Війна компроматів

Поділитися
Останнього тижня випуски харківських новин нагадують детективний серіал. Дія розвивається драматично і динамічно, сюжет закручений і водночас банальний до непристойності...

Останнього тижня випуски харківських новин нагадують детективний серіал. Дія розвивається драматично і динамічно, сюжет закручений і водночас банальний до непристойності. Мерія і міліція ведуть війну не на життя, а за місце біля керма харківської міліції. Наступ почали люди в погонах, але міські можновладці перехопили ініціативу буквально наступного дня. Вони нападають і грають на випередження, правоохоронці ж більше обороняються.

Снаряди лягають усе ближче, Євгене Петровичу. Вже зафіксували на хабарі для передачі секретарю Харківської міськради на 300 тис. грн.

Юрій Луценко,
30 листопада 2006 року

Саме ці слова, вимовлені з парламентської трибуни тоді ще міністром внутрішніх справ, вважаються початком публічної війни між міліцією та харківською міською владою. Хоча чи був хабар — досі питання, на яке немає офіційної відповіді. Але є «матеріал про передачу коштів однією особою іншій». (За неофіційною інформацією, гроші призначалися третій особі — не першій у мерії, але й не другій.) Що це означає і чи є підстава для порушення кримінальної справи, має вирішити прокуратура області. Але поки вона свого вердикту не винесла. Люди в погонах коментувати заяву міністра, нехай навіть і колишнього, не хочуть. Міська ж влада в оцінках не соромиться.

«Співробітниками УБОЗ… були затримані люди, у яких вибивалися показання на Геннадія Кернеса (секретаря міськради. — О.Л.) про те, що вони, йдучи вулицею, мали дійти до кабінету Геннадія Адольфовича й учинити там протиправні дії шляхом передачі коштів на 300 тис. грн., — заявив мер Михайло Добкін. — І, очевидно, так поспішали доповісти Луценкові перед виступом, що бажане видали за дійсне. Пан Луценко, як і зазвичай з трибуни, заявив про черговий гучний злочин. Потім же, очевидно, знадобилися документи, а Харків повідомив, як завжди, про свою нездатність зв’язати справу зі словами. Після чого знадобився новий факт, будь-який факт протиправних дій з боку чиновників міста Харкова».

Остання репліка мера стосується інциденту, що стався в кабінеті начальника управління квартирного обліку й розподілу житлоплощі Геннадія Бакаляра через кілька годин після заяви Ю.Луценка. Правоохоронці називають це «заходами щодо перевірки заяви громадянина про те, що в одному з відділів виконкому в нього вимагають як хабар 40 тис. грн.» і підтверджують, що під час огляду місця події виявили зазначену суму, «передану як хабар». Міська влада іменує те, що сталося, «провокацією дачі хабара» та «замовленням» і висувають одразу кілька версій стосовно того, хто є замовником. Перша, уже згадувана, — Луценко. Друга — його заступник Євдокимов. (За інформацією секретаря міськради Геннадія Кернеса, Бакаляр менш як місяць тому відмовив батькові заступника міністра в отриманні земельної ділянки під будівництво житла.) Третя — незадоволені тим, що «нова міська влада наводить у Харкові порядок». «Порядок» — це знесення кіосків на центральних вулицях і магістралях, а також скасування і призупинення дії низки дозволів на будівництво, виданих попередньою міськрадою. Більшість забудовників, котрих безпосередньо стосувалося наведення порядку, знайшли можливість компромісу з новою владою. На принцип пішла тільки одна торгова група. Саме її Добкін і Кернес називають серед незадоволених. Туди ж вони зарахували керівників обласної міліції, що, за висловом перших осіб міста, «кришували шаурму».

Але повернімося до Бакаляра та хабара. «Огляд місця події» у кабінеті Бакаляра тривав понад п’ять годин. Самого хазяїна кабінету в результаті забрала «швидка». Діагноз — гіпертонічний криз і тахікардія. У середу ввечері він, як і раніше, був у лікарні. Кримінальну справу прокуратура порушила ще в п’ятницю. Бакаляра обіцяють допитати, щойно він випишеться з лікарні.

Ментівській сваволі у цьому місті час покласти край.

Геннадій Кернес, секретар Харківської міськради,
6 грудня 2006 року

Цей заклик секретаря міськради на позачерговій сесії знайшов відгук майже у всіх депутатів. Вони, незалежно від партійної належності, практично одностайно проголосували за звернення до міністра МВС, прем’єра, генпрокурора і глави СБУ, в якому дії міліції названо протиправними, і попросили створити комісію з комплексної перевірки ГУ МВСУ в Харківській області.

Узагалі ж, починаючи з понеділка, події розвиваються все стрімкіше. У місцевих теленовинах демонструють кадри, зняті, очевидно, прихованою камерою, — як людина, схожа на Бакаляра, показує, куди покласти пачки грошей. На початку відео — заставка: «Ми хочемо показати, як чиновники міськвиконкому дурять населення міста Харкова. Чесні співробітники міліції».

У мерії демонструють аудіозапис погроз, які нібито надійшли на адресу батька міського голови після заяв сина в п’ятницю, де попереджають про підготовлені провокації стосовно перших осіб міста.

Начальник ГУ МВСУ у Харківській області Ігор Репешко заявляє про можливий позов проти міської влади.

На позачерговій сесії міськради демонструють інтерв’ю, узяте Геннадієм Кернесом у людини, яка назвалась Іваном Трохимовичем Черсуновим, позаштатним співробітником міліції. Він обвинувачує керівників обласної міліції й управління внутрішньої безпеки в «кришуванні» контрабандистів і вбивстві людей. За його словами, розповісти про це він вирішив після того, як почув і впізнав голос, який погрожував Маркові Добкіну.

Заступник начальника обласної міліції Костянтин Маслій цитує матеріали зі справи та експертизи Івана Трохимовича Черсунова: «Під час зазначеного стаціонарного обстеження в Черсунова виявлено ознаки: розумової відсталості у формі олігофренії в ступені легкої дебільності, психопатизації особистості, на користь чого свідчать виявлений у тестованого низький рівень інтелекту і рівень загальноосвітніх знань... жвавість, спритність».

Зв’язок із мерсько-міліцейським скандалом ввижається в усьому. У тому, що серед білого дня перед будинком виконкому стріляли — гумовими кулями, у дзвінку про замінування будинку муніципалітету (інформація виявилася неправдивою, але секретар міськради поклав вину на правоохоронців).

Чим далі — тим більше запитань, які залишаються без відповіді. Якщо відео від «чесних міліціонерів» — правдиве, то чи можна говорити про хабар? Судячи з переглянутого, людина, схожа на Бакаляра, грошей у руки не брала, вона тільки показала, куди їх покласти. Чому ще ранком мер не знав про погрози його батькові, які були ще напередодні пізно ввечері? Чому він вирішив розповісти про них, адже той, хто дзвонив, попереджав, що ліпше цього не робити? Як людина, що назвалася Іваном Черсуновим, упізнала голос того, хто погрожував, і розчула кавказький акцент? Запис дуже неякісний, слова розібрати вкрай складно, але в тих, які чутно, немає й натяку на кавказький акцент.

Ми з великим нетерпінням чекаємо комісії з Києва: дуже сподіваємося, що вона робитиме висновки на основі конкретних фактів і конкретних документів, а не на основі фільмів під режисурою Геннадія Адольфовича з участю — як там його — Черсунова.

Костянтин Маслій, заступник начальника ГУ МВС у Харківській області, 6 грудня 2006 року.

Міліція доводить, що бореться з корупцією і хабарництвом, незважаючи на чини й особи. Міські можновладці запевняють, що стали жертвою провокації, — люди в погонах просто виконують замовлення. З погляду обивателя, хабарі в мерії виглядають так само правдоподібно, як сваволя і «кришування» в міліції. Втім, боротьба за суспільну думку — скоріше побічний ефект мерсько-міліцейської війни. Її головна мета — контроль над харківською міліцією. Міська влада явно ввійшла в смак і відступати не має наміру. Більшість спостерігачів одностайна: зміна начальника ГУ МВС — справа часу й боротьби, зокрема й усередині самої Партії регіонів. Цілком імовірно, що бажання допомогти міністрові з добором нової кандидатури виникне і в голови облради Василя Салигіна, і в колишнього губернатора, а нині нардепа Євгена Кушнарьова, який не втрачає зв’язку з малою батьківщиною.

Закиди щодо того, що його підлеглі виконують політичне замовлення, генералові Репешку доводиться вислуховувати не вперше. У вересні минулого року обвинувачення в заангажованості харківської міліції лунали не з синього, а з помаранчевого табору — від губернатора Арсена Авакова, після того як правоохоронці затримали за підозрою в хабарництві кількох людей із керівництва районів і райцентрів. Справ до судів так і не було доведено — їх закрили за відсутністю складу злочину. Сам Ігор Репешко — як тоді, так і нині — заявляє, що за останні два роки не отримував ніяких вказівок із Києва — ні від міністра, ні від його заступників.

Ігор Репешко запевняє, що, по-перше, за посаду не тримається, а по-друге, на зустрічі з Василем Цушком про звільнення не йшлося. Навпаки, як стверджує Репешко, новий міністр повідомив, що налаштований на роботу з усіма нинішніми начальниками обласних управлінь до 2011 року.

Чи є в Репешка шанси справді зберегти посаду, покажуть висновки столичних перевіряльників.

Але в Харкові вже обговорюють можливих претендентів на місце начальника обласної міліції. Найчастіше називають ім’я висуванця «регіонів» Станіслава Денисюка, людини з відомою репутацією як в органах загалом, так і в Харкові зокрема. Денисюк керував обласною міліцією до березня 2005 року, оскаржував своє звільнення з посади в судах, і в перших двох інстанціях суди виграв. Але рішення суду вищої інстанції й поновлення на посаді не дочекався — його поставили керувати обласною податковою.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі