Дзеркальна реакція - Політика - dt.ua

Дзеркальна реакція

31 липня, 2009, 16:11 Роздрукувати Випуск №28, 31 липня-7 серпня

Наївно було б очікувати, що Москва, яка претендує на роль великої держави, мовчки проковтне рішення Києва вислати двох російських дипломатів.

Наївно було б очікувати, що Москва, яка претендує на роль великої держави, мовчки проковтне рішення Києва вислати двох російських дипломатів — старшого радника посольства РФ в Україні Володимира Лисенка й генерального консула Росії в Одесі Олександра Грачова. У Білокам’яній недовго тягли з відповіддю на «недружні дії української влади». Через тиждень росіяни заявили нашому послу Костянтину Грищенку, що керуватимуться принципом взаємності, й запропонували українській стороні достроково завершити місію генерального консула України в Санкт-Петербурзі й одного з радників українського посольства в Москві. Внаслідок цієї дзеркальної реакції поспішно збирати валізи змушений Ігор Березкін, як і його російський колега Володимир Лисенко, котрий курирував проблематику Чорноморського флоту. Український дипломат пропрацював у Москві ледь більше як півроку. Експерти з українсько-російських відносин добре знають його як фахівця з питань тимчасового перебування ЧФ РФ на території України. А от щодо українського генконсула в Пітері Наталі Прокопович, то вона, цілком можливо, ще попрацює в Північній Пальмірі: українська сторона поки що призупинила від’їзд Олександра Грачова з Південної Пальміри.

Представники українського МЗС і РНБОУ кажуть, що наші дипломати не задіяні ні в чому протизаконному й не порушували положення Віденської конвенції. Вони — лише жертви реакції Москви «на абсолютно законні дії української держави». Раніше Росія так само ж нервово відреагувала на рішення Києва заборонити в’їзд деяким російським політикам, склавши своєю чергою чорний список з українських політиків. А коли наприкінці квітня керівництво НАТО заявило «про зрослу останнім часом розвідувальну діяльність Росії в структурах альянсу» й оголосило про позбавлення акредитації двох російських дипломатів, то російський МЗС у відповідь вислав двох канадських дипломатів: Ізабель Франсуа, яка очолювала в Москві інформаційне бюро НАТО, і Марка Опгенорта, аташе посольства Канади в РФ.

Та й ті російські дипломати, котрих чемно попросили покинути нашу країну, за словами українських чиновників, займалися в Україні діяльністю, не сумісною зі статусом дипломата. Кажучи просто — шпигунством. І російській стороні надали всі потрібні документи про дії Лисенка й Грачова, які завдають шкоди національним інтересам нашої дер­жави. Ще в серпні 2007 року МЗС України нотою попередив російське зовнішньополітичне відомст­во, що діяльність і заяви одного з цих дипломатів дають українській стороні підстави оголосити його персоною нон-грата. Так що для російського зовнішньополітичного відомства претензія Києва до двох співробітників посольства РФ в Україні не мала стати несподіванкою. Тому обвинувачення в «недружніх діях української влади стосовно двох дипломатичних представників Росії на Україні», яке пролунало з російського МЗС, звучить трохи дивно, адже шпигунство ніколи не розглядалося як дружній акт, що сприяє довірі між країнами й народами. Особливо, коли активно вербують українських громадян. І будь-яка держава, що шанує себе, завжди жорстко припиняла розвідувальну діяльність іноземних спецслужб на своїй території. Але ж ще на початку дев’яностих між спецслужбами країн — членів СНД було підписано угоди про неведення розвідувальної діяльності одне проти одного.

Київ раніше вже зробив певні кроки, намагаючись припинити діяльність російської ФСБ у нашій країні. Глава СБУ Валентин Наливайченко на початку цього літа заявив, що підрозділи ФСБ, що перебувають у складі Чорноморського флоту РФ, мають покинути Україну після 13 грудня 2009 року. За даними глави української спецслужби, у складі ЧФ Росії працюють 19 ефесбешників, котрі займаються розвідувальною діяльністю. Тепер прийшла черга високопоставлених чиновників у цивільному, які мають дипломатичний паспорт. До речі, як стверджують російські експерти, у російських спецслужбах питання СНД курирує нині переважно Федеральна служба безпеки. Певне, у Москві вже вирішили розглядати Україну, як і інші есендешні держави, як власну парафію...

Висилка іноземних дипломатів, нехай і екстраординарна, є однією з норм міжнародної практики, до якої часто вдаються навіть найближчі союзники й стратегічні партнери для захисту інтересів держави. До слова, американці вже неодноразово висилали зі своєї країни ізраїльських дипломатів. Та й у Старому світі траплялися скандали, викликані шпигунством однієї країни — члена Європейського Союзу проти іншої. В українсько-російських відносинах уже був випадок, коли дипломатів просили дочасу поїхати додому: героями тієї історії стали військові аташе двох країн. Але тоді все відбулося тихо, без зайвого розголосу. Та й цього разу Київ не хотів, щоб інцидент став надбанням гласності. Тим більше що західноєвропейські партнери, ті ж таки французи й німці, часто повторювали представникам Києва, що дипломатія не терпить голосних і привселюдних заяв. Російських дипломатів не оголошували персонами нон-грата, а лише попросили покинути Україну в стислий термін. До того ж у Лисенка вже закінчувався термін акредитації. І його від’їзд міг виглядати як планова ротація. І тільки росіяни зробили все, щоб історія з висилкою їхніх дипломатів набула розголосу, а в двосторонніх відносинах з’явилася нова болюча точка.

Як свідчить практика, такі привселюдні скандали не минають безслідно для обох сторін. А їх обнародування — свідома ескалація конфлікту в двосторонніх відносинах. Утім, якщо врахувати загальний стан відносин Києва й Москви і весь комплекс проблем, що викликає хворобливу реакцію сторін, то малоймовірно, щоб новий дипломатичний скандал істотно вплинув на українсько-російські двосторонні відносини. Та в Москві не втратять можливості скористатися історією для внутрішнього споживача, створюючи в очах власних громадян образ України, керівництво якої проводить антиросійську політику. Міністр закордонних справ Сергій Лавров вже обвинуватив Київ у ініціюванні провокації. І заявив, що українська сторона не надала Москві жодних фактів, які свідчать про те, що російські дипломати, котрим було запропоновано покинути Україну, займалися діяльністю, не сумісною з дипломатичним статусом. Тож вибачень від російської сторони очікувати було б наївно...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво