Чинник страху. Київ—Тернопіль—ПРіБЮТ… - Політика - dt.ua

Чинник страху. Київ—Тернопіль—ПРіБЮТ…

12 червня, 2009, 16:20 Роздрукувати Випуск №21, 12 червня-19 червня

Один бютівець, із розвиненим образним мисленням, коментуючи ситуацію, пережиту його політичною си...

Один бютівець, із розвиненим образним мисленням, коментуючи ситуацію, пережиту його політичною силою після витончено завданого Януковичем репутаційного удару, вказав на зрадницький постріл у спину, після якого всі дружно побігли. При цьому не зовсім розуміючи, куди. Мало того, юрбу бігунів очолив лідер. Так, кількість останніх заяв Тимошенко справді вражає.

У неділю Юлія Володимирівна визнала провал кулуарних переговорів із «Регіонами» і заявила, що йде в президенти. У середу, попри жорстку протидію власної фракції, констатувала необхідність перегляду Конституції і «вигаптувала» цей не всім зрозумілий у момент глибокої економічної кризи меседж на виборчому прапорі. У четвер Тимошенко заявила про готовність відмовитися від президентських повноважень, якщо народ раптом на референдумі вирішить будувати парламентську Україну. Того ж дня публічно дійшла висновку, що Янукович і Ющенко увійшли в злочинну змову і втягли її в переговори для того, щоб остаточно дискредитувати...

Насправді, не подолавши в собі панічного страху — програти у вирішальному бою, а також чітко не проаналізувавши низки цілком конкретних уже залишених позицій, які відклались у свідомості широких мас відомим транзитом: Київ (вибори мера)—Тернопіль (вибори в обласну раду) — ПРіБЮТ (конституційний скандал), БЮТ може далеко забігти. І не факт, що це буде кабінет на Банковій.

На думку багатьох експертів, котрі висловилися в контексті останніх подій, непідйомними для кандидата в президенти Юлії Тимошенко можуть стати:

— по-перше, економічна криза, ускладнена не тільки її зовнішніми глобальними проявами, а й відсутністю у прем’єра основного інструменту боротьби з ним — стабільної більшості в парламенті, здатної провести якісну ротацію в Кабміні і ухвалити антикризову програму та пакет законів;

— по-друге, розбалансований Кабмін, де частини міністрів немає, частина точно знає, що їх готували «під ніж» кадрових апетитів нествореної «ширки», а частина… просто інтелектуально і менеджерськи не готова працювати в уряді;

— по-третє, жорстка протидія практично всього політикуму, включаючи опозицію, президента та інших кандидатів, яка вийшла на новий викривальний виток після показово зірваних Януковичем переговорів;

— по-четверте, непроста внутрішньопартійна ситуація, яка вкотре окреслилася і загострилася під час згаданого вище скандалу.

Почнемо з нього.

Крім останньої заяви зайшлого бютівця (екс-соціаліста) Геннадія Задирка, котрий запропонував Тимошенко стати державним діячем і рятувати країну, а не балотуватися в президенти (цікаво, що того ж дня прем’єр відмовила у призначеній аудієнції міністру транспорту Вінському, а деякі ЗМІ розпочали дискредитаційну кампанію щодо Задирка), дещо раніше сталася показова історія, пов’язана з золотим кадровим фондом БЮТ. Так, у неділю, у пожежному порядку відповідаючи Януковичу і країні, Тимошенко озвучила буквально таке: «А зараз я хочу подякувати своїм колегам по фракції і демократичній коаліції за те, що вони зрозуміли мене. Особливо тим людям, яким у силу особливостей власної політичної біографії і світогляду це було зробити важче: Миколі Томенку, Сергію Соболєву, Володимиру Яворівському, Володимиру Філенку, Михайлу Косіву, Ігорю Гриніву, Павлові Мовчану, Степанові Курпілю, Віктору Терену, Андрію Шевченку... За те, що вони наступили собі на горло, і заради захисту і збереження національних інтересів, заради національного примирення, готові були принести в жертву свої переконання».

Як з’ясувалося пізніше, щонайменше п’ятеро з перелічених (Шевченко, Філенко, Терен, Курпіль, Мовчан) не «наступали собі на горло», а разом із бютівцями Шлемком, Гнаткевичем, Задирком, Каплієнком склали групу з дев’яти осіб, які за результатами пробного рейтингового голосування фракції про входження в коаліцію з ПР, сказали такій коаліції «ні». При цьому питання про те, хто був десятим — Яворівський (особисто підтвердив «ДТ», що не голосував) чи Ковзель (підняту руку якого бачили ті, хто сидів поруч), і чи були ще ті, хто голосував проти, залишається відкритим. Самі бютівці зізнаються, що їм ніяково було оглядатися на колег по фракції, щоб не заважати ухваленню принципового рішення. А звертатися із таким делікатним запитанням до всіх учасників голосування ризиковано — тепер можна нарахувати і сотню противників ПРіБЮТ.

Тим часом у ЗМІ і кулуарах ВР не вщухають розмови про те, що 30—40 бютівців, які представляють різні групи і течії, висловили власну, відмінну від лідера, позицію, яка стосується деяких новел узгодженого з «Регіонами», опублікованого «ДТ» і підтвердженого спікером Литвином варіанта Конституції. У частині незгоди із запропонованими положеннями судової реформи примудрилися об’єднатися протиборчі групи «молодих» юристів Андрія Портнова і традиціоналістів (з їхнім натхненником — головою ВСУ Василем Онопенком), частина націонал-патріотів, а також представники ПРП, які, через цілковиту пасивність Віктора Пинзеника, ризикують невдовзі асимілюватися в політичній силі Тимошенко.

Ідеться не тільки про суперечливі принципи концентрації судової влади у Верховному суді, державних судових адміністраціях, наділених небаченими повноваженнями, а й про ключове положення реформи — виборність суддів. Юристи БЮТ, які не мають жодного стосунку до написання проекту Конституції, визнають, що в українських реаліях суддям, замість служіння закону, доведеться служити виключно електорату (!) та олігархам, котрі завжди будуть готові допомогти перемогти на виборах не тільки «своїй» політичній силі, а й «своєму» судді. Відповідно ж до Конституції (Медведчука—Лавриновича) зробити це буде досить просто. І якщо із цією проблемою вже серйозно зіткнулося справедливе американське правосуддя, то можна тільки уявити собі, яких масштабів набуде корупція у зв’язку із цим в Україні. У разі реалізації задуманого розчарований сьогоднішнім правосуддям народ (а соціологія вказує на 60% охочих обирати суддів) дуже скоро відчув би на собі всі переваги чергового «демократичного» кроку української еліти. Як стверджують наші джерела, юристи мають намір уважно стежити за тим, яку Конституцію Юлія Володимирівна збирається реєструвати в парламенті і як там буде виписано судову частину. Саме за цією лінією прозирає жорстке протистояння між лідером партії «Батьківщина» і соціал-демократами Онопенка—Корнійчука. У Портнова ж узагалі кажуть, що за суто політичний текст, який має мало спільного з правовим документом, нехай голосують самі політики. Юристи — пас.

Зазначимо також, що багато бютівців, котрі дізнавалися про подробиці переговорів їхнього лідера з лідером ПР з Інтернету, вказували і вказують на неприпустимість ухвалення будь-коли — до виборів або після них — «такого ублюдочного варіанта Конституції» із:

а) закріпленням імперативного мандата;

б) подовженням строку каденції нинішнього парламенту;

в) двома турами виборів до ВР;

г) наділенням парламентського президента зайвими повноваженнями;

д) статтями щодо запровадження цензури в ЗМІ.

Багато соратників Тимошенко і сьогодні стверджують, що навіть якби вони, «прагнучи до компромісу еліт заради порятунку країни» і дали стратегічну згоду на ПРіБЮТ, то ніколи не проголосували б за оприлюднений варіант Конституції.

Водночас відомий бютівець Віктор Терен акцентував увагу на тому, що, попри труднощі всередині фракції та особливість позиції націонал-патріотичного крила блоку, у разі успіху переговорів і створення коаліції рішенням більшості його «свідомі» соратники навряд чи почали б масового покидати фракцію. «Зауважу, що тільки депутат Косів заявив про те, що у випадку «широкої коаліції» складе мандат, — прокоментував ситуацію «ДТ» В.Терен. — Усі інші справді утрималися від подібних заяв. Я теж утримався. Чому? БЮТ дуже потужна політична сила, що неодноразово демонструвала позицію. B критичний момент залишити лідера сам на сам із безпринципною ПР — велика помилка. Візьміть хоча б приклад Вакарчука. Прогримів на всю країну. Дійсно красивий жест. Але коли в коаліції рахують кожен голос, то цей жест виглядає непробачно безглуздим. До того ж, прогнозуючи різні варіанти подій і результатів президентської кампанії, можу припустити, що, в разі перемоги альтернативного кандидата, націонал-патріоти залишаться з Тимошенко».

Таким чином, можна констатувати, що, взявши тайм-аут (на відміну від власного лідера), аналізуючи те, що сталося, і вибудовуючи прогнози на майбутнє, фракція БЮТ досі ще перебуває під пресом власного кандидата у президенти, котрий іще не визначився (більшість не схвалює публічних конституційних метань Юлії Володимирівни, яка вирішила зробити Конституцію основним жупелом кампанії, чудово розуміючи при цьому, що в нинішньому і навіть у наступному парламенті навряд чи знайдеться 300 голосів для її ухвалення), що не може не загострювати внутрішніх суперечностей.

Водночас внаслідок останніх подій, втративши віру в безальтернативніть перемоги лідера, бютівці висловлюють ледь не одностайну думку: якщо прем’єр назавжди (або хоча б на час кампанії) поховає тему ПРіБЮТ і висуне зрозумілі країні і політичній силі меседжі; проведе екстрену мобілізацію штабної і партійної структури (остання політрада БЮТ збиралася ще до Нового року, а на місцях не знали, чи йде Тимошенко в президенти); дасть сигнал про відмову від будь-яких одноосібних кулуарних переговорів і послабить авторитарну хватку, засвідчивши важливість колективної думки, то в неї є всі шанси об’єднати фракцію, партію і блок напередодні серйозного випробування.

Що буде потім, коли електоральне поле, яке проковтнуло скандал з ПРіБЮТ, буде піддано ретельному соціологічному дослідженню і з’являться перші постскандальні рейтинги основних кандидатів, — сказати не може ніхто. Проте вже сьогодні можна передбачити, що в разі переваги Януковича, бізнес-група фракції БЮТ ризикує де-факто втратити частину професійних бізнесменів уже під час кампанії (за націонал-патріотів почасти відзвітував Терен). У разі перемоги Януковича бізнес-група БЮТ має всі шанси стати планктоном для формування лідером ПР парламентської більшості під себе. За словами самих бютівців, у фракції налічується близько 60 (!) осіб, котрі не завжди відвідують засідання фракції, проте завжди банально заробляють користуючись кабмінівськими важелями. Чи варто уточнювати, що такі політики зазвичай працюють на тих, у чиїх руках знаходяться ці важелі?

Тепер про жорстке і глобальне протистояння політикуму та економічну кризу як інструмент політичної боротьби. Насправді сигнал про те, що операція «Убити Юлю», запланована ще 2007 року, коли Тимошенко вдруге стала прем’єром, переходить у завершальну стадію, дали всі ключові політичні гравці — Янукович, Ющенко, Литвин, Яценюк... Криза стала «фішкою» процесу. Її використають усі сторони на свою користь. Включно із Тимошенко. У цьому зв’язку цікава думка багатьох однопартійців прем’єра про те, що БЮТ припустився стратегічної помилки, не погодившись на парламентські вибори восени. У результаті уряд залишився сам на сам із кризою, проте не отримав інструменту боротьби з нею — надійних 226 голосів. Тимошенко так і не знайшла в собі сили визнати це. Як, утім, і те, що не в змозі забезпечити кадрову ротацію Кабміну. Ні кількістю голосів у «коаліції», ні якістю — показавши країні чергу за портфелями з «професіоналів» дружніх фракцій, що пересварилися між собою. Тому Тимошенко уразлива.

Звідси ж абсолютно різновекторний рух кандидатів і політиків у цій антикризовій історії. Проти країни. Так, Янукович і Ющенко, зі свого боку, блокують роботу уряду і при цьому констатують катастрофічні наслідки некомпетентності Кабміну. Кабмін — усіма правдами і неправдами тримає показники. Закрито всі дані статистики. Податки збираються наперед. Діра в бюджеті збільшується. Проте в планах на осінь виплата решти шести мільярдів від «Юліної тисячі». «Где деньги, Зин?»

Деякі бютівці цілком серйозно вірять у спроможність Юлії Володимирівни мобілізуватися і перекрити квітучі корупційні схеми. Держрезерв, НАК, Укрзалізниця, тендери, землі Міноборони… МВФ із його кредитами курить на балконі. А може, з цього приводу Тимошенко зважиться дати «зелений» світ ДПАУ, яка душить податками дрібний і середній бізнес і заплющує очі на приховані мільярди олігархів?

Серед поки що рятівних для Тимошенко аргументів — не визначена дата виборів. Експерти прогнозують другу хвилю кризи і масові неконтрольовані акції протесту в жовтні-листопаді. Восени Кабмін і Тимошенко дійсно можуть проскочити на хвилі. Але вже в січні ризикують остаточно лягти на дно — відкривши шлюз іншим. Не дивно, що БЮТ має намір підтримувати постанову Москаля про призначення виборів на 20 листопада. При цьому скептики говорять про чергову заборону КС. Оптимісти закликають використовувати будь-який шанс. Без страху.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво