Чорноморська трясовина

Жорстка риторика, яка супроводжує переговори щодо впорядкування перебування російського Чорноморського флоту в Україні й часто доходить до взаємних звинувачень у недружніх діях, — інколи змінюється благими звістками. Наприклад, із Києва, де відбувалося чергове засідання підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту Росії на території України. Глави делегацій Григорій Карасін та Юрій Костенко своїми підписами затвердили схему поетапного оформлення результатів робіт з інвентаризації земельних ділянок, які займають підрозділи ЧФ РФ. Цей алгоритм — юридичний механізм для оформлення результатів інвентаризації земельних ділянок, що, своєю чергою, дозволить у майбутньому перейти до інвентаризації об’єктів, якими користуються російські моряки у Криму.

Саме час радіти б. Та тільки ці досягнення, декларовані дипломатами, створюють лише видимість прогресу. Адже, по суті, це рішення повторює пройдене Києвом і Москвою ще півтора року тому...

Погоджена дипломатами схема складається з кількох етапів. Перший із них передбачає попереднє погодження з росіянами результатів проведеної українцями інвентаризації земельних ділянок. (На сьогодні щодо 204 ділянок із понад 370 у росіян не було зауважень.) Далі ці результати розглядає Державний комітет із земельних ресурсів України, після чого український МЗС відправляє нотою матеріали в російське зовнішньополітичне відомство. Те, своєю чергою, передає дані в Міноборони Росії, де документи проходять погодження, після чого нотою відправляються українським дипломатам. Обмін нотами і фіксує згоду сторін на результати інвентаризації.

Щоб справа зрушила з місця, Києву довелося виявити чималу наполегливість. Адже в Москві протягом півтора року відмовлялися провести чергове засідання підкомісії, хоча українські дипломати тричі пропонували російським колегам зустрітися. Згоду отримали лише після четвертої пропозиції. Але не слід плекати ілюзій про буцімто поступливість росіян. Вони готові йти назустріч українським побажанням тільки в тих питаннях упорядкування перебування ЧФ у Криму, які вигідні їм. А в Білокам’яній розуміють, що ціна цієї інвентаризації для Росії може бути високою. Адже її результати дозволять Києву встановити, які нерухомі об’єкти й земельні ділянки, що не ввійшли в додатки до базових угод, використовує ЧФ Росії. У майбутньому це дасть українській владі можливість не тільки поставити під контроль використання російськими військовими української землі та об’єктів, а й порушити питання плати за це. Нарешті, юридично правильно оформлена інвентаризація земель та об’єктів дозволить контролювати процес виходу російських військових із Криму.

Чим же тоді пояснити, що в Києві російська делегація все ж таки дала згоду на вироблення схеми поетапного оформлення результатів інвентаризації земельних ділянок, які займають російські війсь­кові? Не слід тішитися: прийняття схеми зовсім не означає, що вона працюватиме. Коли в січні минулого року на засіданні підкомісії було ухвалено рішення розпочати інвентаризацію, переговорники висловлювали припущення, що вона може завершитися до кінця 2008-го, тим більше що українська сторона вже мала попередні результати. Проте, хоч дипломати погодили принципи й етапи роботи, росіяни просто відмовлялися визнавати легітимність результатів. Урешті-решт, усі розраховані графіки «полетіли», й дипломати нині мусять коректувати тимчасові рамки роботи і знову придумувати схеми.

Затягнувши процес один раз, росіяни, особливо не напружуючись, можуть зробити це і вдруге, дотягнувши розгляд питання до 2017-го. Експерти вже тепер прогнозують, що в процесі узгодження документ «потоне» в трясовині російського оборонного відомства, дуже зацікавленого в тому, аби інвентаризація земельних ділянок і нерухомості не відбулася. Не випадково керівництво ВМФ РФ раніше заявляло, що Росія не допустить проведення українською стороною інвентаризації головної бази російського ЧФ в Севастополі, оскільки це — порушення договору про базування флоту. Адже йшлося про своє, особисте: брак контролю та обліку давав простір для всіляких шахрайств із боку командування Чорноморського флоту. На кримських землях, які займають підрозділи ЧФ РФ, уже давно стоять побудовані в роки української незалежності дачі адміралів. А дехто з російських офіцерів навіть примудрився продати й саму землю.

Можливо, в Москві також втомилися від корупції російських адміралів та генералів і вирішили, своєю чергою, встановити власний контроль над земельними ділянками та об’єктами нерухомості. А заодно й розібратися з деякими неугодними представниками російського генералітету, відправивши когось — у відставку, а когось — у Бутирку. І вже заодно у Кремлі хочуть використати сам процес інвентаризації з PR-метою, демонструючи urbi et orbi свою готовність до «конструктивного діалогу» йти назустріч Києву, юридично оформляючи питання використання землі та нерухомості. При цьому російська сторона вважає, що вона орендуватиме військово-морську базу в Криму й після 2017 року (тим більше що через економічну кризу заморожено будівництво військово-морської бази в Новоросійську).

У Москві навіть виявили готовність підписати протокол між міністерствами оборони двох країн про надання інформації про загальну чисельність особового складу та основних озброєнь ЧФ Росії, які перебувають на території нашої країни. Хоча цей документ досить загальний, але для України важливий тим, що дає можливість знати, чого й скільки розміщується на російській військово-морській базі у Криму. Як повідомив журналістам глава прес-служби українського зовнішньополітичного відомст­ва Василь Кирилич, під час зустрічі глави делегацій підтвердили завершення внутрішньодержавних процедур, необхідних для підписання документа.

Але ці та багато інших домовленостей так і можуть залишитися добрими намірами, оскільки на розвиток переговорного процесу з питань функціонування російського ЧФ впливає надто багато зовнішніх та внутрішніх чинників. Поки що переговори в Києві продемонстрували, що у сторін різне бачення вирішення ключових питань — стосовно об’єктів НДО, модернізації флоту, укладення угоди про дії в кризових ситуаціях, подвійного громадянства моряків-чорноморців. І росіяни, як і раніше, вкрай негативно ставляться до запровадження більш жорсткого режиму перетинання державного кордону кораблями й суднами Чорноморського флоту Російської Федерації та порядку пересування підрозділів флоту поза місцями дислокації, введених указами українського президента торік. Адже українська влада замінила повідомний режим перетинання кордону на дозвільний. А це, на думку росіян, порушує двосторонні угоди і обмежує діяльність флоту.

Тому сьогодні росіяни через пень-колоду виконують ці вимоги українського законодавства. Вони майже завжди порушують часовий інтервал, передбачений для сповіщення української сторони про вхід або вихід корабля. Відмовляються, щоб особовий склад корабля або літака проходив персональну ідентифікацію, хоча надають українській владі поіменний список військових. Але жодного разу командування Чорноморського флоту не зверталося до українського Міноборони по дозвіл на пересування військової техніки і особового складу за межами їх дислокацій. І обурено реагують, коли українські міліціонери починають перевіряти в офіцерів російського Чорноморського флоту наявність у них реєстрації. Але цей захід виявився доволі ефективним: українська міліція відзначає тенденцію зниження порушень міграційного законодавства військовими ЧФ РФ. Усе це ще раз підкреслює, що нерозв’язних проблем не буває. Особливо за наявності політичної волі навіть в умовах слабкості державних інститутів та перманентної внутрішньополітичної кризи. І це — підстава для віри в те, що питання функціонування російського Чорноморського флоту буде вирішене.

Від першої особи:

«У нас є угода до 2017 року, духу і букви якої ми зобов’язані дотримуватися. Проте наша Конституція не допускає розміщення в Україні чиїхось військових баз. Єдиним винятком до 2017 року є Чорноморський флот Росії. Але вивести флот за рік, два або п’ять неможливо. Так що ми не ставимо за мету торпедувати чинні угоди, ми лише хочемо попередити російських партнерів». Віктор Ющенко, 15.04.2009.

«Ми будемо робити все, щоб усі дії щодо Чорноморського флоту були в системі міждержавних домовленостей і щоб домовленості було виконано вчасно». Юлія Тимошенко, 21.05.2008.

«При будь-якому тиску з боку президента я не дам створити конфлікт навколо Чорноморського флоту». Юлія Тимошенко, 8.09.2008.

«Уряд виконуватиме угоду до 2017 року, а далі треба робити Україну зоною, вільною від будь-яких військових баз, ця позиція наша — абсолютно чітка, і ми її будемо дотримуватися». Юлія Тимошенко, 24.09.2008.

«Україна завжди була прикладом у дотриманні своїх міжнародних зобов’язань, і угода щодо Чорноморського флоту Росії винятком ніколи не буде. Проте в цьому питанні є багато прогалин і білих плям, що може призвести до дестабілізації ситуації і непорозумінь, зокрема в Криму. Саме тому ми маємо намір переглянути весь відповідний комплекс нормативно-правових актів, щоб попередньо зняти всі потенційні проблеми. Але ця робота буде спрямована виключно на внесення ясності в спірні питання, а не на ескалацію проблеми». Юлія Тимошенко, 17.12.2008.

«Питання базування Чорноморського флоту Російської Федерації на українській території після 2017 року вирішуватиметься виходячи з того, наскільки це буде вигідно Україні і Росії». Віктор Янукович, 31.10.2006.

«Ми впевнені у тому, що Україні це (базування російського флоту. — Ред.) вигідно і з практичної, економічної точки зору, і з політичної». Віктор Янукович, 22.10.2008.

«Існуючі на сьогодні умови оренди ЧФ треба в значній мірі змінювати в бік збільшення». Віктор Янукович, 22.10.2008.

«Я категоричний противник перегляду угоди щодо Чорноморського флоту». Арсеній Яценюк, 02.04.2008.

«Однозначно не може стояти сьогодні на порядку денному питання про перегляд ціни за відповідне перебування Чорноморського флоту на території України». Арсеній Яценюк, 02.04.2008.