Чужі тут не ходять

Поділитися
Царське полювання? Це був шок для керівної верхівки Вінницької області. Втаємничені знали — із пр...

Царське полювання?

Це був шок для керівної верхівки Вінницької області. Втаємничені знали — із призначенням губернатора зволікали не тому, що вибирали з багатьох можливих кандидатур, а тому, що вагалися — знімати чи не знімати Олександра Домбровського. Об’єктивно, можливо, це був і не гірший варіант. І, ймовірно, тому за нього просили Януковича досить впливові люди в Партії регіонів. У результаті президент вирішив по-своєму: «переможцю — все, тим, хто програв, — нічого». Сьомого квітня «силовий» віце-прем’єр Володимир Сівкович представив активу Вінниччини нового голову ОДА. Член Партії регіонів, депутат ВР останнього скликання Володимир Демішкан — персонаж для «сердечної» області поки що невідомої якості. На представленні говорив лаконічно, жодних особливих потрясінь не обіцяв.

Свою трудову біографію Володимир Демішкан почав слюсарем в АТП м. Брянка Луганської області, де виріс до посади директора. Потім був начальником Луганського облуправління з питань будівництва, ремонту та експлуатації автодоріг, «Київоблавтодору», заступником міністра транспорту України, головою Держкорпорації «Укравтодор», головою державної служби автомобільних доріг, головою правління НАК «Украгролізинг». А з листопада 2007 року — народний депутат України. Словом, уміє працювати не тільки лопатою, а й грейдером.

Але більш промовистим є факт з неофіційної біографії — це дружні стосунки з Віктором Януковичем ще з молодих років — роботи в АТП Луганської області. Тепер же, кажуть, Віктор Федорович разом з Володимиром Федоровичем полюбляють полювати в угіддях Київської області.

Словом, Володимир Демішкан — особа довірена, якій наказано взяти в руки віжки області разом з її грошовими потоками. Чи випадково до ряду бізнесменів уже приходили уповноважені від уповноваженого, вказали на низку порушень у роботі компаній і сказали, скільки коштуватиме «нова дорога». Можливо, в цьому є якась соціальна справедливість, як, наприклад, у діях Робіна Гуда, якщо тільки перегляд цих бізнес-схем піде на користь пересічним людям, а не новим «феодалам».

Сам губернатор про область знає не тільки з довідок відповідних органів, а й від рідного брата — Василя Демішкана, який очолює Вінницьке обласне управління «Укравтодору».

Регіональна еліта напружилася в тривожному очікуванні. Кадрового питання не вирішено — не було жодного призначення. На це губернатор узяв три тижні, а минуло півтора. Поки що тривають консультації з президентом та представниками політсил. При цьому голова ОДА майже нікого не приймає. Зате в облраді вже визначилися з переходом в більш хлібну фракцію четверо депутатів-бютівців. Але оптимісти від БЮТ запевняють, що цей процес не матиме масового характеру. Живі перекази, та віри їм не ймеш...

Чи зможе Демішкан встановити контроль над облрадою — питання неоднозначне. З одного боку, велика ймовірність того, що голову облради Григорія Заболотного замінять. З іншого — Заболотним маніпулювати непросто. Він сам досвідчений, жорсткий адміністратор, здатний прорахувати ходи, вести власну гру і поки що має на кого спиратися.

Здавалося, складніше впоратися з мером Вінниці Володимиром Гройсманом, який має значну підтримку городян. Але якщо врахувати, що за минулий рік в Україні проти міських голів було порушено понад 200 кримінальних справ, то й тут усе дуже непевно. І якщо сценарій зміщення київського мера вдасться — ланцюгова реакція урізання прав і можливостей мерів може піти по всій країні. Прихильники посилення ролі держадміністрацій у центральному офісі ПР є.

Нового голову Вінницької ОДА було затверджено після призначення майже всіх керівників силових структур регіону, крім прокуратури. В області припускають, що силові кадри добирали під нього, тому стосунки мають скластися.

Та й факт тотальної чистки «регіональних» лав (своїх не пошкодували) на місцевому рівні відразу після виборів дає підстави припускати: в області буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться.

Де і ким буде представлений осередок опору — поки що з цілковитою упевненістю сказати не можна, можливо, ним стане і облрада. Але обурення ще не дозріло, а Демішкан неквапом вивчає обстановку...

«На побывку едет молодой варяг...»

Команда Віктора Януковича на Кіровоградщині в часи президентських виборів 2004 року стійко асоціювалася із беззаконням, свавіллям та масовими фальсифікаціями, що стало основою своєрідного феномену під назвою «сотий округ». Про нього тоді чула вся країна. Важко було повірити, що цей скандальний імідж, так нещасливо набутий кількома бізнесменами-відчайдухами-приватизаторами, які хапнули майна територіальних громад і не хотіли з ним розставатися чи ділитися, а тому намагалися втриматися за будь-яку ціну, — можна швидко змінити.

Не скажеш, що Сергій Ларін зробив це швидко, але з 2007 року, відколи цей народний депутат став куратором осередку Партії регіонів на Кіровоградщині, поняття «сотий округ» поступово відійшло в історію. Як же це йому вдалося? Дуже просто: команду «Гоп!» поступово відтіснили від впливу в партійній організації, а на її місце прийшли серйозні промисловці. Міську організацію ПР очолив директор ЗАТ «Гідросила-груп» Юрій Титов. Це підприємство та ще низку великих машинобудівних підприємств контролює один з найвпливовіших бізнесменів краю Павло Штутман, який свого часу поставив на Партію регіонів. Звісно, її членами стали багато працівників цих підприємств, що докорінно змінило розклад сил в організації, а нове керівництво — методи роботи. На минулих виборах саме штаб Януковича (колеги-журналісти не дадуть збрехати) був взірцем прозорості, відкритості та швидкості надання інформації.

І ось Сергій Ларін, депутат Верховної Ради чотирьох скликань, покинув парламент (щоправда, там він не був дуже помітним і публічним) і обійняв пост голови Кіровоградської облдержадміністрації. Слід зазначити — не з великої охоти. І хоча він ідеально підходив під схему Януковича: область очолює керівник обласного виборчого штабу, обов’язково член Партії регіонів, Сергій Миколайович навіть звертався до Азарова з проханням про «помилування», пропонуючи, аби на посаді керівника залишився попередній голова облдержадміністрації Володимир Мовчан.

Схоже на те, що Сергій Ларін знайде спільну мову і з депутатським корпусом обласної ради. І хоча майже половина зі ста депутатів — опозиціонери-бютівці, але це бютівці ще ті! Чимало з них — вихідці зі старої доброї НДП, так само, як і Сергій Миколайович. Саме там він починав своє політичне сходження. Про його небайдужість до ендепівського минулого свідчить і призначення, зроблене наступного ж дня після представлення: своїм першим заступником він зробив колись чільного діяча НДП в краї Миколу Мездріна. Щоправда, заступником із гуманітарних питань стала регіоналка — депутат обласної ради Людмила Давиденко, яка досі ніяк не проявила себе в цій сфері.

У своїй першій на посаді голови ОДА промові С.Ларін окреслив пріорітети: створення умов для інвестицій, виведення Кіровоградщини з числа дотаційних, жорстка боротьба з корупцією, чітка виконавська дисципліна та професіоналізм (наголосив на обов’язковому погодженні з ним призначень усіх відомчих керівників, у тому числі й силових структур), вікритість та прозорість (щотижневий прямий ефір з відповідями на запитання глядачів на ОДТРК).

Кажучи про те, що на Кіровоградщині в нього немає кумів, братів чи сватів, Сергій Ларін, очевидно, не кривив дущею — родом він з Харцизська Донецької області. І хоча приватних бізнесових інтересів нового керівника в області не прослідковується, його близькість до Вадима Новинського, з яким він і відвідував прем’єрський кабінет і який має чимало конкретних інтересів у нашому краї, — безперечно, може відіграти свою роль. Від багатьох чинників залежить — якою вона буде. Новий голова має шанс продовжити економічні ініціативи попередника, бажано, звісно, без його грубих помилок. І тут ближчі стосунки з Павлом Штутманом та його промисловим оточенням могли б стати певною рівновагою.

«Окупант» на своїй землі

Призначення головою Херсонської ОДА для Анатолія Гриценка було несподіваним і безальтернативним. «Коли ми вчора з колегами обговорювали це питання, було сказано, що це — штрафбат. Але я кажу, що це ударна група», — розповів ошелешеній новиною залі засідань кримського парламенту Віктор Янукович, опосередковано підтвердивши, що рішення — як розпорядитися з відставленим кримським спікером — було ухвалено лише напередодні ввечері. Сам же Гриценко, схоже, їхати з Криму не збирався: напередодні візиту президента переселився зі спікерських апартаментів у кабінет по сусідству, і лише за годину до оголошення долі розповідав про те, що відмовився від усіх пропозицій. Отже, ніхто цього призначення не лобіював. Так вийшло, що Гриценко став ланкою ланцюжка. Василь Джарти «пролетів» повз посаду міністра МНС (в останній момент Колесніков провів на це місце Шуфрича) і отримав ярлик на Крим, який не передбачає інших центрів впливу. Невдовзі обірветься й остання ниточка, яка зв’язує А.Гриценка з кримськими однопартійцями, — його позбавлять головування в організації Ленінського району.

Курйозним виявилося те, що губернаторствувати А.Гриценку доведеться в регіоні, де в стані його однопартійців проходили аналогічні кримським міжусобиці. Причому Володимир Демьохін — глава облради і лідер місцевої організації ПРУ — був головним претендентом на губернаторську посаду. На представленні Гриценка Демьохін не був присутній... Але вже невдовзі обидва керівники області публічно заявили, що працюватимуть злагоджено, узгоджено і т. ін. на виконання програми президента «Україна для людей». Опозиції зроблено ту саму пропозицію, що й скрізь, — здатися в політичний полон.

З Херсонщиною Анатолія Павловича пов’язує тільки мала батьківщина його дружини — вона народилася в Генічеському районі. На відміну від Джарти, який висадив у Криму цілий десант із Макіївки, Гриценко не отримав дозволу формувати свою команду. Екс-прем’єр В.Плакіда спочатку відмовився від міністерської посади в Радміні Джарти й нібито зібрався в Херсон, проте через тиждень передумав. Першим заступником глави ОДА став місцевий регіонал із донецьким корінням — депутат облради Микола Костяк. На сьогодні відомо, що А.Гриценко працевлаштував у Херсоні тільки одну свою людину — колишній міністр РМ Криму А.Рогозенко очолить апарат обладміністрації.

Зміна силовиків в області відбулася відразу ж після представлення Гриценка, що виключає його вплив на їхнє призначення. Але перші демонстративні кроки губернатора з наведення порядку (закриття портопункту, через який ішла перевалка брухту, та гральних закладів, замаскованих під інтернет-клуби) робляться, по суті, руками правоохоронців. Поки що дії синхронні, без огляду на те, що зазначений тіньовий бізнес належить місцевим депутатам і чиновникам або «кришується» ними. Заяви Гриценка про скасування сумнівних рішень у земельній сфері, ухвалених під час зміни влади, збіглися в часі з такими ж діями нової влади в Криму. Уряд Джарти перевіряє діяння Гриценка—Плакіди за останні роки і скасовує скандальні рішення з нарізки десятків гектарів на ПБК...

Ставлення регіональної еліти до Гриценка, як і до будь-якого чужака, поки що вичікувально-обережне. Чиновники-політики кажуть правильні слова, преса нагадує, що це вже третій варяг-губернатор, і переймається запитаннями, чий досвід він повторить і що очікується. «Масова зміна управлінської еліти та вивезення всієї пшениці, як при Карасику? Косметичні ремонти та консолідація адмінресурсу, як при Кравченкові? Остаточний перерозподіл земельних ресурсів?» (Д.Білий, «Площа свободи»). Не виключається також, що чинник фактор об’єднає місцеві ворогуючі групи.

Але для цього, зауважимо, Гриценко повинен буде зруйнувати вже усталені межі місцевого зонування інтересів, а чи є в нього на це мандат президента — нікому не відомо. Контури самодостатності губернатора можуть окреслитися вже найближчим часом — із призначенням голів райдержадміністрацій, виходячи з їхньої близькості до місцевих груп впливу.

Тим часом, знаючи норов Анатолія Павловича, можна не сумніватися, що він і далі намагатиметься відродитися в Криму. Якщо не власною персоною, то через прихід у наступний парламент АРК надійних людей. Причому не обов’язково за списком Партії регіонів.

В єдиному пориві

Щодо кандидатури нового голови ОДА на Хмельниччині практично не було двох думок: оскільки нова команда розставляє скрізь виключно свої кадри, ним мав би стати Василь Ядуха, голова облорганізації Партії регіонів, який очолював виборчий штаб Януковича. Тим паче що відданість Віктору Федоровичу він доводив і під час виборів 2004-го, коли тиск адмінресурсу в керованому ним Деражнянському районі був настільки агресивний, що після помаранчевої революції проти нього було порушено кримінальну справу (яка, втім, закінчилася нічим); і коли 2005 року очолив розгублену в буквальному значенні облорганізацію Партії регіонів і з часом відновив її сили; і на парламентських виборах 2006 і 2007 року, коли палко агітував за боса, не добираючи слів на адресу його опонентів.

Проте післявиборні союзи внесли несподівану інтригу. Крісло хмельницького губернатора начебто відійшло Народній партії Литвина, і кандидатом на посаду, як казали, став Микола Шпак — син голови облосередку народників, нардепа і спонсора всіх литвинівських кампаній Василя Шпака. Але чи то він не схотів міняти успадковане від батька крісло керівника Украгролізингу, чи то, як стверджують, Ядуха жорстко заявив партійному керівництву, що очолити Хмельниччину має тільки він, — фактом є те, що 19 березня віце-прем’єр В.Сівкович уже представляв Василя Степановича обласному активу.

Втім, 46-річний В.Ядуха для області людина не нова. Тут народився, закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, був агрономом, головою колгоспу, начальником управління сільського господарства, головою райдержадміністрацій у Віньківцях та Деражні, народним депутатом від Партії регіонів у 2006—2007 рр. Останнє місце роботи — директор СТОВ «Зіньків». Область знає, вважається добрим фахівцем в аграрному секторі. Землю любить. Настільки, що під час депутатства опинився в центрі скандалу з виділенням селянам (навіть покійним) його СТОВ, що розташоване за 60 кілометрів від Хмельницького, кількох десятків гектарів землі. Скандал із часом ущух, земля залишилася в руках нових «власників», котрі й досі не знають, де вона є.

В.Сівкович побажав В.Ядусі «зробити так, щоб його любили». З авторитарним, конфліктним характером нового губернатора це — непросте завдання. Та наразі він пообіцяв забути старе й зважати не на партійні кольори, а виключно на професіоналізм. Слова словами, а серед рекомендованих на посади його заступників та голів райдержадміністрацій, кажуть утаємничені, майже всі — регіонали.

Хто насправді обійме високі посади, на час здачі матеріалу ще невідомо. Ядуха відводив на формування команди сім-вісім днів, та процеси лобіювання в столичних кабінетах явно поза його компетенцією. Як і призначення керівників силових структур області, хоча губернатор планує вести прийом громадян у районах з участю когось із «силовиків»: щоб вникали в стан справ. Завдання поставлено чітко: наведення порядку, боротьба з корупцією, оплата енергоносіїв, зростання зарплати та зменшення заборгованості. Поки що входити в курс справ новому голові ОДА допомагають два заступники, які залишилися від старої команди, вочевидь, із надією працювати в новій. Підстави для сподівань є. Адже незважаючи на зовсім іншу партійність, що допомогло М.Дерикоту та В.Коліщаку обійняти високі посади в попередньому складі облдержадміністрації, вони під час виборчої кампанії активно працювали на Януковича.

Тісним і плідним обіцяє бути й співробітництво з обласною радою. Хоч більшість у ній належить БЮТ і «Нашій Україні», проте, схоже, віднині це не принципово. І не лише тому, що чотири депутати вже вийшли з БЮТ — і то, певне, тільки початок. На останній сесії і В.Ядуха, і голова обласної ради нашоукраїнець І.Гладуняк палко запевняли в співпраці на благо Хмельниччини. Єдність проявилася відразу: ні «антитабачного» звернення, ні листа «за Бандеру» сесія не підтримала.

Із хмельницьким міським головою С.Мельником проблем теж не буде: колишній регіонал, який 2005-го перейшов у табір БЮТ, він під час виборів практично не згадував про Юлію Володимирівну. Це дуже ображало голову обласного осередку «Батьківщини» нардепа Олександра Буджерака. Та на представленні нового губернатора Буджерак устиг до нього з квітами першим.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі