Бунтарська весна 2006-го

Французькі студенти та ліцеїсти частково страйкують. Активна меншість блокує входи до вузів, б’ється ночами з поліцією й усіляко привертає увагу суспільства до складнощів із працевлаштуванням молоді. Пасивна більшість намагається потрапити на пари й ліниво бурчить із приводу того, що змінити сформовані на ринку економічні відносини романтичними методами бурі й натиску не вийде.

Біля входу в Сорбонну уламки транспарантів і шматки плакатів. У ніч на середу студенти тут побилися з поліцією, і п’ять чоловік затримано до з’ясування обставин. Тієї самої ночі кругляком був серйозно поранений в обличчя поліцейський. За свідченням очевидців, тієї ночі порожні пляшки й уламки цеглин градом летіли в поліцейських. Сльозогінний газ проти студентів також застосовувався неодноразово.

У кав’ярні навпроти історичного факультету кілька активістів акції протесту обговорюють плани на найближчі дні, нарікають на «байдужу Жиронду», на нечисельність соратників і відсутність революційного духу в суспільстві.

За столиком студентів — наполовину скручений у рулон плакат, де все-таки можна прочитати: «Обережно: вірус злиднів». На столі — петиція до уряду й кілька аркушів із підписами на її підтримку. П’ятий тиждень поспіль французька молодь опирається планам правого уряду заснувати «Контракт із першого найму» (КПН).

Цю новацію задумано для молоді віком до 26 років. У принципі, КПН мав бути оформлений за моделлю безстрокового контракту. Але з одним уточненням, яке й викликало бурю протесту: протягом перших двох років так званого «ввідного періоду» роботодавець має право звільнити молодого фахівця без жодних пояснень зі свого боку.

— Шансів перемогти небагато, але боротися потрібно, — роз’яснює свою позицію Шанталь, студентка історичного факультету Сорбонни. — Французьке суспільство не здатне рухатися вперед без потрясінь і внутрішніх поштовхів. Інакше все застоюється. Можливо, ми сьогодні нічого не доможемося. Але ми закладемо тріщину, ми примусимо людей думати. І повернемося до питання завтра — уже з серйозною підтримкою на рівні громадської думки.

— Я приєднався до страйкарів цього тижня, коли послухав виступ прем’єра по телевізору в неділю ввечері, — перебиває дівчину її однокурсник Жан-Крістоф. — Він хоче нав’язати свою задумку силою, нікого не слухаючи. Це обурливо й варте відсічі. Домінік де Вільпен хоче видаватися жорстким, сильним, а видається глухим і самозацикленим. Історично ще жоден уряд у Франції не встояв проти масових молодіжних вуличних протестів. Вільпен не стане винятком — він зламається.

Саму ідею контракту з першого найму правий уряд запропонував у відповідь на масові нічні підпали машин і будинків, що прокотилися по всій Франції торік у листопаді. Команда президента Ширака вирішила: основна причина підпалів — бідність і безробіття серед молоді, відсутність реальних перспектив, реальних шансів на успішне професійне майбутнє.

Діагноз, по суті, правильний. Тільки як примусити приватного підприємця брати на роботу некваліфікованих кандидатів, які часто не викликають довіри? Вирішено було пообіцяти субсидії роботодавцям, котрі відчинять для проблемної молоді двері своїх фірм.

У результаті непростих переговорів менеджмент французького бізнесу зумів пролобіювати позицію, відповідно до якої звільнити молодого фахівця, найнятого за «Контрактом із першого найму», буде дуже нескладно. Аргументувалася позиція тим, що інакше брати на роботу «неліквідну» молодь буде так само невигідно, як до листопадових подій, і всі, хто був на вулиці, там і залишаться.

Оскільки партія «Союз за народний рух» президента Ширака має тверду більшість у парламенті, новий закон пройшов без проблем. У лівих було занадто мало депутатських мандатів для заблокування законопроекту, але виявилося вдосталь терпіння й енергії, аби вивести тему «Контракту з першого найму» у список топ-тем кампанії президентських виборів-2007, яка, по суті, вже розпочалася.

Табір противників КПН наполягає на тому, що контракт, підкріплений субсидіями та правом на звільнення, може виявитися занадто вигідним роботодавцеві. Настільки вигідним, що саме цей тип трудового договору може бути запропонований не лише «проблемним» кандидатам, а й цілком успішним. Тим часом, якби молода людина була прийнята на роботу за звичайним, стандартним контрактом, її робоче місце захищала б уся система французького трудового права. Тобто замість того, щоб захистити молодь, КПН робить її вразливішою.

Ця небезпека перенесення умов контракту з маргіналів на всіх, кому не виповнилося 26, пояснює масову участь в акціях протесту студентства, а також викладачів вузів і ліцеїв. Утім, слово «масову» слід вживати обережно. У престижних навчальних закладах страйкарів підтримують далеко не всі. У скромніших ліцеях та університетах картина інша: рух протесту часто збирає більшість учнів. У цілому по країні страйки зачепили 64 університети з наявних 84. І все-таки протестні настрої повільно, але впевнено набирають сили.

Молодь страйкує більше місяця, але президент Ширак тільки на початку цього тижня висловився стосовно спірного нововведення, «цілком і повністю» підтримавши прем’єра. Позаяк президентське мовчання затягнулося до непристойності, очевидно (і це читалося між рядками), що Ширак у жодному разі не хотів засуджувати студентів за протест. З іншого боку, глава держави не міг не підтримати главу уряду. Який, утім, дедалі більше втрачає популярність, як і сам президент країни. Знову постає питання майбутніх президентських виборів, а також перспектив президентського наступника, яким давно і негласно вважається нинішній прем’єр-міністр Домінік де Вільпен.

Рух проти «Контракту з першого найму» поступово перетворюється на протест проти злиднів і бідності, проти закритості французького ринку праці, проти неповороткості політичного класу країни й відсутності привабливих політичних проектів для молоді. За дискусією з приводу конкретної новації — відчуття життя нового покоління французів, які вливаються в лави дорослих. Покоління, що нагромадило в собі критичну масу тривоги, беззахисності, невпевненості в собі. Ця загальна знервованість цілком може прорватися назовні новими гронами гніву: згідно з прогнозами, акції протесту, заплановані на останні дні поточного тижня, обіцяють скликати на вуличні демонстрації набагато більше народу, ніж попередні марші протесту. Своєю чергою, французький прем’єр пообіцяв «боротися до кінця», оскільки він «упевнений у своєму проекті». Якщо конфлікт посилиться, кінець перебування при владі Домініка де Вільпена може справді виявитися близьким.