Злодії в законі - Право - dt.ua

Злодії в законі

12 лютого, 2010, 17:38 Роздрукувати Випуск №5, 12 лютого-19 лютого

Переважна більшість злодіїв у законі Східної Європи нині перебуває на території Росії — стверджують фахівці ГУБОЗ МВС України...

Переважна більшість злодіїв у законі Східної Європи нині перебуває на території Росії — стверджують фахівці ГУБОЗ МВС України. Але в жовтні минулого року російська Держдума ухвалила закон, який передбачає для «коронованих» посилену відповідальність (від 12 до 20 років позбавлення волі або довічне ув’язнення) та обов’язкове врахування згаданого статусу як обтяжуючої обставини. Ситуація чимось нагадує повальне вигнання кілька років тому кримінальних «вершків» із Грузії: дехто з них шукав і знаходив у нашій країні специфічний заробіток і прихисток. Отже, з поправкою на євразійські масштаби РФ, це може означати, що привид загрози майбутньої російської злодійської міграції, перед якою візити домушників і татуйованих «князів» з Колхідської рівнини та берегів Ріоні виявляться безневинними вояжами, набуде цілком реальних обрисів. Звісно, якщо цей момент проґавлять правоохоронці.

До ГУБОЗ постійно надходить оперативна інформація щодо активізації злодіїв у законі, які потрапляють в Україну з території Грузії, Російської Федерації, Вірменії та Азербайджану. Вони активно намагаються встановити кримінальні контакти, впливати на криміногенні процеси, зокрема контролювати певні види нелегального бізнесу. Але нині «авторитети» вже не мають таких важелів впливу в Україні, як це було років 10—15 тому. Проте, як показує практика, діяльність «законників» і досі створює конфліктні ситуації. Такі як торішня стрілянина в Голосіївському парку столиці чи замовне вбивство власника київського торговельного центру «4ROOM» Алояна в жовтні (у скоєнні якого підозрюють московського злодія в законі на прізвисько «Мераб»), коли загинули двоє працівників спецпідрозділу «Титан». Активна міграція злодіїв пов’язана з посиленням відповідного законодавства у країнах їхнього громадянства. Намагаючись легалізуватися в Україні, злодії використовують спрощений режим перебування та корумпованість українських чиновників і правоохоронців.

За останніми даними, найбільше «авторитетів» в’їхало в нашу країну з Грузії — після ухвалення там 2005 року закону про притягнення до суворої відповідальності «коронованих» злодіїв у разі доведення їхньої причетності до криміналу. Це такі особи, як викритий ГУБОЗ у Києві в результаті спільної з російськими колегами спецоперації кримінальник «Матєвич», котрий мав намір очолити міжнародний трафік важких наркотиків з Росії через Україну до Західної Європи. Нині у спеціально створеній у Грузії в’язниці відбуває покарання майже 50 злодіїв у законі. Другий за значенням «експортер» лиходійської еліти в Україну — Росія. За національною ознакою далі місця цього рейтингу розподіляються так: азербайджанці, вірмени, чеченці. Своїх, доморощених, злодіїв у законі українці «виховали», якщо можна так висловитися, не так і багато — п’ятьох.

Однак упіймані заїжджі «авторитети» не завжди упокорюються долі висланця. Наприклад, грузинський злодій «Рамаз Кутаїський», який до березня 2008-го, допоки його не викрили рубопівці, був «смотрящим» по Ростовській області Росії. Росіяни намагалися депортувати його до Грузії через Україну. Чому намагалися? А тому, що до Тбілісі в’язень не долетів, бо якимсь фантастичним чином зник під час нетривалого перебування літака на київській землі. Півтора року «Рамаз» переховувався в Києві, заробляв на крадіжках з квартир і авто, але нещодавно столичному УБОЗ пощастило вирахувати його разом із помічником.

За оперативною інформацією, в Україні перебуває кілька десятків злодіїв у законі, яких дуже непросто викрити. Адже «авторитети», коли переховуються, не гуляють вільно вулицями, а з’являються лише в добре перевірених місцях. Вони непередбачувані, ведуть активне кримінальне життя, підтримують засуджених у місцях позбавлення волі через так звані общаки і мають дві основні робочі спеціалізації. Одні контролюють великі й не дуже угруповання крадіїв, грабіжників і розбійників, нерідко беруть безпосередню участь у наскоках. Їх називають мастодонтами, вимираючим плем’ям, до якого належать представники найстарішої когорти. Вони суворо дотримуються традицій. Інші — це «авторитети» нової формації. Вони мало переймаються настановами «злодійського кодексу», цікавляться насамперед бізнесом — як «тіньовим», так і легальними видами підприємництва. Їм і особам з їхнього оточення нерідко інкримінують участь у численних дохідних оборудках та аферах у сфері економіки. В орбіту їхнього інтересу потрапляють порти, ринки і пов’язана з ними контрабанда. Щоб прокручувати за злочинними схемами мільйони (можливо, й мільярди), «авторитети» заводять зв’язки серед чиновників, керівників держпідприємств, працівників правоохоронних структур, суду; їхніми друзями часто стають і доволі відомі політики.

Загалом класичний «злодійський кодекс» забороняє насилля, але нинішні VIP-крадії за потреби не відмовляються від кривавих акцій. Приміром, чеченські «князі» вирізняються особливою жорстокістю, скоюють убивства, викрадають заради викупу людей. Цікаво, що контингент, проти якого «законники» вчиняють якісь дії, — це народ непростий: відомі бізнесмени, господарники, високопосадовці і просто багатії, які нажили нечесні капітали, а отже, бояться звертатися до міліції. Ці жертви перебувають на соціальних щаблях так високо, що будь-який розголос є для них небажаним.

Окремої розповіді заслуговує передісторія нещодавньої екстрадиції з України азербайджанського «авторитета №1» Равшана Рафіка огли Джанієва на прізвисько «Равшан Ленкоранський» (всього, як стверджують обізнані люди, налічується 16 «законників» азербайджанського походження), який з лютого 2007-го перебував у міжнародному розшуку за скоєння низки злочинів. Ця історія — своєрідна квінтесенція окресленої проблеми і наочно її ілюструє.

«Равшана», який перебуває на вершині злодійської ієрархії, вважають одним із найавторитетніших кримінальників на теренах СНД і України. Свого часу, коли майбутній кримінальний бос був підлітком і виховувався у пристойній родині, вбили його батька, працівника міліції. Доки тривали слухання у справі підозрюваного в розправі, Равшан дістав десь пістолет і, пронісши його в залу суду, у зручний момент вистрілив крізь ґрати й смертельно поранив того, хто зробив його напівсиротою. Відсидівши кілька років у в’язниці для неповнолітніх, Равшан вирішив, хай як це парадоксально, піти майже тим самим шляхом, що й кривдник його родини.

Невдовзі уродженець Баку піднявся на кримінальний п’єдестал спершу на батьківщині, а згодом став впливовою постаттю серед собі подібних у Росії, Україні і навіть Європі. Приміром, серед його добрих знайомих був і вбитий не так давно в Москві В’ячеслав Іваньков («Япончик»), на чий похорон з’їхалася мало не половина російської Держдуми. Після загадкової ліквідації московського «авторитета» Ікмета Мухтарова Равшан з квітня 2006-го узяв під свою «опіку» тамтешню азербайджанську злочинну рать. Але по якімсь часі у Білокам’яній йому стало некомфортно. Уникаючи переслідування з боку влади і поліції Азербайджану, а також неприємностей у Росії, він кілька років тому перебрався в Україну, де займався звичною справою — підкуповував, шантажував місцеву політичну та бізнес-еліту.

Рік тому Равшана таки затримали в Україні — вперше після того, як він утік з Москви до Києва. Тоді, на запит азербайджанської поліції, яка підозрювала кримінальника в замаху на вбивство та незаконному зберіганні зброї, його мали видворити на батьківщину. Оперативники знайшли при ньому російський паспорт, хоча він був позбавлений громадянства РФ. Шевченківський райсуд Києва видав санкцію на арешт (на 40 діб). Під час допитів «авторитет» поводився зухвало, не приховував зневаги й ненависті до правоохоронців. Напевно його пиха і зверхність мали під собою підстави. І справді, напередодні екстрадиції Держкомітет у справах національностей та релігій надав Джанієву статус... політичного біженця (звісно, переговори відбувалися через адвокатів). Подейкували: Равшан не пошкодував 1,2 мільйона доларів готівкою для своїх корумпованих покровителів. Його звільнили, проте «біженець» не відмовився від звичного ремесла — статус давав йому змогу вільно пресуватися. Дотримуватися законослухняного способу життя йому не дозволяли ні власні переконання, ні амбіції та обов’язки «коронованого» злодія. «Біженець» Джанієв неодноразово відвідував і сам організовував кримінальні сходки в Росії, Європі, але здебільшого відсиджувався в Україні, де живуть його рідні і де про його безпеку дбала озброєна охорона.

Згодом Генпрокуратура опротестувала наданий Джанієву статус біженця, а проти заступника голови Держкомітету у справах національностей та релігій за матеріалами ГУБОЗ порушила кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем. Перші два суди «авторитет», який робив усе можливе аби уникнути екстрадиції, виграв, але Вищий адміністративний суд зрештою позбавив його недоторканності. Втім, Джанієв, навіть утративши своє «біженство», і далі переховувався в Україні.

Торік у грудні його знову заарештували. На пару з азербайджанцем до рук міліції потрапив громадянин Росії — мешканець Києва і власник столичного ресторану. В його авто знайшли нелегальний пістолет «Форт-12Р» із набоями. Документування виявилося доволі складним — фігурант перебував під захистом приватного охоронного агентства, бодігарди якого були озброєні… мисливськими карабінами «Вулкан» і пістолетами для стрільби гумовими кулями.

Українські оперативники не змогли зібрати на Равшана доказового компромату, хоча й мали інформацію, що він займався вимаганням. Вочевидь, ці матеріали чекатимуть кращих часів: адже Джанієв, хай як складеться його доля в Азербайджані, має велике бажання повернутися в Україну…

Україна нерідко, і це дуже прикро, стає місцем проведення так званих сходок, коли, навіть не надто конспіруючись, до нас з’їжджаються десятки «хрещених батьків». Особливо почастішали такі збіговиська після убивства московського авторитета «Япончика», коли перед кримінальними кланами постала проблема нового переділу. Нагадаємо найбільш резонансні «шабаші» — звісно, з тих, які міліції вдалося зірвати. Наприклад, розгін березневої у Києві та серпневої у Сумах спільних україно-російських «конференцій» контрабандистів, організованих «Льорою Сумським». У Криму Макалатія Каха («Каха Новоросійський»), якого розшукували правоохоронці Росії за розбої та вимагання, намагався організувати черговий «симпозіум» у серпні. Цього разу його ораторське мистецтво оцінили не лише брати по цеху, а й оперативники, котрі продовжили протокольне спілкування ним у міліції Євпаторії. Згодом «Каху» депортували.

У наступному епізоді кайданки з’явилися на руках іншого режисера кримінальної «тусовки» — 57-річного російського рецидивіста-«законника» Ромзона Арабулі («Робінзона»), вже депортованого до Москви. «Робінзона», впливового представника «традиційної школи» злодіїв, який займався рекетом, кіднепінгом та розбірками, взяли поблизу одного з київських ресторанів. «Клієнт» був під дією наркотиків і вчинив неабиякий опір, коли проти нього застосували прийоми самбо. Його особа цікава тим, що він зміг без підкопів і втеч вислизнути з російської колонії суворого режиму в Тюмені, де сидів за вимагання 20 тисяч доларів. Його поплічники на волі підробили медичні документи, згідно з якими у в’язня «намалювався» рак печінки. Так Арабулі попрощався із зоною. Згодом, коли все з’ясувалося, «смертельно хворого» оголосили в міжнародний розшук. Майже на рік «Робінзон» забув про баланду — допоки його не викрили московські рубопівці. Три роки тому в Москві на «авторитета» вчинили замах, коли він сідав у свій джип. Водій отримав кулю в живіт, а бос — у голову. Із роздробленою щелепою Арабулі потрапив у клініку Скліфосовського. Потім з’ясувалося, що це була помста Беслана Джонуа — абхазького колеги «Робінзона». Після лікування, від гріха подалі, останній перебрався в Україну, де, поки міг, контролював крадіжки дорогих іномарок і постачання наркотиків.

Але найурожайнішим на «сходки» для ГУБОЗ став торішній жовтень. Поблизу київського кафе на Великій Васильківській оперативникам удалося «прийняти» одного з найстаріших грузинських «авторитетів» — 63-річного Амірана Ланчхутського («Ніс», «Дідусь» — «коронований» іще в 70-ті), який перебував в Україні нелегально, приїхавши з Італії за фальшивими документами на «перемовини». Замість повернення на Апенніни, «Дідусеві» довелося летіти у Тбілісі, де на нього вже чекав конвой.

Того ж місяця на зборищі в Києві засвітилися інші злодії в законі — уродженці Грузії «Лапша» (один із п’ятірки найвпливовіших «царів» колишнього СРСР, розшукуваний Інтерполом), який живе в Іспанії, і «Квата». Згадана «сходка» могла завершитися серйозним побоїщем через конфлікт між її учасниками, котрі ніяк не могли дійти згоди щодо схеми наркотрафіку з Росії в Україну.

Тим часом в Одесі вполювали Омара Бекаєва («Омар Уфимський») — 52-річного чеченського злодія в законі, якого розшукувала московська міліція і який намагався обдурити українських оперативників, відрекомендувавшись підданим Казахстану. Згідно з підробленим паспортом він був жителем Алмати. У барсетці «казаха» знайшли справжній раритет — нарізний самозарядний 6,35-міліметровий пістолет Steyr Mod, випущений сто років тому в Австро-Угорщині і досі придатний для стрільби!

Крім Бекаєва, взяли й чотирьох
уродженців Грозного (троє мешкали в Москві, один — у Білгород-Дністровському районі на Одещині). Днями одного видворили у Придністров’я, інших депортували до РФ. Цікаво, що позаторік у Варні болгарська поліція, у процесі ліквідації чеченської банди, яка займалася розбоями, відмиванням грошей, контрабандою та махінаціями з нерухомістю на Чорноморському узбережжі, затримала й декого з людей Бекаєва. Їх болгари підозрювали у фінансуванні чеченських бойовиків.

Минулого року було припинено діяльність 18 злодіїв у законі, які намагалися долучитися до так званого перерозподілу сфер впливу в нашій країні. Завдяки ГУБОЗ чотирьох «авторитетів» заарештували і десятьох видворили, заборонивши в’їзд у Україну на п’ять років. Уже цього року аналогічна прикрість спіткала широко відомого у вузьких бандитських колах Гєзо Кардаву («Гізо Гальського») — неодноразово судимого за тяжкі злочини у Грузії і Росії вимагача. Його затримали 14 січня і за тиждень рейсом Київ—Тбілісі повернули на батьківщину. Цікаво, що «Гізо» перебував в Україні нелегально і намагався контролювати ділків тіньового бізнесу Одеського регіону, що раніше були під крилом іншого відомого «законника» — таємно легалізованого у 90-ті Кухілави («Антимоза»). Останнього депортували ще в травні 2009-го — після того, як затримали у Ворзелі на Київщині. До речі, тоді ж було виявлено схему легалізації в Україні іноземців, в якій були задіяні правоохоронці…

Під опікою української пенітенціарної системи нині відбувають покарання двоє злодіїв у законі. Вже понад десять років в одиночній камері вінницької тюрми відмірює дні довічного ув’язнення Артур Ярошевський («Артур»). Він потрапив на нари після інциденту в одеському барі «Суворовський» у травні 1997-го, коли через конфлікт із «сусіднім столиком» розстріляв і закидав опонентів гранатами. Тоді загинуло двоє охоронців і троє відвідувачів, сімнадцятеро дістали поранення. У тій самій зоні марнує життя і Автанділ Антадзе («Авто»), затриманий на Вінниччині зі зброєю, наркотиками та підробленим паспортом, за що отримав п’ятирічний строк. Ще один український «авторитет» — одесит Валерій Шеремет («Шарик»), на рахунку якого сім «ходок» і який контролював кишенькових злодіїв у Південній Пальмірі, нещодавно потрапив до рук німецької поліції. Причому не без допомоги убозівців, які підказали колегам, що в Німеччину виїхав небезпечний кримінальник. «Шарик» погорів на квартирних крадіжках і нині очікує вердикту суду. «Забиває» найкраще місце на нарах і Паата Чхартішвілі («Принц») — викритий миколаївською міліцією грузинський нелегал і злодій у законі, причетний до обігу важких наркотиків. Під час затримання в нього знайшли героїн і ювелірні вироби.

Ще п’ятеро «авторитетів» в останні роки взагалі зреклися титулу, написавши відповідні заяви. Це такі вже згаслі «зірки», як «Вася Ушастий» з Києва або відправлений на 16 років за вбивство комерсанта до Сокальської виправної колонії, що на Львівщині, «Хівря» («Хохол», «Герцог»), якого в Москві колись «коронували» «Шакро» і «Чистокровка». Добровільно-публічно пішов «на пенсію» 80-річний ветеран злодійського руху Одеси «Дубина». Але серед «зреченців» є й доволі молоді люди — приміром, 36-річний «Льоха Краснодонський», колишній спортсмен з Луганщини, а нині пацієнт психдиспансеру. Іншим відомим «капітулянтом» став «Крамар» («Біс», «Микола») — зухвалий грабіжник з Полтавщини.

Що ж іще, крім постійної роботи оперативних служб, потрібно зробити для того, щоб хоча б мінімізувати «щілини» для просочування в Україну ватажків кримінальних кланів? На думку фахівців, насамперед слід узаконити саме поняття «злодій у законі», яке відсутнє в нашому кримінальному законодавстві, а також внести в останнє зміни, спрямовані на посилення відповідальності «авторитетів».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво