БОМБА ДЛЯ ГОЛОВИ

Голова Правлячої ради Іраку Іззадін Салім був убитий у понеділок близько 10 години ранку. Його кортеж очікував в’їзду на територію «зеленої зони» — території, що охороняється американськими солдатами, де розташовані штаб-квартири командування коаліції та тимчасової цивільної адміністрації Іраку. Автомобіль Саліма просувався по трирядній вулиці в напрямку до контрольно-пропускного пункту. Коли машина порівнялася з червоним «фольксвагеном», пролунав вибух. Загинуло дев’ять осіб, включаючи і терориста-самогубця, двоє американських солдатів отримали поранення.

Загиблий був відомий в Іраку більше під «псевдонімом» Іззаддін ас-Салім, аніж під своїм справжнім ім’ям Абдель Захра Осман Мухаммед. Посаду голови Правлячої ради Іраку, котра під контролем глави американської цивільної адміністрації Пола Бремера управляє Іраком у перехідний період до моменту виборів й утвердження постійного уряду, відповідно до системи ротації, він повинен був займати протягом місяця.

За словами представника сил коаліції бригадного генерала Марка Кімміта, замах на Саліма вирізнявся «фірмовим почерком», характерним для Абу Мусаба аль-Заркаві — ватажка пов’язаного з «Аль-Каїдою» терористичного підпілля, котре минулого тижня позбавило голови громадянина США Ніколаса Берга.

Салім став уже другим членом Правлячої ради, котрий загинув від рук терористів. (Минулої осені було вбито Акілу аль-Хашимі, одну з трьох жінок у складі цього органу, котра належала до знатного дипломатичного сімейства і до повалення Саддама Хусейна була членом партії «Баас».) Загиблий вважався одним із можливих претендентів на пост прем’єр-міністра тимчасового перехідного уряду Іраку, до якого перейдуть владні повноваження після 30 червня.

Старшому радникові тимчасової адміністрації Дену Сенору довелося відповідати на обвинувачення деяких членів Правлячої ради, котрі стверджують, що Салім став жертвою недогляду американців. Сенор категорично спростував ці звинувачення, заявивши, що безпека членів Ради — один із найголовніших пріоритетів коаліції. За його словами, коаліція виділяє кошти службі безпеки, надає персональним охоронцям бронежилети, зброю й автомобілі, у ряді випадків броньовані. Союзники пропонують працівникам охорони пройти шеститижневий курс спеціальної підготовки, чим скористалися вже більше двох сотень охоронців членів Правлячої ради.

Однак у випадку з Іззадіном Салімом усе було трохи інакше. Його особиста охорона складалася головним чином із родичів, що характерно і для деяких інших членів Ради. Голова віддав перевагу двоюрідним братам і племінникам — це був його вибір. Але, на жаль, ніхто з його охорони не отримав ніякої підготовки. Зрештою це, можливо, і стало фатальною передумовою до скоєння теракту.

Спеціальний посланник генерального секретаря ООН Лахдар Брахімі охарактеризував Саліма як одного із найбільш лояльних і патріотичних іракських громадян, який «щиро і самозабутньо працював заради повернення Іраку його суверенітету». Глава тимчасової цивільної адміністрації посол Пол Бремер назвав смерть Саліма «шокуючою і трагічною втратою». А державний секретар США Колін Пауелл патетично проголосив, що «терористи змогли забрати у нього життя, однак вони ніколи не зможуть позбавити надій іракський народ».

Ас-Салім був шиїтом, тобто належав до найбільшої релігійної громади Іраку, послідовниками якої є близько двох третин населення. На іракському півдні, у місті Басра на ріці Шатт-ель-Араб, він представляв шиїтський рух ісламістського штибу під назвою «Ад-Даава» (у приблизному перекладі «Заклик до ісламу»), що протягом багатьох років боровся проти режиму партії «Баас» Саддама Хусейна, не гребуючи на зорі своєї історії насильницькими і терористичними акціями.

Президентові Іраку за рахунок використання ще жорсткіших методів боротьби вдалося скоротити вплив «Ад-Даави», що в результаті призвело до маргіналізації руху. Однак «Ад-Даава» усе ж знайшла собі місце у Вищій раді ісламської революції в Іраку. Це угруповання під керівництвом аятоли Мухаммеда Бакра аль-Хакіма — теж загиблого в результаті теракту — протягом більш як двох десятків років боролося з режимом партії «Баас». Тому після загибелі голови Правлячої ради два представники Вищої ради ісламської революції, Ріда Джавад Такі та Хамід аль-Байяті, зробили офіційну заяву про те, що Іззадін Ас-Салім загинув смертю «мученика».

Голова Правлячої ради Іраку був впливовим громадським діячем. Останніми тижнями він був посередником у переговорах між прибічниками радикального шиїтського лідера Моктади ас-Садра і командуванням коаліції.

Проте в минулі роки ас-Салім був відомий в Іраку швидше як інтелектуал, аніж як політик. Був він також відомий і своїми літературними і поетичними працями. Останнім часом видавав кілька газет і журналів. Як філософ він вивчав політичні та суспільні уявлення про «автентичну шиїтську традицію», іншими словами, займався політичним ренесансом політичного шиїзму, котрий іде з Ірану та Лівану, який після повалення Саддама Хусейна охопив також і Ірак. Зрозуміло, що із загибеллю Ас-Саліма шиїти втратили свого важливого покровителя. Крім того, його смерть, напевно, ще більше ускладнить роботу тимчасового уряду. Адже в очах багатьох іракців він і так є нічим іншим, як органом, що діє за вказівкою американської окупаційної влади.

Які «вороги іракського народу» (за висловом британського міністра закордонних справ Стро) організували вбивство провідного члена тимчасового уряду Ас-Саліма, стало відомо лише кілька днів по тому. Як і припускав генерал Марк Кімміт, теракт приписало собі угруповання «Аль-Джихад ват-Таухід» («Джихад і об’єднання») на чолі з Абу Масаабом ас-Заркауї. У своїй заяві бойовики назвали й ім’я терориста-смертника — саудівця Абу Саляму аль-Хіджазі. Одночасно відповідальність за вчинене взяло на себе й інше, досі не відоме угруповання «Рух арабського опору — бригади Ар-Рашида». Були названі й імена двох самогубців — іракців Алі аль-Джабурі і Мухаммеда ас-Самарауї.

Однак американські слідчі сумніваються в тому, що вбивство глави Правлячої ради Іраку зроблено прибічниками ас-Заркауї чи «бригадирами Ар-Рашида», і вважають, що за злочином стоять інші терористи. Досі мало що зрозуміло і зі спонукальними мотивами для вбивства. Ними могли стати як внутрішньошиїтські розбіжності, наприклад, між Вищою радою ісламської революції та конкуруючими з нею угрупованнями, так і розбіжності між сунітами та шиїтами. Також не виключено, що за терактом стоять сили, котрі всіляко намагаються перешкоджати встановленню миру в Іраку, заохочують хаос і хочуть, нацькувавши одна на одну різні конфесійні течії, розпалити в країні громадянську війну.

Хай там як, загибель голови Правлячої ради навряд чи змусить окупаційну владу внести зміни у вже розроблений графік передачі суверенітету майбутньому іракському тимчасовому уряду. Водночас стає очевидно, що суверенітет цей матиме дуже й дуже урізаний характер.

Що ближче 30 червня, то активніше дискутується питання: чи матиме тимчасовий іракський уряд хоч якісь реальні повноваження? Передбачається, що відповідь на нього має містити обговорюваний зараз проект резолюції Ради Безпеки ООН.

Ця резолюція, за задумом її розробників, наділить дислоковані зараз в Іраку окупаційні сили якимось новим мандатом. І вже кажуть про те, що після того, як РБ ООН «благословить» англо-американський альянс, в Іраку зможуть з’явитися й військовослужбовці з арабських країн. Однак Росія та деякі інші постійні члени Радбезу хотіли б, аби у цій резолюції були чітко визначені мандат цих сил і строки їхнього перебування на території Іраку.

І найголовніше — судячи з висловлювань американських офіційних осіб, майбутній тимчасовий уряд не зможе контролювати дії цього міжнародного контингенту — командувати ним продовжать американські генерали. За словами держсекретаря США Коліна Пауелла, це необхідно задля «уникнення плутанини в питаннях гарантування безпеки». У свою чергу, це означає, що іракські власті володітимуть так званим обмеженим суверенітетом.

У майбутній резолюції Радбезу повинен бути також чітко змальований і механізм формування тимчасового уряду. За оцінками експертів, зараз вимальовується загальна згода щодо того, що майбутній тимчасовий уряд повинен представляти основні політико-релігійні групи Іраку. Тобто, там будуть представлені шиїти, суніти та курди. Поряд із цим в уряді працюватимуть і технократи, котрі очолять міністерства на перехідний період — до проведення загальних виборів у січні 2005 року.

Проте для США та їхніх союзників питання легітимності майбутнього іракського уряду сьогодні стоїть усе ж не на першому місці. Головне для них — стабілізація ситуації в Іраку. У Пентагоні передбачали до цієї весни скоротити чисельність американських військ в Іраку до 115 тисяч. Однак ускладнення ситуації, у тому числі й безкарні дії терористів-самовбивць, внесли зміни в ці плани. Днями з’явилися повідомлення, що США розглядають можливість тимчасового перекидання своїх військ із Південної Кореї в Ірак. Тепер Вашингтон оголосив про намір зберігати в Іраку до 135 тисяч солдатів, принаймні до середини наступного року. І в цій непростій ситуації підтримка зусиль США з боку членів Ради Безпеки ООН значить дуже багато. Тільки поки що не зрозуміло, що Вашингтон готовий дати натомість.