Євроінтегруйтеся мовчки

Поділитися
Порадили в Києві міністри закордонних справ Польщі та НімеччиниСпільний візит до української сто...

Порадили в Києві міністри закордонних справ Польщі та Німеччини

Спільний візит до української столиці міністрів закордонних справ Польщі та Німеччини так і не дав відповіді на запитання, чи готовий Берлін долучитися до групи підтримки євроінтеграційних планів України, досі уособлюваної кількома східноєвропейськими країнами. Зовні, звісно, все виглядало бездоганно.
Статус країни з ринковою економікою? Підтримаємо. Вступ у СОТ? Спробуємо вплинути. Лібералізація візового режиму? Щойно Єврокомісія видасть відповідний мандат на початок переговорів — так відразу і обговоримо. Та й сама присутність Йошки Фішера в польсько-українській компанії — жест символічний. У Берліні жартують, що в головного «зеленого» ФРН інтерес до Україні зник після того, як на Чорнобильській АЕС було відключено останній реактор.
Відвідати українську столицю в такому форматі поляки та німці домовилися ще наприкінці минулого року. Саме тоді у Варшаві й Берліні заговорили про розробку так званих польсько-німецьких ініціатив щодо України. Натхнені помаранчевою революцією дипломати пропонували своїм партнерам по ЄС підбадьорити київських євроінтеграторів усе тими статусом країни з ринковою економікою, спрощенням візових процедур для окремих категорій громадян etc.
Більше того, німці навіть пропонували підключити до цієї ідеї своїх французьких колег. У Парижі відмовилися. Таким чином, боязкі спроби наших західних партнерів перетворити Веймарський трикутник на Веймарський чотирикутник згаснули в зародку. І, до речі, ще раз підтвердили популярну в дипломатичних колах тезу: доки президентом Франції буде друг Путіна Ширак, про якийсь прорив у відносинах із Україною годі й говорити. Навіть при тому, що побоювання міжнародної ізоляції Росії, нав’язуване французьким президентом, всерйоз дратує багатьох людей у самій Франції. З цього приводу хтось із тамтешніх експертів зауважив: якщо в Європі залишиться одна людина, котра підтримуватиме російського президента, нею буде Жак Ширак.
Втім, із зовнішньополітичними уподобаннями Берліна теж не все так просто. Деякі німецькі експерти не виключають: правлячі соціал-демократи «взялися» за Україну лише для того, щоб позбавити опозицію її чергового передвиборного козиря. Річ у тому, що опонентам канцлера Шредера «заважає» не лише його надмірна фамільярність у стосунках із Путіним (чимало німців досі не можуть зрозуміти, за які заслуги ВВП виявився єдиним іноземцем, запрошеним на недавнє святкування 60-річчя канцлера), а й надто лояльне ставлення червоно-зеленої опозиції до вступу в Євросоюз Туреччини. «Україна в лавах ЄС виглядала б навіть краще», — доводилося останнім часом чути від представників Християнсько-демократичного союзу. Хоча є підстави вважати, що цим самим вони намагаються протиставити себе соціал-демократам напередодні важливих для них виборів у землі Північний Рейн-Вест­фалія, запланованих на травень, а також виборів у бундестаг, які відбудуться наступного року.
Однак у Києві дії Йошки Фішера були скуті не тільки наближенням у ФРН виборчої кампанії. Його, як і польського міністра закордонних справ, більше непокоїла євроінтеграційна риторика українського керівництва, яка збіглася в часі з початком референдумів щодо європейської конституції. І польські, і німецькі дипломати одностайно стверджують: декларації України стосовно вступу в ЄС, і тим більше постійне озвучування конкретних дат, можуть наполохати середньостатистичного європейця і нашкодити прийняттю основного закону «Великої Європи». Тому було б непогано для України мовчки сконцентруватися на виконанні Плану дій.
За наявною інформацією, Фішер і Ротфелд на переговорах у МЗС навіть звернулися до міністра Тарасюка з проханням уникати декларацій щодо членства України в ЄС. Крім того, гості попросили українську сторону проінформувати Брюссель про те, хто конкретно і за які питання євроінтеграційної політики в Києві відповідає. Міністр, зі свого боку, запропонував створити дві консультативні групи: одна займалася б відносинами з Європейським Союзом, друга — регіональними питаннями (на кшталт Придністров’я). Передав Тарасюк і пам’ятну записку, що стосується майбутнього саміту міністрів закордонних справ НАТО у Вільнюсі.
Однак гостям більше запам’яталася зустріч із прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Вони ще довго обговорювали її майже філософське запитання «де лежить ключ від Європейського Союзу?» і традиційно відповіли — «у ваших руках». Щоправда, потім польський міністр, вирішивши, мабуть, підтримати ліричний настрій українського прем’єра, оповів про чарівні властивості «гірких ліків», до складу яких входять «реформи в економіці та праві».
А ось Віктор Ющенко в розмові з європейськими партнерами волів зосередити увагу на своїх останніх переговорах із Володимиром Путіним. І, вочевидь, недаремно: на час візиту міністрів у Київ німецькі газети ледь не захлиналися, розповідаючи, наскільки грамотно вчинив Путін, вирушивши на зустріч до Ющенка прямо з посиденьок у Єлисейському палаці. Справді, раніше українському Президентові навряд чи доводилося отримувати через Путіна привіти зразу від трьох європейських лідерів — Ширака, Шредера й іспанського прем’єра Сапатеро.
На зустрічі з міністрами Віктор Андрійович особливу увагу приділив участі Києва в ЄЕП. Президент пояснив західним партнерам, що Україна готова підписати в рамках цього об’єд­нання виключно ті 32 документи, які стосуються створення зони вільної торгівлі. Ющенко також довів до відома гостей: крайній термін перебування Чорноморського флоту в Україні — 2017 рік. А що стосується врегулювання придністровської кризи, то зі слів Президента закордонні гості зробили висновок, що Путін уже майже схвалив майбутній план Ющенка стосовно Придністров’я і навіть не виключає тимчасового перебування на території бунтівної республіки міжнародної миротворчої місії. Нагадаємо, до останнього моменту Кремль усіляко відстоював варіант проведення в Придністров’ї так званої військово-гарантійної операції під російським триколором.
Одне слово, якби не високопоставлений чиновник, який заявив на обіді на честь закордонних гостей щось на кшталт «сам Путіну не вірю й іншим не раджу», у Фішера та Ротфелда напевно б виникло відчуття, що російський президент приїжджав у Київ на засідання товариства взаємного замилування.
Втім, у деяких представників української делегації склалося враження, що Путін підігравав Ющенку, так само, як польський міністр підігравав своєму німецькому колезі. І нічого дивного в цьому немає: представники німецького МЗС твердо переконані: говорити про якесь реальне просування в діалозі між Києвом і Брюсселем можна буде лише тоді, коли «команда Ющенка трансформує політичне чудо в економічне». По закінченні переговорів у Києві представник німецької делегації повідомив автору цих рядків, що під час зустрічей вищі українські чини знову виголосили багато «правильних декларацій» і мало конкретики.
Що стосується Варшави, то багатьом польським політикам навіть імпонує впевнений тон Ющенка у Брюсселі та Страсбурзі. Однак наші сусіди дедалі частіше дають зрозуміти, що воліють розглядати євроінтеграційні прагнення Києва під кутом конкретних проектів. Таких, наприклад, як нафтопровід Одеса—Броди. З одного боку, польські партнери задоволені тим, що в українській столиці дедалі частіше лунають заяви на підтримку прямого використання трубопроводу. Так, і під час перебування Ротфелда в Києві Ющенко заявив: «енергетична безпека України посилиться, якщо цей проект працюватиме в прямому напрямку». З іншого боку, у Варшаві нагромаджується розчарування зволіканням української влади з формуванням вертикалі управління проектом. «По суті, ми сьогодні не знаємо, з ким в Україні вести діалог», — поскаржився в розмові з «ДТ» один польський чиновник.
Крім того, якщо Віктор Андрійович усерйоз надумав зайнятися трубопроводом, то, сподіваємося, він розуміє, що часу в Києва дуже мало. І буде ще менше, коли 15 квітня Росія, Греція та Болгарія підпишуть меморандум про будівництво конкурентного для Одеса—Броди нафтопроводу Бургас—Александруполіс. Президентові також має бути відомо, що головний лобіст реверсу Одеса—Броди компанія ТНК-BP офіційно визнана координатором проекту Бургас—Александруполіс. Сьогодні їй украй важливо переконати майбутніх інвесторів проекту, що український маршрут транспортування каспійської нафти в Європу вже нікому не цікавий, оскіль­ки на три роки зав’язаний на експорті російської суміші urals. А щоб ніхто не сумнівався в ефективності реверсу, керівництво ТНК вустами свого виконавчого директора Германа Хана не забуло заявити: графік прокачування чорного золота по нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному напрямку передбачає транспортування
1,8 млн. тонн. Щоправда, у вітчизняних експертних колах слова Хана більше розцінили як черговий інформаційний трюк: представник ТНК чомусь не уточнив, скільки тонн нафти з тих 1,8 млн. потрапить на термінал «Південний» справді по трубі Броди—Одеса, а скільки — старою перевіреною системою Придніпровських нафто­проводів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі