Анатолій Кінах: «Після виборів має бути сформована влада абсолютно нової якості»

Шлях, пройдений за останні місяці главою Української спілки промисловців і підприємців Анатолієм Кінахом, не був позначений крутими віражами та різкими поворотами, як це відбувалося з траєкторіями руху інших українських політиків. Обравши за стратегію чіткість позиції та послідовність у її відстоюванні, Кінах, схоже, дістав серйозні тактичні переваги. Очолювана ним політична сила зуміла зміцнити свій статус і збільшити лави своїх прибічників. А її лідер, увійшовши після другого туру виборів у Комітет національного порятунку, довів: навіть у найекстремальніших ситуаціях необхідні зваженість, конструктивність і послідовність. А точніше, саме в таких ситуаціях вони потрібні найбільше.

— Анатолію Кириловичу, пригадується, ви напередодні першого туру голосування висловлювали надію на те, що вибори стануть серйозним консолідуючим чинником для України. Однак цього не сталося ні після 31 жовтня, ні після 21 листопада. Навпаки, процес рушив у протилежному напрямку, і перед так званим третім туром голосування градус конфронтації в суспільстві підвищився ще більше. Що не дозволило справдитися вашим надіям?

— Те, що відбувається сьогодні в країні, вийшло далеко за межі політичної конкуренції, змагання програм кандидатів, їхніх рис і чеснот. Це протистояння світоглядів, від результату якого залежить, за якими законами ми житимемо далі. За законами справедливості, честі, демократії — чи за законами кримінального світу, принципами, неадекватними верховенству права й моралі. І я дуже радий, що, попри таку напружену суспільно-політичну ситуацію, у країні з’явилися ознаки консолідації. Те, що відбувалося після 21 листопада, не тільки на Майдані Незалежності в Києві, а й в інших містах України, — не результат дій купки радикалів чи технологій, винайдених за межами нашої країни. Хто так каже, не розуміє суті того, що відбувається. Як дуже точно висловився один із аналітиків, нас усіх дістали. Мільйони громадян підвелися з колін і пішли захищати свою честь, свою гідність, своє право на голос, право на життя в чесній і справедливій країні. Саме в цьому криється потужне консолідуюче начало. І коли мене запитують, як стабілізувати суспільство, я відповідаю: дайте людям можливість вільно прийняти рішення 26 грудня. Це стане відправною точкою для консолідації й загоєння тих кровоточивих ран, яких було завдано суспільству за час виборчої кампанії.

— Які кроки муситиме зробити новий президент, щоб максимально безболісно й у стислі терміни подолати наслідки планомірного і свідомого розподілу країни?

— Звісно, людям буде нелегко сприймати результати виборів, особливо з погляду поразки їхнього кандидата. І першим кроком, який, на мій погляд, буде дуже важливим випробуванням для новообраного президента, повинна стати зміна підходів до формування всієї вертикалі влади. Я неодноразово, у тому числі й Віктору Ющенку, казав: люди чекають і сподіваються на те, що в країні після виборів формуватиметься влада нової якості. Влада більш прозора, більш відповідальна, більш моральна, яка діятиме в інтересах народу, а не окремих олігархічних груп. Тобто йдеться не просто про зміну влади, а про дуже непростий процес створення нового типу влади. Адекватної демократичній, правовій державі.

Це буде першим серйозним випробуванням для нового президента. І від того, наскільки успішно він його пройде, залежатиме не тільки ефективність, професіоналізм, системність діяльності влади по всій вертикалі. Від цього залежатимуть настрої наших співвітчизників, які живуть на сході країни. Коли люди зрозуміють, що створюється нова влада, яка працює на народ і відповідальна перед ним, тоді й почнуть зникати ті напруження й страх перед майбутнім, які сьогодні відчуває населення східних областей.

— В останні дні перед вирішальним голосуванням команда Ющенка зосередилася на роботі з виборцями в областях, від електоральних настроїв у яких практично залежить результат виборів. Ви побували з Ющенком у Харкові, а потім, уже без нього, — у Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі. Які ваші враження? Чи можна очікувати змін електоральних уподобань у цих регіонах?

— Розмови з керівниками цих областей і мерами міст я починав із заклику: дайте своїм виборцям можливість вільно, без адміністративного тиску прийняти своє власне рішення. Друга необхідна складова — доступ людей до об’єктивної, правдивої, професійної інформації. І я впевнений, що коли буде дотримано цих двох умов, результати голосування істотно відрізнятимуться від тих, які були зафіксовані в попередніх турах. Гадаю, люди голосуватимуть навіть не так за опозиційного кандидата, як проти тієї влади, яка спробувала забрати останнє, що є в людини, — її голос. Шляхом грубої та цинічної фальсифікації волевиявлення українських громадян.

І в цьому контексті дуже важливо було замінити мітингову спрямованість діалогу з людьми на творчу, консолідуючу. Людям потрібно знати, що їх очікує завтра, якими будуть пріоритети тієї влади, яка прийде після виборів. Як вирішуватимуться надзвичайно серйозні соціально-економічні проблеми. Як розвиватимуться промисловість, бізнес, підприємництво. Ось про це ми постаралися розповісти в Харкові, Миколаєві. І особливо намагалися звернути увагу на те, що ті державні службовці, котрі досі вирізнялися сумлінністю, чесністю й професіоналізмом, працюватимуть і далі. А покараними будуть лише ті, хто порушував закон. Нова влада не допустить грубого й цинічного переділу власності, полювання на відьом. Навпаки, ми створюватимемо умови для рівновіддаленості влади від бізнесу, коли головним завданням влади є створення однакових для всіх правил гри. Успішність бізнесмена має визначатися не доступом у кабінет високопоставленого чиновника, а рівнем менеджменту, маркетингу та якістю вироблених ним товарів і послуг. І кожен крок на цьому напрямі має супроводжуватися з боку держави підвищенням правового захисту власника, інвестора, створенням рівноправної конкуренції та захисту безпеки бізнесу в Україні.

— Скажіть, наскільки великі економічні втрати країни, яких вона зазнала у зв’язку з політичною кризою?

— Десь до середини минулого літа ситуація в економіці України була досить позитивною. На тлі сприятливої кон’юнктури на світових ринках і пожвавлення на ринку внутрішньому можна було будувати оптимістичні прогнози щодо гідного завершення нинішнього року. Вимальовувалися перспективи не тільки в напрямі споживання, а й розвитку. Можна було вже говорити про інноваційний варіант розвитку нашої економіки.

Та, на жаль, із серпня-вересня економіка стала, скажемо прямо, заручницею політичної кон’юнктури. І було прийнято масу необгрунтованих, передусім із погляду фінансових реалій, відверто популістських рішень. Починаючи з того, що введення нового розміру мінімальної зарплати було призначено на перше вересня, і закінчуючи виплатою надбавок до пенсій. Які не тільки зруйнували зв’язок між величиною пенсії, кваліфікацією та стажем людини, а й створили вкрай серйозну загрозу для Пенсійного фонду. Оскільки ці доплати не були ув’язані з рівнем зарплат. Крім того, збільшився силовий тиск на підприємців і промисловців як на платників податків. Вони були змушені сплачувати податки на два-три місяці наперед. І ця сума становила близько 5 млрд. грн. Платників податків примушували показувати нульове сальдо з ПДВ, щоб віднести зобов’язання на кінець року. І з цього податку заборгованість, за найскромнішими підрахунками, становить 7,5 млрд. грн. Було й чимало інших рішень, пов’язаних із ручними методами управління економікою. Це і штучне обмеження рентабельності, і фіксація цін без глибоких техніко-економічних розрахунків. Що потім дуже погіршило фінансові показники роботи багатьох підприємств. А це, у свою чергу, зменшило надходження до бюджету.

У результаті таких популістських, безсистемних, непрофесійних дій уряду на кінець 2004 року ми маємо дуже серйозний внутрішній дефіцит як державного бюджету, так і Пенсійного фонду. Дефіцит Пенсійного фонду в розрахунку на 2005 рік становить 12 млрд. грн. При цьому проект бюджету, запропонований урядом на наступний рік, складений у контексті пролонгації всіх тих проблем, які склалися в другому півріччі нинішнього року. У ньому передбачено, що надходження від податку на додану вартість становитимуть 35% від усіх надходжень у дохідну частину бюджету. Це на 10% більше, ніж було поточного року. Безпрецедентного за рівнем податкового тиску і нереально по суті! У проекті немає дуже багато складових, пов’язаних із інноваційною діяльністю. Досить значні проблеми постають у зв’язку із запропонованим урядом розміром дефіциту бюджету — 2,8% від внутрішнього валового продукту. Це понад
12 млрд. грн.

Одне слово, нас дуже турбує той дисбаланс в економіці країни, що виник через безсистемні, популістські, непрофесійні рішення уряду Януковича, який останніх кілька місяців працював як суб’єкт виборчої кампанії, а не як вищий орган виконавчої влади. І доведеться зробити дуже багато, щоб вирівняти ситуацію. А також щоб не знизити рівень соціального захисту, у тому числі й розміри пенсій. Але ми говоритимемо людям правду. А вона така, що в першому варіанті проекту бюджету на наступний рік, поданому в парламент урядом, узагалі не передбачене фінансування Пенсійного фонду для виплати надбавок. І тільки потім, після доопрацювання проекту парламентом, ці кошти в бюджеті були заплановані. Це ще раз демонструє всю безвідповідальність уряду, який однією рукою приймає рішення про надбавки до пенсій, а другою — подає в парламент проект бюджету на 2005 рік без урахування цих надбавок. Розрахунок примітивний: голоси купили, а потім хоч потоп!

— Завдяки помаранчевій революції про Україну заговорили в усьому світі. Багатократне зростання інтересу до нашої країни дуже багатьох змусило переглянути своє ставлення до неї. Наскільки це, на вашу думку, може сприяти входженню України в європейську та євроатлантичну спільноту?

— У жодному разі не можна вірити твердженням про те, що співробітництво з Росією суперечить євроінтеграції України або навпаки. Ми перебуваємо в такій стадії нашого розвитку, коли нам украй важливо вміти в умовах жорсткої політичної й економічної конкуренції на зовнішньому просторі сучасними методами аргументовано захищати свої національні інтереси, незалежно від напрямку — Схід це чи Захід. І в цьому контексті було б нерозумно протиставляти західний і східний вектори. Усе залежить від готовності економіки до конкуренції. Вступ України, наприклад, у Європейський Союз не має бути самоціллю. Це має бути для нас стимулом до концентрації волі і до ще цілеспрямованіших дій на створення в Україні європейських стандартів економіки, рівня та якості життя людей, демократії, свободи слова. А не до того, аби ходити по світу з простягнутою рукою, сподіваючись, що останні революційні події в Україні відчинять їй двері в європейські структури. Не це головний критерій для рівноправного членства в ЄС, а досить високий рівень розвитку правової демократичної держави, конкурентоспроможної економіки, якості життя громадян. Ми повинні розуміти, що головна проблема в нас самих. І цю проблему нам не допоможуть вирішити ні в Брюсселі, ні у Вашингтоні, ні в Москві.

Ключем же для швидкого й успішного її вирішення має послужити та нова якість влади, якої вона повинна набути після виборів. І ще я хотів би підкреслити, що це буде одним із найголовніших випробувань для нового президента. Як кажуть у народі, від любові до ненависті один крок. А оскільки нова влада приходить на тлі колосальних очікувань людей, у неї немає ні морального, ні політичного права не виправдати цю довіру.