Чужі тут не ходять. На Вінниччині триває передвиборна зачистка влади - Політика - dt.ua

Чужі тут не ходять. На Вінниччині триває передвиборна зачистка влади

9 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №48, 9 грудня-16 грудня

Чиновницький переляк у зв’язку з можливим зміщенням вінницького губернатора Олександра Домбровського вже відпоїли хто чим міг, а Поділля все одно продовжує лихоманити...

Чиновницький переляк у зв’язку з можливим зміщенням вінницького губернатора Олександра Домбровського вже відпоїли хто чим міг, а Поділля все одно продовжує лихоманити.

Другим актом регіонально-марлезонського «балету» став виступ куратора Вінницької області від президентського секретаріату Валентини Грищук. Розгромивши зі своїх позицій рейтинг економічного добробуту Вінниччини, вона «опустила» область із п’ятого на двадцять третє місце. Висловивши таким чином особистий протест нібито проти «дезінформації» Ющенка, якому «доводиться не офіційна інформація, а зроблена невідомим Остапом Кушніром або неурядовою організацією Разумкова».

У гучні з’ясовування, який же рейтинг — рейтинговіший, уже втрутився й Кабмін, підтвердивши позицію Вінниччини в першій п’ятірці. А місцеві аналітики тим часом почали робити свої висновки. Точніше, шукати, кому зараз вигідний галас навколо регіону та його керівництва. А таких чимало.

У розхитуванні горезвісного човна зацікавлені ті, хто працював у штабах на перемогу нинішнього президента, але не зміг задовольнити своїх посадових амбіцій. Причому говорять і про інтерес самого куратора області, яка, мовляв, не проти повернутися до сім’ї у Вінницю, але хоча б керівником апарату обладміністрації. Можуть бути зацікавлені в завалі нинішнього керівництва й ті, хто вже бачив себе у кріслі губернатора, але плани ці зрубало на корені в останній момент рішення Києва дати покермувати областю іншим. Можливо, всі ці події безпосередньо пов’язані з майбутніми виборами. У цьому контексті зацікавленими виступають ті, на кого продовжують чіпляти собак за проблеми в економіці і хто хотів би зміцнити свої позиції й трохи піднятися над обвинуваченнями, обійнявши певну посаду.

У кожному разі, рядовий інспектор секретаріату президента мав знати, чим ризикує, оголошуючи благополучні показники області дезінформацією. Чи не хтось із начальників у столиці дозволив такий принциповий захист президента від «статистичної брехні»? Тим більше що лихі (тобто опозиційні) язики стверджують: у результаті угоди — меморандуму між Ющенком і Януковичем напередодні виборів «регіоналам» віддадуть кілька областей, включно з Вінницькою. Хто тоді може стати губернатором? Адже Донбас, як відомо, «порожняка» не жене.

Та поки стійкість адміністративної вакцинації перевіряли на рівні області, той самий вірус несподівано уразив і Вінницьку міськраду. Оскільки ж у даному разі анамнез зав’язаний на низи, а не на дядька в Києві, то секретаря міськради Віктора Козака, який виконує ще й обов’язки мера, депутати відправили у відставку простим підняттям рук. Ініціатор зміщення — фракція НСНУ —тут-таки висунула кандидатуру зі своїх лав — 27-річного бізнесмена Володимира Гройсмана, який (за рішенням більшості) й командуватиме тепер міським парадом аж до виборів нового мера. До речі, нагадаю, без мера Вінниця сяк-так жила з лютого 2005 року, коли попередній градоначальник Олександр Домбровський отримав від Ющенка губернаторський «наряд».

Запитання: чому всього за чотири місяці до виборів «нашоукраїнці» вирішили раптом замінити Козака, який досі виконував обов’язки міського голови і вважався компромісною постаттю для пропрезидентських сил? Звісно, для відставки свого патрона депутати мали як законне право, так і особистий зуб на нього.

Так, коли на Козака буквально з неба впала мерська шапка, він повівся трохи несподівано для багатьох. З одного боку, намагався домовитися з депутатським корпусом. З іншого — почав наступати на економічні мозолі нашоукраїнської групи, орієнтованої на Петра Порошенка, в чому прозирало лобіювання економічних інтересів ще однієї групи — «Ми разом», дуже впливової завдяки своєму бізнес-складу. Тим часом нововведення щодо ринкового збору чи будівництва муніципального ринку безпосередньо вдарили по інтересах депутатів, які вже давно сидять на цій «темі». Саме в часи Козака виник і всеукраїнський скандал навколо передачі частини земель обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка Ющенка під житлову забудову. До речі, на сесію, яка зняла Козака, виносилося рішення про передачу під будівництво ще 13 гектарів лікарняної землі. Між іншим, заповідної території, подарованої лікарні в ХIХ столітті царем Миколою. А оскільки йшлося про чужий інвестиційний капітал, то напевно місцеві «бізнесюки» образилися. Одне слово, у всіх цих рухах наявним є відділення бізнесу від влади, які просто товаришують в одній особі.

Та все ж у проведеному «розміні» більше прозирає саме політичний підтекст. Річ у тому, що Віктор Козак — лідер партії «бджолярів» (ПРП) в області. А «реформатори», як відомо, не тільки вийшли з лав НСНУ, а й втікають під Юлію Тимошенко, стаючи, таким чином, в об’єктивну опозицію до Віктора Ющенка. Ну і, звісно, до Петра Порошенка, якого на партійному з’їзді ПРП внесла до «чорного списку» під гаслом «Ми проти кучмізму та кумізму». Миколі Томенку, авторові зазначеного слогану, може, це тільки на руку в Києві. А що робити секретарю міськради у Вінниці...

Відразу ж після відставки Козак заявив «ДТ», що його «пішли» за командою з НСНУ, не давши можливості навіть виступити. Цілком можливо. Хіба могли «нашоукраїнці» змістити секретаря міськради без благословення Петра Порошенка, заявленого під №1 у партсписку НСНУ від Вінниччини? Судячи з емоцій і висловлювань депутата, а заодно директора Вінницької кондфабрики Віктора Богуславского, навряд чи.

І на кону, звісно, стояли не тільки контроль над адмінресурсом та політична доцільність напередодні виборів. Після спроби зняття вінницького губернатора це вже втомилися заперечувати. Те ж саме й з містом. Тут гра може бути значно цікавішою.

Ну ось, наприклад: чому до керма міськради висунули 27-річного депутата Гройсмана? Так, молодий, зате досить перспективний. Але навіть досвідчені політики зі стажем за нинішніх розкладів не можуть діяти поодинці й поза певними конфігураціями.

У даному разі персональну конфігурацію майбутнього мера Вінниці здатний визначати свого роду тріумвірат в особі глави облради Юрія Іванова, губернатора Олександра Домбровського і просто шанованого у Вінниці Петра Порошенка. Водночас наступним мером Вінниці навіть опозиційний політикум уже майже напевно сприймає колишнього мера і губернатора, а тепер нардепа Дмитра Дворкіса, у якого дуже напружені стосунки з командою Домбровського—Іванова.

Тим часом Гройсмана зараховують до команди Дворкіса. У такій ситуації дуже складно припустити, що він опинився на чолі міста без певних гарантій із боку команди Порошенка, якщо взагалі не в результаті прямої домовленості Петра Олексійовича з Дмитром Володимировичем. Наприклад, що останньому, щонайменше, не перешкоджатимуть на березневих виборах.

У такому разі стає зрозумілою певна відстороненість від того, що відбулося, губернатора Олександра Домбровського. Навіть з урахуванням коментаря через тиждень після контрреволюції по-вінницьки:

— Спекулювати з політичною метою з цього приводу щонайменше неетично, — сказав Олександр Домбровський. — ... Втручання в дії органів місцевого самоврядування з боку місцевих державних адміністрацій заборонене, а переобрання керівних органів виконкому — виключна компетенція ради.

Що й кого засуджувати, якщо усунення Козака стало черговим актом старого сценарію кадрової перетряски на Вінниччині, але тепер уже мандатами депутатів-однопартійців губернатора?

Вінницька ж обласна організація НСНУ відкинула всі звинувачення в організації звільнення Віктора Козака, заявивши, що «результати голосування депутатів міської ради від фракції «Народний союз «Наша Україна» на сесіях міськради не відбивають позицію облорганізації партії, оскільки є питанням внутрішньофракційної діяльності».

І, поки новий в.о. мера Вінниці Володимир Гройсман енергійно роздавав доручення, Замостянський суд Вінниці виніс постанову про відновлення на посаді в.о. міського голови Віктора Козака до завершення розгляду його позову про незаконність усунення із зазначеної посади. Уже в середу Віктор Анатолійович розпочав роботу на посаді виконуючого обов’язки мера, скасувавши, зокрема, рішення новообраного секретаря міської ради Володимира Гройсмана. Коло замкнулося, схоже, аж до березня 2006 року.

Ой, а що ж городяни-виборці? Не до них, схоже, було в поспіху. Так уже сталося, що після помаранчевої революції багато людей стали плутати прозорість влади із політичним стриптизом. І якщо для його учасників це дуже захопливий процес, то решті від такої демонстрації на публіку своїх і чужих «достоїнств» ні естетичного задоволення, ні користі. Та й переможців у таких змаганнях не буває. Тільки переможені. І у Вінниці їх, схоже, вже визначили. За чотири місяці до виборів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво