Чи можлива зміна влади в Україні наступного року?

Поділитися
Ми вирішили поставити шанованим нами людям, а також тим, чия думка нам цікава, певне синтетичне запитання. Вийшло досить цікаво...

Дії нинішньої влади негативно оцінюють 68% українців (КМІС). Слово «реформи» в черговий раз дискредитоване. Немає незалежного суду. Немає вільного підприємництва. Немає бажання сплачувати податки, які будуть розкрадені. Немає бажання зменшувати апетити при інкасації.

Як результат - переважну більшість людей уже хвилює не те, що робить ця влада, а як її позбутися. Але чи готові самі громадяни брати в цьому активну участь? Чи розуміють вони, що без них нічого не складеться? А головне, чи є серед тих, хто сьогодні претендує на владу, якісно інші люди? Котрі представляють ту саму рятівну альтернативу? Щоб не на словах, а на ділі. Щоб із виразною ідеологією, продуманою стратегією, готовими законами, чистими командами, реальними обіцянками. І чи здатне суспільство вислухати й прийняти не звичні брехливі обіцянки, після яких «усе й відразу», а гіркі пігулки?

Безперечно, і в майбутньому році DT.UA шукатиме відповіді на ці та багато інших запитань. Проте вже зараз ми вирішили поставити шанованим нами людям, а також тим, чия думка нам цікава, певне синтетичне запитання. Пошук відповіді на яке, за бажання звісно, дає можливість говорити про всі вищеозначені аспекти.

Наше запитання звучить так:

«Партія влади та її лідер Віктор Янукович вступають у новий 2012 рік із рейтингом у 13 і 12 відсотків відповідно (від усіх опитаних, що у два з половиною (ПР) і три рази (В.Яну­кович) менше, ніж навесні 2010 р.). При цьому очевидно, що причини падіння рейтингу влади збережуться і наступного року. У їх числі загострення світової фінансово-економічної кризи, високий рівень корупції, тиск на бізнес, ігнорування демократичних прав і свобод громадян, а також посилення протестних настроїв. Як ви вважаєте, чи можлива зміна влади в Україні вже в наступному році? Якщо так, то чому і як? Якщо ні, то також аргументуйте свою позицію». Вийшло досить цікаво, за що ми вдячні всім, хто взяв участь в опитуванні.

Ми навмисно не зверталися до жодного з чинних політиків. Чому? Шукали думку, боячись плаката. Навіть політтехнологи, опитані нами, - з тієї групи, яка продавала свої послуги виключно в рамках власного світогляду та політичних поглядів, а не міняла прапори як рукавички.

На сайті DT.UA ви можете висловити своє ставлення до думки кожного з учасників нашого опитування, залишити свій коментар та проголосувати.

Юрій АНДРУХОВИЧ, письменник:

- Я вважаю, що зміна влади в майбутньому році цілком можлива. Насувається серйозна економічна криза, а ресурси хоча б для її по­м’якшення відсутні. Можливості зовнішніх позик практично вичерпані, продавати вже майже нічого, хіба що землю - Китаю, азіатським «тиграм». Але можуть отримати у відповідь нову Ко­ліївщину. Що врятує країну від дефолту, на що сподіватися - незрозуміло, хіба що на вищі сили...

Бізнес задушили. Вже зараз уряд і місцева влада вирішують свої проблеми за рахунок найслабкіших, урізуючи соціальні виплати, затримуючи зарплату бюджетникам, скорочуючи мережі медичних, навчальних та культурних закладів. На тлі золотих унітазів, перлинних ванн, дорогих автомашин, чартерних рейсів нашої верхівки це виглядає особливо огидно. Але хапальний рефлекс можновладців працює щосили. Причому формула: «друзям - усе, ворогам - закон» вже давно не діє. Виходячи з презумпції, що всі крадуть, потрібно віддати половину - тому, хто головний. Тоді можеш красти далі. Такий-от бізнес. А якщо не погоджуєшся - примусять продати активи тому, хто погодиться, або зовсім усе заберуть. Прецеденти були.

Очевидно, що така внутрішня політика, заснована на задушенні бізнесу, політичних переслідуваннях опонентів, використанні для цього правоохоронних органів, несумісна з бажанням виглядати цивілізованими європейцями, заявами про демократичні цінності, євроінтеграцією, і що цей конфлікт не може тривати довго. Надії на те, що влада зможе змінитися, припинити тиск і піти на діалог, виявилися марними.

Отже, цілком реальним може виявитися сценарій, коли сотні тисяч людей, яким нема за що купити харчі, бо їм не платять зар­плат і пенсій, вийдуть на вулицю і вимагатимуть зміни влади. І добре ще, якщо вимагатимуть, а не заберуть силою. Дуже не хотілося б побачити «російський бунт, безглуздий і нещадний», тому що насильство породжує тільки більше насильство. Але людей можуть довести і до такої безнадії, коли вони забудуть про почуття самозбереження. Не дай Бог!

{likable::evgeniy_zaharov,_pravozaschitnik}

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, журналіст, генеральний директор телеканалу TVi:

- Упевнена, що ми розглядаємо лише варіант законної зміни влади. Тобто прихід до управління країною нових політичних сил у результаті виборів, а не державних переворотів чи революцій.

Так, останні дають бажаний результат практично відразу. (За потреби постріляли, попалили, покидали камінням, стратили одних диктаторів, призначили інших - ура «арабській весні»!) Але суспільство, збуджено-розбурхане після двох-трьох десятиліть покірної тиші, навряд чи здатне зупинитися. А від затяжної «весни» із жертвами, з прозріннями на кшталт «Знову не того поставили на чолі!» нормальних плодів не дочекаєшся.

При цьому треба розуміти: Україну нині й об’єктивно, й суб’єктивно важко утримати в спокої. Революційно-переворотні процеси, як і фінансова криза, мають характер глобальний, загальносвітовий. Наші ж внутрішньодержавні неподобства, пов’язані з режимом Януковича, лише підс­тьобують роздратування, роблять цей характер і поготів нестерпним. Отже?.. Отже, легітимним поворотним моментом може стати парламентська кампанія-2012.

Але для цього нам потрібна ще остання крапля, якийсь «надихаючий» приклад з європейського (гаразд-гаразд, нехай євразійського!) простору, імпульс Болотної площі та проспекту імені Академіка Сахарова. А саме: позитивний для демократичних сил Росії і провальний для «ЕдРа» результат нинішніх виборів у Думу. Якщо його буде досягнуто виключно мирним протестним шляхом, то, скоріш за все, вибори президента РФ у березні не принесуть визначеного заздалегідь результату у вигляді Путіна. І тоді в осінньому марафоні українських партій регіоналам - кревним родичам «єдиноросів» - не вдасться призначити себе переможцями. Коли картковий будиночок валиться, то падають усі його поверхи.

У роки горбачовської перебудови і певний час після неї приклад російської демократії не­одноразово надихав більш обережну, «помірковану» Україну на вчинки. Через двадцять із гаком років історія повториться?

{likable::olga_musafirova,_sobstvennyy_korrespondent_novoy_gazety_v_ukraine_rossiya}

Віктор МУСІЯКА, професор права:

- Для мене очевидно, що пост­радянська система управління й соціального розподілу вичерпала себе - і не тільки в Ук­раї­ні. Гряде глобальний перерозподіл сил та зміна еліт на всьому пострадянському просторі. Не хотів би бути пророком і стверджувати, що цей перерозподіл в Ук­раїні датуватиметься 2012 роком, але він неминучий. І це буде аж ніяк не банальна «зміна влади» - за глибиною потрясінь він цілком зрівняється з подіями початку 90-х років минулого століття.

{likable::vitaliy_portnikov,_zhurnalist_telekanala_tvi}

Валерій ХМЕЛЬКО,
соціолог, КМІС:

- Щоб оцінити можливості зміни влади в результаті майбутніх виборів до Верховної Ради, потрібно враховувати співвідношення сумарних рейтингів партій правлячої коаліції та опозиції, причому саме тих партій, котрі можуть отримати не менше 5% поданих голосів. На цей час, за даними опитування, проведеного КМІС у листопаді, щоб отримати 5% поданих голосів, достатньо, аби за партію проголосувало 2,7% всіх виборців (бо лише 53% усіх виборців зараз брали б участь у голосуванні).

Із партій правлячої коаліції цей бар’єр подолали б Партія регіонів і Комуністична партія, підтримувані, відповідно, 12,5 та 5,1% виборців, а також партія «Сильна Україна», що співпрацює з коаліцією (підтримують 3,2% виборців). Із партій опозиції бар’єр подолали б партії Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка та Віталія Кличка, підтримувані, відповідно, 10,2; 7,0 і 4,4% виборців.

У підсумку сумарні рейтинги партій влади (20,8%) і опозиції (21,6%) нині фактично однакові (статистична погрішність їх оцінки становить 2,6%). Правда, за рік сумарний рейтинг партій влади зменшився майже вдвічі (з 40,0 до 20,8%), а партій опозиції - трохи зріс (із 17,5 до 21,6%). Однак екстраполювати такі зміни на наступний рік було б некоректно, бо за останні п’ять місяців величини сумарних рейтингів партій влади і опозиції практично не змінилися.

Таким чином, дані, які маємо, дозволяють припускати, що в тій половині депутатських мандатів у парламенті, котра розподілятиметься за пропорційною системою, опозиція - за умови коректного проведення виборів - може мати певну перевагу. Що ж стосується другої половини депутатсь­ких мандатів, розподіл яких визначиться за мажоритарною системою, то поки що дані соціологічних опитувань не дають жодних підстав для будь-яких певних висновків. Ще більшою мірою це стосується припущень про можливість чи неможливість позапарламентської зміни влади.

{likable::valeriy_hmelko,_sotsiolog,_kmis}

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі