А і Б сиділи на землі - Політика - dt.ua

А і Б сиділи на землі

26 червня, 2009, 15:49 Роздрукувати Випуск №24, 26 червня-3 липня

Минув рік після резонансних арештів мерів Алушти і Партеніта. Телевізійники дотепер використовую...

Минув рік після резонансних арештів мерів Алушти і Партеніта, а також цілої плеяди депутатів цих рад, які обвинувачувалися в отриманні хабарів. Телевізійники дотепер використовують архіви відео для ілюстрації боротьби з корупцією і хабарництвом. Картинка смачна: піраміда з п’яти мільйонів доларів — рекордного для України, як переконували правоохоронці, хабара, оперативне відео обшуків у кабінетах чиновників, віяло з тисяч купюр, крутий екшн затримань із речовими доказами.

І от через рік мер Алушти Воло­димир Щербина повертається до свого кабінету і дає прес-конференцію. Відсидівши кілька місяців у Лук’янівському СІЗО, потім — на підписці про невиїзд, у квітні цього року він отримав рішення Печерського суду Києва про скасування постанови про порушення кримінальної справи, що підтвердив і Апеляційний суд Києва. «Партенітська справа», незважаючи на, здавалося б, залізні докази, про які повідомлялося, — затримання з речовими доказами тощо — ще не дійшла до суду. Дев’ять обвинувачуваних знайомляться з матеріалами справи. До вчорашнього дня троє з них були на підписці про невиїзд, інші, включаючи мера селища Миколу Конєва, — під вартою. У п’ятницю Апеляційний суд Києва відмовив ГПУ в подовженні цього запобіжного заходу стосовно трьох обвинувачуваних — депутатів Сергія Мацкевича, Сергія Мартюка і Юрія Пугача. «ДТ» вдалося поспілкуватися з деякими з них, їхніми адвокатами, родичами і, що важливо, ознайомитися з деякими документами. І тепер ми можемо подати точку зору й іншої сторони цього процесу. Адже дотепер громадськість із допомогою ЗМІ мала можливість чути тільки міліцейсько-прокурорську версію.

Отже, розпочнемо з Володимира Щербини. Справу було сфабриковано, — каже алуштинський голова і навіть замовників вказує: «Замовлення пов’язане з «Робінзоном», безперечно». Це теж була резонансна історія. Незаконне будівництво розважального комплексу на алуштинській набережній, яке пов’язують з екс-нардепом В.Заплатинським і яке міська влада на чолі із самим головою зносила в курортний сезон-2007. Крім того, каже В.Щербина, серед тих, хто бажав його арешту та звільнення з посади, могли бути забудовники й інвестори, які не отримали згоди міської влади «працювати» на набережній. А прокуратура і МВС, за словами мера, стали виконавцями цього замовлення, проти них адвокати й готують відповідні позови: «Ланцюжок взаємозалежності вибудований дуже чітко — всі дороги ведуть до Києва... Завдання було поставлене, замовлення оформлене, і в цьому були задіяні представники правоохоронних органів. Хто персонально несе за це відповідальність, кого змушували, а хто це робив із радістю й вигодою для себе любимого — це вже інше питання. Над цим працюють наші юристи».

А що ж п’ять тисяч доларів, знайдені в кабінеті? Та все просто — збирав на лікування родича в Ізраїлі і зберігав на роботі, пояснює мер. І якщо знайдені купюри не були позначені — проти цих пояснень нічого не скажеш. Однак повинні ж були бути вагомі докази для обгрунтованості арешту та обвинувачення в хабарницт­ві? Йдеться про отримання хабара в сумі 50 тисяч доларів, яка була потім нібито знижена до 20 тисяч, від компанії «Ігросервіс» — за дозвіл мерії поставити ігрові автомати на тій таки набережній. Судячи з усього, В.Щербині про докази нічого не відомо. Адже, за його словами, за десять місяців слідства його про це не допитували! «Мені жодного разу не поставили запитання стосовно того епізоду. Так було це чи не було?» — каже Володимир Щербина.

У кабінеті алуштинського мера було встановлено відеокамеру, і, що найцікавіше, йому про це було відомо. Як і те, що арешт цілком можливий: «За три дні добрий знайомий повідомив мені про те, що це буде, і я не відбудуся трьома добами... Приміщення було обладнане відеотехнікою, і якби там щось було, то це кіно крутилося б на телеканалах і в Інтернеті. Але кіно було нудне, майже чорно-біле... кому потрібен був інший результат, там не було нічого», — каже В.Щербина. Але якщо оперативникам було відомо, що «там» нічого немає — навіщо було затримувати, заарештовувати, потім програвати суди й тепер терпіти обвинувачення в «замовленні»?

За версією Щербини, його затримали ледь не за компанію з партенітським головою і депутатами. Мовляв, спецбригада МВС і ГПУ після успішної операції стосовно партенітського голови та депутатів «вирішила заодно й Алуштою пройтися, оскільки щодо Щербини накопичилися питання і з ним проблеми».

Тепер про гучну «партенітську справу». Нагадаємо версію правоохоронців, яку тепер чіткіше можна сформулювати, маючи на руках постанову про висунення обвинувачення. З метою отримання хабара в особливо великих розмірах за надання двох земельних ділянок загальною площею 17 гектарів посадові особи — голова, секретар, а також ряд депутатів Партенітської селищної ради, створили злочинне угруповання, яке діє за заздалегідь розробленим планом. Були організовані дві фірми — ПП «КЕТ-1» і «СКЕТ-1», засновниками яких виступили підставні особи та родичі обвинувачуваних. Рішенням селищної ради ці фірми отримали дозвіл на складання проектів землевідведення, проте жодних дій у цьому плані не робили, тому що земля заздалегідь готувалася для передачі якимось інвесторам за хабар, що слугує підставою і для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 205 ч. 1 (фіктивне підприємництво). А строк на розробку проекту землевідведення було подовжено, коли з’явився «покупець» — тобто безпосередньо перед отриманням хабара. Схема продажу землі, яку наводили правоохоронці, справді успішно практикується, і не тільки в Криму. Землю під забудову продати не можна, але продається фірма, яка має в користуванні (особливо — у довгостроковій оренді) земельну ділянку. Тобто виглядає це як переуступка корпоративних прав, і все це цілком законно, якщо немає доказів протилежного. І покупець на 17 гектарів дефіцитної партенітської землі знайшовся — київський підприємець О., якому було обіцяно подальше безперешкодне отримання рішень місцевої ради для оформлення прав на землю. Сума хабара, як підтверджує слідство, — 5 млн. 200 тис., із розрахунку чотири тисячі доларів за сотку землі, причому учасники групи розподілили між собою частки і роль у цій угоді. Подробиці залишаємо для окремого матеріалу. А зараз зупинимося, як і у випадку з В.Щербиною, на доказовій базі, з якою обвинувачувані нині ознайомлюються. Точніше, мають ознайомитися. Тому що, за словами адвокатів, процес цей невиправдано затягується. У справи — 70 томів, але ті, що становлять інтерес для їхніх підзахисних, зараз чомусь не надаються. За словами Сергія Мартюка, «за весь час перебування в СІЗО я ознайомився з ксерокопіями доларових купюр і трьома чи чотирма томами. Але це були документи мені відомі — установчі документи фірм, рішень ради та ін.». Понад половину строку тримання під вартою, стверджує С.Мартюк, він «тупо просидів, оскільки ніяких процесуальних дій не було». Важлива деталь — більше місяця просидів не в СІЗО, як це визначив суд при обранні арешту запобіжним заходом, а в ізоляторі тимчасового утримання.

У голови комісії з раціонального землекористування та охорони культурної спадщини Партенітської селищної ради Сергія Мацкевича ознайомлення з матеріалами справи теж ускладнене. Але ще й з іншої причини. Відомий історик і ініціатор створення археологічних музеїв С.Мацкевич у 2006 році зазнав серйозної черепно-мозкової травми: невідомі побили його монтувалкою біля під’їзду будинку. Точилася боротьба за територію пам’ятки археології Алустон, і С.Мацкевич дуже заважав забудовникам. У травні, коли подовжували строк тримання під вартою, в розпорядженні суду вже був висновок медчастини Сімферопольського СІЗО про те, що за результатами комп’ютерної томографії в заарештованого діагностовано зовнішню гідроцефалію, стан його здоров’я нестабільний, він потребує динамічного спостереження. Проте строк тримання під вартою було подовжено — для того, щоб обвинувачуваний міг ознайомитися з матеріалами справи. Що дуже непросто, кажуть родичі Марцевича: постійні головні болі, провали пам’яті...

Сергій Мацкевич — не єдиний, хто частину арешту провів у лікарняній палаті. Сергія Мартюка в реанімацію міськлікарні відправили просто зі «слідчого заходу», проте деталі цієї історії він поки що відмовляється коментувати.

Версія цієї історії від родичів і самих партенітських депутатів, з якими вдалося поговорити, дуже схожа на озвучену мером Алушти — замовлення «ображених» бізнесменів. Тут ідеться ще про одного депутата Партенітської селищної ради, фірми котрого також претендували на ті 17 гектарів, проте йому було відмовлено.

Докази обвинувачуваних про безпідставність справи наведемо зі слів С.Мартюка.

«Бюджет Партеніта — три мільйони гривень. Земресурсів та орендної плати від них практично немає, тому що на цій території розташовані оздоровниці, звільнені від сплати податків, — парк санаторію «Айвазовський», санаторій МО «Крим», пам’ятник-парк «Карасан». Плюс дослідне господарство «Приморське», що перебуває у віданні Академії наук. Тому було прийнято колегіальне рішення шукати на ці 17 гектарів інвестора, який би брав участь у соціально-економічному розвитку селища і платив орендну плату».

Для цього і було створено два приватні підприємства, засновники яких, не заперечує С.Мартюк, декому з обвинувачених справді доводяться родичами. Наприклад його тесть. Але це ж не злочин?

Ніяких оголошень про продаж цієї землі вроздріб не було, каже депутат, а коли таке з’явилося, він відразу ж отримав від редактора видання довідку про те, що фірми до цього жодного стосунку не мають.

Спростування, таким чином, було в «одному примірнику» і лягло на стіл міського голови у вигляді довідки. Момент дуже важливий — адже в матеріалах справи публікація оголошення в «Крымской Ривьере» — доказ того, що фірми не збиралися займатися будівництвом рекреаційного комплексу, а земля потрібна була для продажу.

Проте обвинувачувані стверджують, що ніякого фіктивного підприємництва не було. І в справі є докази, що спростовують твердження, нібито фірми нічого не робили для складання проекту землевідведення. «Є в справі договір із землевпорядною організацією, і багато чого вже було в плані складання проекту зроблено. Але часу не вистачило. Той, хто оформляв землю, знає, що подовження строків — нормальна практика. Тим більше що тут ідеться про 17 гектарів».

Покупця, стверджують обвинувачувані, на землю ніхто не шукав (бо самої землі у фірм в оренді ще не було). «Він сам прийшов. Точніше, його привів депутат Віктор Куртєв, у якого О. вже нібито купив кафе. І пропозицію купити фірми надійшло саме від О. Він (Куртєв. — Авт.) мені зателефонував, каже, людина хоче купити фірми разом із нашими інвест­зобов’язаннями. А фірми підписали договори із селищною радою про інвестування в розвиток селищ відповідно п’яти і трьох мільйонів гривень. Ми пояснили, які зобов’язання перед селищем. Суто ділові розмови — купи-продай. І 12 червня мали укласти угоду. Суму визначали теж не ми — вони з нею прийшли. Може, з кимось і обговорювалося, що чотири тисячі за сотку. Але я про це нічого не знаю», — розповідає С.Мартюк.

Тепер слід визнати, що весь оперативний відеоархів, який використовують телеканали для «заклеювання» тексту про затримання партенітського голови під час отримання хабара, є недостовірним, як і сам текст. Немає його на тих кадрах. І не могло бути — під час операції із затримання в меблевому салоні в Сімферополі, мер був у Партеніті, у своєму робочому кабінеті. І затриманий був пізніше. «Ніхто з нас, — каже С.Мартюк, — цих грошей не торкався. Цей хабар я бачив тільки у вигляді ксерокопій доларів у справі. І скажіть — чому це хабар?»

Пошук відповідей на це запитання — у наступному матеріалі. Але на завершення — кілька суб’єктивних, якщо хочете, думок. Коли говорять про захист мундира, чомусь всюди мають на увазі негативну традицію гнути своє, не зважаючи на факти. Чому не може бути навпаки? Чому цю честь, коли вона є, не захистити праведним шляхом? Хоча б вчасно зупинившись. Ну не 37-й рік, щоб тримати людей у в’язниці і домагатися як головного доказу свідчень. Адже в нас для цього навіть не обов’язково катувати або застосовувати примусову психіатрію. Тут просто — потримати тиждень-другий у підвалі ІТУ, в тісному сусідстві з носіями відкритої форми туберку­льозу. Або, якщо сам заарештований слабкий здоров’ям, уперто цього не помічати, не проводити, а імітувати діагностику і лікувати чим бюджет послав.

З іншого боку, маючи дуже незалежні від суспільства суди і кульгаве антикорупційне законодавство, що ще, крім заборонених КК провокації, хабара, прослуховування, можуть сьогодні застосувати правоохоронці?! Чим ми їх забезпечили? Чим захистили від приниження зарплатою, від тиску згори і збоку, необхідності приживатися в лавах некомпетентних, злодійкуватих, готових на все?

Народ гідний того уряду, який обирає? Тоді розширимо — і міліції, і прокурорів, і суддів. Адже ми все це терпимо — якщо не опираємося. І мовчимо. Ґвалт: у країні, де перемогла свобода слова, фактично відсутня судова журналістика! Напевно тому, що судова гілка — єдина у владі, яка не має департаментів зі зв’язків із громадськістю, прес-служб, майже немає сайтів. Одне слово, немає прес-релізів, а тому немає й тих, хто їх поширює. Жарт? Та ні, професійний інфантилізм псів демократії.

Звичайно, є золоте правило, яке я часто повторюю: а ти не кради! Але, гадаю, правозахисники зі мною серйозно сперечатимуться. Не працює, тобто не захищає тебе це правило, якщо ти вже потрапив Туди.

І останнє. Мета цієї публікації: а) надання повної інформації із соціально значущої теми, оскільки, повторюся, дотепер, як і в більшості подібних випадків, громадськість задовольняється офіційною версією; б) пошук відповідей на запитання, які стосуються всіх: як законним шляхом викорінити корупцію. Щоб хабарник сидів у в’язниці, а не святкував перемогу над усіма нами.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво