Де бабі місце? - Політика - dt.ua

Де бабі місце?

29 січня, 2010, 17:19 Роздрукувати Випуск №3, 29 січня-4 лютого

Гарну задачку поставив нам між турами Віктор Федорович: де бабі місце? Він вважає — на кухні. Чесно кажучи, із чоловічої солідарності я міг би його навіть підтримати...

Гарну задачку поставив нам між турами Віктор Федорович: де бабі місце? Він вважає — на кухні. Чесно кажучи, із чоловічої солідарності я міг би його навіть підтримати. Кому як не йому відома ціна жіночого розуму й таланту. Г.Герман, О.Бондаренко, І.Акімова, О.Лукаш… Як соколиці віщого Бояна, вони хоч величальну проспівати, хоч противнику око виклювати. І головні генератори ідей та промов, якими Віктор Федорович заворожує публіку, — теж вони. Мужики у Віктора Федоровича для справ серйозних — скандал організувати, щось там штурмом узяти. Правда, в розумуванні баби перебирають. І доводиться Віктору Федоровичу на людях плутати то Ахматову з Ахметовою, то Бабеля з Бебелем. А за це посилають навіть не на кухню, а трохи далі — на скотарню. Але у плані кухні мав на увазі Віктор Федорович не своїх соратниць, а закляту суперницю Юлію Володимирівну. Є різниця? У тім-то й річ що ні.

Звісно, зараз усі накинуться на претендента №1 — і сни Віри Павлівни згадають, і права людини, і європейський вибір, усілякими гендерами народу голову морочитимуть. Про Орлеанську діву неодмінно скажуть — дуже вже привід для мудрувань та уїдливих дотепів благодатний. Але я не підтримаю Януковича у щирому прагненні визначити Тимошенко місце «на кухні» навіть із чоловічої солідарності, бо мова якраз не про Тимошенко.

Не достойно європейського народу в ХХІ столітті всерйоз сперечатися про рівність статей. У другій половині позаминулого століття на цю тему зламали всі до одного списи публіцистика і белетристика. У столітті минулому всі 64 глави «Домострою» були висміяні й розтоптані як оплот чоловічого шовінізму та дрімучого середньовіччя. Кухарці в запалі полемік взагалі визначили право управляти державою. Але думка претендента на посаду президента — де бабі місце — заслуговує на увагу. Тому що це питання нашого цивілізаційного вибору.

Час від часу світові рейтингові агенції засмучують нас, відправляючи на малопочесні місця щодо корупції, пияцтва, наркоманії тощо. Це засмучує нас і викликає співчуття у світі. Світ розуміє, що наші проблеми — його минуле, що їх не вирішити відразу. Але цей-таки світ ховає руки за спину й не спілкується з першою особою країни, якщо в цій країні порушуються усталені норми моралі. А коли президент країни — із тих, кому «не подають руки», як було у певний період із Кучмою, — це проблема не дипломатична, не особистісна. Там, у них, уже звикли вважати, що лідер — дзеркальне відображення народу. Тож це нам із вами, громадяни, не подавали руки, відмовляли в зустрічах, у ділових контактах та інвестиціях. Скажу більше: там, у них, вважають також, що передвиборна риторика — не фігури мови для отримання голосів, а переконання, світогляд. Що повинна думати про лідера України, приміром, канцлер Німеччини, у країні якої формула успішної жінки, виражена в трьох К — кухня, кірха, кіндер (діти), списана в архів відразу після Гітлера? Чи вірите ви в щирість ставлення до такого нашого обранця пані Клінтон? Тим більше що їй довелося чимало потрудитися, аби змінити про себе думку як про господиню на кухні в Білому домі.

Звісно ж, рецидиви чоловічого шовінізму знає і Європа. У респектабельній Англії лорди з відомою зверхністю дивилися на Маргарет Тетчер, яка очолила уряд у ситуації, не набагато кращій за нашу теперішню. Але саме про Тетчер потім скажуть — залізна леді. І це була заслужена оцінка. І якби чоловік, котрий змагається з жінкою, сказав щось про місце баби на кухні, — то був би останній день його кар’єри. Стара Європа так довго боролася і так дорого платила за принцип рівності людини людині, що відступ від цього принципу хоч на мікрон — вчинок поза моральним полем.

Країна, в якій ми жили колись, у якій виросли наші лідери, зрівняла радянську жінку з чоловіком лише у стражданнях і каторжній праці.

Інерція лицемірства, хамського ставлення до жінки наявна в нашому житті й тепер. Ми щойно почали вичухуватися з тоталітарної корости. Віктор Федорович знав же, що каже: про місце баби не може не сподобатися. Хоча слід запам’ятати, що «бабам — кухню» — це тільки перший виток закручування гайки. Це ще не щемить нікому, окрім цієї самої баби. Але коли прийде справжній біль, у гайки зворотного ходу вже не буде...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво