ВІДПОВІДЬ НА КРИТИКУ — РОЗОРЕННЯ!

Скандальний інцидент, у центрі якого опинився мер портового міста Южного Олександр Журавель, не можна назвати подією зі знаком «плюс». Хоча, утім, і в кримінальній справі Журавель — поки що не фігурант. Адже посковзнувся на «корупційній» статті, яка стосовно міських голів практично «не працює». Інша річ, якби очолював сільську громаду. Прихопили нещодавно правоохоронці за корупцію керівників двох сіл Комінтернівського району, що примикають до Южного, то обидва негайно постали перед судом і відповіли за всією суворістю. На жаль, як висловився на одній з прес-конференцій одеський міліцейський генерал Івушкін, «українські оцінні критерії корупційних діянь просто непорівнянні з західними. У Європі—Америці корупціонери — хто? Найчастіше мер чи губернатор, які порушили, приміром, важливу угоду й мали свій інтерес. А наші? Часто-густо недостатньо підготовлені в правовому відношенні депутати сільрад. Не заповнив належним чином декларацію плюс 49 гривень недоплати — ось і готовий корупціонер!»

Тим часом викритий правоохоронцями у скоєнні корупційного правопорушення мер Южного, певне, небезпідставно пов’язав перевірку фінансово-економічної діяльності з аналітичними матеріалами місцевих ЗМІ, зокрема, міської газети «Вексель» і студії телебачення. Адже не раз журналісти Сергій Тихоплав і Юрій Шептицький розповідали жителям Южного про грубі господарські прорахунки керівництва міськвиконкому, чиновницьку сваволю стосовно деяких «непокірних підприємців». Зрозуміло, підтверджуючи виступи документальними фактами. Розплата наздогнала редактора телестудії Ю.Шептицького відразу ж після березневих виборів, коли більшість місцевих виборців проголосувала за партії парламентської опозиції. А він виявився безробітним. Слідом за Шептицьким позбувся посади директор великого автопідприємства, посилилися тиск і причіпки до опозиційно налаштованих керівників закладів освіти. А редактор газети «Вексель» С.Тихоплав, екс-депутат від Южного в обласній раді, отримав через суд один за одним три позови — уперше за шість років виходу газети заявники страшенно обурювалися і просили суд покарати газету. За «зловмисну неправду» і «наклепницькі вигадування». Примітно, що позивачі вимагали сатисфакції по суті за... публікацію кількох неприємних запитань на адресу міського керівництва і «зловмисні міркування». Ну і, зрозуміло, стягнення з редакції газети грошової компенсації за «моральну шкоду». Зокрема, Олександр Журавель оцінив заподіяний його «службовому авторитету» шкоду сумою в 10 тисяч гривень, керсправами міськвиконкому Надія Шумейко, суворо наслідуючи табель про ранги, на одну гривню менше — 9999, а директор міського комунального ринку Ольга Артюхова — 3000 грн.

Слід зауважити, що навіть за величезного бажання виконати ряд позовних вимог заявників, приміром — дати спростування на деякі з питань публікацій, практично неможливо. Оскільки сам Бог велів газетярам ставити перед собою й читачем найнесподіваніші та неординарні запитання, спонукаючи до пошуку відповідей і міркувань найясновельможніших і найвисокоповажніших передплатників, а не тільки мера чи керсправами міськвиконкому. Ну як тут, не втративши здорового глузду, спростувати, за вимогою керсправами Шумейка, такі запитання автора публікації: «Що послужило причиною кількаразових спроб Журавля О. і Шумейко Н. звільнити з посади директорів шкіл Синячева І. і Прокопечко Л.? Чи не їх незалежна позиція в питаннях демократизації процесів навчання наших дітей?» Або як має виглядати спростування іншого журналістського запитання: «Хто «розвалив» шкільну профспілку, у результаті чого вчителі позбавлені можливості щорічного оздоровлення в санаторіях і будинках відпочинку й захисту від сваволі, насамперед, із боку міськвно?» Важко залишити без уваги також п.3 позовної заяви громадянки Н.Шумейко, де цитується запитання газети: «Що конкретно зробила влада в особі Журавля А., щоб працювала ст.57 Закону України «Про освіту»? І продовжує: «По п.3 видно, що автор намагається викликати невдоволення вчителів, яким справді ні в 1997, 1998, 1999 роках не виплачувалися встановлені доплати повністю, а в 2000, 2001 частково... Відповідно, відповідач не мав підстав ставити провокуюче запитання, яке містить наклепницькі вигадування, викладені з метою моєї дискредитації».

Такий ось рівень аргументації позивачки Н.Шумейко, яка палко бажає стягнути з відповідача С.Тихоплава 9999 гривень. Та абсурдність ситуації навіть не в самому змісті позову, а в тому, що позов цей цілком серйозно прийнятий головою міськсуду до розгляду. І, як свідчить сумна практика, цілком може бути в цьому суді задоволений. Точно так само, як і заява позивача О.Журавля, який вимагає спростування інших двох запитань, поставлених перед читачем газетою. Цитую: «Виникає природне запитання: чиї інтереси лобіює О.Журавель? Чому він так завзято намагається поставити місто в становище злиденного, тобто на коліна? Складається враження, що в цьому СП є його особистий інтерес». Вважаю, продовжує позивач, «дане твердження зловмисним, яке ганьбить мою честь, гідність і ділову репутацію посадової особи місцевого управління».

І ось за допомогою такої позовної аргументації, ділиться своїми побоюваннями С.Тихоплав, збираються розорити міську газету, яка видається шостий рік й цілком успішно конкурує з місцевими виданнями, котрі виходять, як нині кажуть, «під патронатом міського голови» або «не без підтримки владних структур». Оскільки, якщо нас змусять сплатити позовні суми, то коштів на подальший випуск газети практично не залишиться. Та й свіжі позови надійдуть... Що заперечити редактору опозиційного видання? Особливо після знайомства з мораллю місцевих суддівських і прокурорських чиновників, а також з задушливою та гнітючою атмосферою брежнєвщини, яка запроваджується в місті. До речі, автор однієї з публікацій, поміщених у газеті напередодні березневих виборів, натякає в зверненні до читачів-інтелігентів: «Не дайте зробити зі свого колективу колиску нового Брежнєва!» І варто зауважити: нікого з керівництва це не образило, ніхто не відчув себе скривдженим...

Та все-таки, запитую автора публікації, на яку надійшла «рекламація» мера: що стоїть за адресованими Журавлю запитаннями про спільне підприємство? «Річ у тому, — роз’ясняє Тихоплав, — що в липні 2001-го Журавель «пробив» на черговій сесії міськради створення на базі теплоенергогосподарства СП «Южкоменерго», в якому частка міста становить усього 41 відсоток. Інше — у руках київських компаньйонів ДАК «Укрресурси» і ЗАТ «Світ». Тобто при прийнятті рішень вони мають вирішальне слово з організації роботи міського теплогосподарства та інших важливих питань». А тим часом, як удалося з’ясувати редакції, за станом на 12 липня, коли депутатам було запропоновано проголосувати за рішення «Про створення комунального підприємства теплових мереж «Южкоменерго», однієї з трьох фірм—засновників СП, а саме ЗАТ «Світ», просто не існувало як юридичної особи. Відповідно до наявних документів, зареєстроване ЗАТ «Світ» Печерською райадміністрацією Києва лише місяць потому — 14 серпня 2001 року (свідоцтво № 29166). Тож хіба не резонно було поцікавитися в мера, з урахуванням цього, чи не має він особистого інтересу при створенні цього підприємства? Тим паче, що майновий «внесок» міськради в багато разів перевищував частки двох фірм—учасників СП, які отримували переважне право вирішувати його долю. Правильну й зважену позицію газети «Вексель» підтвердили внесені січневою сесією (2002 р.) зміни в старе рішення міськради з даного СП.

А справжній рівень керівництва О.Журавлем міським господарством гранично чітко зафіксований нещодавно винесеною постановою Господарського суду Одеської області, відповідно до якого Южненське міськуправління житлово-комунального господарства визнано банкрутом. Загальна сума заборгованості УЖКГ чотирьом фірмам-кредиторам становила за станом на серпень 2002 р. понад 3,7 млн. грн. Та й чи могло бути інакше, помічає С.Тихоплав, якщо донедавна управляв УЖКГ не досвідчений фахівець, а відставний офіцер-танкіст? А людей, які розбираються в економіці міського господарства, не миттям, так катанням вичавлювали з виконкомівських структур? Останнім часом підприємців поділили на «своїх» і «чужих»: одним можна все, а інших переслідують, намагаючись розорити створені бізнес-структури — під надуманими приводами душать підприємства торгівлі, громадського харчування, фармації. Відбиваючись від наїздів, одні підприємці ведуть багатомісячні судові позови, інші переводять капітали і створюють підприємства малого та середнього бізнесу в містах із кращим інвесткліматом, таких, як Іллічівськ.

Для жодного не стали несподіванкою сумні результати 3-місячної ревізії фінансово-економічної діяльності міськвиконкому й цільового використання коштів, завершеної фахівцями обласного КРУ за участю правоохоронних структур. Загальні втрати внаслідок безгосподарності обчислюються мільйонами, а для з’ясовування причин і обсягів нецільового використання коштів, мабуть, знадобиться слідча група. Адже що виходить, якщо вірити документам, які старанно приховують від зайвих очей? За 2000—2001 роки встановлене нецільове використання міським керівництвом бюджетних коштів на суму 2,2 млн. грн., інших фінансових порушень і необгрунтованих витрат понад 100 тис. грн. А з іншого боку, фіксується нестача коштів на вирішення багатьох соціальних проблем...

Деякі господарники, які користуються підтримкою мера, можуть навіть угробити дорогий майновий комплекс і, як кажуть, вийти сухими з води, як це сталося з давнім знайомим Журавля В.Наумовим. Згорів той на «телекомівському» майні. І якби не суддя, милосердний і тямущий, важко сказати, скількома роками все обійшлося б. А так — і термін вийшов «умовний», і штраф за величезний господарський збиток територіальній громаді Южного — лише 2884 гривні. І, мабуть, так само тихо й непомітно, як судовий процес, і «незручна» справа канула в Лету, якби жадібність не здолала Наумова. Навіщо, питається, віддавати гроші в міську скарбницю, коли є можливість особисто з мером владнати справу?

І справді: надійшов незабаром до міськуправління юстиції офіційний міськвиконкомівський папір із підписом Журавля, в якому значилося, що зовсім непотрібні міській громаді ті 2884 гривні, що належать їй, відповідно до рішення суду, від громадянина Наумова. «Невже настільки міськбюджет переповнений, що зовсім нікуди гроші подіти?» — дуже здивувалися співробітники однієї з перевіряючих правоохоронних структур. А коли переконалися в зворотному, поцікавилися, навіщо ж у такому випадку 20 березня 2002 р. направлений офіційний лист №1-17-470 начальнику міськуправління юстиції В.Тимощук «Про невиконання рішення Южненського міського суду по стягненню з гр. Наумова В.К. 2884 грн. на користь Южненської міськради»? Адже наявне надання мером «незаконних переваг» знайомому господарнику, унаслідок чого майже 3 тис. грн. не надійшли в доход міськради. Письмові свідчення з цього приводу Журавля та інших посадових осіб, у яких зафіксована відмова прийняти кошти для потреб територіальної громади, і становили потім основу документа про корупційну діяльність міського голови (ст. 5 ч.3 Закону України «Про боротьбу з корупцією»), внесеного прокуратурою на розгляд голові міськсуду В.Мазуру. Дізнавшись про майбутнє слухання сенсаційної справи, прибув у Южненський міськсуд і автор цих рядків. Тільки даремно поспішав — не значаться журналісти серед бажаних гостей місцевих служителів Феміди. Слухання справи голова суду спочатку, пославшись на нездужання, відклав, а потім — від гріху подалі! — передав на розгляд судді І.Невєрову. Той вирішив заслухати справу не тільки без журналістів, а й без представників прокуратури, правоохоронних структур. І виніс постанову: справу стосовно О.Журавля судочинством припинити. Про що пізніше повідомив прокурора Южного Полиненко. Для журналістів судовий вердикт і матеріали справи виявилися суворо закритими. «Немає в мене часу для зустрічей із журналістами, — навідріз відмовився Ігор Миколайович. — Щодня я слухаю справи: цивільні, кримінальні. І вказівки немає такої в законі, щоб суддя знайомив із справами журналістів...» Не вдалося протягом останніх двох тижнів додзвонитися і до міського прокурора, щоб домовитися про зустріч. Анатолій Іванович перебував, за словами його секретаря, то в місті, то у відрядженні, чи хворів...

«Система» у портовому Южному працює як годинник. Заведений ще за брежнєвських часів.