Едуард Кукан: «Дійте не поспішаючи» - Політика - dt.ua

Едуард Кукан: «Дійте не поспішаючи»

1 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №12, 1 квітня-8 квітня

Донедавна Словаччина не значилася у лавах стійких прихильників вступу України до Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу...

Донедавна Словаччина не значилася у лавах стійких прихильників вступу України до Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу. Можливо, словаки не вірили у щирість євроінтеграційної й євроатлантичної риторики колишнього українського президента. Проте після помаранчевої революції ситуація почала змінюватися на очах: Братислава готова гучно, на повен голос висловлюватися на підтримку Києва під час обговорення питання формалізації відносин України з ЄС і НАТО. Що примітно, підтримати українців словаки готові не лише на рівні декларацій після двосторонніх зустрічей, а й у Брюсселі під час багатосторонніх консультацій і переговорів. Принаймні саме це обіцяє міністр закордонних справ Словаччини Едуард КУКАН, який відвідав Київ із дводенним візитом.

— Пане міністре, днями віце-прем’єр Олег Рибачук і міністр закордонних справ Борис Тарасюк укотре підтвердили, що Україна протягом цього року подасть заявку на вступ до Європейського Союзу. Якою буде реакція словацької сторони на цю пропозицію? Чи підтримає Братислава українську заявку?

— Словаччина підтримуватиме всі євроінтеграційні плани України. Будучи членом Європейського Союзу, ми сподіваємося, що в майбутньому вітатимемо Україну в цій європейській сім’ї. Що ж до подання заявки, то це, звісно, дуже важливо. І реакція Словаччини на нього буде позитивною. Та, як на мене, строки — не найголовніше. Важливо, щоб країна була підготовлена до початку переговорів про вступ до Євросоюзу. Тут не варто квапитися, адже здобуття членства в Європейському Союзі — процес довготривалий. Моя порада така: дійте не поспішаючи. І щоб зробити черговий крок, треба правильно обрати дату.

У свою чергу, в Брюсселі ми терпляче пояснюватимемо: Україні необхідно допомагати всіма можливими засобами. Наприклад, не треба чинити тиск на Україну, аби вона занадто швидко здійснювала всі реформи. Необхідно діяти прагматично і враховувати політичну ситуацію, яка існує у вашій країні. Тим більше що у вас наступного року будуть вибори. А ми б хотіли, щоб новий уряд України в майбутньому також вів країну до Європи.

— Одна з цілей вашого візиту — обговорення спільних кроків, спрямованих на реалізацію євроінтеграційної й євроатлантичної політики Києва. З погляду Братислави, які можливі форми співробітництва Словаччини й України?

— Словаччина може допомагати двома способами. По-перше, ми готові надати вам конкретну інформацію про те, як наша країна готувалася до вступу до Європейського Союзу. Ми готові прийняти ваших дипломатів у словацькому МЗС, показати їм усі наші know-how техніки ведення переговорів із Брюсселем, оскільки дуже важливо правильно вести переговори, коректно визначати цілі, дати. Ми також готові відправити наших експертів до вашого зовнішньополітичного відомства. По-друге, що я вже зазначав вище, це виступи Словаччини на різних конференціях, зустрічах Євросоюзу, коли обговорюватимуться питання стосовно України. Ми використовуватимемо положення і можливості, які дає нам членство в Європейському Союзі.

— На двосторонніх зустрічах представники словацького уряду говорять про те, що Братислава підтримує євроатлантичні прагнення нашої країни. А чи виступить Словаччина вже у квітні, на вільнюському засіданні комісії Україна—НАТО, за приєднання Києва до Плану дій щодо членства в Північноатлантичному альянсі (ПДЧ)?

— Це складніше запитання. В нас уже є інформація про те, як готується це засідання. Наша основна лінія — у всіх галузях допомагати і підтримувати Україну. Ми це робитимемо і щодо НАТО. Та тут складніша ситуація, оскільки, за нашими даними, не всі члени Північноатлантичного альянсу готові включити Україну у проект ПДЧ.

— А Братислава готова віддати свій голос за те, щоб Україна приєдналася до ПДЧ?

— Так.

— І ви повторите ці слова у Вільнюсі?

— Я серйозна людина...

— З огляду на те, що Україна обрала своєю метою вступ до ЄС, чи можливе її входження до «Вишеградської групи» і трансформація «четвірки» на «п’ятірку»?

— Ви хочете, щоб я дав ухильну відповідь чи пряму?

— Я б хотів почути чесну...

— Чесна відповідь: Словаччина вважає, що «четвірка» — це гарна цифра, вона нам подобається.

Ми поки що воліємо, аби «Вишеградська група» розвивалася як співробітництво чотирьох країн. З другого боку, ми також готові якнайтісніше співпрацювати і з заінтересованими країнами — Україною, Словенією, Австрією, але як «чотири плюс». Утім, не виключаю, що через два-три роки ми підійдемо до питання зміни формату організації, оскільки є Словенія й Україна, які хочуть підключитися до «четвірки».

— Чому ж ви волієте, щоб сьогодні організація зберігала формат «четвірки»?

— «Вишеградська четвірка» — це група, яку добре знають у світі, вона має те, що називається «бренд». «Четвірка» має сьогодні своє визначене місце в системі міжнародних відносин, і є дуже багато питань, де ми можемо співпрацювати в Євросоюзі. Ми вважаємо: із зміною формату організації зникне те позитивне, що має «Вишеградська група»...

— Низка нових членів Європейського Союзу — Польща, Угорщина, Литва — пішли на встановлення з Україною асиметричного візового режиму. Словаччина — єдина з наших країн-сусідів, які входять до ЄС, не пішла на цей крок. Чи готова Братислава розпочати переговори з Києвом стосовно запровадження асиметричного візового режиму?

— Сьогодні ні. Ми, звісно, розуміємо: необхідно полегшити переміщення людей. Адже це й у наших інтересах: до нашої країни приїздять багато туристів з України. Проте нині Словаччина поки йде шляхом спрощення візового режиму, що передбачає визначення низки категорій громадян, які одержуватимуть безкоштовні візи.

— Чим зумовлена така позиція?

— Ми хочемо подивитися, як проходитимуть переговори України з Брюсселем з питання запровадження асиметричного візового режиму для всіх країн ЄС. Крім того, ми ще не підписали з Україною угоди про реадмісії. Тому в нашій країні вважають, що для початку потрібно вирішити ці питання. Гадаю, через кілька місяців ми почнемо переговори про асиметричний візовий режим.

— У Словаччині працює багато українських нелегальних іммігрантів. Чи має намір Братислава прийняти рішення про їхню легалізацію?

— Я знаю, що в нас є угода, яка офіційно дозволяє обмеженій кількості українців легально працювати у Словаччині. Хоча цифри невеликі, навіть ці квоти не наповнюються. Що ж до нелегалів, то їх, звісно, дуже багато. Та ми поки не займалися питанням легалізації нелегальних іммігрантів.

— Чи збирається Братислава взяти участь у добудуванні Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР)? Який варіант розв’язання цієї проблеми загалом бачить словацький уряд?

— Це питання «висить» над нами без руху. Словаччина не заінтересована в завершенні будівництва комбінату. Ми б надали перевагу, можливо, фінансовій компенсації або чомусь на кшталт цього. Наскільки я знаю, Румунія дотримується тієї ж позиції.

— В українсько-словацькому співробітництві немає масштабних економічних проектів. З огляду на транзитне положення наших двох країн, чи розглядає Братислава питання про свою участь у таких проектах, як транспортування каспійської нафти нафтотранспортними системами Словаччини й України, а також використання газопроводів наших країн для доставки газу до Німеччини?

— Ці нові проекти для нас дуже цікаві, оскільки ми повністю залежимо від імпорту газу й нафти. Та поки що якихось конкретних рішень ми не прийняли. Наша позиція така: планів дуже багато, і ми хочемо почекати, поки буде розроблено більш конкретні проекти, після чого вже дуже серйозно обговорюватимемо можливість приєднання до них...

— Словаччина, як і Україна, є учасником угоди «Дружба—Адрія». На сьогодні Росія, також учасник цього проекту, не дає гарантій завантаження першої черги проекту. Тим самим вона не виконує своїх зобов’язань. Що в цій ситуації збирається робити Словаччина? Чи готова вона денонсувати угоду чи має намір ужити якихось інших заходів?

— Так драматично питання не стоїть — щоб Словаччина денонсувала угоду. Наша країна намагатиметься співпрацювати з іншими учасниками і розпочинати спільні кроки, які призвели б до поліпшення ситуації.

Едуард Кукан народився 26 грудня 1939 року. Доктор права. Кадровий дипломат: після закінчення навчання в Московському інституті міжнародних відносин 1964 року почав працювати в МЗС Чехословаччини. 1993 року був постійним представником Словаччини в ООН. Від березня до грудня 1994 року — міністр закордонних справ. Від березня 1995-го до червня 1998-го — член Демократичного союзу Словаччини. Обирався в парламент. У червні 2000-го став членом Християнсько-демократичного союзу Словаччини. З жовтня 1998 року і до сьогодні пан Кукан повторно очолює зовнішньополітичне відомство.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво