ДЕНЬ БЕЗСИЛЛЯ СИЛЬНИХ...

Поділитися
Провал чужих піар-технологій На перше квітня на жоден авіарейс до Росії з Сімферополя купити квитки було неможливо: почалася «втеча» політтехнологів, і всі лайнери були завантажені до краю...

Провал чужих піар-технологій

На перше квітня на жоден авіарейс до Росії з Сімферополя купити квитки було неможливо: почалася «втеча» політтехнологів, і всі лайнери були завантажені до краю. Втім, «піарники», як і завжди, залишали поле бою завчасно — багатьом із їхніх підопічних, і передусім Леонідові Грачу, до остаточної перемоги — хоча теж ще досить гіпотетичної! — і зараз ще далеко. Їм доведеться пройти масу судових спорів та різних інших перипетій. Прочитавши в Інтернеті повідомлення про те, що саме російські політтехнологи стали «чинником розколу України», один журналіст пожартував: «На жаль, на 1 квітня ракетних навчань на полігоні Опук не призначено»...

Якщо вірити газеті «Крымское время», що оприлюднила конфіденційну інформацію, навколо «справи Грача», окрім гучної видимої боротьби, точилася напружена «невидима» бійка, у якій безпосередньо були замішані люди, які називали себе в суді «співробітниками ФСБ», а також десятки «довірених осіб» «у сірому», що погрожували розправою навіть сім’ям суддів. Два дні в аеропорту Сімферополя чергував чартерний літак, чекаючи на людей, які намагалися «здобути» судову справу Грача, щоб терміново, поки ще голосують, допровадити її у Верховний суд України. Все це свідчить про те, що ставкою у «справі Грача» була аж ніяк не доля самого Грача, а тим більше не ідея демократії та стан її в Україні, і, звісно ж, не його право обиратися і бути обраним, як він заявляв. Хоч би яким важливим птахом був сам по собі Леонід Грач, але допомагати йому ФСБ не стала б, а чартерний літак на два дні орендувати він сам не здогадався б, якби йшлося про пересічний випадок краху кар’єри високого чиновника. Певне, за «справою Грача» стояло щось більше — інтереси деяких російських (і не лише) кіл (політичних, комерційних, військових) не тільки в Криму, а й у «великій» Україні. Не даремно ж саме в ці дні Леонід Грач «підкоригував» стару заяву і повідомив про своє нове рішення — тепер на його похоронах гратимуть гімн Росії. Але все це не допомогло. В той день навіть найсильніші світу сього виявилися безсилими перед загадковістю людини, котра стоїть із бюлетенем перед урною.

Як заявляє Центрвиборчком Криму, у восьми округах, у тому числі й у «грачівському» 25-му, вибори будуть оголошені недійсними. У трьох вже такими оголошені. В багатьох місцях іде перерахунок голосів. Два кандидати вимагають переголосування в першому окрузі по виборах до Верховної Ради України. Такого в Криму ніколи ще не було. Навпаки, визнання виборів недійсними вважалося нонсенсом, надзвичайною подією, за яку хтось серйозно відповідав. З огляду на ту дезорганізацію виборів, яка була в Криму, навряд чи варто брати за чисту монету заяви деяких політиків, буцімто «Росія найближчим часом відіграватиме стабілізуючу роль в Україні», оскільки все було саме навпаки. По-друге, нам продемонстрували найяскравіший приклад того, як політики сусідньої держави відстоюють свої інтереси «попри все». І тепер річ у тому, чи стане цей приклад для України уроком і чи навчить її так само завзято, «попри все», відстоювати свої власні інтереси як у себе в країні, так і за її межами. У зв’язку з цим постає питання характеру майбутніх президентських виборів в Україні: чи вистачить нам двох років, аби забезпечити невтручання в них ззовні, щоб пройшли вони в наших власних, а не в чиїхось інших інтересах?

Підтвердження прогнозу «ДТ»

Вивчивши результати виборів у кримський парламент, можна відзначити, що озвучений нами ще в лютому прогноз був досить точним. У «ДТ» №5 за 9—15 лютого ми припустили, що «занадто нав’язливо Леонід Грач диктував свою волю цьому парламенту, аби на щось розраховувати в майбутньому. Тож питання про спікера ще відкрите. По-друге, з утворенням багатьох інших партій частину електоральної бази комуністи втратили... Тому можна вважати, що Леоніду Грачу разом із комуністами ледве вдасться отримати від сили більше 25 місць із 100...» Насправді до ВР Криму обрано 20 «твердих» комуністів і 9 «співчуваючих», чимало з яких у фракцію можуть і не увійти. Принаймні заява Грача про те, що він «приведе» у парламент 60 комуністів, так і залишилася нереалізованою. На думку аналітиків, комфракція цього разу може налічувати всього 23—24 чоловіка і спікер навряд чи буде висунутий із їхнього середовища. Це вже говорить про те, що відтепер Крим навряд чи варто зараховувати до «червоних» регіонів. Це примітно ще й тому, що сталося в той же час, коли і Росія почала декомунізацію своєї Думи.

Далі ми припускали: «Їм протистоїть наймасовіший у Криму блок «За ЄдУ». Валерій Горбатов, Сергій Куницин, Анатолій Корнійчук, Василь Кисельов ведуть за собою команду професіоналів, яку розставлено в більшості регіонів значно щільніше, ніж комуністів… Можна припустити, що їхня майбутня квота може досягти 40 депутатів...» Насправді у Верховну Раду Криму від «Команди Куницина» обрано 39 чоловік лише за офіційними списками, аналіз політичних настроїв свідчить, що до їхньої фракції можуть увійти ще 5—8 однодумців.

Ми також говорили про те, що «Русский блок» хоч і вважається для Криму традиційно сильним, але... жодного разу не отримував більше 8—10 місць. Приблизно в такій кількості, як очікується, він увійде й у новий парламент». Насправді від блоку ввійшли в парламент усього п’ять чоловік.

Далі йшлося: «Блок «Наша Україна» на півострові реально спирається переважно на кримських татар, оскільки українські організації слабкі і нечисленні. Цілком імовірно, він зможе провести в парламент приблизно 5—6 депутатів кримських татар, можливо, одного-двох представників української ідеї». Так і вийшло: обрано шістьох кримських татар.

Ми припустили також, що «громадський комітет «Прозора влада» Андрія Сенченка і Сергія Велижанського... мають достатню вагу для проходження, і з кількох десятків таких людей, на думку спостерігачів, можуть пройти в парламент чоловік 6—8». Підрахунки показують, що п’ять чоловік від комітету вже обрано, будуть обрані, мабуть, люди і на повторних виборах. І лише в одному ми помилилися — переоцінили можливості СДПУ(о): «команда СДПУ(о) не може сподіватися на такий самий успіх у Криму, як і по всій Україні, а тому реально їй «світить» приблизно десять місць». Але життя видало протилежний результат: по-перше, обрано всього трьох чоловік, по-друге, команда СДПУ(о) по партійному багатомандатному округу здобула в Криму удвічі більший відсоток голосів, аніж партія в середньому по Україні...

І ось сьогодні дуже не хочеться, щоб здійснився головний прогноз — про те, що з такою структурою кримський парламент знову запрограмовано на ту кризу, яка три роки не відпускала його в попередньому скликанні. Проти здійснення цього прогнозу працює кілька чинників: по-перше, значно менший чисельний і ідейний вплив комуністів: по-друге, відсутність у кріслі спікера Леоніда Грача, на якому, власне, тримається весь «комунізм» у Криму. Тому цілком можливо, що парламент автономії використає цей шанс і зможе створити працездатну стабільну більшість із прагматиків, якій не страшні будуть політичні бурі.

Той факт, що з допомогою спостереження і висновків на основі здорового глузду, навіть без складних математичних і соціологічних підрахунків, нам вдалося досить точно передбачити результати кримських виборів (хоча стаття після виходу піддалася поспішній критиці, оскільки її прогноз значно розбігався з іншими прогнозами), ще раз свідчить: здоровий глузд ефективніший за політтехнології, з допомогою яких дехто намагався керувати ситуацією, всупереч реаліям. Є ще кілька причин цього: «політтехнології» виявилися безсилими, бо занадто непрофесійні і примітивні, самі політтехнологи лише намагаються здаватися справжніми професіоналами, свої методи вони застосовували механічно на чужому, невідомому їм полі.

Біда і провина Києва...

Минулої суботи до Криму несподівано і напівофіційно прилетів Президент України Леонід Кучма. Зрозуміле дуже своєчасне рішення глави держави особисто розібратися в ситуації на місці і збагнути тенденції. Різкі висловлювання Леоніда Даниловича на адресу Грача напередодні свідчать, що поведінка кримського спікера в цій складній ситуації була для нього відкриттям. Але ж саме про характер і результати роботи кримського спікера вже два роки сурмлять усі українські газети. Отож Президент або не читає газет своєї держави, або його інформують, буцімто все написане в газетах неправда, що вона полягає в чомусь іншому. Так чи інакше, але в Криму вважають: «грачизм» як поняття і як стиль у політиці в Криму «виростив» сам Київ. І якщо станеться так, що Леоніду Грачу, як він сам це вже припускає, доведеться «певний час попрацювати депутатом ВР України», то Київ усе одно не дізнається, що це таке, повною мірою. Не дізнається тому, що виявитися на загальнодержавному рівні «грачизму» повною мірою не дадуть. Природно, що Президент поставив собі за мету не лише глибше розібратися в кримській ситуації, щоб більше вписати її в українську реальність, а й самому особисто визначитися з можливою кандидатурою нового спікера і нового глави уряду Криму. Якщо це так, то для Криму, можливо, настануть нові часи, і його роль в Україні після цих виборів може кардинально змінитися. Є всі шанси для того, щоб він став не «валізою без ручки», яку Україні незручно нести і кинути шкода, не міфічним геополітичним «мостом» і «якорем», «регіоном впливу» Росії на Україну, а нормальним самодостатнім регіоном Української держави, який ефективно і взаємовигідно діє в межах своєї країни.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі