ЧИ ВИБАЧИТЬ ФРАНЦІЇ АМЕРИКА? - Політика - dt.ua

ЧИ ВИБАЧИТЬ ФРАНЦІЇ АМЕРИКА?

7 травня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 7 травня-16 травня

Від часу перемоги англо-американських військ в Іраку французька дипломатія шукає правильний тон у відносинах не лише зі Сполученими Штатами, а й із партнерами по Європейському Союзу...

Від часу перемоги англо-американських військ в Іраку французька дипломатія шукає правильний тон у відносинах не лише зі Сполученими Штатами, а й із партнерами по Європейському Союзу. «Табір миру», як називали себе перед війною лідери Франції, Німеччини й Росії, поки що не знайшов способу перетворити свою поразку на запоруку майбутніх дипломатичних перемог.

Французький президент Жак Ширак вочевидь збентежений. Безумовно, воєнна кампанія в Іраку не обійшлася без ляпів і непотрібних жертв. Поза сумнівом, американське військове командування є за що критикувати, і досить аргументовано. Але ж переможців не судять. Принаймні не судять їхні прості виборці — представники усередненої «громадської думки». Особливо делікатним, із погляду зміцнення власного іміджу, є той факт, що 30 відсотків французів у розпал воєнних операцій в Іраку висловилися за поразку англо-американської коаліції, — дані цього опитування опублікували всі провідні ЗМІ країни. Це стало справжнім сюрпризом для Франції, яка звикла вважати, що рівень громадянської свідомості в країні — значно вищий від середнього. Нині є робота політологам, соціологам, журналістам. Хто ці 30%? Легітимісти, котрі завжди й в усьому наслідують лідера нації, позаяк його обрано бути лідером? Консерватори, яких верне від будь-якого різкого втручання в природний плин подій, навіть якщо йдеться про збереження позицій репресивної диктатури? Емоційні націоналісти, переконані, що «французьке — означає найкраще»? Як мінімум, проявила себе колективна політична недалекоглядність. Вона для президента Ширака перетворюється на очевидну проблему: як повернути довіру безоглядних 30%? А нового привабливого політичного проекту, що міг би захопити французів, на жаль, немає. «Шираку не під силу працювати на міжнародній арені з віртуозністю Талейрана, він віддав перевагу простішій ролі — Дон-Кіхота», — шпигнула днями газета «Ліберасьон». Маючи на увазі, очевидно, що блискучий і прагматичний радник Наполеона Бонапарта завжди робив ставку на перемогу, тоді як літературний герой Мігеля де Сервантеса обмежувався прекраснодушними деклараціями, анітрохи не переймаючись добором адекватних методів для їх втілення в життя. Крім запитань без відповідей, які виникли у стосунках із власними співвітчизниками, не зовсім безхмарні й відносини з партнерами з Європейського Союзу. Сильні, якщо не провідні позиції Франції в цій міжнародній організації завжди були одним із основних пріоритетів Ширака. Важливим аргументом жорсткої позиції проти війни в Іраку була неодноразово озвучена французьким президентом необхідність сформувати саме єдину зовнішню політику ЄС, навчитися напрацьовувати саме спільну європейську позицію. Жак Ширак, на жаль, явно помилився у методах. Йому не вдалося намацати потрібну прагматичну нотку в діалозі з Вашингтоном, аби його аргументи сприймалися без роздратування. Виключне верховенство міжнародного права, обов’язковість згоди ООН, неможливість найсильнішому зловживати своєю силою, щоб не спокушати менших лідерів надією повернутися до закону джунглів, — усі ці принципи варті і поваги, і обговорення, і полеміки. Проблема французької дипломатії виявилася в тому, що їй не вдалося організувати конструктивний, раціональний діалог з усіх цих питань. Як нині переконувати світ, що тебе у принципі варто слухати? Міністр закордонних справ Франції Домінік де Вільпен — один із найвірніших і найдавніших соратників Ширака — щодня перевершує самого себе. Він, схоже, взагалі перестав бувати в Парижі, здійснюючи візит за візитом, серії переговорів. Однозначна підтримка США з питань війни в Іраку з боку нових членів ЄС із Східної Європи була для Парижа явним дзвіночком: мрія про єдину зовнішню політику Європейського Союзу ще дуже далека від втілення в реальність. Спираючись на Німеччину, Бельгію та Люксембург, Франція намагається сьогодні активно проштовхувати ідею зміцнення суто європейської системи безпеки. «Без сильної безпеки неможлива якісна зовнішня політика», — постійно заявляє де Вільпен. Йдеться про розвиток Єврокорпусу, про миротворчі операції на території Європи (Косово), про власне європейське агентство з виробництва озброєння... На офіційному рівні всіляко підкреслюється, що цей проект — «не проти НАТО, а в інтересах зміцнення європейської частини НАТО». Проте, схоже, за океаном таким запевненням не дуже вірять, про що публічно заявив минулого тижня міністр оборони США Дональд Рамсфельд. Франко-американське охолодження, яке виникло через протиріччя в поглядах на війну в Іраку, схоже, упевнено переростає у франко-американську відчуженість. Парижу поки ще не вдається переконати Вашингтон, що «справжні друзі мають право говорити одне одному правду в очі». Минулого тижня в Білому домі відбулася нарада, на порядку денному якої стояв перегляд відносин США із Францією. Французька преса не наводить чітких аргументів, але припускає вголос, що йшлося також про можливі санкції, на яких, схоже, особливо наполягає віце-президент Франції Дюк Ченей. У відповідь на «саміт чотирьох» у Брюсселі з питань зміцнення системи європейської безпеки, куди офіційно не запросили деяких лідерів країн Європейського Союзу, Вашингтон пропонує серію зустрічей із країнами ЄС, на які поки що не планується офіційно запрошувати французів. Не схоже на початок відновлення довіри між західними демократіями. Саддама Хусейна розбито, але це не означає, що Жак Ширак і Герхард Шрьодер однозначно й у всьому не мали рації. Проте на міжнародній сцені їх зрозуміли б і прийняли б набагато краще, якби питання конфронтації та незгоди зі Сполученими Штатами не виводилося так підкреслено на перший план. По-пацифістському налаштованим політикам було б легше й простіше підтримати «табір миру», якби їхня аргументація не видавалася таким відвертим запереченням позиції опонентів. Поки що складно оцінити, наскільки це усвідомили французькі лідери.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво