ДОВГООЧІКУВАНИЙ ВІЗИТ

Перебуваючи минулого тижня в Дніпропетровську, Президент України Леонід Кучма повідомив, що у квітні має намір відвідати з візитами Пакистан, Туркменістан, Сирію, Йорданію, Ліван. Хоча основним економічним партнером України є Росія, Україні слід думати про необхідність розширення ринків збуту вітчизняної продукції і за межами Росії та СНД, зазначив глава держави. Попри те, що кожен із цих візитів може виявитися доленосним для деяких галузей України, докладніше хотілося б зупинитися на пакистанському.

Ісламабад давно очікував приїзду українського лідера. І не лише тому, що п’ятирічка плідного співробітництва з Україною перетворила Пакистан на традиційного імпортера української військової техніки і послуг спецпризначення. Попри той факт, що після 1999 р. — року закінчення реалізації танкового контракту — обсяги продажів військової техніки різко зменшилися, Ісламабад може повернутися до питання про нові і, може, досить значні замовлення. Однак якщо кілька років тому для пакистанців майже не існувало альтернативних варіантів військово-технічного співробітництва, то після зняття ембарго США і розморожування кредитів Ісламабад опинився перед вибором: розвивати співробітництво з колишніми партнерами чи поповнити список постачальників зброї новими, до яких пакистанські лідери вже давно придивляються. Тепер ситуація може суттєво змінитися, причому не у бік українських та китайських інтересів на цьому ринку, — саме Україна й Китай були основними постачальниками сухопутної військової техніки в цю країну. Хоча Пакистан не планує збільшувати витрати на оборону нинішнього фінансового року (який почався 1 липня 2001 р.), військовий бюджет залишиться досить серйозним — близько 21 млрд. дол., що робить країну привабливим імпортером озброєнь і військової техніки.

Святе місце порожнім не буває...

Багато експертів схиляються до думки, що пакистанська влада не мала альтернативи прийняттю пропозиції США про участь в антитерористичній кампанії. По-перше, треба було довести легітимність уряду — у ряду західних держав з цього приводу були певні сумніви. А по-друге, Ісламабад не міг допустити посилення Делі у зв’язку з тим, що Індія приставала на умови гри союзників. Якщо до цього додати ще й прорив з економічної ізоляції, рішення пакистанської столиці здається більш ніж логічним.

Відтак Ісламабад отримав унікальні можливості політичного маневру, і зокрема вибору постачальників зброї. І коли певний час на пакистанському ринку були лише Україна та Китай, то нині ціла низка держав почала виявляти зацікавлення до співробітництва з Пакистаном і закріплення на ринку цієї держави. Так, окрім США, що заявили про можливий обсяг допомоги Пакистану в 1 млрд. дол., про списання 20 млн. заборгованості поспішила повідомити і Великобританія. А під час переговорів у березні з представниками міноборони Пакистану французька делегація на чолі з директором департаменту озброєнь оборонного відомства контр-адміралом Жаном Луї Барб’є недвозначно натякнула про готовність поновити пряме постачання зброї в Пакистан. Йдеться тут насамперед про поставки пакистанським військово-повітряним і військово-морським силам.

Більше того, Пакистан і сам давно придивляється до нових постачальників та розробників військової продукції — його не може не турбувати постійне зростання військових витрат сусідньої Індії (до речі, індійський уряд уже заявив про намір збільшити на 25—30% військові витрати, і на фінансовий 2003 р. — вони становитимуть уже 81 млрд. рупій, або 17,4 млрд. дол. проти 13,04 млрд. у попередньому році). Якщо раніше переговори велися з такими державами, як Азербайджан, то нині Пакистан уже підписав протокол про намір створити спільні підприємства з виробництва озброєнь з Румунією. Зокрема, як повідомила днями пакистанська англомовна газета «Деун», останнім часом Пакистан поновив військове співробітництво з низкою країн, серед яких Румунія й Туреччина, з метою заснування СП для виробництва сучасних видів озброєнь, у тому числі боєприпасів для трьох типів танків — пакистанського «Аль-Халід», китайського т-85 і українського Т-80УД.

А держсекретар міністерства промисловості та ресурсів Румунії генерал Дечебал Іліна повідомив, що проекти військового співробітництва з Пакистаном обговорювалися на недавньому засіданні змішаної комісії в Ісламабаді. «Пакистанці зацікавилися і надішлють нам конкретний список пропозицій. У кожному разі, мається на увазі створення СП», — сказав Іліна.

Що ж до України, на нинішньому етапі співробітництва торговий оборот між Україною та Пакистаном знизився до 20—30 млн. дол., що дуже відчутно, порівняно зі щорічними 150—180 млн., які надходили в Україну з 1996 по 1999 р. Більше того, ці обсяги вже не перевищують обсягів українсько-індійського економічного співробітництва. Природно, що такий стан справ не може тішити Київ та Ісламабад. Однак, з другого боку, це зовсім не означає, що немає перспектив збільшити торговий оборот. Навпаки, військова тематика — далеко не єдине, що може стати предметом докладного обговорення партнерів. Більше того, напрями співробітництва в цивільній сфері й у галузі високих технологій набувають дедалі більшого значення, оскільки не викликають роздратування іншого українського партнера — Індії.

Що стосується невоєнних проектів, то, як вважає Надзвичайний і Повноважний Посол Пакистану в Україні Шамун Алам Хан, якщо досі обидві сторони приділяли основну увагу поглибленню військових зв’язків, зараз слід спробувати урізноманітнити співробітництво в таких сферах, як наука і технології, освіта і культура. Нещодавно пакистанський посол висловився за участь українських компаній у тендері з будівництва залізниці в Пакистані. Україна могла б постачати в Пакистан залізничні вагони і рейки, а відповідний тендер на суму 0,5 млрд. дол. буде оголошено вже нинішнього року. Є у Пакистану і своя космічна програма. Участь Києва може бути розширена як у питаннях створення супутників, так і в реалізації самих запусків.

Та все ж головною темою співробітництва двох держав має залишатися військова. Офіційні представники Пакистану підтверджують, що ринок озброєнь цієї держави ще не насичений. Пакистан стає більш платоспроможним, а обстановка в регіоні стимулює Ісламабад нарощувати військові м’язи.

Повернення до перспектив

Справді, з низки причин політику військово-технічного співробітництва України з Пакистаном не можна назвати абсолютно успішною. На думку глави Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України Володимира Горбуліна, сьогодні зміни в її реалізації негативно позначаться на ряді українських оборонних підприємств. Він вважає, що неузгодженість дій українських структур і підприємств, включених у реалізацію військово-технічних проектів у Пакистані, може негативно позначитися на рівні українсько-пакистанського ВТС, навіть незалежно від дій України на індійському ринку продукції військового та подвійного призначення.

Нарешті, якщо порівнювати можливості України на пакистанському й індійському ринках, то на користь Пакистану буде як мінімум той факт, що йдеться про виживання національного бронетанкобудування. Для тих, хто пов’язував перспективи роботи в Індії зі зближенням із Росією, начальник головного автобронетанкового управління ЗС РФ генерал Сергій Маєв двічі повторив під час торішніх візитів до Києва, що в Індії російські бронетанкобудівники працюватимуть самостійно. Дружба дружбою, а пиріг є пиріг — і в Росії голодних вистачає.

На думку експертів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, загрози для України як постачальника бронетехніки в Пакистані поки що немає, проте перспективна військово-морська тематика виявилася для України під загрозою закриття. Попри те, що у квітні 2001 р. командуючий ВМС Пакистану адмірал Абдул Азіз Мірза під час зустрічі з головкомом ВМС України Михайлом Єжелем у Севастополі зазначив, що «Україна виготовляє й експлуатує у своїх Військово-морських силах сучасну техніку і зброю, яку міг би взяти на озброєння і Пакистан», запланований на січень—лютий візит представницької делегації ВМС Пакистану було відкладено. Хоча офіційно пакистанська сторона говорить лише про перенесення зустрічі, експерти не виключають, що тут пріоритети можуть бути віддані іншому партнеру, наприклад Франції або США. Нагадаємо, що адміністрація Клінтона відкликала вісім американських фрегатів типу «Гарсія» і «Брук», переданих у лізинг Пакистану 1989 р. Саме після такого рішення Вашингтона Ісламабад розпочав активні переговори з Китаєм і став пильніше придивлятися до української військово-морської техніки. Водночас багато фахівців упевнені, що навіть якщо Пакистан вибере китайський варіант оснащення ВМС, робота могла б знайтися й українським суднобудівникам. Адже на пакистанській судноверфі ніколи раніше не будувалися надводні кораблі типу фрегат, а українські спеціалісти могли б надати пакистанцям у цьому істотну допомогу. Не виключено, що саме в цьому контексті спостерігалося пожвавлення українсько-китайських переговорів з військово-морської тематики. З допомогою китайських спеціалістів на пакистанській судноверфі вже побудовано три швидкохідних ракетних катери, а Україна має хороший досвід роботи з такої тематики у В’єтнамі. Тож не зайвим буде нагадати про можливості феодосійського заводу «Море», до якого китайці також небайдужі. Нарешті, миколаївські проектанти бойових кораблів готові запропонувати Пакистанові і проект сучасного фрегата. Отож не виключено, що візит Л.Кучми, прямо не пов’язаний із тематикою ВТС, усе ж може вплинути і на цей напрям.

Що стосується бронетанкової тематики, то тут Україна має міцніше становище. Однак у зв’язку з військовою кампанією в Афганістані уже виникали якщо не проблеми, то пробуксування у створенні ремонтної бази для Т-80УД. З другого боку, за російськими джерелами, Україна і Пакистан готуються до підписання двох танкових контрактів. Один — на постачання вузлів і деталей для пакистанського танка «Аль-Халід», другий — з модернізації старих танків Т-59, що перебувають на озброєнні ЗС Пакистану. За умовами першої угоди, завод ім. Малишева поставить для «Аль-Халідів» двигуни і коробки передач протягом трьох років. У Пакистані над створенням «Аль-Халіда» працюють із 1988 року за сприяння Китаю. При тому, коли виникли проблеми з двигуном, саме Україна вирішила завдання силової установки, пристосованої до пустельних районів. Торік перші 15 танків цього типу з українськими дизельними двигунами зійшли з конвеєра компанії «Хеві індастріз таксіла». Другий контракт передбачає допомогу українців у модернізації танків Т-59, побудованих пакистанцями з допомогою Китаю. У КНР свого часу танки цього зразка складали на базі російського танка Т-55. Усього на озброєнні сухопутних військ Пакистану перебуває 1300 танків цього типу. Перша фаза модернізації, розрахована на 2002—2003 роки, охоплює кілька сотень бронемашин.

Загалом, перспектив чимало. А гасло «зволікання смерті подібне», схоже, почало діяти: Київ не має наміру віддавати пакистанський ринок. Є надія, що майбутній візит Президента України до Пакистану дозволить як зміцнити співробітництво між двома державами у військовій галузі, так і розширити його в найширшому спектрі двосторонніх взаємин.