Абхазія: президент по парних - Політика - dt.ua

Абхазія: президент по парних

21 січня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №2, 21 січня-28 січня

Три з половиною місяці жителі невизнаної Республіки Абхазія обирали президента. За цей час місцев...

Три з половиною місяці жителі невизнаної Республіки Абхазія обирали президента. За цей час місцева влада організувала два свята народного волевиявлення і врахувала кадрові побажання Москви, проігноровані тамтешнім електоратом під час перших виборів у жовтні минулого року. Новим лідером Абхазії став глава компанії «Черноморэнерго» Сергій Багапш. Йому довірили свої голоси 90 відсотків виборців республіки, більшість яких — громадяни Російської Федерації, його конкурентові Якубу Лакобі — чотири з половиною. Ще кілька місяців тому перемога Багапша розцінювалася не інакше, як серйозна поразка російської дипломатії на пострадянському просторі. Тріумф же цього політика в день повторних виборів 12 січня більше скидався на спробу московських політтехнологів хоч якось відігратися після невдалого вторгнення у виборчий процес в Україні. У такий стислий термін російським стратегам удалося з абсолютно неприйнятної для Кремля постаті зліпити ще одного однодумця генеральної лінії Москви. Новоспечений лідер Абхазії уже встиг заявити, що місцеве законодавство не повинно істотно відрізнятися від російського, й оголосив список російських друзів, яких має намір запросити на свою інавгурацію у лютому. Присутність гостей із Грузії на цьому заході не передбачається. «Немає потреби», — лаконічно пояснив Багапш журналістам. А ось привітання від Михаїла Саакашвілі політик готовий прийняти лише в тому разі, якщо воно буде адресоване йому як президентові, а не як лідеру Абхазії.

Найточніше результат виборчих перегонів в Абхазії спрогнозував брат-близнюк заступника генпрокурора Росії Віктор Колесников. «Вибори мають пройти так, щоб багато хто жахнувся», — повчав він своїх земляків напередодні волевиявлення. Насправді «жахатися» жителі невизнаної республіки почали ще до проведення ним відповідного інструктажу. День у день битими шляхами невизнаної республіки роз’їжджали заклопотані електоральними симпатіями абхазців російські вояжери. Вони не лише закликали голосувати за кандидата від влади (читай — Москви) прем’єр-міністра Рауля Хаджимбу, як це було в Україні з Януковичем, а й навіть погрожували в разі перемоги Багапша закрити кордон із Росією. Деякі з них, як-от Йосип Кобзон або Володимир Жириновський, який прославився в Сухумі роздаванням сотенних рубльових банкнот місцевим підліткам і обіцянками всіх озолотити, час від часу відривалися від абхазьких справ, щоб не дай Боже не прогавити перемоги ще одного прем’єра — українського. В обох випадках ставка робилася на проросійського прем’єра-господарника, якому протистоїть опозиціонер-«запроданець». У кращих традиціях російських політтехнологів, людям терміново виплачувалися заборгованості з пенсій, ремонтувалися дороги, роздавалося російське громадянство, а на кожному розі демонструвалися кадри з серії «Хаджимба плюс Путін — дружба навіки». Не відставало й російське телебачення: журналісти навперебій розповідали про американські гроші, вкладені в Багапша «відомим організатором оксамитових революцій» Джорджем Соросом.

Як і в Україні, не уникнули проколів. Правда, якщо в нас Бедрос Кіркоров — батько великого сина — плутав на сцені прізвища кандидатів, то в Сухумі Олег Газманов радісно привітав жителів... Аджарії. Водночас місцева влада залякувала абхазького виборця тим, що Багапш має намір приєднати Абхазію до Грузії. Про це він нібито говорив, виступаючи минулого літа... на грузинському весіллі. Інших доказів на користь нового об’єднувача грузинських земель у команди Хаджимби так і не знайшлося.

Потім було свято волевиявлення, перемога Хаджимби в екзит-полі та Багапша — за офіційними результатами центральної виборчої комісії. «Хрещений батько» Хаджимби, нинішній президент Абхазії Владислав Ардзінба, відмовився передати йому свої повноваження і заявив, що не віддасть для інавгурації президентський штандарт і державну пресу. Йому підігравали росіяни. Передвиборні погрози московських вояжерів виявилися не порожніми словами. Залізничне сполучення з Сухумі було припинене, а Кремль вустами губернатора Краснодарського краю Олександра Ткачова пригрозив, що в разі поразки Хаджимби не лише перекриє кордон, а й припинить виплату російських пенсій і зарплат населенню республіки. Крім того, старші брати заборонили провозити на свою територію абхазькі мандарини — головний експортний продукт республіки. Сухумський співрозмовник «ДТ» розповідає, що після першого туру виборів Росія влаштувала його республіці справжню мандаринову блокаду. «Спочатку багато хто говорив (хто жартома, а хто і всерйоз), що росіяни не пропускають наших мандаринів, тому що вони кольору Ющенка, але потім стало зрозуміло — ми просто неправильно проголосували», — каже 28-річний Едик. Заборона на провезення помаранчевих плодів у пік сезону зробила свою справу — багато сімей залишилися без звичного заробітку.

Поствиборна ситуація загострилася настільки, що під час листопадового штурму Будинку уряду було вбито відому правозахисницю Тамару Шакрил — авторку відомого листа Сталіну про дискримінацію абхазів. Крапку у виборчій кампанії не зміг поставити навіть Верховний суд. Упродовж доби він виніс два взаємовиключні рішення: вранці визнав переможцем Багапша, вночі — Хаджимбу. Лідеру опозиції нічого не залишалося, як прислухатися до порад усе тих-таки російських посередників (серед головних миротворців — заступник генпрокурора Володимир Колесников) і піти на повторні вибори. Таким чином, Багапш здобув формальну посаду президента з урізаними перед повторними виборами повноваженнями (знову ж таки, під пильним проводом старшого брата), Хаджимба — реальну владу на посаді віце-президента, у віданні якого відтепер питання безпеки та зовнішньої політики. В Сухумі з цього приводу жартують: «По парних днях у нас президентом буде Багапш, по непарних — Хаджимба».

А ось грузинським чиновникам зовсім не до жартів. Держміністр Грузії з урегулювання конфліктів Гергій Хаіндрава в інтерв’ю «Независимой газете» заявив, що дії Росії в Абхазії — не що інше, як «спроба анексії частини території суверенної держави». У столиці Сакартвело також побоюються, що за столом переговорів з урегулювання грузино-абхазького конфлікту може опинитися не Сергій Багапш, а Рауль Хаджимба. На посаді прем’єр-міністра він уже зробив свій «внесок» у розвиток переговорного процесу — вийшов із нього в односторонньому порядку. Взагалі грузинські експерти вважають, що саме на території Абхазії Кремлю вдалося реанімувати класичну модель епохи СРСР, коли другий секретар партії в республіках призначався Кремлем і був фактичним її керівником.

Втім, сказати, що ця формула стовідсотково влаштовувала Ардзінбу та Москву, теж було б неправильно. У багатьох спостерігачів склалося враження, що насправді і місцева, і російська влада до останнього моменту були зацікавлені, радше, у зриві виборів, ніж у їх проведенні. Інакше досить важко пояснити рішення Сухумі в терміновому порядку підвищити явочну планку з двадцяти п’яти відсотків до п’ятдесяти або відкрито провокувати жителів Гальського району, компактно заселеного грузинами. На перших виборах тут масово голосували за Багапша, другі воліли ігнорувати, оскільки вирішили, що їхній кандидат «продався росіянам». Навіть ті, хто планував прийти на виборчі дільниці, передумали це робити після того, як за день до виборів абхазький криміналітет викрав у Гальському районі 49 грузинів та кілька машин і влаштував показовий мордобій. Деякі джерела стверджують, що в операції взяли участь і російські миротворці, дислоковані в зоні конфлікту.

Втім, не встигли на сухумських вулицях зірвати розклеєні плакати «Вибори — час єдності і об’єднання», як Москва вирішила зайнятися призабутою темою Панкіської ущелини. Минулого понеділка російське посольство у Тбілісі розродилося заявою, буцімто з території Грузії виходить терористична загроза, «яка кидає серйозний виклик безпеці Росії». Дипломати відразу «підрахували», що в Панкіській ущелині на поточний момент перебуває «250—300 бойовиків, у тому числі міжнародних». МЗС Грузії вустами свого міністра Саломе Зурабішвілі наступного дня заявило: насправді Росія «шукає приводу для превентивного удару й готує виправдання для цього», і висловило готовність створити з Москвою антитерористичний центр. Утім, не виключено, що в такий спосіб росіяни просто хотіли черговий раз зачепити таку ненависну останніх півтора року ОБСЄ. Не секрет, що саме цій організації доручено з 1999 року здійснювати моніторинг чеченської, інгушської та дагестанської ділянок кордону між Росією і Грузією. Та й у самій заяві російського посольства прямим текстом сказано, що моніторингова місія цієї структури «продемонструвала малу ефективність і вичерпала свої можливості».

У потенціалі Москви впливати на прийняття рішень у невизнаних пострадянських республіках сумніватися поки що не доводиться. Черговий раз Кремль довів це, коли у грудні високопоставлений чиновник управління ФСБ Росії по Мордовії генерал-майор Анатолій Яровий став головою комітету з безпеки невизнаної республіки Південна Осетія. Однак те, як тяжко далося проштовхування потрібного кандидата на виборах в Абхазії, свідчить про одне: навіть житель невизнаної кавказької республіки з російським паспортом у кишені сьогодні може обрати президента без підказок Жириновського, Колесникова, Кобзона або Дмитра Козака. І Москва цю перемогу зрештою визнає.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво