ДУАЙЕН ДИПЛОМАТИЧНОГО КОРПУСУ В УКРАЇНІ, НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ РЕСПУБЛІКИ ВІРМЕНІЯ В УКРАЇНІ ГРАЧ СІЛВАНЯН: «ДУЖЕ СПОДІВАЄМОСЯ НА РОЗУМІННЯ НОВОЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ»

Дуайен, або глава дипломатичного корпусу — найстарший за терміном перебування в країні дипломат. Той, хто раніше за інших вручив вірчі грамоти Президенту країни. Він підтримує зв’язок із МЗС, із Управлінням державного протоколу. Від імені дипломатичного корпусу виступає з промовами, організує прийоми на честь новоприбулих послів, і від’їзду тих, хто закінчує свою дипломатичну місію. Корисними для дипломатів бувають і поради дуайена, особливо з питань, які стосуються місцевих протокольних правил, національних звичаїв країни, особливостей відносин з владою.

— Пане Посол, в Україні акредитовано близько 100 дипломатичних представництв, місій, міжнародних організацій. Крім чисто протокольних питань, із якими проблемами вони звертаються до вас?

— Ну що ж, раз запитали, розпочну з проблеми. Хоча для початку інтерв’ю це й не дуже делікатно з мого боку. У дипломатичній практиці співробітники посольства часто купують автомобілі для особистого користування в країні перебування. Це зручно й додає мобільності та ефективності в роботі. Звідси і смисл низки пільг, переваг і привілеїв, якими користуються дипломати згідно з Віденською конвенцією.

Сьогодні проблема №1 — питання про тимчасовий ввіз автотранспортних засобів, персоналу й автопарку дипломатичних і консульських місій. Півроку тому Верховної Радою України був прийнятий закон, відповідно до якого всі засоби пересування, які надходять у країну, повинні після закінчення перебування власника автомобіля в країні пройти розмитнення, яке дорого коштує, або разом із ним повернутися назад. І тепер посольство, працівник диппредставництва не можуть перереєструвати машину на свого співробітника, члена сім’ї, на інше посольство, консульство й т.п. Виходить так: закінчив свою місію, проходь розмитнення — продавай чи забирай із собою машину, в якому б стані вона не була. Нехай навіть ти розбив її і вона давно вже перетворилася на купу брухту — все одно вези цей мотлох на батьківщину. Для європейських дипломатів це ще півбіди, відстані дозволяють (сміється). А як накажете поступати японцям, американцям чи африканцям? З від’їздом кожного дипломата замовляти окремий літак для транспортування? Ось такий виходить нонсенс... Адже ще нещодавно диппредставництвам та їх співробітникам дозволялося відчужувати автотранспортні засоби без оплати мита після двох років із моменту їх ввезення на територію України. Як бачите, тут справді є проблема.

— Давно ця ситуація склалася?

— Півроку тому. На прохання своїх колег я, як дуайен, звертався в Міністерство закордонних справ. Там нас розуміють і докладають зусиль, щоб цю проблему вирішити. Та заковика в тому, що закон приймала Верховна Рада України і, природно, внесення в нього поправок можливе лише з її згоди.

…Ми дуже сподіваємося, що новий склад Верховної Ради уважніше поставиться до цього питання і прийме відповідну поправку на перших же своїх засіданнях. Адже такі речі, крім усього іншого, ще й впливають на імідж України за кордоном.

Звертаються до мене і з інших питань, але вони не такі складні. Звичайно ми їх вирішуємо з МЗС України в робочому порядку. Приміром, Україна, подібно до інших країн, після 11 вересня минулого року посилила заходи безпеки і, відповідно, контроль за ввозом багатьох речей. Так, один із колег, запеклий мисливець, довго бідкався, що ніяк не може розмитнити свою рушницю. Та нещодавно й це питання було вирішено позитивно.

— Хто в Україні, крім МЗС, допомагає вирішувати проблеми, які виникають у дипломатів?

— Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (ГДІП). Їй вдалося за порівняно невеличкий термін створити для іноземних дипломатичних відомств усі необхідні умови, забезпечити посольства приміщеннями, резиденціями, комфортабельними квартирами. І, що особливо важливо, інфраструктуру послуг: мережу магазинів, салонів краси, хімчисток, пральних, автозаправок. Значно поліпшилися рівень і якість обслуговування. Крім того, ГДІП піклується і про дозвілля дипломатів. Організовує ознайомлювальні поїздки Україною: до Канева, Чернігова, Житомира, Умані, Львова, екскурсії по Києву, а також зустрічі з керівниками областей і міст. Великою популярністю серед дипломатів користуються спортивні змагання, виставки, походи в музеї і на концерти, заміський відпочинок. Усі шанси стати улюбленим місцем відпочинку дипломатів і членів їх родин мають оздоровчий центр у приміській зоні Києва й спортивний комплекс «Гольф-клуб».

Хочу через вашу газету поздоровити ГДІП із 10-річчям і побажати його керівництву і колективу подальших успіхів у справі зміцнення міжнародного авторитету України.

— Ви вже восьмий дуайен. Що цінного винесли з досвіду попередників, а що внесли нового, особисто від себе?

— Я завжди уважно спостерігав за стилем роботи своїх попередників, цінував їхні поради, звертався до них з різних приводів. І ще тоді зрозумів, головне в роботі дуайена — вміння згуртувати дипломатів, підтримати інформаційно, особливо спочатку. Адже коли людина потрапляє в незнайому державу, йому ця підтримка особливо необхідна. Мені в цьому плані було простіше. Наші країни й народи об’єднує чимало, тому й адаптуватися було зовсім неважко.

Досвід і стиль роботи попередніх дуайенов я взяв за основу. А від себе, напевно, спробував, наскільки це можливо, внести в спілкування якнайбільше непротокольного. Намагаюся зробити так, щоб моїм колегам приємно запам’ятався їх приїзд до країни та закінчення місії. Тим, хто завершує свою акредитацію, від імені дипкорпусу вручаємо на прощання який-небудь оригінальний сувенір, який був би людині дорогий, душевно близький, залишив би пам’ять про роки перебування в Україні.

Цікавою та пізнавальною для глав дипломатичних представництв, акредитованих в Україні, стала триденна ознайомлювальна поїздка до Вірменії, на святкування 1700-річчя прийняття нашою країною християнства як державної релігії. За три дні ми постаралися не тільки показати Вірменію, її давню культуру та історію, а й дати можливість добре відпочити і поспілкуватися в неформальній обстановці. Багато дипломатів були із сім’ями, із дітьми, а більшість із них — ті, які представляли держави, що не мають дипломатичних представництв у Вірменії. Поїздкою залишилися дуже задоволені. Цю дуайеновську ініціативу, яка цілком виправдала себе, на думку колег, думаю, і далі необхідно розвивати й удосконалювати. В даний час з ініціативи посла АРЄ планується подібна поїздка до Єгипту.

— Ви перший дуайен, який виступив на щорічному дипломатичному зверненні до Президента українською мовою. За скільки років вам удалося його засвоїти?

— Я в Україні в цілому дев’ять років. З 1993 року працював Тимчасовим Повіреним у справах Республіки Вірменія в Україні, а вірчі грамоти посла вручив Президенту України Л.Кучмі в грудні 1996 року. За цей час я, можна сказати, «вріс в Україну», а коли тобі країна близька, ти її почуваєш, у якийсь момент починаєш відчувати і її мову...

Я дуже люблю українські пісні, літературу, люблю Київ, особливо в травні, киян. І цілком поділяю думку: хто вивчив мову — «став багатший на культуру цілого народу». Відповідно до вірменської мудрості «що більше мов ти знаєш, то більше ти Людина».