ЧИ ОБЖЕНЕ ГРУЗІЯ УКРАЇНУ НА ШЛЯХУ В НАТО? - Політика - dt.ua

ЧИ ОБЖЕНЕ ГРУЗІЯ УКРАЇНУ НА ШЛЯХУ В НАТО?

21 лютого, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №7, 21 лютого-28 лютого

Цікаві результати отримала минулого тижня Gazetasng.ru, поставивши по Інтернету 1430 російським громадян...

Цікаві результати отримала минулого тижня Gazetasng.ru, поставивши по Інтернету 1430 російським громадянам таке запитання: «Яка з перелічених держав СНД першою вступить у НАТО?» З’ясувалося, що 57% опитаних росіян бачать першопрохідником Грузію. Україні ж віддали свої голоси лише 10% респондентів (навіть Азербайджан і Киргизія отримали більше — 15% і 18% відповідно).

22 листопада на Празькому саміті НАТО президент Едуард Шеварднадзе офіційно оголосив про намір Грузії стати членом НАТО. Слід віддати належне послідовності зовнішньополітичного курсу цієї держави. Адже про те, що до 2005 року Грузія планує «гучно постукати в двері НАТО», її президент заявляв ще в жовтні 1999 р.

У заключній декларації празької зустрічі НАТО окремим пунктом відзначено необхідність прискорення виведення російських військових баз із Грузії та Молдови. Це цілком відповідає заявленим устремлінням Грузії про вступ в альянс. Грузія вважає, що вирішення питання виведення російських військ із її території є однією з ключових умов вступу в НАТО. Хоча Росія у відповідь на ці вимоги Грузії впливає на неї всіма можливими методами тиску: економічними, політичними і навіть військовими, у тому числі звинувачуючи країну в підсобництві чеченським сепаратистам і міжнародним терористам.

У відповідь грузинський парламент ухвалив постанову про оподаткування російських військових баз, тимчасово дислокованих на території Грузії, за користування землею та нерухомим майном.

За попередніми даними міністерства фінансів Грузії, ця сума може скласти більш як 0 млн. Крім того, грузинська сторона оцінює в —15 млрд. екологічний збиток, на її думку, завданий їй російськими військовими базами.

Три роки тому в Стамбулі Тбілісі й Москва підписали угоду про виведення із території Грузії всіх російських військових баз. Вазіанську (біля Тбілісі) та Гудаутську (в Абхазії) бази Росія ліквідувала 2001 року. По двох залишених — Ахалкалакській і Батумській — вирішено було продовжити переговори. Тбілісі вважає, що для виведення цих баз досить двох-трьох років. В міністерстві ж оборони РФ називають термін у 11—12 років. Для додаткового тиску на Росію з метою якнайшвидшого виведення російських військових баз парламент Грузії 5 грудня 2002 року ухвалив постанову, у якій рекомендував кабінету міністрів республіки виступити проти прийняття Росії у Світову організацію торгівлі, членом якої Грузія вже є. Грузинські парламентарії обвинувачують Москву в економічній підтримці фактично незалежних Абхазії та Південної Осетії. Причому величезна різниця у «вагових категоріях» між Росією та Грузією анітрохи не бентежить останню в тих розбірках, що періодично виникають між ними.

Загроза суверенітету й державності і територіальні втрати змусили Грузію мобілізуватися і подолати страх перед Росією. Безсумнівно, Грузія, безперервно присягаючись Росії у вічній дружбі, упевнено рухається в пункт призначення — НАТО. Росія починає розуміти що, підтримавши сепаратизм у Грузії, вона остаточно її втратила, і в перспективі може отримати такий реальний натовський плацдарм на Кавказі, як Грузія й Азербайджан. Своєю агресивною політикою стосовно Грузії Росія фактично виштовхнула її в НАТО. Щось подібне відбувається і з Азербайджаном. Програш російської національної політики на Кавказі багато в чому є наслідком чеченської війни. Якщо до планованого терміну вступу Грузії в НАТО 2005 року (а можливо, й Азербайджану) війна в Чечні не закінчиться, то ми можемо очікувати різкого загострення ситуації в цьому регіоні, закінчення дружби Росії зі США. Це, не беручи до уваги очікуваного 2003 року військового конфлікту між США й Іраком, у результаті якого ця дружба може закінчитися раніше, що у свою чергу може стати сприятливим чинником у здійсненні Грузією свого стратегічного плану — вступу до НАТО.

Реалізуючи свої наміри, уряд Грузії планує збільшити витрати на оборону 2003 року на 50—60%. При цьому вона реформує свої ЗС у нечисленні, але боєздатні. В даний час витрати Грузії на ЗС складають 1% від ВВП, тоді як Вірменія витрачає на оборону 4%, а Азербайджан — 2,6%. Чисельність грузинської армії, за даними відкритих російських і західних джерел, близько 26 300 чоловік.

Тбілісі з квітня 2002 року успішно здійснює американську програму «Навчи й оснасти». Для підготовки батальйону спецназу «Командо» й інших антитерористичних підрозділів (усього чотири) було надано іноземну військову допомогу у розмірі близько 64 млн. доларів.

15 грудня 2002 року відбувся випуск батальйону спецназу «Командо» збройних сил Грузії. Е.Шеварднадзе вважає, що даний батальйон може стати основою майбутньої професійної грузинської армії. В лютому 2003 року американські морські піхотинці почнуть готувати особовий склад другого грузинського батальйону.

18 грудня 2002 року між Грузією й Азербайджаном підписано договір про військове співробітництво, що передбачає в числі іншого взаємну допомогу у підготуванні військових спеціалістів. Сторони будуть використовувати турецьку модель підготовки офіцерських кадрів. Саме Туреччина почала здійснювати реформи з підготування кадрів у військових академіях, причому в Азербайджані раніше, аніж у Грузії, і в Тбілісі виявляють цікавість до досвіду Баку в цьому напрямі.

Основні клопоти з модернізації грузинських збройних сил за стандартами Північноатлантичного альянсу сьогодні взяла на себе Туреччина. Лише на модернізацію військової бази у Вазіані після виведення звідти російських військ Анкара витратила більш як 1 млн. доларів. Пріоритетний розвиток військово-повітряних сил Грузії, про який неодноразово повідомляли грузинські військові, також здійснюється на американсько-турецькі гроші. 13 лютого 2003 року Е. Шеварднадзе запропонував США використовувати в разі потреби для військових дій проти Іраку аеродром Вазіані. Цілком можливо, що питання про використання цього аеродрому в інтересах США обговорювалося із заступником державного секретаря США в галузі контролю за озброєннями Стефаном Редмейкером, який за два дні до цієї пропозиції відвідав Тбілісі.

Після того як Франція, Німеччина та Бельгія відмовилися підтримувати США в планованій військовій операції проти Іраку, США дедалі більше робить ставку на нових членів НАТО, а також тих, хто доводить свою відданість США не словом, а ділом. У запланованій військовій операції США проти Іраку аеродром Вазіані може представляти певний інтерес для ВПС США, оскільки він віддалений від Багдада приблизно на 1000 км, що дозволяє використовувати літаки F-15 і F-18 без дозаправлення з бойовим завантаженням, близьким до максимального.

Цілеспрямованість Е.Шеварднадзе, послідовність і гнучкість зовнішньої політики, спрямованої до заповітної мети — вступу в НАТО, дає всі підстави стверджувати, що Грузія досягне бажаного, можливо, навіть у намічені строки.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво