Азовська одіссея моряків «Ялти»

Поділитися
Зі слабкими державами не рахуються. І хай там як, але в справедливості цього повною мірою могли переконатися сім моряків українського риболовецького траулера «Ялта»...

Зі слабкими державами не рахуються. І хай там як, але в справедливості цього повною мірою могли переконатися сім моряків українського риболовецького траулера «Ялта».

Рівно місяць тому російські прикордонники затримали в Азовському морі їхній корабель за підозрою у браконьєрстві: на борту «Ялти», крім забороненої для вилову снасті, виявили кілька тонн піленгаса і бичка. Судно відконвоювали в порт російського міста Темрюк, де проти моряків порушили кримінальну справу за обвинуваченням у «незаконному добуванні (вилові) водних біологічних ресурсів». Відповідно до російських законів їм світить до двох років і великий грошовий штраф. Попри протести наших дипломатів, які вимагали передати рибалок українській владі, ті дотепер перебувають під вартою: у четвер Темрюцький районний суд Краснодарського краю Російської Федерації виніс рішення подовжити їм цей строк ще на один місяць.

Поки що російське зовнішньополітичне відомство залишає без відповіді ноти українського МЗС, у яких наші дипломати обґрунтовують незаконність затримання «Ялти» та її екіпажу. А от представники влади Краснодарського краю постійно говорять про законність дій російських прикордонників. І, аргументуючи рішення про порушення проти українських моряків кримінальної справи відповідно до російського кримінального кодексу, заявили в суді: Азовське море є внутрішнім морем Російської Федерації, отже, закони мають застосовуватися російські.

Напевне чимало юристів-міжнародників, знайомих з українсько-російськими договорами, здивувалися б, почувши це. Можливо, на обивательському рівні росіяни і сприймають азовську акваторію як російську, але юристи повинні вміти читати документи. А в підписаному 24 грудня 2003 року тодішніми президентами України та Росії Леонідом Кучмою і Володимиром Путіним договорі «Про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки» чітко прописано: Азов — це історично внутрішні води не тільки Російської Федерації, а й України.

Додамо до цього, що Київ і Москва вже практично делімітували Азовське море: ще рік тому кордон був узгоджений дипломатами обох сторін. І він майже збігається з лінією, яку президент Леонід Кучма своїм розпорядженням від 6 жовтня 1998 року позначив як державний кордон України в Азовському морі. До речі, російські прикордонники затримали наше судно в його українській частині: «Ялта» перебувала в 20 милях у бік України від серединної лінії, яку було узгоджено в травні 2008 року.

Ну а доки договір про делімітацію азовської акваторії не підписаний, риболовля в Азовському морі регулюється рамками рішень, ухвалених українсько-російською комісією з питань рибальства. Затверджений нею 24 жовтня 2008 року «Порядок здійснення контролю за вилученням водних біологічних (живих) ресурсів на 2009 рік», до речі, передбачає: «У випадку розкриття факту незаконного вилову, добуті при цьому ресурси, судно-порушник, незаконні знаряддя вилову та інше використовуване при цьому майно до вжиття заходів адміністративного впливу або рішення суду передаються за актом спеціально уповноваженому органу сторони належності судна-порушника».

Іншими словами, російські прикордонники зобов’язані були передати «Ялту» українській владі, яка вже сама має визначити, займалися моряки браконьєрством чи ні. А от саме цього вони й не зробили. Мало того, як випливає з відповіді російського прокурора Азово-Чорноморської міжрайонної природоохоронної прокуратори Т.Дегтярьова директору ТОВ «Почерк» Володимирові Череповському, компанії якого й належить «Ялта», російські прикордонники, які структурно входять у ФСБ, не порушували чинного міжнародного законодавства і не повинні виконувати рішення українсько-російської комісії з питань рибальства в Азовському морі.

Причина, що пояснює це рішення пана Дегтярьова, дуже своєрідна: мов­ляв, «Порядок здійснення контролю за вилученням водних біологічних (живих) ресурсів на 2009 рік» підписали керівники Федерального агентства з рибальства РФ і Держкомрибгоспу України. Цей документ «регулює взаємодію між цими органами контролю у сфері рибальства та збереження водних біологічних ресурсів в акваторії Азовського моря, і ніякого відношення до органів Федеральної служби безпеки Російської Федерації не має».

Цей лист тим більше дивно читати, що російські прикордонники виконували попередні рішення українсько-російської комісії з питань рибальства в Азовському морі. І якщо затримували українське судно, яке підозрювали в незаконному вилові риби, то передавали корабель у руки представників українських органів влади, котрі вже самі розбиралися з рибалками.

Сьогодні і в Києві, і в Бердянську, де живуть родичі затриманих моряків, переймаються запитанням: чому? Чому Росія пішла на крок, який суперечить досягнутим угодам? Версій небагато. Якщо відкинути припущення про самоправство мічмана та непрофесіоналізм влади Краснодарського краю, то головна з них така: російська влада хоче не просто принизити Україну, показуючи її безпорадність при захисті своїх громадян, а й продемонструвати, що Росія продовжує контролювати всю акваторію Азовського моря. Ну і заодно розчистити цю акваторію для російських рибалок.

А коли так, то експерти припускають, що судовий процес, який готується, може стати показовим. Мовляв, якщо українські моряки хочуть ловити рибу, то вони мають домовлятися з російськими владними структурами. Вже сьогодні чимало українських власників суден спостерігають за розвитком подій у Темрюцькому суді, небезпідставно вважаючи, що від результатів одіссеї моряків «Ялти» залежить і їхнє майбутнє. А судячи з того, яку позицію зайняли росіяни, сьогодні доля українського екіпажу видається незавидною.

Для виходу із ситуації, що склалася, необхідно, щоб керівництво України, її дипломати постійно порушували питання про долю моряків на переговорах з росіянами, чинячи на них постійний пресинг. Але хто це зробить сьогодні? Прем’єр-міністр і президент зайняті більш важливими справами, ніж доля екіпажу «Ялти»: боротьбою за владні повноваження, розподілом посад в уряді і т.ін., і т.п. А в МЗС, де займаються долею моряків, мало хто візьме на себе сміливість стукнути кулаком по столу. Після відставки Володимира Огризка, якого опоненти звинувачували в бажанні зіпсувати добросусідські українсько-російські відносини, високопоставлені українські дипломати сотні разів подумають, перш ніж використовувати жорстке слово в розмові з російськими колегами.

Тим часом існують прецеденти, коли Київ у схожій ситуації зумів відстояти права українських громадян. У 2000 році в Азовському морі біля російських берегів було затримано українське риболовецьке судно «Босфор». Тоді арешт українських рибалок російські прикордонники мотивували нібито порушенням правил рибного промислу, що мало місце, — браконьєрським виловом риби забороненими донними тралами. Попри протест команди «Босфора», судно разом з екіпажем було відконвойовано в порт російського міста Єйськ, де моряків посадили в місцеве СІЗО. Тоді Київ зміг захистити своїх громадян: після багатократних звернень міністра закордонних справ України ген­прокуратура Росії опротестувала рішення суду Краснодарського краю, і рибалки повернулися додому.

Чи вдасться звільнити наших моряків цього разу — залежить тільки від української влади.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі