василя Кисельова і групи Гриценка–Мельника–Лукашова прорвало, по суті, відстороненням Кисельова від керівництва кримською організацією. І сталося це саме після порушення перших кримінальних справ за фактами земельних зловживань у Сімферопольській мерії і справи щодо погрози замаху на життя самого Кисельова. Останнє — не єдиний клопіт для впливового депутата Олександра Мельника: він тепер ходить на допити в міліцію й у справі про побиття футбольного арбітра під час матчу.

Слідом за цими подіями 38 депутатів ВР автономії подають заяву про скликання позачергової сесії з наміром відставки спікера А.Гриценка та прем’єра В.Плакиди, і, кажуть, більшість голосів на це у них є. У разі ж, якщо А.Гриценко не призначить сесію, його опоненти оскаржать відмову в прокуратурі і зберуться на засідання самостійно. Протистояння депутатів уже вилилось у вуличну акцію. З вечора четверга під стінами парламенту автономії — цілодобовий пікет «Громадянського активу Криму», з наметами, буржуйкою і красномовними гаслами. Обіцяють щоденні мітинги і художню самодіяльність.

Тим часом, зважаючи на все, опоненти БЮТ — команди, до якої, безперечно, вже входить і Г.Москаль, — у Києві і в Сімферополі докладають усіх зусиль, аби мінімізувати наслідки його активності. В понеділок до прокуратури АРК прибуде чисельна — за 20 чоловік — група перевіряльників із ГПУ на чолі із заступником генпрокурора Віктором Пшонкою. Джерела в ГПУ стверджують, що за результатами перевірки у Криму планується зміна прокурора. На місце Володимира Бойка просувають одного із заступників прокурора Донецької області. Тобто готується противага Москалю.

Однак автори цього плану, схоже, можуть зробити для кримських соратників медвежу послугу. Бо інші джерела в ГПУ кажуть: не виключено, що Віктор Шемчук достроково складе з себе повноваження народного депутата і повернеться, згідно із законом, на свою попередню посаду. І так воно і буде, бо Віктор Шемчук від своїх слів про те, що повернеться до Криму в разі небажаних для інтересів держави кадрових змін у прокуратурі АРК, не відмовлявся.

Що таке синергія дій Шемчука і Москаля (до речі, дуже несхожих людей), Крим уже знає. Щоправда, в часи прокурорства В.Шемчука Г.Москаль обіймав посаду постійного представника президента, тобто був обмежений у своїх діях заявами та зверненнями до прокуратури і суду. Однак повз увагу прокуратури і постпредства не проходило жодне із сумнівних рішень органів влади автономії, і відчувалося зримо: держава в Криму присутня. А потім Віктор Андрійович погодився, що в автономії потрібні компромісні фігури. І на сайті постпредства тепер можна прочитати хіба що привітання з нагоди чергового свята. І ось Москаль повернувся.

— Геннадію Геннадійовичу, на початку я б хотіла з’ясувати деякі моменти вашого призначення. Зважаючи на ситуацію в Криму і передви­борну — в Україні, це має вигляд спецпризначення.

— Ні, спецпризначення тут немає. Річ у тім, що я в команді міністра, i міністр мене взяв у нелегку хвилину, коли я залишився без роботи — грюкнув дверима та пішов з держслужби. Мене взяли в «Народну самооборону». Тому, коли надійшла така пропозиція, — я не вагався. Так, сьогодні у Києві комфортно. У Верховній Раді — надкомфортно. Тим паче, що Верховна Рада до нового року навряд чи працюватиме, бо вже почався виборний процес.

— Чи ставили ви якісь умови? Насамперед — про нескладання депутатських повноважень.

— Ні, я не ставив. Із самого початку було вирішено, що я їх полишу. Але я думав, що, з огляду на таку політичну ситуацію в Криму i останні заяви Медведєва, президент зацікавлений в якійсь стабілізації на Кримському пів­острові. Проте побачив, що маю справу с політичними наперсточниками, які розробили просту схему. Ви знаєте, що майже всі кадрові постанови Кабміну блокує президент. А щодо мене чомусь не відмінив. Однак я відразу отримую листа голови регламентного комітету Олександра Єфремова, буквально на третій день після призначення. Тим часом є народні депутати, які уже два роки як не складають повноваження. Пан Єфремов пише дуже дивного листа. Посилаючись на закон, який уже втратив чинність за рішенням Конституцій­ного суду — «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» — він пише про «несумісність депутатсь­кого мандата з посадою заступника міністра транспорту і зв’язку України»! Потім, термін на складання мандата має 20 днів i спливає він 8 вересня, а вже 9 верес­ня засідає регламентний комітет! Тож я 8 вересня до нуль-нуль годин можу письмово із Сімфе­рополя направити цю заяву.

— Що це означає?

— Це означає, що до мене — особлива увага. І схема секретаріату і Партії регіонів полягає в тому, що як тільки мене позбавляють депутатства, то президент відразу зупинить дію постанови про моє призначення заступником міністра — начальником кримського главку МВС. Тому я дотягну до того часу, поки президент втратить змогу скасувати те рішення.

— А доти будете веселити публіку тим, що орендуєте автомобіль у МВС i працюєте на громадських засадах. Послухайте, це ж несерйозно: начальник главку міліції — волонтер.

— Я справді орендую. Я нічого у МВС за свою роботу не отримую. А що, так у законі написано: народний депутат не має права мати іншої оплачуваної роботи. І я її не маю. Я ж не хочу, щоб з того боку будинку (кримський главк МВС ділить будівлю з ГУ СБУ. — Авт.) прийшли i склали на мене протокол про корупцію. А як іще з політичними наперсточниками можна?

— Усе це гра. Але якого дотримання закону ви маєте право вимагати від спікера Грицен­ка, мера Сімферополя Бабенка чи депутата Мельни­ка, про котрих ви стільки говорите, якщо самі порушуєте закон?

— Я поки що нічого не порушив і норми Конституції дотримаюсь. Восьмого вересня моя заява про складення депутатських повноважень піде у Верховну Раду. Поштою. Але коли вона туди дійде і коли буде розглянута — це вже не мої питання.

— На вашому представленні міністр Юрій Луценко знову згадав про «квиток на війну з криміналітетом», який він видавав вашому попередникові генералу Ільїчову. На яких фронтах?

— Я не зібрався на війну. Я зібрався на роботу. I не моя провина, що міліція не може діяти, не конфронтуючи з тими, хто порушує закон. Нехай хтось це розцінює як війну, але я це розцінюю як службову діяльність. Проведення оперативно-розшукових заходів — це не є війна, це є виконання Закону «Про міліцію».

— Поза тим, здається, що Перший фронт Москаля — це Сімферопольська міськрада і мер Бабенко. В останні два тижні маємо мало не щодня повідомлення про нові кримінальні справи, обшуки і виїмку документів у віце-мера і начальниці земельного управління. Сьогодні — ваше звернення до прокурора АРК про порушення кримінальної справи щодо міського голови.

— Сімферопольська міськрада і виконком мене не цікавить як юридична особа чи орган місцевого самоврядування. Сімферопольський міськвиконком цікавить як основне підґрунтя, звідки кримінальні авторитети беруть гроші. Це основне питання. Якби Бабенко не поклявся у вірності Мельнику i Лукашову (впливові депутати ВР АРК.— Авт.) i не зібрав команду, яка без їхнього дозволу не дає в місті не те що шматка землі, а й кроку ступити i посаду обійняти, цього питання б не було. У Конституції написано, що всі органи місцевого самоврядування та їх посадові особи мають працювати в рамках законів i Конституції України. Якщо вони стали економічним підґрунтям для збагачення i розростання окремих злочинних угруповань, отже, це економічне підґрунтя треба зруйнувати.

— Тобто ви взяли на озброєння досвід кінця 90-х. І що це економічне підґрунтя сьогодні собою являє і наскільки нині ситуація відрізняється від часів десятирічної давнини?

— Ситуація відрізняється тим, що більше стало в Криму злочинності. Вона глибоко проникла в політику, вона заправляє політикою. I, по-друге, тоді кримський криміналітет не мав ніякої підтримки з боку Києва. Київ тільки посилав сюди спецбригади МВС — бити і зачищати. А сьогодні — великі покровителі у кримського криміналітету у високих кабінетах, у великих партіях. Великі боси, які висловлюють невдоволення кадровими призначеннями, бо будуть щемити «поважних людей» в Криму. Але для мене вони — рядові представники криміналітету. А їхнє економічне підґрунтя сьогодні у Сімферополі — це хабарі, які збирають міські чиновники i носять… Я не хочу називати прізвища.

— То назвіть адресу…

— У Верховну Раду Криму. Збирали хабарі за землю, за дозволи на будівництво, відкоти. У нас є дані, хто це робив і кому носив.

— На сьогодні вже порушено три кримінальні справи, але всі — за фактами...

— Ну, це таке. Як у гарних ресторанах, коли тільки чоловік зайшов, його безкоштовно частують чимось від шефа. То ці перші справи — це таке маленьке частування від главку МВС. А далі потягнеться, тому що всі питання у міськвиконкомі вирішувалися за гроші, які передавалися в певні кабінети ВР Криму. Причому рішення видавали та підписували особи, котрі ще не були призначені, тобто задніми числами. Або ставилися печатки, які вже давно мали бути знищені. Надавалися відомствами, яких ще не існувало або вони були ліквідовані. Ми дали оголошення, щоб люди, яким незаконно відмовляли у виділенні землі, подавали заяви. І кожного дня надходить по 200—300 листів і заяв від людей, яким безпідставно відмовляли. I описують, як і до кого вони ходили...

— Цікавий збіг. Саме в ці дні, можна сказати, замкнулося коло у судовій епопеї щодо законності виборів мера Сімферополя. Апеляційний суд АРК залишив у силі обвинувальний вирок голові тервиборчкому, який не виконав рішення суду про проведення нових виборів міського голови, після того, як чергові, на яких переміг Геннадій Бабенко, були визнані недійсними.

— Перелічимо, скільки вже було рішень, які не виконувалися. Ще у 2006 році Залізничний райсуд Сімферополя визнав вибори голови недійсними і скасував рішення територіальної вибор­чої комісії i результати голосування. Це рішення було підтверджено Апеляційним судом Криму, Вищим адміністративним судом i Верховним судом України. Однак Центральна виборча комісія так і не призначила вибори міського голови Сімферополя — все відкладала, посилаючись на потребу вивчення ситуації. Хоча що там було вивчати — треба було виконувати рішення суду. Тому сьогодні вже є всі підстави не тільки призначати вибори, але й притягувати Бабенка до кримінальної відповідальності за самовільне присвоєння влади і скасовувати всі його рішення. Тому я звернувся до прокуратури АРК, яка має порушити кримінальну справу i винести постанову про відсторонення Г.Бабенка від виконання обов’язків на період слідства. I це буде правильно.

— У 2005—2006 рр. вдалося розкрити низку старих «розстрільних» справ, довести їх до суду. I колишні «башмаки» й «сейлемівці», серед них і депутати, вже отримали вироки. Це вдалося зробити великою мірою завдяки тому, що в Криму працювала спецбригада МВС і ГПУ, причому діяла абсолютно автономно від кримської міліції. Вона повернулася разом із вашим призначенням?

— Вона працює. Буквально перед цим інтерв’ю ми закінчили нараду. I подивилися, що є ще безліч матеріалу, гадаю, ще справ сто реально буде. Є реальні підстави говорити: ми ще можемо багато чого підняти і розслідувати.

— На прес-конференції під час вашого представлення згадувалася справа про вбивство віце-прем’єра Олександра Сафонцева. Чесно кажучи, це вже стало поганою традицією — з кожним новим міністром і начальником главку обіцяти розслідувати цю та інші замовні справи тих часів. Тим часом у Криму вважається, що вони не розслідувались, оскільки серед головних підозрюваних у замовленні були особи, близькі до надто впливових людей в країні.

— Справа Сафонцева набула нового звучання. Справді, тоді грішили на тих, на цих. Але вважаю, ми сьогодні на правильному шляху. Якщо це підтвердиться, я думаю, це буде дуже гучно. Олександр Сафонцев хотів зареєструватися кандидатом на одному з округів, на який претендував теж відомий політик. Тобто є версія, що прибрали сильного конкурента.

— І хто переміг на цьому окрузі?

— Не важить, хто переміг, бо Сафонцева вже не було. Боялися, що він тут матиме великий вплив. Однак розслідування треба довести до кінця. Але головне, що відомо, хто міняв урну, хто запускав пристрій у дію i хто виготовляв вибухівку. (Вибухівка була закладена в урну біля входу до готелю, де мешкав віце-прем’єр. — Авт.)

— Що стосується заяви Василя Кисельова про те, що найбільш рейтинговий політик Криму (за версією одного видання), за інформацією, наданою в главку МВС, шукає кілера для його фізичного усунення. Кримінальну справу порушили. Як іде розслідування?

— Народний депутат і раніше у своїх заявах прямо вказував на особу, яка йому погрожувала розправою. Це депутат кримського парламенту Олександр Мельник.

— Це підтверджується оперативними даними, які у вас є?

— Цілком. Кримінальна справа порушена, і слідство розбереться. Як i в тому, як депутат Мельник зірвав футбольний матч, побив арбітра за те, що той «неправильно» судив матч. Але ми зіткнулися в Криму з тим, що потерпілому спочатку поставили серйозні діагнози, а потім швиденько виписали з лікарні. Тому ми не ризикнули проводити тут судмедекспертизу, бо все «схоплено», а проводили її в іншій області. Сьогодні цю кримінальну справу взяло в провадження головне слідче управління МВС. I ми через Верховний суд, як робили і раніше, спрямуємо її в інший регіон, аби повністю вивести з-під впливу і тиску i судмедекспертизу, і слідство, i суд — усе буде за межами Криму. Ми знайдемо, де є судді, які не бояться кримської влади. Я за час депутатства зустрічався з багатьма суддями, котрі мають i честь, i совість, i розуміння того, що вони живуть в Україні i не хочуть, аби їхні діти чи родичі були колись жертвами криміналу. Ми цю справу доведемо до кінця. Пан Мельник заперечує факт побиття арбітра. Але ми вже допитали близько 80 чоловік, які були на тому стадіоні, і більшість підтверджує заяву арбітра. Сам факт зриву матчу — це є злісне хуліганство. Коли хтось вважає, що то справа дрібна, то помиляється. Чому той, хто в ресторані бешкетував чи побив бармена, отримує п’ять років, а інший, побивши арбітра при дітях, при великій кількості свідків, зірвавши матч, має бути безкарним?

— Зважаючи на все, до пана Мельника стосовно колишніх справ у вас запитань уже немає, з’явилися нові?

— Ми повернемося i до колишніх, i до нових. Але зрозумійте, не стоять питання тільки щодо пана Мельника. Йдеться про те, щоб криміналітет не впливав на політику, а отже, ті, хто скоїв злочини, мають бути покарані. Ви пам’ятаєте, як у 1999 році був вибух в офісі рескому КПУ? Сьогодні приносять матеріали, є свідчення хто зробив, хто замовив і за що. За те, що в той момент Леонід Грач підтримував діяльність Москаля, а Москаль, у свою чергу, дуже сильно «рвав» їхнє угруповання.

— Я здогадуюсь, чиї свідчення ви зараз цитуєте. Зрозуміло, що авторитетні кримські депутати різних рівнів, які заарештовані в останній рік-два, уже не мовчать. Тим більше що деякі, діставши вирок в одній справі, очікують нового…

— Так, Рувім Аронов, тепер уже екс-депутат ВР Криму, дістав вирок за ДТП, але це ще не кінець. Там є ще звинувачення у бандитизмі. Але що цікаво: у справі про ДТП всі шукали-шукали машину, тобто речовий доказ, а машина перебувала… в головному управлінні МВС у Криму, в гаражі. Ну де ж іще можна сховати, щоб не знайшли? Та коли справу направляли в суд, то як можна без речового доказу — не можна. Шукали, а знайшли у гаражі ГУ МВС України. I ніхто не пам’ятає, хто її туди поставив!

— Неймовірно. Цікаво, які ще речдокази у міліцейських гаражах буде знайдено… Але я хочу повернутися до початку розмови, до ситуації в Криму загалом. Вам не здається, що Київ уже втратив тут контроль і вплив?

— Найсерйозніша ситуація для України — це Крим. Це вибухонебезпечна точка. І це має розуміти не тільки міліція, це має розуміти президент, i має розуміти ВР, Кабінет міністрів, Генеральна прокуратура, а насамперед — Служба безпеки України. І я вважаю, президент повинен збільшити кількість співробітників цієї служби i завдання мають бути поставлені більш жорстко. Ну в жодній країні такого немає, як те, що сьогодні відбувається в Криму! Не можуть українці в Росії вийти на День Росії з прапорами українськими, а ще й з УПА i кри­чати: давайте віддамо Росію Ки­ївській Русі, і спалимо чучело Медведєва. Якби українці так поводилися в Росії, вони б уже давно були там, де були їх прадіди. Але якщо три гілки вла­ди в Україні не можуть розібратися між собою нагорі, то в них не доходять руки i до Криму. А як не доходять руки до Криму, то тут — цілковите роз­долля. І корумпованість кримської влади — одна із серйозних загроз для національної безпеки. На місці наших верховних вождів, я би не приймав через це керівників кримської влади ні у Верховній Раді, ні в Кабінеті міністрів, ні в секретаріаті президента, проте вони там бажані гості. Хто виступає проти них — дають вказівки стосовно таких людей вжити заходів. Я можу це сказати відкрито. Міністр каже: звернувся секретаріат президента, є скарги, що такі-то поводяться негідно у Криму. Коли почали з’ясовувати, хто ці люди, виявилося — всі ті, хто критикує пана Гриценка.

— А звернення були з проханням організувати якісь перевірки чи вжити заходів щодо цих організацій? Яких саме?

— Так, що називається, поставити їх на місце. Які саме? Ну, приміром, це Сергій Аксьонов, «Громадянський актив Криму», так званий ГАК, що зорганізовує мітинги проти керівництва ВР Криму, так би мовити, заважає їм плідно працювати. Коли я зрозумів, про що йдеться, то викинув той список до кошика.