Галина Герега. Другий шанс? - Політика - dt.ua

Галина Герега. Другий шанс?

3 червня, 2011, 14:44 Роздрукувати Випуск №20, 3 червня-10 червня

Новий секретар Київради підбиває підсумки роботи з Черновецьким і будує плани на майбутнє з Поповим.

Галину Герегу місяць тому обрали секретарем Київради, вона посіла крісло свого одіозного попередника Олеся Довгого. Ще вчора Галина Федорівна була не дуже помітним депутатом фракції ГАК (Громадянський актив Києва) і голосувала разом із більшістю Черновецького. Тепер вона не просто помітний політик, а людина, котра у своєму першому інтерв'ю зробила низку доволі несподіваних і сміливих заяв.

Бажаючи успіхів новообраному секретареві, ми плекаємо надію, що вона скористається другим шансом, який їй випав, принести місту користь. Люди, час і правоохоронні органи дадуть свої оцінки і цій столичній команді. Судячи зі змісту нашої справді непростої розмови, Галина Федорівна абсолютно чітко усвідомлює всі виклики та ризики, поставлені перед нею новою посадою і владою. Адже потужний, розвинений Київ, як і раніше, потрібен не тільки президентові Януковичу як аргумент для електорату, а й його оточенню як засіб збагачення. Чи зможе цього разу зайняти прокиївську позицію жінка, на чиїх плечах тепер лежить пряма відповідальність не тільки за її бізнес, а й за всі рішення нової "конструктивної більшості"?

Про команду, принципову позицію і допущені помилки

— Галино Федорівно, мер Черно­вецький, представляючи вашу кандидатуру Київраді, назвав вас жінкою третього тисячоліття, а Олесь Довгий уже після голосування зарахував до розряду сильних жінок. Це нічого, що ви отримали такі схвальні рекомендації від людей, якими нині активно займається прокуратура?

— Але я справді маю нагороду "Жінка третього тисячоліття". Та й хіба таким проектом, як "Епіцентр", могла б займатися слабка жінка? Отож, по суті, вони мають рацію. Те­пер що стосується якості цих реко­мендацій: так чи інакше, але Черно­вець­кий — мер міста, який за законом має представляти кандидатуру секретаря. Я впевнена: був би хтось інший на його місці — сказав би те ж саме.

— Є версія, що вирішальну роль у вашому призначенні, знову-таки, відіграв Леонід Михайлович, який зі списку можливих кандидатів на посаду секретаря (як відомо, там був і регіонал Дейнега. — Авт.) погодився тільки на прізвище Герега. Звідки така довіра до вас, Галино Федорівно, у людини, команда якої буквально розорила Київ?

— Я завжди була самостійною і мала власну точку зору. Депутати знали про мою принципову позицію: мене ніхто й ніколи не міг змусити змінити своє рішення у залі Київради. Про моє вміння і бажання працювати теж усім відомо. Черновецькому і членам його команди також.

— А ви хіба не були членом його коман­ди? Адже Громадянський актив Києва (ГАК), за списками яко­го ви пройшли у Київраду, завжди був невід'ємною частиною більшості Черновецького. І, на мою думку, найбільш безпринципною, завжди готовою красиво й оперативно обслужити на взаємо­вигідних (для Хмель­ницького й Іванова, звісно) умовах. Що вза­галі успішного бізнесмена із серйоз­ною репутацією привело у цю компанію?

— Я йшла не у компанію, я підтри­мала проект, орієнтований не на політику, а на вирішення соціальних питань. Саме так себе позиціював ГАК. Якщо чесно, не скажу, що мріяла стати депутатом. Але я поважаю Олександра Омельченка, який і запропонував мені цю ідею.

У 2003 році відкрився "Епіцентр". Олександр Олександрович говорив про це як про досягнення у кожному своєму публічному виступі. Ми співпрацювали з мерією і продовжували активно впроваджувати проекти. І десь перед виборами 2004-го Омельченко запитав: "А чому ви досі не в Київраді?" Як господарник я завжди була далека від політики. Ось він і порадив Громадянський актив Києва. Познайомилася з Олександром Пабатом. Брала активну участь у виборах 2006-го й стала депутатом. Це був ще один життєвий етап, який хотілося пройти достойно.

Що стосується більшості Черно­вецького... Так, ГАК входив до неї. Але це не означає, що я голосувала за вказівкою. Я голосувала згідно зі свої­ми принципами, а не згідно з волею більшості. І, гадаю, багато моїх колег у Київраді можуть це підтвердити.

— Хочете сказати, що разом із ГАКом пройшли достойно ці п'ять років? Я правильно вас зрозуміла?

— Я пройшла їх не тільки з ГАКом, я пройшла їх як депутат Київради. Завжди мала власну позицію і завжди голосувала на власний розсуд. Я не працювала ні в земельній комісії, ні в комісії з комунальної власності. Але якщо питання проходило всі узгодження у комісіях та юридичному управлінні, я голосувала. За сумнівні рішення — ні.

— Тобто виділення ділянок відомим кооперативам "Транспортник", "Текстильник", "Технолог", "Мед­технік"... — усього 12, за які ви голосували, і сотні гектарів, які тепер суди й прокуратура повертають у власність громади, ви не зарахували до розряду сумнівних? У щирість благодійного фонду "Лелека дітям" і у корисність обрізання заказника "Жуків острів", що, теж повірили? Список можна продовжити. (Довідку DT.UA про найбільш резонансні голосування нинішнього секретаря ради читайте у додатку до цієї статті. — Авт.)

— Проводити експертизу таких рішень і зараховувати їх до розряду сумнівних чи ні, повинен не депутат Герега (не я була суб'єктом подання цих рішень), а постійні комісії з питань власності, землі, а тоді — ще й архітектури. Крім того, рішення вивчало й візувало управління правової експертизи. Три комісії і управління не побачили порушень у процесі їх підготовки. У мене не було підстав не довіряти висновкам профільних комісій, до складу яких входили представники різних політичних сил. Як і висновкам юристів.

До того ж, як звичайний депутат, я не мала інформації про людей, які насправді стояли за цими об'єктами. Їхніх прізвищ у проектах рішень не було. З'ясовувати, що особа, яка отримує ділянку, підставна, має не депутат Київради, а правоохоронці. Я приділяла увагу рішенням, які розглядала моя комісія, — з питань торгівлі, підприємництва, громадського харчування та послуг.

Можу навести приклад: рішення про приватизацію Житнього і Воло­димирського ринків. Ви пам'ятаєте, яка там була складна ситуація. Я ввійшла до робочої групи з вивчення цього питання, особисто їздила на ринки, розмовляла з людьми. Після того на пленарному засіданні своїм виступом я закликала депутатів не ухвалювати рішення у такому вигляді, в якому воно було подане, оскільки воно не враховувало інтересів підприємців та киян. У результаті наша робоча група розробила рішення про мораторій на приватизацію цих ринків. Київрада його підтримала. Думаю, якби всі депутати так само сумлінно ставилися до своєї роботи, у вас би таких запитань не виникало.

Можливо, моя головна помилка в тому, що я довіряла своїм колегам-депутатам, які працювали в земельній комісії та юридичному управлінні. Це був для мене урок. Тепер я маю намір глибоко і принципово вивчати кожне земельне питання. Для мене важливо змінити думку киян про місцеву владу і депутатський корпус. Мені часто буває соромно, коли депутатів асоціюють тільки з дерибаном. Я ніколи цього не робила і знаю дуже багатьох депутатів, які також не брали в цьому участі.

— Ви маєте намір ініціювати перегляд одіозних рішень Київради? Поки що про виконану роботу звітують лише прокуратура й суди.

— На двох останніх засіданнях ми задовольнили близько 30 протестів прокурора. Плюс ми скасували рішення по "Еліті-Центр", за яким 600 постраждалим від афери, які не встигли подати документи, було відмовлено в допомозі. Це зняло громадську напругу.

— І все-таки — скасування яких рішень щодо землі та власності ви особисто маєте намір ініціювати під час найближчих засідань?

— Секретар ради не може навмання пропонувати скасувати те чи інше рішення, бо його теж можуть звинуватити в упередженості. Тому, якщо Київрада або я як секретар отримаю інформацію про те, що рада ухвалювала рішення, які суперечать чинному земельному законодавству або нормам регламенту, — ми перевірятимемо таку інформацію. Якщо порушення підтвердяться, будемо ініціювати скасування таких рішень.

Про призначення, успішний бізнес і благословення Ющенка

— У вашому оточенні кажуть, що ви щиро не хотіли посісти місце Довгого. Чому все ж таки погодилися? Це була пропозиція, від якої не можна було відмовитися?

— Мені ніяких пропозицій прямо не надходило. Було обговорення моєї кандидатури у депутатському корпусі.

— Тобто ви не зустрічалися ні з Поповим, ні з Льовочкіним?

— Не зустрічалася. Ніяких зобо­в'язань не давала. Я вам скажу більше, коли на презентації Стратегії розвитку Києва мене представили президенту, Віктор Федорович навіть запитав, чому мене йому не представили раніше. Тобто взагалі не було ніяких погоджень та обговорень зі мною. Може, вони і були б, але коли тут усе розгорталося, я була у відрядженні. У складі української делегації брала участь у Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи. Прилетіла увечері у понеділок, а вже наступного дня почалося обговорення моєї кандидатури у фракціях. Якщо чесно, я до останнього не вірила у те, що мою кандидатуру підтримають.

— Але саме у включенні вас у деле­гацію Конгресу… Багато аналітиків побачили, що до вас іще в лютому придивлявся голова адміністрації президента. Проте кажуть, що вашу кандидатуру йому все ж таки подав Попов за рекомендацією віце-президента Асоціації міст України Мирослава Пітцика.

— Наша компанія входила до Асоціації міст України, і я справді була добре знайома з Мирославом Пітциком. Так, це він запропонував мені увійти до складу делегації.

— Дивно, чому Льовочкін усе ж таки вас не викреслив зі списку... По­годьтеся, виглядає дещо незвично, що в Страсбург представляти Ук­раїну поряд з такими зубрами місцевого самоврядування, як Ку­ліченко і Лук'янченко, їде нікому не відомий і, вже вибачте, мало­помітний депутат Київради Герега. Більше того, нещодавно я дізна­лася, що ви могли ще й очолити жі­ночий рух в Україні. Та й у парламент ви, схоже, не проти балотуватися. Знаєте, складається таке враження, що успішний бізнесмен Герега почала шукати підтримку в Європі і захист у публічності. Що, загалом, логічно: ваш бізнес — ласий шматок. А з такими сьогодні не церемоняться. "Епіцентр" справді активно перевіряли минулого літа?

— Не перевіряли. Це по-перше. По-друге, поїздку справді лобіював Пітцик. Чому? Напевно, тому, що "Епіцентр" завжди був соціально-активною компанією у містах. Що не могло не імпонувати мерам. Мою кандидатуру дійсно затвердили. Знову ж таки, ніяких зустрічей і погоджень у мене ні з ким і ніде не було. Хто погодив список, мені невідомо. По-третє, у парламент я не збираюся. Принаймні сьогодні. Я не політик. І повторюю: на сьогодні мені нема від кого захищати свій бізнес. У нас усе добре. "Третій зайвий" не з'явився — ми вам надіс­лали інформацію про власників. З моменту створення компанії акціонери — Галина Герега, Олександр Герега і моя рідна сестра Тетяна Суржик.

— За відповідь спасибі. Проте на конг­рес поїхали випадково (Пітцик допоміг), секретарем стали без погоджень (принциповість хтось оцінив), з бізнесом у вас усе добре… Ви нагадуєте одну відому казкову героїню, інтереси якої лобіювала добра фея. Назвіть ім'я цієї чарівниці. Думаю, українські бізнесмени багато віддадуть, щоб подружитися з нею.

— Немає ніякої феї, історія нашого бізнесу банальна. Ми з чоловіком починали з торгівлі будівельними матеріалами. Перший магазин у Києві — магазин керамічної плитки і сантех­ніки на Петра Запорожця. Хотіли розвиватися. Три роки вивчали роботу європейських мереж. А коли з проектом першого гіпермаркета прийшли до головного архітектора Києва Бабушкі­на, він запитав: "А гроші у вас є?". Ми відповіли: "Так весь світ живе за рахунок кредитів!". Ми просто вірили в ус­піх. У результаті й Омельченко схвалив. Нам виділили першу ділянку зем­лі на Братиславській. Отоді я зрозуміла, хто такі чиновники і як вони "допомагають" бізнесу розвиватися. Півтора ро­ку збирали папірці на ордер на бу­дівництво. За шість місяців побудували. Потім — другий. Повірте, як і бага­то бізнесменів у цій країні, ми пройшли всі кола чиновницького пекла.

— Кажуть, що у фінансовому плані вам допоміг зорієнтуватися банкір з великими зв'язками Ярослав Солтис (Укрінбанк).

— Це правда. І це була одна з наших найбільших удач. У нас ніхто не вірив. Отримати 2—3 млн. дол. кредиту було дуже важко. Але ми потрапили в правильну точку.

— А друга точка — знайомство з Пітциком? У результаті міста розкрили вам свої двері. Тонкий маркетинговий хід.

— АМУ дійсно допомогла нам з регіональним розвитком. Ми одержали значну підтримку від мерів. Пам'я­таю, коли відкривали третій гіпермар­кет у Києві, було засідання АМУ. Омельченко всіх запросив на презента­цію. Після цього було багато телефонних дзвінків від мерів міст. Ми їм були цікаві, вони розуміли, що "Епіцентр" не тільки платить податки, ми — соці­ально активна компанія. Ми багато допомагали і допомагаємо містам. Ветера­ни, дні міста, навіть інвентар для прове­дення суботників — завжди будь ласка.

— Це правда, що Оксана Білозір ваша близька подруга? Ви побудували багато точок при Ющен­кові. Та й на відкритті чергового маркету в Києві президент був власною персоною.

— З Оксаною Білозір ми шкільні подруги. З приводу відкриття гіпер­мар­кету. Це був 2009 рік — криза. У регіонах були не завершені нами проекти. Банки призупинили кредитування. Грошей на розвиток не було. Вирі­шили звести все на один майданчик і побудувати магазин у Києві. Тут менше ризиків. Але нас дружно почали перевіряти контролюючі органи. Ми не могли відкритися.

Так склалося, що Віктор Андрійо­вич був нашим постійним клієнтом. І якось під час чергового візиту президента до "Епіцентру" один з директо­рів показав йому проект нашого довгобуду. Ющенко бере і пише на цьому ескізі: "Благословляю". І коли ми опинилися взагалі у глухому куті, написали листа президенту. Президент приїхав і взяв на себе колосальну відповідальність. А у своїй промові сказав: нехай буде соромно тим, хто нам заважав. Через два дні об'єкт було введено в експлуатацію.

Про ризики, рятівний регламент і політичний тиск

— Галино Федорівно, дуже цікаво слухати вашу історію. Але раптом спіймала себе на думці, що тепер, коли ви сіли в це крісло, мусите зрозуміти, що ваш чудовий час минув. Будьте ласкаві, просимо у велику політику. Ваш кабінет — місце перетину інтересів. Дуже різних і не завжди моральних. Так завжди було в Києві. Усі рішення проходитимуть через вас. І ні ви, ні я на сьо­годні точно не знаємо, для кого від­бирають тисячі га в команди Черно­вецького: для міста чи для "своїх"? Але ви про це дізнаєтеся першою. Чи збираєтеся ви якось страхуватися і захищатися від лобістів з головних кабінетів країни? Адже зміниться влада, прийде інший президент, і вакантними виявляться нинішні місця Черновецького, Довгого, Євлаха, Комарницького…

— Я дуже сувора й жорстка в плані дисципліни та ухвалення рішень. Ні­ко­ли не підпишу жодного документа, не вивчивши його. Наведу конкретний приклад. У регламенті Київради є норма, відповідно з якою секретар підписував клопотання про дозвіл на виділення земельної ділянки. В інших містах такого немає. І в Києві більше не буде. Відповідальність за кожне земельне рішення має лежати на земельному управлінні, де працюють профе­сіо­нали, і на депутатах. Я вже сказала депутатам про свою позицію.

Зараз ми відпрацьовуємо зміни до механізму всіх погоджень щодо землі. Він має бути надзвичайно прозорим: подали заявку — ми повинні її розглянути і ухвалити прозоре рішення. Земельне управління вивчає, виносить свій вердикт і віддає на земельну комісію, формується реєстр — питання йде на сесію. Разом з тим треба прибрати всі штучні перешкоди для підприємців. Вихід — електронний уряд, де мінімальний контакт з чиновником. Я вважаю, що це має бути головним пріоритетом у презентованій Стратегії розвитку Києва.

Йдемо далі. Мене абсолютно не ці­кавить жодна сторона домовленостей. І регламент — моя головна страховка. Я не збираюся відходити від жодної норми регламенту. Питання щодо землі і власності з голосу — табу. (Можливо, тільки якесь оперативне рішення, коли гроші прийшли на рахунки і треба їх кудись терміново переспрямувати.) Якщо ми працюватимемо суворо за регламентом, питань до нас ні в киян, ні в правоохоронних органів не буде. Якщо проект погоджений, пройшов усю регламентну процеду­ру, то які взагалі можуть бути питання?

— Іванов за регламентом усіх обдзвонював, проштовхуючи 15 га в Жу­лянах? Питання було буквально вдру­коване у порядок денний і оперативно протиснуте на комісії.

— Кому він телефонував, мені невідомо, мені особисто Іванов не телефонував. Питання щодо Жулян до порядку денного був внесено під час засідання президії, на якому й формувався порядок денний. Регламент при цьому не порушувався. Я інформувала депутатів про те, що до цього проекту рішення є зауваження юристів. Але президія вирішила його внести до порядку денного. Як ви знаєте, депутати на пленарному засіданні за нього не проголосували.

Що стосується дзвінків — справді, коли я готувала друге пленарне засідання, їх було багато. Був тиск: внести в порядок денний те чи інше питання, яке не пройшло процедуру регламенту. Я категорично заборонила керівникові оргвідділу приймати непідготовлені рішення. Це потрібно зробити один раз, щоб усі зрозуміли: попередні схеми більше не працюють. Інакше цього не зробиш уже ніколи. І я це зробила. Ви скоро самі побачите, наскільки якісно зміниться ситуація. Резонанс уже пішов. Я прийшла сюди, щоб навести порядок. Мене не цікавить, хто чого хоче. Зі мною "домовитися" неможливо. Хочу через п'ять чи десять років сміливо дивитися людям в очі.

— Але ж ви розумієте, Галино Федо­рівно, що цього не зробили на са­мій верхівці. Колишні схеми працюють на центральному рівні. Так, ви можете запровадити дрес-код у стінах апарату Київради, але ви не законодавець моди на Банковій. Понад те, вам як секретарю ради до­ведеться контактувати з безпо­се­редніми носіями цих схем. Вони скрізь — у Київраді, в адміністрації Попова. Той-таки пан Кучук, який очолює земельне управління. Роз­по­відають, що коли ви будувалися в Одесі, то багато чого нового дізналися…

—Кожен на своєму рівні відповідає. Президент — на своєму, голова адмі­ністрації — на своєму, я — на своєму. Усі в результаті отримають оцінку людей на виборах. Що ж до Кучука, то ми будувалися в області, тому з ним не контактували. Так, сьогодні ми працює­мо в одних стінах, але під час першої ж зустрічі я сказала Михайлу Іллічу: "Моя умова одна — дотримання регламенту". Правда, минулої п'ятниці в наш оргвідділ дуже пізно надійшли зе­мельні справи з його управління. Ми їх узяли, проте на комісію не винесли. Тому що не до кінця вивчили. Перенес­ли на наступне засідання. І я знову чітко сказала: "Михайле Іллічу, є регламент, і ми його будемо дотримуватися". Поки що жоден із заступників Попова не зробив мені жодного зауваження, навпаки — є підтримка.

— Ви ж секретар представницького органу влади столиці, Галино Федорівно. Це ви маєте робити зауваження призначеним чиновникам! А то про вас уже кажуть як про технологічний центр КМДА, яким оперативно керує зас­тупник Попова Олександр Пузанов. Він же нібито й конструктивною більшістю опікується…

— Хіба може бути якийсь інший центр Київради і більшості, крім секретаря Київради? Я щодня спілкуюся з депутатами. Я відчуваю атмосферу. А з адміністрацією в нас виключно партнерські відносини.

— Однак ви повинні чітко й глибоко знати, за яке рішення, ініційоване КМДА, голосуєте і якими можуть бу­ти його наслідки. Інакше — основ­на гра може розгорнутися поза цими стінами. Адже щодо Жулян президія не підтримала вашої позиції.

— Практично щодня я відвідую наради, засідання робочих груп, була на презентації Стратегії. Я намагаюся вник­нути в кожне питання. І готова від­повідати за кожне підготовлене рішення.

— До речі, чому ви не підписуєте рі­шення, які залишилися від Довго­го?

— Довгий сам повинен підписати рішення останньої сесії, яку він вів. І він це зробить. Що ж до документів моїх двох сесій, то вони вже підписані. Затримок із цим більше не буде. Не підписані тільки земельні клопотання, чому — вже пояснила. Всі їх повернуто в земельне управління, де вони мають повністю пройти процедуру, а не оминути її, як було раніше.

— Яким людям у вашому оточенні ви стовідсотково довіряєте?

— Юридичне управління — головна гарантія. Крім того, я привела з собою свою людину. Поки що вона — мій радник, але згодом може очолити управління.

— Олександр Свербіус — ваш радник — це спадок, який дістався від Хмельницького?

— Колись він був депутатом Київради від БЮТ, потім балотувався від ПР…

— Як і його бос у ВР, власне…

— Він працював на Хмельницького, але це в минулому. До речі, якщо взяти те ж таки питання щодо Жулян, то на за­уваженнях до нього наполіг саме Свер­біус. І я за це питання не голосува­ла, бо регламент і позиція юристів для мене — закон. Свербіуса, якщо на те піш­ло, я привела зі своєї попередньої роботи.

— Під час останнього засідання ви заявили, що ніколи не переголосовуватимете питань. І логічно відмовили низці ініціатив від опозиції. А потім раптом переголосували кредит на 300 мільйонів і соціально-економічну програму для КМДА. Знаючи про восьми­мільярдне вилучення. Вважаєте, після цього депутати віритимуть, що регламент для вас — закон?

— Я поставила це питання на переголосування з технічних причин. Було оголошено перерву на півгодини, щоб переналаштувати роботу системи "Рада" через переформатування фракцій. Технічна служба гарантувала готовність системи, ми на десять хвилин раніше розпочали засідання, але знову був збій. У когось не спрацювала картка, хтось не встиг... Це був технічний виняток із правила.

Що стосується кредиту, я вважаю, немає нічого страшного в тому, що місто має кредитне навантаження. Як ви пропонуєте пояснити людям на тій-такі Троєщині, що побудуємо їм міст і метро через десять років, коли в бюджеті з'являться гроші? Взяти ту ж таки Америку — величина боргу майже в півтора разу перевищує бюджет. І ніхто не говорить про дефолт! А в Києві, де менш ніж 50-відсоткове кредитне навантаження на бюджет, ми всі чогось боїмося. Кредити брати можна, але розумно. Сьогодні світові фінансові установи пропонують дуже вигідні умови. Я вважаю, що кредитуватися необхідно, аби розвивати місто.

— "Київенерго" (60% акцій компанії контролюють структури Ріната Ахметова) — одна із найбільш пікантних тем для нинішньої столичної влади. З одного боку, Київрада ухвалила рішення розпочати розробку умов передачі теплових мереж у концесію цій компанії. (Сподіваюся, що не на основі документа "Київенерго", який потрапив у ЗМІ і яким за безцінь пропонується віддати ме­ре­жі на 50 років!). З другого — по­дає клопотання в прокуратуру з проханням вивчити законність відчуження 12,7% акцій міського пакета компанії, який входить у пакет олігарха ПР. А хто тут кого охо­роняє, ви не намагалися розі­братися? Ахметов — Льовочкіна, чи Льовочкін — Ахметова?

— Навряд чи мене це повинно цікавити. Я знаю одне: ми мусимо зберегти майно громади Києва. Ми ще нікому нічого не віддали. Тим паче за безцінь. Жодного офіційного документа з їхнього боку не було. Сьогодні ми п'ять годин радилися з депутатами та представниками "Київенерго­хол­дингу" з цього приводу. Я вас запевняю: просто так ніхто нікому нічого не віддасть. Із чого розпочнемо? З правдивої оцінки вартості майна громади. У тому числі й об'єктів, на які претендує "Київенерго". Спочатку оцінимо майно, а потім прикинемо, скільки інвестицій нам знадобиться, якщо самостійно оптимізувати мережі. Десь — із допомогою бюджету, десь — кредитів... Якщо ж нам запропонують хороші умови потенційні інвестори — дивитимемося. А поки що самі розмови. Офіційних пропозицій не було. Для мене найголовніше — економічне обгрунтування, його я ще не бачила. Але як фінансист я дуже люблю ана­лізувати цифри. Коли побачимо еко­номічну ефективність від пропозиції, прийматимемо своє рішення.

— Навіть якщо прийдуть до вас у кабінет і чемно порекомендують чуже? Ось у Чернівцях. Кандида­тура мера Федорука була узгодже­на з президентом. Але він, на жаль, не порозумівся з одним відомим у газових колах паном щодо одного торгового питання (ринок у центрі міста). І більше не працює мером. Галино Федо­рівно, адже ви хочете працювати секретарем і спокійно кредитувати свій бізнес?

— Я за жодних обставин не шукатиму варіантів рішень поза регламентом. Із жодного питання. Моє ім'я дуже дорого коштує.

— Можна вважати це вашою прямою заявою всім потенційним ходокам — Івановим, Петровим… Фірташам і Ахметовим?..

— Можна й так. Але я не вірю, що хтось примушуватиме мене робити якісь негідні речі. У мене таке відчуття, що сьогодні всі зацікавлені в успіху Києва. Стратегію розвитку підтримав президент. Щоб її реалізувати, до мене не треба ходити, телефонувати й до чогось силувати. Треба виконувати регламент, приймати рішення і працювати на місто.

— Пройшла інформація, що столична фракція БЮТ ініціює внесення до порядку денного наступної сесії питання про відставку Черно­вецького. Чи з'явиться це питання у порядку денному? Як ви ставитеся до відставки мера (його немає на роботі, плюс кримінальні справи) і дострокових виборів у Києві?

— Гадаю, напередодні Євро-2012 (коли потрібно працювати, а не займатися політикою) влаштовувати вибори в столиці — не найкраще рішення. Так, ми розберемося з внутрішнім конфліктом, але можемо провалити проект загальнодержавного значення. Ви ж розумієте — почнуться вибори, ніхто не вирішуватиме господарських, соціальних питань і тим більше — чем­піонату. До чергових виборів міського голови залишилося не так багато часу. Міськрада працює, рішення приймаються. Чи потрібно порушувати цей баланс на догоду інтересам певних політичних сил? Утім, рішення приймати депутатському корпусу. Цей проект рішення ще має пройти процеду­ру узгодження, і тільки після цьо­го він може бути винесений на пре­зидію. Там і вирішиться питання, вино­сити його на пленарне засідання чи ні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво