Експерти: Втративши шанс на приєднання до НАТО, Україна потрапила до сірої зони між НАТО і ОДКБ

Україна, не скориставшись шансом на приєднання до НАТО у період між 2004-м і 2008 роком, потрапила до сірої зони між НАТО і Організацією договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Про це у статті для «Дзеркала тижня» заявили академік НАН України, директор Інституту проблем національної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України Володимир Горбулін та доктор політичних наук, радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБОУ Олександр Литвиненко.

Експерти зазначили, що країни, які нині не є членами ані альянсу, ані ОДКБ, зберігають право на приєднання до одного з цих військово-політичних блоків. Відтак, у цих країнах може і буде у майбутньому точитися жорстка боротьба навколо геополітичного вибору.

«Враховуючи принциповість питання, розмір і масштаб ставок, а також внутрішню слабкість країн, що не належать до жодного з двох блоків, можна прогнозувати зростаючу нестабільність у цих державах аж до їхнього перетворення на певний варіант failed states із подальшим розпадом, що супроводжуватиметься кривавою громадянською війною», — вважають експерти.

До сірої зони, за словами експертів, потраплять Україна, Молдова, Грузія, меншою мірою Азербайджан, що тяжіє як до Європи, так і до Центральної Азії. Потенційно до її складу також потрапляють Білорусь і Вірменія, в яких тривають процеси емансипації від російського впливу.

За словами експертів, інтерес великих світових і європейських гравців до сірої зони несиметричний. Так, для Росії переважний вплив на столиці держав цієї зони — ключове зовнішньополітичне завдання. Для США такий вплив — важливе, але далеко не першочергове завдання. Для ЄС та його провідних країн — ФРН і Франції важливим є запобігання небезпечним конфліктним загостренням, які, зокрема, можуть загрожувати поставкам до країн ЄС енергоносіїв, і насамперед газу.

«Принциповою особливістю сірої зони є фактична неврегульованість правил змагання в ній і за неї. Чинні гельсінкські угоди, інші базові європейські безпекові правові акти нині неефективні. Власне, саме щодо сірої зони доцільно говорити про вакуум безпеки в Європі. Тим більше що розмір зони досить малий, а приз у змаганнях — аж надто великий», — наголошують експерти.

За таких умов, вважають Горбулін та Литвиненко, для України та інших держав сірої зони принциповими стають передусім визначення міжнародних правил гри, їх юридична фіксація та забезпечення дотримання. Зокрема, йдеться про визнання всіма зацікавленими країнами територіальної цілісності та непорушності кордонів у Східній Європі, декларування верховенства демократичних цінностей на просторі сірої зони, невтручання у внутрішні справи демократичних держав.

Для зменшення жорсткості боротьби у найближчій перспективі експерти рекомендують передбачити чітко визначений за часом мораторій на вступ держав сірої зони до НАТО і ОДКБ за одночасної фіксації можливостей розвитку співробітництва із цими організаціями згідно з бажанням самих держав.

Горбулін та Литвиненко вважають, що такі гарантії могли б бути закріплені в юридично зобов’язуючому документі, учасниками якого мали б стати держави ОБСЄ, ЄС як окрема сутність та КНР.

«Ця угода мала б передбачати діючий механізм консультацій із безпекових питань між країнами сірої зони і державами-гарантами», — зазначили експерти.

Докладніше читайте у статті Володимира Горбуліна й Олександра Литвиненка «Європейська безпека і Україна: можливий шлях послабити виклики і загрози» у свіжому номері «ДТ».