Як у Кіровограді з корупцією боролися - Право - dt.ua

Як у Кіровограді з корупцією боролися

6 липня, 2012, 14:54 Роздрукувати Випуск №24, 6 липня-27 липня

Якщо з таким, невисокого польоту, чиновником не можуть упоратися державні органи, то що вже говорити про можновладців, які сидять у набагато вищих кріслах?

© Василя Артюшенка

 

Керівник відділу фізичної культури та спорту Кіровоградського міськвиконкому Олександр Куценко на своїй начальницькій посаді вже понад двадцять років. Давно не чутно навіть відгомону його спортивної слави, зате скандальна чиновницька слава стрясає місцеві ЗМІ та спортивну громадськість вже другий рік поспіль. І справа, на перший погляд, нескладна, і  розплутувати її взялися не останні в області люди — авторитетні комісії та державні органи. Та де там!

А почалося все з невинного листа членів батьківського комітету дітей,
які тренувалися у футбольній групі дитячо-юнацької спортивної школи №2, в обласну федерацію футболу, міськспортвідділ та обласний тижневик «Спортревю». Обурювало батьків, що часу для тренування дітей, особливо взимку, відводиться вкрай мало. Водночас спортивний зал надається представникам неігрових видів спорту, навіть з інших спортшкіл, там часто тренуються зовсім сторонні люди. Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння батьків, стала заборона дітям користуватися душем. Тренеру пояснили, що встановлено ліміт на користування водою.

У лютому минулого року було створено тимчасову контрольну комісію Кіровоградської міської ради, куди ввійшло десятеро депутатів на чолі з Андрієм Антоновим. Комісія провела у ДЮСШ №2 виїзне засідання, яке констатувало: факти, викладені в листі, правдиві. У спортивному залі справді регулярно займаються спортом сторонні особи, які сплачують по 100 —150 гривень за годину, спецрахунок не відкрито, облік використання цих коштів ніхто не веде. Водночас із дітей, які відвідують секції, щомісяця збирають по 15 гривень на потреби школи. Центральне поле перебуває у плачевному стані: відсутня система поливу, про повноцінне відновлення зеленого газону немає й мови. Запасні поля опинилися під бейсбольним стадіоном приватної особи, на окремих майданчиках, наданих в оренду тенісному клубу, будуються приватні будинки.

Спортивний зал погано опалюється, бо система потребує промивки, але вона така латана, що її просто бояться зачіпати. У туалеті, душовій та чотирьох роздягальнях умови вкрай антисанітарні, про що санстанція винесла припис. На довершення цитата з висновків комісії: «…необхідно закупити нові плафони, розібратися з провислими дротами. Підлога залу потребує ремонту та фарбування, стіни — шпаклювання та фарбування». Після засідання комісії директор ДЮСШ №2 Юрій Жовтенко, до речі, племінник Олександра Куценка, пішов з посади, подавши заяву за власним бажанням. За результатами роботи тимчасової контрольної комісії сесія міської ради рекомендувала міському голові Олександру Саінсусу притягнути начальника відділу фізичної культури та спорту Олександра Куценка до дисциплінарної відповідальності. У міського голови руки до цього досі не дійшли. На тій-таки березневій минулорічній сесії роботу комісії продовжили, аби перевірити, як ведеться іншим спортивним школам міста. 

Веселу картинку становища ДЮСШ №2 доповнює один момент, який згодом став ключовим. Комісія міської ради констатувала: «…керівництво спортивної школи мало на обліку групи, які фактично не набиралися, не працювали, були відсутні протягом багатьох років, але їхнім керівникам з міського бюджету нараховувалася заробітна плата. Цими міфічними керівниками груп виявилися керівники справжні — той-таки Олександр Куценко та начальник управління фізичної культури та спорту Кіровоградської облдержадміністрації Сергій Колодяжний (в ДЮСШ №1)». Це само по собі не є справою підсудною. Але чомусь, щойно факти стали відомі, очільник спортивної галузі області негайно звільнився з посади тренера з гирьового спорту. Щодо нього справа залагодилася швидко — знайшлися свідки, які підтвердили його тренерську діяльність. Звісно, з подібними свідками цілком міг би не мати мороки й Олександр Григорович, але він записався в тренери заслуженого майстра спорту з легкої атлетики серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату, чемпіонки і бронзової призерки параолімпійських ігор в Пекіні та Афінах, багаторазової чемпіонки і рекордсменки світу, кавалера орденів «Княгині Ольги» ІІ та ІІІ ступенів Алли Мальчик.

Ця цілеспрямована спортсменка-інвалід, яка здолала в житті багато труднощів, аби досягти нинішніх своїх успіхів, твердо і наполегливо заявляє: єдиний тренер, який працює з нею ось уже більше десяти років, — Олег Соколовський. У відкритому листі керівникам області, міста та читачам спортивного тижневика вона пише: «Стверджую з усією відповідальністю, що Олександр Григорович ніколи не проводив зі мною навчально-тренувальних занять. …Більше того, останнім часом Олександр Куценко не раз умовляв мене підтвердити неіснуючий факт, телефонував моїй мамі, а коли отримав відмову, чинив тиск на мене через своїх підлеглих». 

Редактор тижневика «Спортревю» Сергій Осадчий та його провідний оглядач Юрій Ілючек, які порушили цю тему на сторінках своєї газети і присвятили їй не одну публікацію, ще влітку минулого року звернулися до голови облдержадміністрації Сергія Ларіна, додавши до листа копії публікацій, записи телевізійних програм, де зачіпалася ця тема та висувалися пропозиції щодо поліпшення ситуації у спортивній галузі краю. У вересні вони також подали заяву в прокуратуру Ленінського району міста Кіровограда, в якій наголошували: «Враховуючи те, що всі дитячо-юнацькі школи міста підпорядковуються міськспортвідділу, який очолює Олександр Куценко, у нас є підстави вважати, що він, скориставшись своїм службовим становищем, на підставі підроблених документів незаконно отримував кошти». Півроку правоохоронці мовчали. 

Лише після звернення до прокурора області Олега Левицького журналісти одержали відповідь від прокурора міста Кіровограда Світлани Клюкіної. Її старший помічник здійснив перевірку і виявив, що Олександр Куценко чесно виконував свої тренерські обов’язки, а спеціалісти КРУ, які перевіряли використання бюджетних коштів, порушень не виявили. Педагогічну роботу Куценка підтвердили й деякі посадовці. Прокуратура чомусь не врахувала, що більша частина їх — у підпорядкуванні того ж Куценка, а з рештою він перебуває у дружніх стосунках, і вони так чи інакше від нього залежать. А КРУ й не могло виявити порушень, адже на папері усе справно. Отож було прийнято постанову про відмову порушувати кримінальну справу. Заявникам про це повідомили лише через кілька місяців — аж тоді, коли вони звернулися до прокурора області. 

На його ж ім’я журналісти подали ще одну скаргу, де зазначають: «Вражає те, що прокурор при проведенні перевірки грубо проігнорував заяву безпосередньо самої Алли Мальчик, не взяв до уваги пояснення її тренера Олега Соколовського та спортсменки, яка тренувалася разом з Аллою — Анастасії Мисник. При цьому зібрав пояснення в осіб, які взагалі не мають стосунку до тренування Алли Мальчик, і поклав їх в основу своєї постанови». 

Та ні ці, ні інші аргументи в прокуратурі області, схоже, ніхто слухати й не збирався. Бо на цю скаргу надійшла відповідь точнісінько така, як і на попереднє звернення. Слово в слово! Тільки дати різні. Заступник прокурора області Олег Іваніщев не те що не завдав собі клопоту звернути увагу на аргументи, а навіть формулювання не змінив! Ми, мовляв, перевірку провели, постанову винесли, а ви хочете — продовжуйте скаржитись, отримаєте ще одну таку ж відповідь. Просто ляля! Прокуратура у всеозброєнні на сторожі інтересів закону! Чи його порушників?!

Тим часом Юрій Ілючек отримав відповідь від керівника Укрцентру «Інваспорт» Оксани Скугарєвої, де недвозначно вказано: «Особистим тренером А.А.Мальчик, відповідно до її заяви, з 2002 року і донині є заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту Соколовський Олег Миколайович, який працює в Укрцентрі «Інваспорт» на посаді старшого тренера штатної збірної команди України. За весь час перебування Мальчик Алли Анатоліївни у складі національної збірної команди ні в заяві спортсменки, ні у списках Федерації спорту інвалідів з ураженим опорно-руховим апаратом, на підставі яких щорічно затверджуються Держмолодьспортом списки збірних команд України, не було зазначено іншого тренера крім О.М.Соколовського. Укрцентру «Інваспорт» не відома причетність начальника відділу фізичної культури і спорту Кіровоградської міськради Куценка О.Г. до тренувального процесу Мальчик А.А. Також з цього приводу не надходило жодної інформації і від Кіровоградського обласного центру фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».

До речі, начальник обласного центру «Інваспорт» В’ячеслав Черняховський підтвердив перевірнику з прокуратури, що Куценко тренував Аллу Мальчик. То кому ж вірити? Той же начальник управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації Сергій Колодяжний на звернення Алли Мальчик відповів, що, мовляв, Куценко заявляє, що тренував вас, а отже, таки тренував, відтак, шановна, факт обману не підтвердився. Іншими словами, не вірте сама собі, Алло Анатоліївно, вірте паперам і нам — ми все перевірили. 

Це протистояння, на думку багатьох експертів, стало причиною того, що газета «Спортревю» (вищезгадані журналісти тільки працювали там, а її власниками не були) перейшла під контроль місцевої бізнес-леді Ірини Саєнко, за сумісництвом дружини Сергія Колодяжного. Чи не першим її кроком на посаді керівника редакції стала заборона публікувати відкритий лист Алли Мальчик. Редакція була, так би мовити, кадрово оновлена, що не найкращим чином відбилося на якості видання. Але журналісти не збираються зупинятися і, продовжуючи відстоювати свою позицію та чесне ім’я параолімпійської чемпіонки Алли Мальчик, яка нині готується до третьої в її житті параолімпіади, звернулися до одного з народних депутатів від Кіровоградщини, який зробив запит до Генеральної прокуратури України.

Ця історія продемонструвала, у якому нині незавидному становищі перебувають спортивні заклади області (кілька комісій підготували цілу низку пропозицій), і справа не тільки у хронічній відсутності бюджетних коштів, а й, великою мірою, в тому, що є ласі витратити навіть ті злиденні надходження — не на користь справи. І якщо з таким, невисокого польоту, чиновником не можуть упоратися державні органи, то що вже говорити про можновладців, які сидять у набагато вищих кріслах і оперують сумами народних грошей з багатьма нулями? 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво